Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった たとえ恋人じゃなくたって (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta tatoe koibito janakutatte)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Even If We Aren’t Dating…)
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Навіть якщо ми не зустрічаємося…)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 11
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc, Kirito Kun.
5.4 Колишня парочка свариться. (За кого ти мене маєш?!?!)
У мене було так багато запитань, що я випалила їх прямо в лоба.
– Я-як ти…?! Ти так сильно мені поступився, але все одно посів перше місце? Ти навіть не докладав зусиль, щоб навчатися… Як ти зміг змінити ситуацію всього за одну ніч?! Це на тебе…
– Не схоже? Це ти збиралася сказати, га?
Я замовкла, від чого губи Мізуто розтягнулися у ще мерзеннішій посмішці.
– Я казав тобі на початку. Мені було цікаво чи зручне це місце.
– Га…?
– Але я помилився. Сидіти на цьому місці зовсім не зручно, пані друге місце.
Е… Не можу бути. Він…
– Я заздрю тобі. Вага на плечах другого кращого учня виглядає набагато легшою, – з цими словами мій зведений молодший брат, який тепер мав звання кращого учня нашого класу, повернувся до мене спиною. – Побачимося… Якщо ти так сильно прагнеш повернути свій трон, то на наступному іспиті тобі слід старатися краще, пані відміннице.
Він не приховував сарказму, коли говорив останні два слова. Однак мене більше хвилювало не те, як Мізуто мене назвав, а те, що моє становище у школі змінилося.
– Йой, ти була так близько, Ірідо-сан!
Я трохи підстрибнула і здивовано обернулася, коли мене хтось раптово поклав руку на плече.
– Так сумно, що ти не змогла посісти перше місце з таким високим балом! Ірідо-кун був надто сильним!
Це сказала Сакамізу Макі-сан, висока дівчина з крутою короткою стрижкою. Вона виглядала навіть більш розчарованою, ніж я.
– Завжди є хтось сильніший. Я не знаю, чи ми зможемо триматися на такому рівні, – сказала Канаї Насука-сан.
Вона мала стрижку каре і трохи горбилася. Дівчина говорила сонним голосом, чимось нагадуючи кішку, яка щойно прокинулася.
– І це говорить 45 місце! Ти вище за мене!
– О, справді? Я навіть не дивилася. Дякую, що розказала.
– Гах! Ти справді мене злиш, корінна з Кіото!
Г-га…? Що…? Я була збентежена тим, що відбувалося. Мої подруги поводилися так само, як завжди. Кепкували одна з одної, як раніше.
Це відрізнялося від того, що я уявляла.
Це відрізнялося від того, чого я страшенно боялася.
Що станеться, якщо я не стану кращою ученицею нашого класу? Змін не сталося. Те, як вони говорили зі мною, вирази їхніх облич – нічого не змінилося, хоча я більше не була на першому місці.
А… А, зрозуміла. Це була я. Я була єдиною, хто настільки сильно чіплявся до звання кращого учня в класі… Тільки я.
«Так само, як ніхто не може вирішувати що схоже на тебе, а що ні». Це сказав Мізуто. На другий день тестування під його очима були темні кола… Жодних сумнівів. Все було заради цього.
– А… – я опустила голову і закрила обличчя.
Подруги в паніці плескали мене по спині.
– Ой, не плач, Ірідо-сан!
– Друге місце – це чудово! Без жартів!
Ні, вони помилялися. Я плакала не через це. Мене засмутило не те, що я програла. Змагалася не лише я. Це було зовсім не соло змагання.
…Звідки він знав? Як зрозумів мене? Я думала, що це було непорозумінням з мого боку. Думала, що вводила себе в оману. Чому він поводився так зараз…?!
Хто ще, крім тебе?
У мене проблеми зі спілкуванням, я погано володію словом і не маю справжніх соціальних навичок, і ти єдиний дивак, який здатний так легко мене розуміти, ніби читаєш думки. Коли ти так ставишся до мене… Як мені жити без тебе? Агов, скажи, що ти збираєшся з цим робити?
Хей, будь ласка, скажи мені…
◆
Після завершення проміжних іспитів у школі знову запанував спокій.
Після закінчення уроків я разом з Мізуто прямувала до шкільної бібліотеки.
– …Чому ти стежиш за мною? – запитав він, глянувши на мене.
– Нічого подібного. Тести закінчилися, тож тепер я хочу прочитати книжку.
– Ага…
Ясна річ, це була брехня. Насправді… я хотіла вибачитися і чекала відповідного часу.
Здавалося, проблема з тим, що Мізуто навмисно зробив помилку, а я кричала на нього через це, якось вирішилася, однак жоден з нас так і не вибачився. А раз така ситуація, то я мала зробити це першою. Це сила, якою володіють найкращі серед людей, еге?
Я трималася поряд з ним, не тому, що хотіла цього. Якщо ми будемо разом, то я зрештою отримаю шанс вибачитися.
– …О, це ж брат і сестра Ірідо.
– Га? Номер один і номер два?
– О? То це вони…?
З моменту публікації результатів тестування, коли ми були разом, то привертали ще більше уваги, ніж будь-коли раніше. Я вже звикла до подібного, але Мізуто виглядав так, ніби його це вкрай дратувало. От і добре. Це те, що ти отримав за крадіжку мого місця. Я все ще була розчарована, що програла.
Коли ми прийшли до бібліотеки, Мізуто вказав на секцію в задній частині бібліотеки.
– Детективи там.
– Хм. А там що?
– Легкі романи. Вони здебільшого старі, але вибір тут досить гарний… Нарешті зацікавилася?
– Жодних шансів. У легких романах нема нічого загадкового.
– Не звинувачуй мене, якщо тебе уб’є клуб фанатів детективних романів видавництва Фуджімі.
Я попрямувала до детективів, а Мізуто пішов до секції з легкими романами, що розташувалася по діагоналі від входу. Схоже, останнім часом він читав багато легких романів.
Я вивчала корінці книг, виставлених на книжкових полицях. Я провела поглядом з верхнього лівого до правого нижнього кутка. Нічого собі, у них справді був гарний вибір. Я навіть засмутилася, що не прийшла сюди раніше.
Взявши книгу, яку я раніше не читала, я висунула голову за краю книжкових полиць і поглянула в той куток бібліотеки, де зник Мізуто.
…Можливо, поки він вибирав книгу, мені слід тихо вибачитися і швидко піти геть? Це буде справедливо, бо того ранку, на другий день тестів, він сказав мені все, що хотів, і негайно пішов, залишивши мене стояти. Тож він заслужив на таке «ніби випадкове» недолуге вибачення. Це була геніальна ідея. Тож я планувала скористатися нею.
З книгою в руці я попрямувала до секції з легкими романами. По інший бік книжкових полиць мав бути Мізуто. Коли я наблизилася, то почула зойки.
– Ой!
– Ай!
За цим почувся звук падіння книжок.
– Вибач, – тихо сказав Мізуто.
…Він на когось налетів?
Чомусь я відчула неспокій. Цікаво, що там відбувалося? У мене було таке відчуття, що я вже бачила щось подібне в минулому… Я прискорила крок і зазирнула за книжкові полиці.
На підлозі були розкидані книжки з яскравими м’якими обкладинками, і непоказана дівчина квапливо намагалася їх зібрати.
На мить я подумала, що це та дівчина, з якою я бачила Мізуто за деякий час до нашого побачення в акваріумі. Однак я швидко зрозуміла, що помилилася. Замість двох низьких хвостиків, у неї була коротка стрижка – її волосся було дещо сплутаним, ніби вона не розчесалася після того, як встала з ліжка. Крім того, вона була вищою десь на 15 сантиметрів за ту дівчинку. Упевнена, якби Акацукі-сан побачила цей зріст, то позаздрила б.
Однак найбільшою відмінністю були її груди, які виглядали так, ніби в них запхали цілу бібліотеку книг у м’якій палітурці. Т-такі великі… Вони були до того великими, що розтягували її шкільний светр. Навіть можна не говорити, що погляд негайно притягувало до них. Акацукі-сан часто говорила, що в мене великі груди. Але у випадку з цією дівчиною, ми були ніби Давид і Голіаф. У порівняні з нею, як я можу називати свої груди великими? У неї чашка ліфчика F…? Можливо, навіть G…?!
Поки мене переповнював страх перед цими величезними грудьми, які можна було побачити лише на обкладинках легких романів, Мізуто підняв з підлоги одну з книг у м’якій палітурці.
– Ой… – тихо скрикнула дівчина, глянула на нього, а потім опустила погляд.
Мабуть, їй було ніяково. Що ж, це можна зрозуміти. Якось соромно, коли хтось дізнається про твої вподобання…
– Ця серія…
Коли Мізуто заговорив, дівчина з подивом підняла очі. Я теж поглянула на нього.
Ні якихось планів, ні розрахунків – на його обличчі був щирий вираз отаку, який знайшов однодумця.
Мізуто сказав:
– Тобі вона теж подобається?
І ось так я стала свідком цього моменту. Моменту, коли божа пастка спрацювала на комусь іншому, а не на мені.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка, Конверт, Дяка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥