Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった たとえ恋人じゃなくたって (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta tatoe koibito janakutatte)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Even If We Aren’t Dating…)
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Навіть якщо ми не зустрічаємося…)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 11
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
6.5 Колишня дівчина не буде ревнувати (Дякую за дружбу з Мізуто)
Хіґашіра кліпнула на Юме, перевівши погляд з протягнутої руки на обличчя. Як людина, що мало спілкувалася з іншими людьми, вона, природно, перед лицем такої ворожості сказала…
– А, так. Мені теж приємно познайомитися, – і потиснула їй руку, ніби це було нормально.
Мої очі, очі Мінамі-сан й очі Юме розширилися від здивування. Хіґашіра, помітивши нашу дивну реакцію, розгубилася.
– Е, о-ох, я зробила щось дивне…? Вибачте, будь ласка, вибачте… Мені завжди говорили, що я не можу читати атмосферу…!
– Кхм, Хіґашіро-сан? Не проти, якщо я дещо запитаю? – Мінамі-сан, побачивши напругу Хіґашіри, ретельно підбирала слова: – Хто для тебе Ірідо-кун?
– Га? Друг, який поділяє мої хобі й інтереси, – відповіла вона без вагань.
– Е… О-ой… ем, ясно… це цікаво… – Юме було тою, хто зреагувала на цю відповідь найбільше. Її очі бігали довкола, ніби намагаючись знайти союзників, перш ніж вона поглянула на руку, яку раніше потисла. Обличчя Юме почервоніло. – В-вибач! С-спробуємо ще раз! Приємно познайомитися!
– Га? А, гаразд… – Хіґашіра збентежено нахилила голову, коли Юме міцно стиснула її руку своїми.
…А-а, зрозумів. Тепер стало ясно, чому вона так сильно зреагувала на Хіґашіру. Щойно я усвідомив, у чому справа, як Мінамі-сан глумливо усміхнулася мені і прошепотіла:
– Жодних романтичних почуттів. Ке-хе-хе!
Я і гадки не мав, чого їй так смішно. Ти сприймаєш мене як суперника чи як любовний інтерес? Її слова прозвучали так, ніби я намагався залицятися до Хіґашіри чи щось таке.
– Е-ем, Мізуто-кун…? Чи не міг би ти, будь ласка, пояснити мені, що відбувається…? Я-я не маю достатньо соціального досвіду, щоб зрозуміти цю ситуацію…
– Що ж, тоді гаразд…
– Г-га?! Ти збираєшся все пояснити? Ч-чекай…
Обличчя моєї молодшої зведеної сестри зблідло. Я вказав на Юме пальцем і заговорив:
– Хіґашіро, ця дівчина… думала, що я тобі подобаюся.
– Ні-і! Зупи…!
Ой, замовкни. Я штовхнув сумку в її обличчя.
– Я чітко пояснив їй, що ми просто друзі, але вона нітрохи мені не повірила, що і призвело до цієї ситуації. Вона хотіла показати тобі, що ти тут не маєш шансів. Тому і назвала мене на ім’я, як робиш це ти.
– Ти такий лихий, Ірідо-кун…
На обличчі Мінамі-сан з’явився несхвальний вираз, але вона не знала Хіґашіру так, як я. Якщо не пояснювати їй такі речі, вона їх не зможе зрозуміти.
Юме знітилася, обличчя і навіть вуха зробилися червоними. Хм, ось що людина отримувала, коли намагалася зробити щось таке боягузливе. Її дії обертаються проти неї самої.
Хіґашіра нахилила голову на бік, намагаючись переварити те, що я сказав:
– Вона думала… що я «запала» на тебе…? Га…?
– Т-тут немає моєї провини! Ви двоє щодня разом повертаєтеся додому! Нема нічого дивного в тому, що я так подумала!
– Заради підтримки Юме-чян, маю сказати, що вона говорить правду. Будь-хто так би подумав! Навіть я так подумала! – сказала Мінамі-сан, ставши на захист Юме.
У відповідь Хіґашіра розгублено нахмурилася, протягнула «хмм», після чого сказала:
– Мізуто-кун, прямо зараз я дуже хотіла б народитися чоловіком. Маю сказати, це другий раз, коли в мене виникає таке бажання. До відома, перший раз був, коли в мене почалися місячні. Я хочу, щоб моє тіло перевтілилося в таке, з промежини якого не тече кров…
– …Агов, ви двоє, чули це? Чи сказала б дівчина таке хлопцю, який їй подобається?
– …
– …
Юме і Мінамі-сан мовчки поглянули одна на одну, на їхній обличчях був вираз глибокої задумливості, потім вони одночасно вклонилися Хіґашірі зі словами:
– Вибач, що неправильно думали про тебе!
– Га? Чому, коли ви просите вибачення, виникає відчуття, що ви віддаляєтеся від мене? Мі-Мізуто-кун, я їх налякала?! Невже я сказала щось неприємне?!
– Так, вони налякані, і я разом з ними, – сказав, відступивши.
– О, ні-і-і-і-і-і!! Вибач! Будь ласка, не відкидайте мене!!
На очах Хіґашіри з’явилися сльози і я почав гладити її по голові, щоб втішити. Оскільки я був єдиним другом Хіґашіри, то відчував за неї велику відповідальність. Це ніби мати великого пса, який сильно любив мене.
Поки я ніжно гладив її по голові, Юме і Мінамі-сан розгублено дивилися на нас.
– …Юме-чян, людські стосунки такі складні, га?
– …Так, думаю, це може бути надто складно.
◆ Юме ◆
– Мізуто-кун, Мізуто-кун, кому ти надаєш перевагу: Флорі чи Б’янці?
– Вони з Дреґон Квест 5? По перше, я ніколи не грав у цю гру…
– Дозволь я тобі коротко поясню. Якщо Флора не вийде заміж за Героя, то стане дружиною свого друга дитинства. З іншого боку, якщо Б’янка ніколи не вийде заміж за Героя, то доживатиме решту своїх років на самоті у віддаленому гірському селі.
– …У такому випадку, я вибираю Флору.
– Чому?! Чи не краще вибрати Б’янку? Вона може так багато запропонувати!
– Так, багато емоційного багажу!
Я спостерігала за дружньою розмовою Мізуто і Хіґашіра-сан, які йшли перед нами.
Те, що вона сказала біля воріт школи, зазвичай говорять друзям, а не людині, до якої мають романтичні почуття. Ба більше, подібне, мабуть, говорять друзям однієї з тобою статі. Проте я б ніколи не сказала подругам щось таке з власної ініціативи. Лише у випадку, коли б хтось інший підняв таку тему, я б могла щось сказати.
Якщо вони завжди поводилися одне з одним так, то я могла прийняти, що вони не мали одне до одного романтичних почуттів… Хіґашіра-сан трохи нагадувала мене з середньо школи, тому я прийшла до поспішних висновків. Але я навіть не могла уявити половини того, якою вона була насправді.
Але серйозно, чи не занадто вони…?
– Вони справді хороші друзі. Не можу повірити, що минуло лише кілька днів з моменту їхнього знайомства, – озвучила в голос мої думки Акацукі-сан, яка йшла поряд. – Було б справжнім божевіллям повірити на слово, що вони не зустрічаються. Правда, Юме-чян?
– Так, справді…
Інші люди подумали б те саме, що і я. І справа була не в тому, що я мала певне почуття власності (і не тільки) щодо колишнього хлопця, – ні, так би подумав кожен, хто бачив цих двох разом!
Я знову поглянула на них. Вони ішли так близько, що їхні плечі майже торкалися, розмовляли так, ніби тема ніколи не могла себе вичерпати, і час від часу весело сміялися. Чи були ми колись з тим хлопцем такими близькими, коли зустрічалися…?
– Я така розчарована. Якби Хіґашіра-сан мала до нього почуття, я б з радістю їй допомогла…
– Га? Допомогла?
– Так, поглянь на неї. Хіґашіра-сан не виглядає напористим типом. Довелося б її підштовхнути, інакше б вони назавжди залишилися просто друзями. Крім того, для мене було б дуже зручно, якби вони зійшлися. – Акацукі-сан подивилися на мене з незрозумілою злою посмішкою. – І якби ти співпрацювала з нами, Юме-чян, вона була б непереможною! Ви з ним – брат і сестра, які живуть під одним дахом, ти б могла дізнаватися всю необхідну інформацію і це б допомогло вибудувати стратегію, яка б допомогла завоювати його серце. Правильно?
– Мабуть… – я сумнівалася, що, крім мене, в цьому світі був ще хтось так само добре знайомий зі стратегією завоювання його серця. – Але все це було за умови, що вона насправді зацікавлена у ньому, так?
– Так. Що за розчарування! Я була впевнена, що вони добре підходять одне одному…
Підходять…? Я знову подивилася на спини двох людей, що йшли перед нами. «О, – подумала я від щирого серця, – це було б так чудово, якби ці двоє почали зустрічатися».
– О, мені… туди…
Хіґашіра-сан зупинилися перед пішохідним переходом.
– Так. Побачимося завтра.
– Так… І це… – Хіґашіра-сан поглянула на нас, але замість того, щоб продовжити, заметушилася на місці.
Коли ми збентежено нахилили голови, Мізуто ніжно поплескав її по спині.
– Н… Ну… – Хіґашіра-сан низько вклонилася нам, а потім хрипко сказала: – До… До побачення…! – Піднявши голову, вона з полегшенням видихнула: – Я с-сказала це…
– Гарна робота, – сказав Мізуто, усміхаючись.
– …Хе-хе ♥, – Хіґашіра-сан поглянула на нього і трохи ніяково усміхнулася.
Це була та сама Хіґашіра-сан, чиє обличчя до цього часу майже не рухалося. Але тепер вона усміхалася, а призахідне сонце пофарбувало її бліду шкіру в червоний.
– …Хм?
– …Хммм?!
Хвилинку. Один момент, що щойно сталося?
– Гаразд, до побачення, Мізуто-кун! Будь ласка, напиши мені в LINE, коли закінчиш читати книгу, яку я порекомендувала!
– Гаразд. Якщо ти, звичайно, не будеш спати о другій ночі.
– Зрозуміла!
Саме в цей момент світлофор загорівся зеленим, і Хіґашіра-сан радісно пострибала на інший бік вулиці. Ми спостерігали за нею, поки автомобілі, що почали рухатися, не сховали її спину від наших поглядів.
Тоді Акацукі-сан сказала тихішим голосом, ніж зазвичай:
– …Пам’ятаєш, що ти сказала, Юме-чян?
– Га?
– Ти сказала, що допоможеш, якщо вона справді зацікавлена у ньому, так?
– Е-е… я н-не робила жодних обіцянок чи щось таке!
– Ірідо-кун! Дай мені LINE ID Хіґашіра-сан!
– Я ж сказала, що нічого не обіцяла!!
Дреґон Квест 5: Рука Божественної Нареченої – це рольова відеогра і п’ята частина серії відеоігор Дреґон Квест, друга частина з трилогії Зенітіан. Спочатку була розроблена Chunsoft і видана Enix Corporation, Дреґон Квест 5 був першою грою серії, яку випустили на консолі Super Famicom у вересні 1992. Дреґон Квест 5 була першою грою серії, яку не випустили в Америці через тогочасні проблеми з програмуванням.
Б’янка Вітакер (ビアンカ, Bianka) – пацанка, донька власника трактиру Раундбека (アルカパ, Arukapa) і подруга дитинства Героя.
Флора (Нера) Брісколетті (フローラ, Furōra) – ніжна і скромна дівчинка, донька Родріго Брісколетті (ルドマン, Rudoman).
Dragon Quest V: Hand of the Heavenly Bride is a role-playing video game and the fifth installment in the Dragon Quest video game series, second of the Zenithian Trilogy. Originally developed by Chunsoft and published by Enix Corporation, Dragon Quest V was the first title in the series to be released for the Super Famicom video game console in Japan in September 1992. Dragon Quest V was the first game in the series to not be released in America due to programming issues at the time.
Bianca Whitaker (ビアンカ, Bianka) is the tomboy daughter of innkeepers of Roundbeck (アルカパ, Arukapa) and a childhood friend of the Hero. She helps the Hero save the Great Sabercub from two bullies, and asks the Hero to take it with him.
Nera Briscoletti (フローラ, Furōra) is a gentle and modest girl, and the daughter of Rodrigo Briscoletti (ルドマン, Rudoman). Her father is a wealthy man who seeks his daughter’s bridegroom, but will only accept a man who is able to pass his trial. She is the second of the player’s choices for the Hero’s bride. (Вікіпедія)
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥