Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった たとえ恋人じゃなくたって (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta tatoe koibito janakutatte)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Even If We Aren’t Dating…)
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Навіть якщо ми не зустрічаємося…)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 11
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
7.5 Хіґашіра Ісана не знає, що таке кохання
– Чудова втеча. Тобі вдалося зберегти атмосферу друзів, – слова Акацукі-сан були просякнуті сарказмом.
Ми знову були у жіночій вбиральні біля бібліотеки. Хіґашіра-сан з опущеними плечима пригнічено стояла перед нами.
– Ц-це не моя вина… Невже від мене справді очікували, що я раптово зможу ідеально виконати роль милої дівчини…?
– Як ти зможеш знайти хлопця, якщо не станеш милою дівчиною?!! – сказала Акацукі-сан.
– Н-ну, – втрутилася я, – гадаю, я можу зрозуміти почуття Хіґашіра-сан. Набагато легше, коли до тебе не ставляться як до дівчини.
– Т-так! Точно! Так набагато легше! – з ентузіазмом погодилася Хіґашіра-сан.
Колись я теж була такою. Коли до мене ставилися як до дівчини, це надто дратувало, тому я не проявляла жодного інтересу до моди. У випадку Хіґашіра-сан можна припустити, що вона навчилася жартувати про свій розмір грудей і користувалася цим ніби стратегією виживання.
– Що ж, я не зовсім розумію, що ти відчуваєш, але якщо ти продовжиш тікати, то Ірідо-кун ніколи так і не подивиться у твій бік, розумієш? – сказала Акацукі-сан. – Принаймні тобі потрібно припини вдавати, що ви з ним друзі.
– …Але ми з Мізуто-куном друзі, – тихо сказала Хіґашіра-сан, в її голосі звучали нотки спротиву. – Він мені подобається у романтичному плані, але ми друзі. Невже це так погано, коли хтось закохується у свого друга? Невже це неправильно залишатися друзями, коли у тебе виникають романтичні почуття…?
Хіґашіра-сан не повністю підняла голову, але вона різко й уважно дивилися в очі Акацукі-сан, показуючи, що тут компромісів не буде.
Хоча вона хотіла стати його дівчиною, але не бажала припиняти дружбу. Її слова могли прозвучати, як щось егоїстичне, але вони були наповнені щирістю. Схоже, між нами трьома виникло непорозуміння. Звичайно, Хіґашіра-сан прагнула стати дівчиною Мізуто, але вона не хотіла змінювати стосунків, які вони мали зараз. Для неї закоханість – це лише продовження дружби, а не закінчення. Ось чому в неї не виникало думки жертвувати дружбою лише для того, щоб стати його дівчиною.
Проте ми з Акацукі-сан думали інакше. Зустрічатися з кимось означало встановити інші, більш особливі стосунки. Ці стосунки були інакшими і мали іншу цінність від дружби, яку можна мати з кількома людьми одночасно.
– …О, ясно… Так, я зрозуміла. – Акацукі-сан з усмішкою розуміння на обличчі кивала знову і знову. – Вибач, Хіґашіро-сан, я більше не говоритиму тобі змінювати поведінку. Мабуть, для тебе краще бути собою.
– С-справді…? Рада це чути…
Хіґашіра-сан зітхнула з полегшенням, ніби з неї щойно зняли важкий тягар. Можливо, вона не звикла відстоювати свою думку.
Продовжуючи усміхатися, Акацукі-сан сказала:
– Але потрібно щось зробити з твоїм браком впевненості.
– Га?
– Раніше ти сказала, що тобі легше, коли до тебе не ставляться як до дівчини. Гадаю, це тому, що тобі не вистачає впевненості у собі як у дівчині, чи не так? Можливо, це не єдина причина, але, припускаю, що ця найбільша.
– У-ум… Я т-так не думаю…
– Тоді просто уяви, що ти надзвичайно красива дівчина, як героїня манґи. Невже б ти не спробувала використати свої чари на Ірідо-куні? Хіба б ти не хотіла побачити, як він почервоніє і почне хвилюватися, коли побачить тебе в романтичному світлі?
– О-о-ох… П-правду кажеш…
П-правду каже…
– Я думаю, що якщо ти будеш більш упевненою у собі як у дівчині, то ставлення Ірідо-куна точно зміниться. Тож, – продовжила Акацукі-сан, на її обличчі була усмішка чистого задоволення, – я хочу, щоб ти, Хіґашіра-сан, трохи змінилася.
Акацукі-сан буквально потягнула Хіґашіру-сан до себе додому, я йшла за ними.
Коли ми вийшли з ліфта, вона попросила нас трохи зачекати – і притулила вухо до дверей квартири Каванамі, яка була поряд з квартирою її родини.
– …Добре, схоже, він зараз не дома. Поки у нас є можливість, заходьте!
– Ти справді не хочеш зіткнутися з Каванамі-куном…
– Ну, звісно.
Я б збрехала, якби сказала, що мені абсолютно байдуже на те, що сталося між ними, але зараз Хіґашіра-сан була на першому місці. Як і в мій перший візит, коли я ночувала у сім’ї Мінамі, батьків Акацукі-сан не було вдома. Як тільки ми зайшли, вона за руку потягнула Хіґашіра-сан до своєї кімнати і поставила перед комодом.
– Е-е-ем… Що ти плануєш робити?
– Хіґашіро-сан, це сцена твого перетворення!
– Як супергерой?! Я піду на косплей…?
– У певному сенсі всі дівчата щодня займаються косплеєм. Мабуть, ти єдина дівчина, яка нічого не робить з власним обличчям. Бідна, неосвічена дівчинка.
– Н-неосвічена…? – голос Хіґашіра-сан звучав з певним відтінком образи.
Можливо, для отаку це прозвучало особливо образливо?
Поки Хіґашіра-сан заціпеніло стояла на місці, Акацукі-сан досвідченою рукою підняла гребінець і почала розчісувати її волосся.
– А…! М-можливо, ти говориш про макіяж?! Т-ти плануєш зробити мені макіяж?!
– Нарешті зрозуміла, га? Дівчатам важливо виглядати мило, щоб відчувати впевненість. Почуття впевненості залежить від того, скільки зусиль докладають до макіяжу.
– Ні-ні, я пропущу макіяж! Ж-жодних шансів, що я буду добре виглядати з ним! Мені він не пасує!
– Дурниці! Заспокойся, Хіґашіро-сан. Ти – хороший матеріал для роботи. Просто докласти трохи зусиль і ти будеш виглядати як тайванський ідол!
– Тоді я стану зовсім іншою людиною!
– Так, тому я і сказала, що це сцена «перетворення».
– Але навіть у сценах перетворення супергероїв їхні обличчя не змінюються! Кяя!
Поки Хіґашіра-сан кричала, Акацукі-сан із задоволенням наносила макіяж на її обличчя. Кожен рух був вивіреним та ефективним, ніби вона уже мала готовий образ у голові, а тому місця для вагань не було. Дивовижно…
– Юме-чян, який макіяж зазвичай носиш ти? – запитала Акацукі-сан, продовжуючи чаклувати, я ж виступала у ролі глядача.
– Я не можу робити нічого надто складного, тому… просто доглядаю за бровами і шкірою. Я більше часу витрачаю на волосся.
– О, так. Воно довге і гарне! Але це, мабуть, дуже проблемно. Чому ти їх так відростила?
– Ну… – я трохи помовчала, підбираючи слова. Якби я сказала правду, то мені довелося б розповісти про всі події у середній школі. – Можливо, частина мене просто хотіла змін… Я хотіла відрізнятися від тої, якою була раніше.
– О, ясно. То ти досягнула цього? Стала іншою людиною?
– Не впевнена, – хоча я відчувала, що могла це зробити, проте не була впевнена, що повністю досягла поставленої мети.
Для мене з середньої школи уже було б неможливим розмовляти з такою людиною, як Акацукі-сан. Проте коли справа стосувалася того хлопця…
– Якщо ти вагаєшся, то я впевнена, що хоча б трохи, але це спрацювало! Хіба це не чудово, Хіґашіро-сан? Для тебе є надія!
– …Я н-не вірю, що нанесення пудри і рідини на моє обличчя приведе до якихось суттєвих змін…
– Ти маєш сміливість називати мій набір косметики «пудрою і рідиною»? Добре, подивимося, чи зможеш ти повторити це, коли побачиш… себе!
Акацукі-сан схопила обличчя Хіґашіра-сан, яка дивилася вниз, і підняла його. Її погляд зловив відображення у дзеркалі і вона нарешті побачила зміни.
– Га…?
Її довгий чуб був піднятий і закріплений шпилькою для волосся, повністю відкриваючи обличчя. Хіґашіра-сан безперервно кліпала очима. У неї були великі очі, маленький і милий ніч, повні і вологі губи, а щоки круглі та рум’яні, як у немовляти. Вона випромінювала невинну і водночас кокетливу жіночу ауру.
– Х… Хто ця гарна дівчина? – Хіґашіра-сан кинула на нас погляд, вказуючи тремтячим пальцем на дзеркало.
Вона бачила лише своє відображення, але ми бачили її реальну. Справжня Хіґашіра-сан була такою ж красунею, як і дівчина у дзеркалі.
Акацукі-сан усміхнулася:
– Дозволь я представлю її! Цю прекрасну дівчину звати Хіґашіра Ісана-чян! Будь лагідною до неї, гаразд?
– Н-ні, ні-ні-ні! Ц-цього не може бути! Це не я! Мою зовнішність змінили якимось магічним макіяжем! М-макіяж такий страшний…! – сказала Хіґашіра-сан, тремтячи від страху.
– Я спостерігала за діями Акацукі-сан, але вона попрацювала лише над твоїми бровами і віями. Якби вона справді хотіла повністю змінити твій зовнішній вигляд, то на такий макіяж знадобилося б набагато більше часу, – сказала я, відчуваючи ностальгію.
– Так! О, і я додала трохи основи. Але загалом я не зробила якихось великих змін проти того, якою ти була раніше, Хіґашіро-сан.
Хіґашіра-сан з недовірою дивилися на себе у дзеркало… Що ж, хто міг її у цьому звинувачувати? Цілком можливо, що до цього моменту, вона ніколи належним чином не дивилася на себе у дзеркало.
– Я ж казала, що ти хороший матеріал для роботи, пам’ятаєш? Тож мені достатньо було підвести тобі брови і вії, а також заколоти чуб, щоб твоє обличчя було краще видно! Загалом, Хіґашіро-сан, – сказала Акацук-сан, поклавши руку на її плече, – я лише підкреслила твою природну миловидність. Ти від самого початку була гарненькою дівчиною.
– Я… Я гарненька…? – Хіґашіра-сан вимовила це так, ніби задихалася.
Очевидно, ця думка жодного разу не приходило в її голову. Вона ніколи не припускала, що могла бути гарненькою. Я теж була такою, коли навчалася у середній школі…
– Ну, як тільки ти навчишся робити все сама, я впевнена, що це буде запам’ятовуватися краще. Такий простий макіяж легко зробити, я навчу тебе! Також я дам тобі кілька речей з моїх запасів! Тому з завтрашнього дня, зустрічаючись з Ірідо-куном, ти будеш виглядати ось так.
– Що?! Я з’явлюся перед Мізуто-куном ось т-так?! Ні-ні, я не можу, не можу! – Хіґашіра-сан присіла і закрила обличчя руками.
– Ти ж хочеш, щоб він це побачив, правда? – з усмішкою прошепотіла Акацукі-сан їй на вухо.
Нагадувало шепіт диявола, що сидів на плечі, проте це виявилося дуже ефективним.
Хіґашіра-сан підняла голову і подивилася на дзеркало крізь пальці. Вона уважно вивчала своє відображення, запевняючись наскільки гарнішою стала, після чого стиснула губи і злегка застогнала. Хіґашіра-сан боязко опустила руки. Акацукі-сан, яка спостерігала за цим, усміхнулася й обійняла її.
– Йой, красуне! Ти навіть миліша за героїнь легких романів!
– Ні, я думаю, що героїні легких романів набагато миліші за мене.
– Отже, на це ти відповідаєш одразу, еге…
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥