Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 昔の恋が終わってくれない (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta mukashi no koi ga owatte kurenai)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Стара любов не минає?)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
8.2 Колишня парочка іде на побачення. Частина 2. «Бісовий книжковий хробак» «Бісова маніячка-любителька таємниць»
◆ Мізуто ◆
– Ого, вони дуже близькі.
– Агов, не витріщайся так сильно!
Мені знадобилися всі сили, щоб не обернутися і не кинути на них розлючений погляд. Натомість я ніби випадково озирнувся і побачив серед пішоходів парочку з доволі помітною різницею у зрості… Каванамі Коґуре і Мінамі Акацукі.
Мінамі-сан, мабуть, помітила Каванамі, коли він стежив за нами, але тепер виглядає так, ніби вони діяли разом. Це дуже дивне подвійне побачення, але гадаю це набагато здоровіше, ніж якби за нами окремо стежили дві особи.
Маленький зріст Мінамі-сан став ще помітнішим, коли вона йшла поряд з високим Каванамі. Попри те, що вона була в окулярах і капелюшку, що злегка прикривали її обличчя, саме низький зріст підказав мені, що це Мінамі-сан.
Також на ній була велика сорочка з загадковим написом латинськими літерами. Ця сорочка для неї була як сукня, і залишала її стрункі ноги оголеними. Одяг надавав їй хлоп’ячого і вільного духу, проте аура навколо неї виглядала болитисто-чорною, і ніби липнула до її тіла.
Слухай, Ірідо, не нехтуй цим. Глянувши на Мінамі-сан, я раптом задав слова, які перед виходом сказав Каванамі. Не забувай робити комплімент вбранню дівчини. Щоб це не було, зрозумів?
Гмм, я ж цього ще не зробив, правильно? Я так хвилювався через свій зовнішній вигляд, що пропустив потрібний момент. Тепер, коли я знаю, де моя ціль, я почуваюся впевненіше. Це вдалий момент для того, щоб атакувати Мінамі-сан.
Я поглянув на Юме, що йшла поруч зі мною. Порівняно з хлопчачим стилем Мінамі-сан, одяг Юме – повна протилежність, її вбрання максимально дівоче.
На ній була сорочка у стриманих весняних кольорах, вільна спідниця до колін, на струнких, довгих ногах – елегантні блакитні колготки. Хоча вона виглядала чудово, але мені цікаво, можливо, вона соромить демонструвати оголені ноги?
На голові у неї червонувато-коричневий берет, який злегка погойдувався на її довгому чорному волоссі. Так вона була до моторошного схожою на якусь панянку, що навчається в художньому університеті. Виникало відчуття, що вона не належить до нас, простих смертних.
О… мене раптом осяяло. Вона мала докласти зусиль, щоб так виглядати. Її одяг виглядає так, ніби вона доклала для цього більше зусиль, ніж я, людина, яка запросила її на побачення (хоча для цього є певна причина). Але… чому? Вона не може знати причини, чому я запросив її на побачення… Хвилинку, можливо, в цьому вся суть.
Вона вірить, що я запросив її на справжнє побачення. Через хтозна скільки місяців! Ось чому вона так гарно одягнута. Юме глянула на мене, змахнувши довгими віями.
Я відвів погляд. Чорт… Це вибиває мене з колії. Усе тому, що я змушений виходити з зони комфорту і робити те, що мені не притаманно. У всьому винен Каванамі.
Не нехтуй цим… Його голос знову залунав у моїй голові. А, та зрозумів я, зрозумів! Я зроблю їй комплімент!
– Отже…
– М-м?
Юме кинула на мене підозрілий погляд, ледь не примусивши мене відмовитися від цієї ідеї, але я стримався і продовжив.
– Сьогодні… ти виглядаєш дуже мило, – мій голос звучав хрипко, ба більше, я ненавмисне сказав це саркастичним тоном.
П-прокляття! Я зробив помилку! Я випадково сказав так, як зазвичай спілкуюся з нею! Погано. Потрібно негайно щось зробити, щоб врятувати ситуацію. Я повернув голову і побачив її яскраво-червоні вуха, коли Юме опустила погляд на свою спідницю.
І після цього з-за завіси чорного волосся, яке приховало її обличчя, вона сказала голосом, що звучав ще хрипкіше за мій:
– Дя… дякую…
Хвилинку… зажди-зажди-зажди! Це не реакція дівчини, в якої раніше був хлопець! Вона поводилася так, ніби була школяркою середньої школи і перебувала у перших своїх стосунках.
Зітхаю. Заради бога! Ось чому я не можу мати справу з її сором’язливою стороною, бо мені теж стає ніяково. Агов, ти маєш поводитися витонченіше, так? Ти стала зіркою старшої школи. Гадаю, мені потрібно показати приклад того, як справжня виважена людина справляється з емоціями.
– А-ага… – мій голос надломився, коли я відвернувся.
Одразу після цього мій смартфон почав вібрувати в кишені. Якого біса? Тобі щось не подобається, Каванамі?! Невже так весело спостерігати, як ми соромимося, га?!
Між нами запала дивна тиша. Ойой, я нервую, що буде далі. Хоча ми ще не дійшли до головної події…
– Д-до речі… – заговорила Юме, порушуючи дивну напругу між нами. Хороша робота. Хвалю… поки що. – К-куди ми йдемо?
О, точно. Я їй ще не сказав. Ми прямували до місця, де могли б продемонструвати наскільки ми близькі та примусити Мінамі Акацукі здатися. Я не зміг підібрати такого місця сам, тому Каванамі вибрав місце за мене… і коли він це робив, то чомусь виглядав дуже веселим.
Парк розваг не підходив, бо ми б не витримали довгого часу очікування, з кінотеатрами теж проблеми, бо наші смаки дещо відрізняються, тому ні. Тому найкращим варіантом є помірно-популярне місце, з дещо тьмяним освітленням і відповідно було б досить веселим…
– Акваріум.
◆ Юме ◆
Ми справді схожі на пару. Подумала я, стоячи поряд з Мізуто, що оплачував наші квитки.
Акваріум – місце, куди ходять лише пари і сім’ї. Чому цей хлопець захотів сюди? Це ж навіть не побачення… ну, ні, мабуть, це побачення. Для мене це найбільш схожа на побачення подія за весь час. Навіть коли ми зустрічалися, у нас не було таких побачень. Тоді були літній фестиваль, різдвяні вогні і… Кхем!
Хай там що, я повинна бути пильною. Раніше він заскочив мене зненацька своїм компліментом. Можливо, найкращим варіантом буде показати свою настороженість.
– Тут темно, – сказав Мізуто. – Не відходь від мене.
– Я знаю, не маленька!
– Угу. – Мізуто коротко кивнув у відповідь.
Він ішов по тьмяно освітленому приміщені великого акваріума в повільному темпі, підлаштовуючись під мою швидкість.
…Га? Я щойно повелася досить різко, то де сарказм у відповідь? Якесь зневажливе зауваження? Ти забув про свої звичайні насмішки? Це мене справді бентежить.
Здається, цей хлопець сьогодні наполегливо показує себе бойфрендом. Що ж, це ніяк не допоможе йому здобути мою прихильність. Навіть смішно, що він про таке подумав.
Я не хвалюся, але я тверда, як лід в Антарктиці. Моя любов до цього хлопця за шість місяців замерзла до температури абсолютного нуля! Тож його поведінка як бойфренда ніяк на мене не вплине.
Якщо він хоче примусити моє серце шалено забитися, то добре, нехай спробує. Зроби все можливе. Але в тебе все одно нічого не вийде!
– Ой! – він раптом міцно обхопив мене за плече.
– О, перепрошую, – людина, що проходила повз нас, схилила голову на знак вибачення і пішла.
– Не знав, що акваріум настільки популярний. Ви з ним не зіткнулися?
Плече! Прямо біля вуха! Міцно тримає! Шепоче! Обличчя так близько! Він приємно пахне! О боже! Якщо ти збираєшся щось таке робити, то можеш попередити заздалегідь?! Мені потрібен час, щоб морально підготуватися! Ти такий нечутливий!
– Як довго ти збираєшся тримати мене за плече?
Різко говорю Мізуто, докладаючи чималих зусиль, щоб мій вираз був абсолютно нейтральним. Кидаю на нього погляд і розумію, що він дуже-дуже близько. Ого, у нього справді привабливе лице. Довгі вії, виразні тонкі губи, гарна шкіра… Я аж заздрю. Хотілося, щоб таке траплялося частіше… Ні, ні-ні, не думаю, що витримаю, якщо подібне відбуватиметься частіше.
– О-о, вибач, – Мізуто відпустив мене, виглядаючи збентеженим.
Він відступив на півкроку. Не потрібно відходити так далеко. Я холоднокровно відкинула волосся з плечей. Він може грати більше, ніж я думала. Поки що я залишу все, як є.
◆ Мізуто ◆
– Пхіхіхіхіхіхі!
Я думав, що подзвонив другові, але мені раптом відповіла свиня.
– Я відправлю тебе на бійню.
– Йой, заспокойся! Ти мене лякаєш. Розслабся, я просто намагався сміятися як моторошний ботанік.
– Гм, схоже, ти досить упереджено ставишся до ботаніків. Так, тобі прямо на бійню.
Я сидів в окремій кабінці чоловічого туалету. Минуло лише тридцять хвилин відтоді, як ми зайшли до акваріума, і мені знадобилася перерва. Звичайно, покликала мене сюди не фізіологічна потреба, перерви вимагало моє психологічне здоров’я. Побачення… це важко.
Мені цікаво, як звичайним парам вдається проходити ці місії S-рангу? Вона зиркала на мене, коли я допоміг їй уникнути зіткнення. Вона косо зиркала на мене, коли ми роздивлялися рибу, що плаває в акваріумах. Вона сердито зиркала на мене й неуважно відповідала, коли я намагався заговорити з нею. Щоб я не робив, вона сердито дивилася на мене!
Щиро кажучи, я зараз хотів померти. Жодних сумнівів, найкраща книга, щоб описати мій стан «Крах людини». «Я йду туди, де немає жінок», – хоча у цій цитаті приховано набагато більше, ніж те, через що я зараз проходив.
– Допоможи мені, Каванамі, якщо не хочеш, щоб я став Дазай Осаму.
– Але ти будеш увіковічений як майстер літератури. Хіба ж це не добре? – Каванамі засміявся. Потім він заговорив, але так, ніби відповідав комусь. – Га? Нічого. Просто піди подивися на рибу абощо і заспокойся, креветко.
Швидше за все він спілкувався з Мінамі-сан. Каванамі говорив так невимушено, що це мене дещо здивувало.
– Будь серйознішим! Атмосфера настільки жахлива, що у мене з’явиться виразка шлунку, якщо так триватиме!
– Га? Справді? Думаєш, що все так погано?
– Я не думаю, я знаю, що це так!
– І то правда, на вас двох нестерпно дивитися. Пхіхіхіхі!
Сміється з моєї біди, коли сам це й організував?! От козлина!
– У будь-якому випадку, – продовжив Каванамі, – я можу сказати лише це: тепер ти сам по собі, солдате!
– Припни скидати все на мене! Роби свою бісову роботу, командире!
– Ой, треба бігти. А то дикий кінь зараз зірветься. До бою!
Командир Каванамі першим завершив розмову. Якби це відбувалося в якійсь військовій історії, він би отримав ножем у спину від свого підлеглого. Ти за це поплатишся!
Я зітхнув і поклав телефон у кишеню. Що я взагалі тут роблю і навіщо? Здається, що я тут перебуваю лише для того, щоб розважити того козла.
Тобто, чому я взагалі захищаю цю дівчину? Вона сама винна, що подружилася з такою божевільною, тому має сама з цим розбиратися. Чому я повинен так старатися заради людини, що навіть не є моєю дівчиною?!
Роздратований, я вийшов із туалету.
…Хай там що, але все почалося з того, що це я запросив її. По суті, вона зараз використовувала свої вихідні заради цього, тому я не хотів поводитися егоїстично і скорочувати побачення. Але навіть так, я не розумів. Чому я нічого не запідозрив до цього моменту? Чому не зупинився на мить і не подумав про ситуацію?
Ми домовилися зустрітися перед торговим автоматом біля вбиралень. Оскільки я витратив стільки часу, щоб поскаржитися Каванамі, вона, мабуть, втомилася чекати і буде досить роздратована. Я прийшов на місце зустрічі, готовий зустріти її уїдливі слова, але…
– Га?
Перед торговим автоматом нікого не було. Я глянув направо, потім наліво. Нікого. Я озирнувся, до жіночої вбиральні стояла черга, але Юме там нема. Почекавши трохи, я не побачив жодних ознак того, що вона зараз вийде.
– Якого…?
Анта́рктика — в широкому значенні південна полярна область Землі, до складу якої входить материк Антарктида та ділянки Атлантичного, Індійського і Тихого океанів, що межують з Антарктидою (або води Південного океану). У вузькому розумінні це лише південна полярна область світового океану без Антарктиди. (Вікіпедія)
Крах людини, автор Дазай Осаму.
«Крах людини» — один із знакових творів японської літератури.
Осаму Дазай (1909–1948) розповідає почасти автобіографічну історію молодого чоловіка Йодзо: мистецтво — жінки — алкоголь — соціальне відчуження — депресія — самогубство.
Автор розкриває людське лицемірство, банальність, байдужість, через які так легко спіткнутися. Тож важливо не стати блазнем і не втратити себе. (Наш Формат)
Дадзай Осаму (яп. 太宰治, також Дазай Осаму; нар.19 червня 1909, Аоморі — пом. 13 червня 1948, Токіо) — японський письменник, один із провідних авторів Японії XX ст. Найвідоміші його твори: «Біжи, Мелос!» (1940), «Сонце на заході» (1946) та «Пропаща людина» (1948). Справжнє ім’я — Цусіма Сюдзі (Цушіма Шюджі). /Вікіпедія/
No Longer Human (Japanese: 人間失格, Hepburn: Ningen Shikkaku), also translated as A Shameful Life, is a 1948 novel by Japanese author Osamu Dazai. It tells the story of a troubled man incapable of revealing his true self to others, and who, instead, maintains a facade of hollow jocularity, later turning to a life of alcoholism and drug abuse before his final disappearance. The original title translates as “Disqualified as a human being” or “A failed human”.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥