Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった たとえ恋人じゃなくたって (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta tatoe koibito janakutatte)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Even If We Aren’t Dating…)
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Навіть якщо ми не зустрічаємося…)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 11
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Drakula, Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
6.3 Колишня дівчина не буде ревнувати (Дякую за дружбу з Мізуто)
– Чи не буде швидше просто запитати її замість того, щоб просити у мене поради.
– Твоя правда…
– Ось і все. Можливо, Мізуто-кун, ти просто дурний?
– Що ти сказала?! Нагадай мені свій бал на проміжних іспитах?
– Н-ну… п-предмет, в якому я найкраща, не входить до переліку проміжних тестів, тому… оой!
Я потирав пальцями скроні учениці з оцінками нижче середнього і думав. Вона мала рацію… Як і сказала Хіґашіра, мені просто потрібно запитати. У мене не бракувало можливостей, оскільки ми з тою дівчиною жили під одним дахом.
Чому я не подумав про це від самого початку? Невже тому, що не хотів з нею говорити? Бо ми з нею не ладнали? Раз так, то навіщо мені турбувати, що там з нею? Щоб там не було, по суті, зараз ця дівчина поводилася зі мною краще, ніж раніше. Так з нею було набагато простіше мати справу. За логікою, я мав просто не звертати уваги на це відчуття дискомфорту.
– …Я думаю, що все буде добре, якщо ти слідуватимеш своєму серцю, – видихнула Хіґашіра зі сльозами на очах.
– Слідувати серцю?
– А, ні, просто забудь, що я сказала. Тобі не потрібно слідувати порадам, такої, як я. Вибач, будь ла…
– Ні, продовжуй. А я вже вирішу: слідувати твоїй пораді чи ні.
Я прибрав пальці від скронь Хіґашіра і подивився їй в обличчя. Вона тихо застогнала «А-а», її очі деякий час бігали туди-сюди, потім глянула на мене і заговорила:
– …Ну, я про те, що у кожного є власний набір правил, так? І якщо якась людина дотримується їх усіх, то це ніби її ідеальний світ – має сенс?
– Ага.
– Коли я виявляю, що моїм правилам загрожують, то починаю активно захищатися, нічим не відрізняючись від дикої тварини, на чию територію вторгнулися… І коли таке відбувається, мені говорять, що я не можу читати атмосферу…
– Читати атмосферу… – здавалося, що слова Хіґашіра-сан віддалилися від початкової думки, але коли я почув останні слова, то нарешті зрозумів. – Атмосферу… Так, читати атмосферу. Це я і зробив з нею.
– Мізуто-кун?
– Дякую, Хіґашіро, це було дуже корисно, – сказав я, поглянувши їй прямо в очі. А потім продовжив: – Читати атмосферу – важливо. Але не у моєму випадку.
– Га?
– Суть у тому, що це має бути потрібна людина у потрібному місці. Ось чому все набагато швидше, якщо я спочатку читаю атмосферу.
Правила ввічливості були навіть серед близьких друзів. Якщо ви друзі, то може виникнути потреба в тому, щоб прочитати атмосферу, але з родиною – з тою дівчиною – такої потреби не було. Це зовсім було на мене не схоже.
– Д… дякую… – слабким голосом сказала збентежена Хіґашіра.
◆ Юме ◆
Була обідня перерва. Це був рідкісний сонячний день у червні, тому ми влаштувалися на лавці у дворі й обідали.
– Твій брат знайшов собі дівчину? – Насука-сан, яка завжди виглядала сонною, запитала невимушеним тоном.
У цей момент, раптово зупинилися не мої, а палички Макі-сан. Вона нахилилася вперед, ближче до Насуки-сан і запитала:
– Га? Що?! У нього є дівчина?! Я вимагаю деталі!
– Ум, я не знаю багато… але я бачила, як він учора ішов додому з якоюсь дівчиною. Вона виглядала тихою – тип, який абсолютно йому підходить, – тож я подумала, що вони зустрічаються.
– А-а, Хіґашіра-сан? Я вже зустрічала її! – Акацукі-сан приєдналася до розмови, висмоктуючи молоко через соломинку з коробки, яку вона зовсім недавно купила. – Він сказав, що вони лише друзі, але хто знає чи це правда. Є в тому, що вони зустрічаються щодня, хоча навчаються в різних класах, дещо підозріле.
– І яка вона? Яка?! Гарненька? – запитала Макі-сан, її очі сяяли.
– Я б не сказала, що вона яскрава, але, гадаю, вона як необроблений діамант? О, але груди в неї до абсурдного великі.
– Мушу сказати, що ти, Мінамі-чян, приділяєш занадто багато уваги чужим цицькам.
– Хіба можна мене звинувачувати? Я заздрю! Я теж хочу, щоб в мене німіли плечі! Поглянь, як без проблем вони рухаються!
Акацукі-сан продемонструвала, як легко вона рухала плечима. Макі-сан на це засміялася і плеснула в долоні.
– То як все насправді? Вони зустрічаються? – запитала Насука-сан, відірвавшись від желейного напою і поглянувши на мене.
Але навіть так, я не завмерла:
– Гм? Можливо? Я справді не знаю.
– Хм… – Насука-сан, здавалося, втратила інтерес і повернулася до желейного напою.
Я вважала, що чудово впоралася. Якби це сталося деякий час тому, я б повелася підозріло, але тепер у мене вийшло спокійно дати нейтральну відповідь. Гадаю, я заслужила найвищу оцінку за цей виступ, як людина, що тільки нещодавно познайомилася зі зведеним братом.
Обідня перерва закінчилася, післяобідні заняття закінчилися, а оскільки я не приєдналася до жодного клубу, то разом з Акацукі-сан пішла додому.
Макі-сан приєдналася до баскетбольного клубу, а Насука-сан – до клубу карути, тому ми рідко всі разом ходили додому. Те, що Макі-сан вступила до клубу, мене не здивувало, це цілком відповідало моїм уявленням про тип її особистості, але Насука-сан, яка здавалася постійно була в режимі енергозбереження, здивувала. Очевидно, що вона приєдналася до клубу карути, щоб знайти спосіб отримувати карти з найменшою кількістю рухів.
Не менше здивував мене той факт, що Акацукі-сан не приєдналася до жодного клубу. Всі спортивні клуби намагалися вмовити її, але вона категорично відмовилася від кожної пропозиції. Акацукі-сан сказала, що іти разом зі мною додому було важливішим за все інше.
Вона ввічливо применшувала будь-які заяви про власну спортивність – хоча все, що їй говорили, було правдою. Акацукі-сан просто не любила займатися спортом.
– Юме-чян, останнім часом ти стала спокійнішою, – вона стрибнула вперед й обернулася. – Мені здається, що раніше ти нервувала трохи більше, але тепер у тебе все під контролем.
– Думаєш? Можливо, це тому, що я вже трохи звикла до нового життя. Як ти знаєш, це була велика зміна.
– О, розумію, – Акацукі-сан стрибала переді мною, дивлячись на небо, яке наполовину затягнуло хмарами. – Ти мені подобаєшся такою, якою ти є зараз, Юме-чян.
– Га?
– Я маю на увазі, що навколо тебе тримається атмосфера старшої сестри. Я єдина дитина в сім’ї, тому завжди хотіла мати старшу сестру!
…Я? Старша сестра? Мої губи викривилися в усмішці… О, то ось якою вона мене бачить. Мене! Я почувалася щасливою. У мене було стійке відчуття, що я справді виросла.
– Дякую, Акацукі-сан. Не соромся звертатися до мене, якщо тобі знадобиться допомога, – сказала я, поводячись, ніби її старша сестра.
– Ура! Я люблю тебе, старша сестричко Юме-чян! – з широкою усмішкою сказала Акацукі-сан.
– Кяя? – пискнула я, поспішно спіймавши її, коли вона наскочила на мене.
Акацукі-сан, міцно притиснувшись до мене, потерлася своєю щокою об мою.
– Ехехе, ти приємно пахнеш, сестро.
– Агов… постривай! Стримуй себе трохи!
Акацукі-сан натиснула на педаль газу сильніше, ніж я очікувала. Я відчепила її від себе, після чого вона весело розреготалася, змусивши і мене розсміятися. А-а… як же добре. Як приємно не хвилюватися про того хлопця, не злитися і не соромитися!
Я відчувала, що нарешті вирвалася з божої пастки, в яку потрапила два роки тому. Я була вільною. Я могла спокійно дивитися на все, що той хлопець робив! Так йому і треба!
Попрощавшись з Акацукі-сан, я легкими кроками підійшла до входу в будинок. Ще до вчорашнього дня я мала морально підготуватися, щоб переступити поріг дому, але тепер я більше не потребувала цього. Хоча ми з тим хлопцем жили під одним дахом, але він був просто зведеним братом. Поряд з членами родини людина мала відчувати спокій, а не напругу.
Мені знадобилося два місяці, щоб нарешті отримати це одкровення. Все, що я мала зробити, це запитати про Хіґашіра-сан як частина сім’ї. Якщо вони справді зустрічалися, то я як його старша сестра, хоч і зведена, мала певне право засунути носа цю справу…
– З поверненням.
Але не встигла я закінчити думку, як завмерла на місці, бо біля входу мене чекав хлопець, який був втіленням мого ідеалу.
– …Е?!
Акуратна укладка, ідеально підібраний одяг, який обтягував високу і струнку статуру. І, як останній штрих, окуляри для довершеного інтелектуального стилю.
– …Г-га?!
Це було те саме модне вбрання, яке Ірідо Мізуто одягав на наше побачення якийсь час тому.
– Гааааааааа?!!
Не стиг мій розум опрацювати це прекрасне видіння, як гарячий хлопець – Мізуто – засунув ноги в черевики і попрямував до мене. О, ні. Ні-ні-ні-ні, не підходь до мене у такому вбранні. Це занадто небезпечно! Моє серце!!
Рука з п’ятьма тонкими, гнучкими пальцями потягнулася до мене – і я напружилася. Він схопив мене за праве зап’ястя і втягнув усередину. Я хитнулася вперед, його обличчя раптом опинилося дуже близько. Га? Що він збирається робити? Про що він лише думає?! Ми перед вхідними дверима!
Поки я думала над тим, що відбувалося, Мізуто притиснув пальця до мого зап’ястя, ніби збирався поміряти пульс. Ні, він справді це робив…
– У більшості людей серце б’ється приблизно раз на секунду… А твоє, очевидно, б’ється удвічі швидше, – сказав він з ледь помітною усмішкою на губах. Мізуто був так близько, що, здавалося, шепотів мені на вухо. – А тепер скажи мені, люба маленька зведена сестричко, чи це нормально, щоб твоє серце так швидко билося від того, що ти бачиш свого зведеного брата в іншому одязі?
– …А!
Він… зробив те саме, що зробила я в день матері! Я-як необережно з мого боку! Це, мабуть, карма, за те, що я сказала тоді «що прискорене серцебиття рахується»! Я панікувала і намагалася скористатися головою, щоб придумати, як вибратися з цієї ями. Я точно могла це зробити!
– Я… я просто була трохи здивована, і все! У людини серце б’ється швидше, коли вона здивована!
– О, то ти просто здивована? Хм…
Сказавши це, Мізуто глянув на мене крізь окуляри.
Чомусь я не могла відвести погляд. О-о-ох, це лише підкреслювало його довгі вії, тонкі губи та ідеальний ніс…!
– Не…
– Не?
– Нечесно…!!!
Це було просто неможливо. Все, що я могла, це закрити обличчя руками й повісити голову вниз. Це не моя вина! В усьому винен цей крутий образ! Це ніяк не пов’язано з тим, що він мій зведений брат! Я не могла ігнорувати те, що люблю!
– …Слухай, як щодо того, щоб ми змінили правила? – запропонувала я.
– О? Яким чином?
Карута (яп. 歌留多, かるた, з порт. carta) — японські гральні карти. Вперше карти були привезені в Японію португальськими торгівцями в середині XVI сторіччя та використовувалися в іграх на взятки. Власне японські колоди вперше були створені в Мііке, частині провінції Тікуґо наприкінці XVI століття. Меморіальній зал карути Мііке в місті Омута — єдиний міський музей Японії, що повністю присвячений історії карута. (Вікіпедія)
Картярські ігри на взятки — клас картярських ігор, у яких взаємодія між гравцями відбувається через розіграш з кількох раундів, в яких розігруються взятки. Мета гри в них — набрати оптимальну кількість взяток або очок, пов’язаних із взятками. Це найширша категорія картярських ігор, їхня історія сягає самого зародження картярських ігор у XV столітті в Європі. (Вікіпедія)
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥