Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった たとえ恋人じゃなくたって (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta tatoe koibito janakutatte)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Even If We Aren’t Dating…)
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Навіть якщо ми не зустрічаємося…)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 10
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива подяка: Drakula.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ , Alastor, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, db4tz, vilgerforc.
2.3 Колишня парочка міняється місцями (……0,325%…)
(12:43) Юме: «Крім того разу, коли ти вкрав мій бюстгальтер».
(12:43) «Я ж казав тобі, що підняв його з підлоги!»
(12:43) Юме: «Ну, звісно».
Ця дівчина так любить чіплятися за минуле… Я думав, ми про це вже забули. Саме тоді, коли я збирався пригадати її темну і чіпку натуру, прийшло наступне повідомлення.
(12:44) Юме: «Ти – брехун».
Я? Брехун? Знову вона зі своїми безпідставними звинуваченнями… Коли я тобі збрехав? Я глянув по діагоналі на Юме, вона негайно відвернула голову, щоб подивитися у вікно. Це означає, що ще мить тому вона спостерігала за мною.
Я впевнений, що ніколи не брехав цій дівчині, навіть коли ми навчалися у середній школі. Не виникало жодної ситуації, яка вимагала б від мене брехні. Навіть якщо я про щось забував, я не шукав виправдань. Я не пишаюся цим, але я та людина, що не забуває про деталі. Наприклад… і в цей момент мені ніби током прошило.
– А…!
Каванамі і Мінамі-сан приголомшено поглянули на мене, коли я раптом скрикнув.
– Що? У чому справа?
– Ти забув підручник для післяобідніх уроків?
– Н-ні… вибачте. Просто виникло маленьке непорозуміння.
Ухилившись від чіткої відповіді на їхні запитання, я задумався над деякою інформацією, що спливла у моїй голові. О-о…! Я знаю, що Аяї намагалася тоді сказати… Я глянув на Юме, яка повернулася до розмови, ніби нічого не сталося. Але для мене і лише для мене вираз її обличчя виглядав застиглим.
Це… Ох, так, чорт забирай, тут нічого не поробиш. Це моя хиба. Відсьогодні я відмовляюся від свого титулу «Людина, що розуміє психіку людей з проблемами спілкування».
Настав час щотижневих зборів у класній кімнаті, а це означало, що настав час пересідати.
– Отже, Ірідо, хлопець під номером один, – підійти і тягни свій жереб.
Очевидно, що спосіб пересідання не змінився з середньої школи і залишився таким самим у старшій. Так само, як і тоді, учні підходили одне за одним і брали аркуші паперу з написаним від руки номером.
Відсунувши стілець, я встав, вийшов уперед, і взяв один зі складених аркушів паперу, що лежали на столі вчителя. Але я не став розгортати його, бо є правило, що відкривати число можна лише після того, як усі пройшли жеребкування.
– Наступна, Ірідо. Підійти сюди.
– Так.
Не чекаючи, коли я повернуся на місце, вчитель викликав Юме, яка йшла під номером два. Вона встала. Ми, двоє Ірідо, пройшли повз одне одного, я, той хто взяв папірець, і Юме, яка тільки мала це зробити. І саме в цей момент я непомітно протягнув руку і легенько торкнувся мізинцем лівої руки мізинця на лівій руці Юме.
– Ха!?
Юме раптом зупинилася й обернулася. Вона подивилася на мене з приголомшеним виразом обличчя. Я кидаю на неї погляд і повертаюся на своє місце з порожнім лицем.
– Ірідо? Що не так?
– …Н-ні, нічого. Даруйте. Все добре.
Юме підійшла до столу вчителя і протягнула праву руку, щоб взяти один з папірців. Після цього вона пішла до свого столу, коли Юме проходила минала однокласника під номером три біля мого столу, то кинула на мене швидкий погляд.
Навіщо ти це зробив? Їй не потрібно було використовувати LINE або записку, щоб я зрозумів, що вона хотіла запитати.
Я не мав на увазі нічого такого. Проте я хотів бути людиною, яка виконує свої обіцянки. Правда в тому, що за всім цим стоїть дуже дріб’язкова причина, яка навіть не варта уваги…
Коли ми були у середній школи, то протягом того періоду, коли зустрічалися, а наші місця були поряд одне з одним, ми весь місяць обмінювали записками і вели розмови.
Не можу пригадати точні слова, з яких Аяї почала цю розмову, але гадаю, це було щось на зразок:
– Сподіваюся, наступного місяця ми також зможемо сидіти поруч.
Я тоді вже підрахував, що ймовірність цього надзвичайно мала, тому відповів:
– Це було б дивом.
Я не міг сказати, що це практично неможливо, щоб ми знову сиділи поряд, тому я спробував пом’якшити цей удар. Звичайно, дива на те і дива, бо вони майже ніколи не трапляються, але в Аяї була інша думка.
– Тоді скористаємося краплею магії, щоб створити це дивно.
Магія, про яку йшла мова, була чимось на зразок заклинання, що мало допомогти сидіти поряд з людиною, яка тобі подобається. Я, будучи учнем середньої школи, не вірив у подібне і сприймав це за обман, але Аяї це подобалося. Вона – любителька детективів, де людей обезголовлювали або розчленовували, я був здивований, що їй подобається щось таке дівоче.
У той час, коли я вперше побачив цю сторону Аяї, то подумав, що це жах як мило, тож мій обов’язок як її хлопця – підіграти. Однак ми не знайшли заклинання, яке б дозволяло людям, що вже зустрічаються, сидіти поруч, тому створили власне на основі дій, які ми тоді робили.
Ми прийшли до ідеї торкнутися потайки мізинцем до мізинця, коли будемо проходити повз одне одного, щоб витягнути жереб з номером. Ми вже гралися в це, коли вдавали, що повертали під час уроку стирачку, що впала, і потайки торкалися до пальців одне одного, тож це «заклинання» ніби було продовженням.
Але… у потрібний момент, я повністю про це забув. Будь ласка, дозвольте мені знайти виправдання…
Звичайно, було б погано, якби інші побачили записки, якими ми обмінювалися на уроках, так би вони негайно дізналися, що ми зустрічалися. Тому, ніби якісь шпигуни, ми негайно знищували докази. Ясна річ, що записки, де ми писали про магію, не стали винятком.
Люди перетворюють короткочасну пам’ять на довготривалу завдяки повторюванню. Чи справді від мене потрібно було очікувати, що я зможу пригадати зміст дріб’язкової розмови (принаймні я так думав), що проходила таємно на уроці, в середовищі, де наша увага була розсіяна? Ні, це ж неможливо!
…Що ж, виправдання це лише виправдання, але зрештою винен я. Тепер я чітко розумію, що Аяї відчула в той час. Не було жодних ознак того, що я буду робити «заклинання», тому вона набралася сміливості і спробувала заговорити зі мною, але з мого обличчя зрозуміла, що я про все забув.
Готовий побитися об заклад, що Аяї тоді подумала щось таке:
«Ой, я була єдиною, хто серйозно поставилася до цього. Йой, це так стрьомно. Робити щось таке дитяче у середній школі, як заклинання? Я рада, що він забув. Просто вдамо, що нічого і не було. Тоді ніхто з нас не страждатиме, так? Ахаха…»
Сто відсотків, вона робила все можливе, щоб переконати себе у цьому і стримувала сльози. Тоді Аяї Юме була зовсім іншою дівчиною, ніж тепер.
Навіть якщо це було рік тому, навіть якщо це хтось, до кого нинішній я не маю тих почуттів, що раніше, – моя гордість не дозволила залишити все так.
Тому тепер я скористався цією можливістю, щоб виконати обіцянку, яку дав тоді.
Відчуваю, як її очі випалюють дірки у моїй спині. Не здивуюся, якщо вона знову почне колоти мене своїм олівцем. Але сьогодні я попрощаюся з цим пекучим поглядом на моїй спині. Бо заклинання – це просто обман.
◆
Думаю, ви вже здогадалися в чому суть.
– …
– …
Ми з Юме обмінялися беземоційними поглядами. Положення наших місць було таким самим: одне спереду, інше позаду.
– Хей, Ірідо й Ірідо, ви знову разом! Як це сталося? Це якесь диво!
– Ха-ха, отже, такі речі справді трапляються…
Яскраво демонструючи своє здивування, Каванамі і Мінамі-сан підійшли до наших з Юме місць, які перемістилися з передньої частини ряду біля вікна, в задню частину центрального ряду.
Так, у результаті жеребкування, ми з Юме знову сиділи поряд.
– …Нуль цілих триста двадцять п’ять тисячних відсотка… – шепоче Юме, дивлячись на моє місце.
О так, я знаю це число. Бога ради. Я дістав смартфон і швидко набрав текст.
(14:56) «Імовірність не така вже низька, оскільки порядок першої зміни місць базується на кількості місць».
Юме дістала свій смартфон, прочитала повідомлення, а потім зиркнула на мене.
(14:57) Юме: «Ой, ти серйозно підраховував ймовірність? Як бридко».
Хех, на мені це не працює. Коли людина, до дій якої ти можеш використати слово «бридко», говорить тобі бридко, це навіть якось круто звучить.
Отже, через втручання якоїсь там дурної вищої сили я знову не зміг втекти від цієї дівчини, але… все-таки моя мета була досягнута.
Хоча ми знову сиділи – один попереду, інший позаду, але цього разу позаду сидів я. Іншими словами, наші позиції змінилися. Тепер спина цієї дівчини під моїм повним контролем! Отже, у мене є місяць. Як мені відплатити за всі образи, які вона мені завдала…?
– Кехехехехе…
– А-агов… чого ти так смієшся? Що ти задумав?!
– Чому ти не запитаєш у себе?
Тож, хоча мені не вдалося звільнитися від цієї дівчини, але я отримав шанс помститися. Невже це завдяки магії? Ні, бути не може. Заклинання не могло подіяти. Бо це ж немає сенсу, так?
Це заклинання було для людей, які зустрічаються.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥