Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった たとえ恋人じゃなくたって (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta tatoe koibito janakutatte)
Англійська назва: My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Even If We Aren’t Dating…)
Інший варіант назви: Донька мачухи – моя колишня (Навіть якщо ми не зустрічаємося…)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 11
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
7.9 Хіґашіра Ісана не знає, що таке кохання
◆
Я не мала жодного уявлення про те, що сталося далі. Я не змогла побачити, як Хіґашіра-сан відреагувала на відповідь Мізуто і як була вирішена справа між ними. Поки Акацукі-сан втішала мене, ці двоє кудись зникли.
…Я почувалася винною перед Хіґашіра-сан. Хоча я була однією з тих, хто підштовхнув її до зізнання, але тепер я почувалася щасливою, бо вона отримала відмову. Я навіть плакала від радості, коли Мізуто відмовив їй через мене.
Я була гнилою до глибини душі. Навіть якби Хіґашіра-сан ударила мене, я б не скаржилася.
Але почуття провини було таким великим, що я не могла примусити себе зустрітися з нею. Я навіть не змогла написати їй жодного повідомлення в Line. Але вона теж мені нічого не писала.
Я згадала ніч перед тим днем, коли Хіґашіра-сан планувала зізнатися, і те, якою спустошеною почувалася. Мабуть… зараз вона почувалася так само, як я тоді. Навіть якби я хотіла спробувати її втішити, я не мала на це жодного права…
Це жерло мене протягом уроків, а коли вони закінчилися…
– Влаштуємо вечірку-розраду, – запропонувала Акацукі-сан, коли ми виходили зі школи. – Ми частково несемо відповідальність за те, чим все обернулося. Крім того… Ірідо-кун був її єдиним другом, а тепер усе зруйновано.
Коли я почула ці слова, мені стало ще гірше.
– Так… Ситуація для них більше не може бути такою, як раніше…
Якби ми не підштовхували, Хіґашіра-сан і далі продовжувала б дружити з Мізуто. Схоже, я більше не могла її уникати.
– Звичайно, ми не можемо в одну мить покращити ситуацію, але ми можемо підтримати її, чи не так? Я про те, що саме ми підштовхнули її до цього. Розрадимо і допоможемо їй загоїти рани… А після цього ми зможемо бути друзями.
– Ем… Але я не знаю, як до неї підійти…
Я не знала, як її втішити. Особливо у ситуації, коли саме я причина відмови…
Акацукі-сан яскраво і хижо посміхнулася:
– О, не хвилюйся! Нам всього лише потрібно попащекувати на тему Ірідо-куна і його лайняної відмови!
– О…! Тоді я обома руками за!
– І тоді Хіґашіра-сан може розказати все, що вона про нас думає! Гадаю, це справедливо.
– Так… Згодна…
Я не мала іншого вибору, як погодитися. Хіґашіра-сан була жертвою у цій ситуації. Ми були тими, хто безвідповідально запалив у ній вогонь, а потім вона отримала відмову від нетактовного виродка. Я про те, що він міг сказати «ні» якось інакше, правда?
– Гаразд, я дзвоню. Готова?
– Так… готова.
Акацукі-сан почала тицяти у смартфоні.
Я підняла голову так високо, як тільки могла, і глибоко вдихнула. Якщо я буду дивитися вниз, то почуватимуся ще пригніченішою. Тож у такі моменти краще підняти очі вгору і…
Га? Я не знала, що відбувалося… але мої очі бачили щось неможливе!
Вікно на третьому поверсі, бібліотека. Я тремтячим пальцем вказала туди, не в змозі повірити власним очам.
– А-Акацукі-сан… Глянь…
– Так? …Га?! – Акацукі-сан завмерла, коли побачила, куди вказував мій палець.
Абсолютно природна реакція, бо… крізь вікно бібліотеки було видно, як поряд сиділи і весело розмовляли Ірідо Мізуто і Хіґашіра Ісана.
Поки ми мовчали і витріщалися, Хіґашіра-сан витягнула телефон і приклала до вуха.
Зі смартфона Акацукі-сан долинув голос:
– Так. Слухаю?
– Ану іди сюди! – в один голос закричали ми з Акацукі-сан.
– Гаааааа?!
– Що це було? – хором запитали ми з Акацукі-сан.
Наша вечірка-розрада перетворилася на допит, який проходив у звичному місці, сімейному ресторані.
– Про що ви? – Хіґашіра-сан нахилила голову, безтурботно відпивши напій через соломинку.
– Чому ти тусиш з ним так, ніби нічого не сталося?! – запитала я.
– Тобі вчора відмовили, так?! Він розбив твоє серце на мільйон шматочків, правильно?! То що трапилося? Що за поворот подій стався, поки ми не бачили?
– Не впевнена щодо мільйона шматочків, але так, моє серце розбите.
– Тоді…! – почала я.
– Чому?! – закінчила Акацукі-сан.
– Е… Даруйте, але я не розумію, чому ви такі засмучені… – Хіґашіра-сан збентежено нахмурилася.
Що?! Вона хоче, щоб ми пояснили?! Це ми хочемо почути пояснення!
– Ми відчували відповідальність! Через те, що ми підштовхнули тебе до зізнання, ми думали, що ви з ним більше не можете бути друзями!
– Ми не можемо бути друзями? Чому? Я вважаю, що у вас неправильний напрямок думок.
– Га?! – одночасно вигукнули ми з Акацукі-сан.
– Оскільки мені відмовили так чітко і прямо, то це в певному сенсі було полегшенням. Раз наші стосунки не розвинулися ні в що інше, я можу зосередитися тільки на тому, щоб ми були лише друзями. Розумієте? – дівчина з великими грудьми, яка щойно отримала відмову, сказала щось схоже на здоровий глузд – і ми втратили дар мови.
Н-не може бути… То вона приєдналася до нашого плану, бо вже була впевнена, що їй нічого втрачати?! Та це ж… Я затремтіла від страху. Ця дівчина, що спокійно сиділа переді мною, почала виглядати як прибулець з якоїсь далекої планети.
– Я… я не розумію… не розумію молодь у наші дні, Юме-чян…!
– Нічого страшного! Заспокойся! Я теж нічого не розумію!
– Мені дуже шкода, що я змусила вас двох хвилюватися. Мені, звичайно, було важко, оскільки мені вперше розбили серце, але зараз я почуваюся добре. Зрештою Мізуто-кун втішив мене вчора.
– Тобто?! – мало не на весь голос закричали ми з Акацукі-сан.
– Він сказав мені подумати про це спокійно. «Більшість романтичних стосунків, які починаються у старшій школі, тривають недовга, але друзі, яких ти знайшла у старшій школі, можуть залишитися з тобою на все життя». Мізуто-кун так сказав. І я повністю погоджуюся з його думкою.
– Я більше не можу встигати за цим!!
– Припини руйнувати наш здоровий глузд!
Я почувалася такою дурепою через те, що міркувала: мала я право втішати її чи ні, особливо у зв’язку з тим, що підходила для цього найменше! У мене виникло стійке відчуття, що ця розмова нікуди не приведе. Наші цінності були занадто різними.
Ми вирішили зателефонувати іншій людині, яка також була до цього причетна.
– …Слухаю?
– Ало. Я хотіла запитати тебе про дівчину, якій ти вчора відмовив, – різким тоном сказала я.
– …Е, для початку, звідки ти знаєш, що Хіґашіра зізналася мені вчора?
– Зараз це неважливо!
– Ні, важливо!
– …Ти справді втішив Хіґашіру-сан після того, як відмовив їй?!
– А, це? Не знаю, хто тобі про це сказав, але не хвилюйся.
– Про що?!
– Я теж не знаю, як все так обернулося, – голос Мізуто був сповнений розгубленості.
Ми з Акацукі-сан поглянули на Хіґашіра-сан, яка в цей момент уважно дивилися на загадки для дітей, що йшли у комплекті з меню. Ми скривились. Принаймні це не ми двоє тут дивні.
– …Інопланетянка.
– Так, вона з іншого світу.
– Га? Чому ви двоє раптом почали ставитися до мене як до інопланетянки?
Поряд з нами був хтось, хто мав абсолютно інші цінності, ніж ми, і ми про це дізналися з перших вуст. В цей момент… Мої думки перерва тихий голос, який долинув з боку Мізуто.
– Хей, Ірідо…?
– Чорт! – як тільки Акацукі-сан почула цей голос, вона скривилася. – Погано.
Це був… Каванамі-кун? Він був єдиним, з ким зараз міг спілкуватися Мізуто.
– Щойно… Мені здається, я почув щось про зізнання. Але про кого йшла мова?
– Га? А, так, я тобі не розказував. Хіґашіра…
– Ні!! Стій! Зажди! Нічого не говори про неї! – вигукнула Акацукі-сан.
– Агов, хто вона? У твоєму житті є ще хтось, крім Ірідо-сан?!
– От чорт! Я так старалася, щоб він не дізнався! – Акацукі-сан гарячково зібрала свої речі і встала. – Вибачте! Мушу бігти, щоб заспокоїти одного настирливого збоченця!
Вона кинула гроші за барний автомат і вибігла з сімейного ресторану, залишивши нас з Хіґашіра-сан самих.
Дивлячись, як вона зникла з поля зору, я прошепотіла:
– Неочікувано… але кожен має у своєму житті щось, від чого здається, що людина ніби прийшла з іншого світу…
– О? Це прозвучало так глибоко! Ти хочеш сказати, навіть якщо людина потрапить до іншого світу, як в ісекайних романах, то це майже ніяк не впливає на її основу?
Не було двох однакових людей.
Не було двох однакових кохань.
Моє перше кохання закінчилося, але щось ще залишалося.
І я досі не могла назвати це.
Післямова – щасливого періоду Рейва!
Пам’ятаю, що фраза, використана у рекламі японського весільного журналу Zexy, викликала фурор: «Навіть якщо ми живемо в час, коли люди можуть бути щасливими, не одружуючись, я хочу одружити з тобою».
Ця книга мала вийти першого травня, коли період Хейсей змінився на період Рейва. Протягом тридцяти років, відомих як період Хейсей, народжуваність продовжувала знижуватися, середній шлюбний вік підвищився і відповідно змінилися деякі значення. Як говорив Zexy, шлюб більше не є найважливішою подією в житті, і це нормально не мати романтичного партнера.
Навіть якщо у людини нема романтичного партнера, вона може проводити час з друзями, а якщо нема друзів – може грати в ігри чи читати книжки. Шляхи досягнення щастя стали рівноцінними і жоден не переважав.
А раз так, то чому героїня романтичної комедії не може бути просто подругою?
Ось чому у цій книзі з’являється абсолютно непереможна героїня Хіґашіра Ісана.
Під «абсолютно непереможною» я маю на увазі, що навіть коли вона не досягає успіху в коханні, то це не означає, що вона програла. Для неї щастя не в тому, щоб мати хлопця, вийти заміж, стати дружиною і народити дітей. Ні, для неї щастя – це мати людину, з якою вона може поговорити про легкі романи.
Серед персонажів, які несуть шрами, залишені коханням, її цінності справді примушують думати про неї, як про інопланетянку. Так само як головний герой, що перемістився чи переродився в іншому світі, має великий вплив на новий світ, через різницю у точках зору і знаннях, Хіґашіра Ісана впливає на героїв навколо себе.
Нині бути у стосунках це не щось особливе, як було раніше. А раз так, то що приносить найбільше щастя? Шляхи досягнення щасяі урізноманітнилися, так само урізноманітнилися і людські стосунки.
…Що тепер робити? Гарне запитання. Насправді запас вебісторії закінчився.
Користуючись нагодую, я хотів би висловити подяку редактору, ілюстратору ТакаяKi, а також усім тим, хто брав участь у створенні цієї книги. І, звісно, всім читачам. Завдяки вам вийшло перевидання першого тому. Красно дякую, що зробили це можливим!
На цьому б я хотів закінчити другий тому «Зведена сестра – моя колишня. Навіть якщо ми не зустрічаємося…». Це був автор, Камішіро Кьоске. Зустрінемося у третьому томі!
Ре́йва (яп. 令和, [ɾe̞ːɰᵝa̠] д·і) — період японського літочислення, 248-ий, починаючи з періоду Тайка. Період Рейва розпочався в Японії в день, коли новий імператор Японії — спадкоємний принц Нарухіто — зійшов на престол 1 травня 2019 року як 126-ий імператор, змінивши свого батька — імператора Акіхіто, який 30 квітня 2019 року зрікся Хризантемового трону. Таким чином, з 8 січня 1989 року до 30 квітня 2019 року тривало літочислення Хейсей, а з 1 травня 2019 почалася ера Рейва.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥