Зведена сестра – моя колишня. Розділ 8-1

Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)

Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex

Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)

Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске  

Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやKi / ТакаяKi

Рік початку видання: 2018

Кількість томів: наразі 10

Випуск: триває

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!

О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!

Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.

Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.

Розділ 7-3.

8.1 Колишня парочка іде на побачення. Частина 2. «Бісовий книжковий хробак» «Бісова маніячка-любителька таємниць»

◆ Мізуто ◆

Зараз я можу назвати це лише помилкою юності, але в мене була так звана дівчина з другого по третій рік середньої школи. За приблизними підрахунками цей період тривав десь півтора року, але, у порівняні з тривалістю, наш з нею досвід побачень надзвичайно малий. Що і не дивно, бо варіантів побачень у нас було навіть менше, ніж у бродячих котів.

Якщо грубо, то їх можна звести до трьох варіантів: побачення у книгарні, побачення у бібліотеці, побачення у букіністичному магазині.

Здається, типові побачення являли собою, наприклад, похід у караоке, відвідування кінотеатру або кав’ярні, прогулянку на березі річки Камо, але ми з Аяї були не тип типом людей, що любить займатися цими речами, тому ми не бачили сенсу шукати причину, щоб іти в незнайоме місце і робити те, що вважається «нормальним». 

Ні я, ні вона не володіли досвідом стандартних побачень, тому сьогоднішня подія абсолютно незвідана для мене територія.

Суботнього ранку я прокинувся набагато раніше, ніж зазвичай, швидко одягнувся і вийшов з дому, не зустрівшись з Юме.

Хлопець, що втягнув мене у цю ситуацію, заявив, що якщо я зустріну Юме перед Вежею-Годинником на станції метро Кіото, то це виглядатиме як справжнє побачення.  

Прибувши на станцію метро Кіото, я вийшов із будівлі через східний вихід Хачіджьо. Я прямував до зони відпочинку, що була неподалік зупинки нічних автобусів. Це платна зона відпочинку з розкішними ванними кімнатами, отримати доступ можна за розумною ціною, яка (очевидно) не стане великим навантаженням для гаманця учня старшої школи.

Коли я зайшов, Каванамі Коґуре озирнувся, продовжуючи сидіти на місці.

– Привіт, Ірідо… е-е… – Він був одягнений у сорочку з рукавом у три четверті та штани довжиною у три четверті, які личили лише таким яскравим і веселим хлопцям, як він. Коли він побачив мене, на його обличчі з’явився шокований вираз. – Боже, у що ти одягнений? Ти ж не у сусідню крамничку зібрався?!

– Очевидно, що ні.

– Тоді ти мав приділити своєму одягу більше уваги!

Що не так? Я зробив те, що і завжди, відчинив шафу, взяв те, що було зверху, і одягнув.

– Ех… – сумно зітхає Каванамі. – Що ж, я не здивований. Я і думав, що ти саме такий хлопець.

– Який хлопець?

– Такий, який навіть заради побачення нічого не змінює. Дівчата прогортують таких хлопців, як ти.

Як грубо! Ніхто ще не скаржився на мій одяг.

– Тому я підготував для тебе справжній одяг, залишилося мало часу, тож ти переодягнешся тут.

– Га? Але я одягнутий нормально…

– Ти мене чув? Це не підходить! Тц, здається, я маю ще раз нагади тобі мету сьогоднішнього дня!

Каванамі заштовхав мене до переодягальні, кинув мені новий одяг і навіть нове взуття мого розміру. Він доклав стільки зусиль, щоб підготувати це? Скільки книжок я міг би купити за такі гроші? Чому він так старається? Це ж навіть не його побачення. Стрьомно якось.

– Ти кидаєш невдячні погляди на свого найкращого друга, який заради допомоги вам з Ірідо-сан пожертвував власними грошима.

– Вибач, я не можу брехати собі. Щиро кажучи, це трохи стрьомно.

– Не говори так, ніби ти відмовляєш мені! Гаразд, я пробачу тобі. Зрештою смаки однієї людини – це відраза іншої.

Пробачить мені? І що це ще за розмова про смаки? Ти хочеш сказати, що тобі подобається одягати мене? Йой.

– Слухай, Ірідо. Мета сьогоднішнього побачення – змусити цю божевільну дівчинку, Мінамі Акацукі, відмовитися від Ірідо-сан. Мінамі належить до породи рідкісних дуже життєрадісних екстравертів з чудернацьким сприйняттям світу.

Після того, як я закінчив переодягатися, Каванамі наніс гель на моє волосся і повторив стратегію на сьогодні, ніби перекриваючи всі шляхи для втечі.

– Ми збираємося втілити в реальність слова Ірідо Юме про те, що вона броконниця. Якщо Мінамі усвідомить, що Ірідо-сан бачить тебе і тільки тебе, будь-які її прагнення приєднатися до вашої сім’ї розвіються. Заради цього ти повинен зробити так, щоб Ірідо-сан повністю розтала і виглядала закоханою в тебе по вуха, і це розіб’є серце Мінамі на шматки.

За словами Каванамі виходило, що щойно Мінамі-сан почує, що ми з Юме йдемо на побачення, вона обов’язково прийде подивитися. Я розумію логіку, але…

– Агов, у чому справа? Ти йдеш на побачення з найкрасивішою дівчиною серед першокурсників. Чому ти виглядаєш таким похмурим?

– Я не можу сказати Юме правду, бо не хочу говорити про Мінамі-сан. Це означає, що я насправді – абсолютно серйозно – повинен зробити так, щоб Юме запала на мене. Не можу уявити чогось гнітючішого.

– Гадаю, все буде набагато легше, ніж виглядає, – відповів Каванамі, посміхнувшись.

З його слів і сміху витікало, що він не мав наміру брати відповідальність на себе за цю ситуацію.

Весь план розробив Каванамі, відповідно до своїх смаків, і хоча я мав певні заперечення, але мені не вдалося придумати альтернативний план.

Я розійшовся з тою дівчиною, коли минув «медовий місяць», і ось тепер я маю зробити все, щоб вона знову запала на мене. Я починаю виглядати як ті хлопці-невдахи, що знову намагаються зійтися зі своїми колишніми.

Поки я подумки нарікав на ситуацію, Каванамі закінчив свою роботу, після чого оглянув мою зовнішність і тихо сказав:

– О боже…

– Якщо мені це не підходить, то не одягай мене в це!

Мода – лише концепція, і вона мене не влаштовує. Навіть якщо нафарбувати свиню, свиня все одно залишиться свинею. Теж стосується і дорожчого одягу, він не змінить мене всередині, а лише яскравіше продемонструє контраст.

Яка марна трата часу. Коли я спробував руками пригладити намащене гелем волосся, Каванамі негайно зупинив мене.

– Зажди-зажди! Що ти робиш?! – Далі Каванамі із дуже серйозним обличчям сказав: – Іди! Просто іди так! Ти зрозумієш!

Він хоче, щоб осоромився таким чином? Його ціль, щоб це побачення було успішним чи провальним?

Я меланхолійно зітхнув і вийшов з кімнати. Коли я йшов, то на мене дивилося більше людей, ніж зазвичай.

◆ Юме ◆

…Трохи правіше. Ні, це занадто. Трохи лівіше. Ось так! Чи ні…? Я знову і знову поправляла чубчик, використовуючи смартфон як дзеркало.

Я стою перед Кіотською Вежею-Годинником, спиною до вежі, що схожа на свічку, і чекаю, коли прийде молодший зведений брат.

Звичайно, я не хотіла йти на побачення з цим хлопцем, але не могла відмовити, бо він використав право на покарання за порушення правил. Однак тепер, коли я про це подумала, то хіба побачення не порушує правил?

– Ну… ні, це нормально для братів і сестер, які мають близькі стосунки, разом гуляти на вихідних, так? І навіть вибирати місце, яке не знаходиться поряд з домом… Так, це воно!

Так, це ще одна деталь нашого життя як зведеного брата і сестри. У цьому не було жодних романтичних підтекстів, як між звичайним хлопцем і звичайною дівчиною. І наші минулі стосунки не мають до цього жодного відношення! Так, жодного!

Я поглядала на час і нервово поправляла чубчик, який ніяк не хотів лягати так, як треба. Я відчула на собі теплі погляди людей, що проходили мимо.

Після того, як моя зовнішність змінилася, я трохи звикла до того, що на мене дивиться більше людей, але що з цими теплими поглядами? Навіть ті хлопці, які зазвичай загравали з будь-якою дівчиною, яку бачили, кидали на мене підбадьорливі погляди.

Яке їм діло?! Невже це так дивно, що я нервую через чубчик?! Чи, можливо, з моїм одягом щось не так? Невже я винна в тому, що доклала зусиль для вибору вбрання для побачення?! Ух, так незручно!

– Цікаво, на кого вона чекає?

– З таким виглядом? Однозначно на якогось красеня.

Я чула, як люди перешіптуються. Мій привабливий вигляд був палкою на два кінці. Коли я раніше чекала на нього, мене ніхто не помічав, але тепер у людей навколо виникає певне очікування.

Це трохи соромно… Зрештою на побачення прийде хлопець, який навіть не розуміє слова «мода». Він абсолютно безнадійний, коли справа доходить до одягу. Мабуть, звучить так, ніби я просто нарікаю, але у справі стилю ми з тим хлопцем на відстані цілого світу.

Я повинна бути готова до того, що з мене сміятимуться через це. Однак, коли я зібрала всю волю і підготувалася стійко зустрічати реакцію інших, до мого вуха долетів низький холодний голос:

– Вибач, я трохи запізнився.

◆ Мізуто ◆

– Вибач, я трохи запізнився, – кажу Юме, яка притиснулася до стіни.

Щойно вона поглянула і побачила мене, то здивовано пискнула.

Так і знав. Я нахмурився. Цей одяг мені зовсім не підходить! Якщо брати з точки зору зовнішності, то я явно вибивався, але Каванамі був на диво впертим, тому я зробив так, як він хотів.

Я відчував на собі здивовані погляди людей навколо нас. Можна сказати, що Юме у плані зовнішнього вигляду симпатичніша за мене… що не змінює того факту, що вона зустрілася з не особливо привабливим і некрутим хлопцем. Гадаю, тому люди навколо виглядають здивованими.

Зазвичай мені байдуже, що про мене думають інші, але зараз я почуваюся незручно. Каванамі… ти ще за це поплатишся!

– Ем… – Юме кліпає очима і вказує на мене тремтячим пальцем.

– Ти… Ірідо Мізуто, так? Мій молодший зведений брат.

– Я – Ірідо Мізуто, так. Твій старший зведений брат.

Хіба це не очевидно?

Погляд Юме бігає туди-сюди по моєму тілу, спускається до ніг, а потім піднімається до голови. Вона дивиться і дивиться, потім її плечі чомусь затремтіли і Юме швидко затулила рот обома руками, обриваючи вигук:

– Т-т-т-так…

◆ Юме ◆

Крууууутоооо!!! Я подумки вигукнула це слово, дивлячись на хлопця перед собою.

Він не носив нічого аж такого особливого, світла жилетка, сорочка і джинси, що своїм мінімалізмом лише підкреслювали його елегантний вигляд. Хороший варіант одягу, що не збентежить жодну дівчину, з якою б він пішов гуляти.

Але йому личить.

Симетричні риси обличчя створювали вигляд інтелектуала, а стурбований вираз додавав чудового контрасту. Материнська сторона натури підштовхувала мене і хотіла, щоб я ще більше його стурбувала.

Однак ключиці, що визирали з-за коміра сорочки, і зап’ястя, приховані манжетами, створювали дивну ауру сексуальної привабливості!

Вишенькою на торті був його похмурий, але все-таки невимушений вираз обличчя і постава. Ем, що відбувається? Що таке? Ти в порядку? Хочеш поговорити зі мною про це? Я справді хочу запитати це, але не можу вимовити жодного слова.

О боже. Хто цей розумний і крутий на вигляд хлопець? О боже, о боже. Невже моя фантазія справдилася?! О боже, о боже, о боже. Мені здається, що я стрімко втрачаю зв’язок з реальністю. О боже, о боже, о боже, о боже!

– Якщо тобі є що сказати, то, будь ласка, просто скажи це.

Мізуто збентежено відводить погляд, проводячи рукою по волоссю. Люди навколо нас ціпеніють від цього руху. Звичайно, він привернув їхню увагу. Він виглядає як хлопець, що вискочив прямо з отоме-гри.

Це мій колишній і мій молодший зведений брат. Мені хотілося гордо закричати про це з даху, але я стрималася.

П-потрібно заспокоїтися. Нехай зовнішній вигляд не вводить мене в оману. Скільки б я на нього не дивилася, але те, що його зазвичай не помітна довжина ніг, цього разу підкреслена джинсами, ніяк не змінює цього хлопця всередині. Навіть якщо ззовні він ідеальний, це ніяк не змінює його особистості!

– Н-нічого. Якщо ми кудись збираємося, то ходімо швидше. Ти й так запізнився.

Я схрестила руки, вгамовуючи хвилювання і дивуючись, як мені вдалося зберегти самовладання.

Хуу, це було близько. Його зовнішній вигляд змінився, але всередині він такий же. Цей хлопець не з тих джентльменів, що візьме тебе за руку з ідеальним балансом ніжності і сили, тож дякувати богу за…

– Твоя правда. Ходімо, – каже Мізуто, беручи мене за руку з 80% доброти і 20% сили.

Дівчата навколо нас голосно зраділи, я ж кричала подумки, помираючи від того, як забилося серце.

◆  Мізуто ◆

Завжди йди з тої сторони, що ближча до дороги. Якщо тобі здається, що вона з кимось зіткнеться, недбало підтягни її ближче. Говоріть по щось, коли чекаєте на світлофорі. Якщо щось приверне її увагу, зосередься на цьому.

Я застосував на практиці всі пункти, про які мені говорив Каванамі.

Звичайно, я розумію, що роблю те, що мені не властиво. Навіть коли ми зустрічалися, я не ставився до неї як до ніжної принцеси. І схоже принцеса, про яку йде мова, відчувала це, тому дулася і тримала рот на замку. Люди продовжували дивитися на нас, тож ми, очевидно, сильно виділялися.

Якщо так триватиме, я не зможу зробити так, щоб вона запала на мене. Можливо, буде краще поводитися так, як зазвичай? І щоразу, коли я думав про це, телефон у моїй кишені вібрував – це був сигнал від Каванамі, який говорив: «Усе добре».

Але… чи справді це так?

Я швидко глянув на Юме і побачив, що її губи стиснуті.

Жодних шансів, що вона западе на мене з цими всіма фальшивими ніжностями. Це її дратує.

◆  Юме ◆

Як… чудово! Що з ним сьогодні відбувається?! Він справді поводиться як джентльмен! Такий добрий! Усе, що він робить, приємно вражає мене! Ой, ні-ні… Я міцно стискаю губи.

Якщо я раптом почну широко й по-ідіотському усміхатися, то люди будуть сприймати мене як божевільну. Потрібно стримуватися. Стримувати, стримуватися…

– Ого, подивися на цих двох!

– Така гарна пара!

Коли я почула тихі слова парочки, що проходила повз нас, то відчула, як смикнулися кутики мого рота.

Цього року я багато працювала, щоб піти у кращу старшу школу і перетворитися з простачки на законно красиву дівчину (хіба це неправильно називати себе так?) і тепер, завдяки раптовій зміні, Мізуто раптом перетворився на привабливого інтелектуального юнака. Ясна річ, що ми були в центрі уваги. Ми на відстані цілого світу від інших пар, які не докладали зусиль. Ми разом прогулювалися і створювали мальовничу сцену, яка випромінювала елегантність.

Ми були на вершині серед людей, які роїлися навколо нас. Лише рік тому ми були в тіні, відкинуті однокласниками, але тепер ми стоїмо на вершині! Ми!

Мені так добре, що я ледве могла стримуватися. Я навіть забувала говорити з Мізуто, який ішов поряд, і дослухалася до розмов інших.

– Ого, вони дуже близькі.

– Агов, не витріщайся так сильно!

Та все добре! Можете дивитися скільки влізе! Але насправді ми не такі вже й близькі!

>>Розділ 8-2<<


Букіні́ст (фр. bouquiniste, від bouquin — «стара книга») — торговець книгами, що були в ужитку, а також рідкісними чи старовинними, у тому числі й торгове підприємство.

Від слова букініст утворюються слово букіністика та словосполучення букіністична книга (також букіністична книгарня, букіністичний магазин), що відповідно є синонімічними, і в цілому можуть означати сукупність старих (вживаних) книг і галузь (також місця) торгівлі цими книжками, більшою мірою під останнє визначення підпадає са́ме букіністика, як торгівля, обмін (іноді збирання і колекціонування — тоді у значенні різновиду хобі) букіністичних книжок.

Річка Камо знаходиться в префектурі Кіото, Японія. Береги річки є популярним місцем для прогулянок жителів і туристів.

The Kamo River (鴨川, Kamo-gawa, duck river – see onomastics) is located in Kyoto Prefecture, Japan. The riverbanks are popular walking spots for residents and tourists. In summer, restaurants open balconies looking out to the river. There are walkways running alongside the river, and some stepping stones that cross the river. The water level of the river is usually relatively low; less than one meter in most places. During the rainy season, however, the walkways sometimes flood in their lower stretches.

Вежа-Годинник.

Вокзал Кіото / Станція Кіото — головний залізничний вокзал і транспортний вузол у Кіото, Японія. Він має другу за величиною будівлю вокзалу в Японії та є однією з найбільших будівель країни, що включає торговий центр, готель, кінотеатр, універмаг Isetan та декілька об’єктів місцевого самоврядування під одним 15-поверховим дахом.

Kyōto Station (京都駅, Kyōto-eki) is a major railway station and transportation hub in Kyōto, Japan. It has Japan’s second-largest station building (after Nagoya Station) and is one of the country’s largest buildings, incorporating a shopping mall, hotel, movie theater, Isetan department store, and several local government facilities under one 15-story roof. It also housed the Kyōto City Air Terminal until August 31, 2002.

Мапа Станції Кіото.

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥