Зведена сестра – моя колишня. Том 3. 3-2

Оригінальна назва (японською):  継母の連れ子が元カノだった 幼馴染みはやめておけ (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta Osananajimi wa yamete oke)

Англійська назва:My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Childhood Friends No More)

Інший варіант назви:Донька мачухи – моя колишня (Більше не друзі дитинства)

Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске  

Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやKi / ТакаяKi

Рік початку видання: 2018

Кількість томів: наразі 12

Випуск: триває

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!

О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!

Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.

Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. TymoshenkoDrakula, Valentyna B., Kirito Kun.

А також щира подяка Андрію С.

У мене є Patreon.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Том 3. Розділ 3-1.

3.2 Хіґашіра Ісана одягається (Будь ласка, нехай це не звучить так, ніби я непристойна людина!)

– О, не хвилюйся, ми не примушуватимемо тебе одягати щось надто дивне. Правда, Юме-чян?

– Так, звичайно. Ми подбаємо про те, щоб все відповідало законам громадського порядку і моралі.

Поки ми йшли торговим центром, я на пару з Акацукі-сан намагалися переконати Хіґашіру-сан, що все буде добре, але вона нервувала так, ніби була маленьким звірятком, яке побачив вовк.

– С-справді…? Ви не будете одягати мене в щось таке, що відкриватиме пупок? – тремтячим голосом запитала Хіґашіра-сан.

– Ні, що ти! Хоча зараз літо, але це вже територія повій, – сказала Акацукі-сан з яскравою усмішкою і завела нас до магазину одягу.

На календарі червень, а з підвищенням температури тепер продавали лише літній одяг.

Побачивши море відкритого одягу, Акацукі-сан видихнула «о!» і негайно схопила топ.

– Дивіться, що знайшла!

– Н-ні, дякую! Це єдина річ, яку я категорична не повинна носити! Моє декольте буде повністю оголеним!

– Замовкни й одягни це! – Акацукі-сан, яка раптом стала схожою на аб’юзивного батька, штовхнула в руки Хіґашіра-сан топ і короткі шорти, які цілком могли зійти за купальник.

– Я п-повинна одягнути це…? Ці речі ніби з «сексі моментів» у фільмах жахів? Ти серйозно? Тебе покинув здоровий глузд?!

– Одягаєш все, що ми кажемо.

– Без нарікань, – додала я.

– Ойой…! – заверещала Хіґашіра-сан, поки ми штовхали її до примірочної.

Зрозумівши, що не зможе пройти повз нас, вона здалася і почала переодягатися.

– Гм…? С-стривайте, я думаю, що воно замале-е-е-е-е…!

– Хочеш допоможууу? – сказала Акацукі-сан нудотно-солодким голосом.

– Н-ні, я в-впораюся сама…! Щось у твоєму голосі мене лякає…!

– Тц. Я хотіла без жодних перешкод подивитися на ці до біса великі цицьки, – Акацукі-сан розчаровано клацнула язиком.

– Ти надто вірна своїм бажанням, – хоча я теж хотіла їх побачити.

Приблизно через хвилину ми почули знервований голос з іншого боку штори.

– Е-ем… я закінчила одягатися, але… чи є ще хтось поруч…?

– Ні, тут нікого. Тільки ми.

– В-ви ж не брешете, так? Я ж можу вам довіряти, так…? Я довіряю вам, гаразд?!

Після цих слів була пауза, яка тривала приблизно 10 секунд, а потім штори різко розсунулися. Коли ми з Акацукі-сан побачили Хіґашіру-сан, то ахнули. Її пишні груди розтягнули топ до межі, піднявши нижній край так, що пупок був повністю оголений. Короткі шорти, очевидно, виявилися замалими і врізалися у стегна Хіґашіра-сан.

Якщо коротко описати її образ…

– Сексі-і-і-і-і…!!!

– Я ж казала! – скрикнула Хіґашіра-сан, після чого засмикнула шторки.

Це було настільки еротично, що будь-хто втратив би дар мови. Якби вона так вийшла на вулицю, то її затримали б за демонстрацію непристойних матеріалів.

– Моя мама завжди каже мені не носити надто відкритий одяг… бо моє тіло виходить за межі сексуальності і переходить на територію вульгарності…

– Твоя мама мудра жінка… – я кинула на знак розуміння.

– Мені подобається, як ти одягнута. Але я не можу дозволити, щоб тебе арештували за непристойне оголення.

Далі настала моя черга, оскільки я спеціалізувалася на більш стриманому одязі. Зрештою, попри те, що я старшокласниця, я добре відома (серед друзів) як дівчина, що ніколи не показує голі ноги.

Я обійшла магазин, вибрала кілька речей, які добре виглядали, і повернулася до примірочної.

– Як щодо цього? Декольте досить стримане, тому оголення має бути мінімальним.

– Гмм, я відчуваю, що це трохи кокетливо, але має спрацювати. У тебе гарний смак.

– …У мене кокетливий стиль?

– Що цілком працює для тебе, Юме-чян! Це мило!

Кокетливий, га…? Я трохи зациклилася на цьому, але, отримавши зелене світло від Акацукі-сан, я передала одяг Хіґашірі-сан.

– Ну, гадаю, це підходить… – почувся шурхіт одягу, а потім шторка знову відкрилася. – Ну як…?

Це було просте вбрання, що складалося з блузи і спідниці з високою талією.

Акацукі-сан сказала, що цей образ «акуратний і невинний», але тільки через те, що я вибрала спокійні кольори: білу блузу і темно-синю спідницю, які добре підходили особистості Хіґашіра-сан. Швидше за все вона, як і він, не була прихильницею крикучих кольорів.

Раніше я чула, що власниці великих грудей хвилювалися через те, що люди могли подумати про них, як про товстих, тому обрала спідницю з високою талією для підкреслення чітких ліній тіла.

Однак спідниця притиснула поділ блузки, і таким чином красиво підкреслило груди Хіґашіра-сан.

– Сексіііі….!!! – знову вигукнули ми з Акацукі-сан.

– Що мені робити?! – обличчя Хіґашіри-сан залило червоним, і вона присіла.

Її образ у поєднанні зі зніяковілим обличчям став лише еротичнішим.

Тут буде зображення

Ми з Акацукі-сан протягнули «Хм» і склали руки на грудях.

– Це може бути трохи складніше, ніж ми думали., Юме-чян…

– Так… неважливо, що вона одягає, вона виглядає еротично…

– П-прошу вас, припиніть…! Будь ласка, нехай це не звучить так, ніби я непристойна людина! Я вже у певному сенсі свідома щодо цього! – зрештою Хіґашіра-сан смикнула шторки і сховалася у примірочній.

З того боку тканини доносився шурхіт одягу, який швидко стягували. Вона знімала цей «невинний» і водночас еротичний одяг. Сексуально…

– У першу чергу нам щось треба зробити з її грудьми, для яких потрібен бюстгальтер з чашкою розміру G… У нас є лише два варіанти: дозволити їй виглядати «товстою» або схожою на персонажу відеогри, – сказала я.

– Дівчатам з великими цицьками теж важко, га? Гадаю, це вперше за все моє життя я відчуваю до них ще щось, крім ненависті.

– Ти аж настільки їх ненавидиш?!

– Як щодо того, щоб зробити їй мішечки для грудей! Пориньмо у світ 2D!

– Вибач, що…?

– Ось це, – Акацукі-сан показала мені смартфон зі скриншотом якогось аніме, де бюст красивої дівчини був помітним навіть крізь одяг.

– Хм, хіба це не суперечить законам фізики?

– Я впевнена, що це можливо в реальному житті. Закладаюся, Хіґашіра-сан буде рада мати щось подібне!

– Будь ласка, не поєднуй вигадку і реальність! – пристрасно вигукнула Хіґашіра-сан, відкривши шторки і вийшовши з примірочної вже у своєму одязі. – До твого відома, ті, хто серед білого дня ходять з «мішечками для цицьок», або хворі на голову, або не мають ні краплі сорому! Вони схожі на Адама та Єву до того, як ці двоє вкусили яблуко!

– Хіба це не показує їх у кращому світлі?

– Тц, я хотіла, щоб Хіґашіра-сан трохи зайнялася косплеєм.

– Косплеєм…? О, якщо це щось на зразок костюма покоївки, то я цілком згодна.

– Серйозно?! – схвильовано сказала Акацукі-сан.

– То ти цікавишся косплеєм…

– Г-га? Я? Н-ні! Анітрохи! – але як би не старалася Хіґашіра-сан з запереченнями, було добре помітно, що це її цікавило.

Ми продовжили ходити по магазину і я задумалася над тим, який одяг найкраще підійде для маскування лінії її грудей. Це мало бути щось вільне, але до цього потрібно підходити з обережністю, бо якщо підібрати образ невдало, вона виглядатиме товстою. З іншого боку, якщо ми намагатимемося підкреслити її талію, то розмір грудей буде ще помітнішим.

Хм. Важко.

– Я думаю, що підійде щось вільне й об’ємне, – сказала Акацукі-сан.

– Вільне… – повторила я.

– Й об’ємне? – Хіґашіра-сан кліпнула очима.

– Щось схоже на твій стиль, Юме-чян.

Я опустила погляд на свій одяг – білу блузку і бежеву спідницю-кльош. Причина того, чому я завжди вибирала світлі відтінки, була в тому, що моє чорне волосся пасувало до темного одягу, який він завжди носив, коли ми зустрічалися. Я абсолютно не хотіла бути парою, яка носить темні кольори.

– Твій стиль, Юме-чян, формує об’ємний силует, а тому лінії твоєї фігури нечітко виражені, – пояснила Акацукі-сан. – Ти дівчина, якій не подобається, коли на неї дивляться, правда? Ось чому ти купуєш топи на розмір більше і об’ємні стримані спідниці. Закладаюся, ти також носиш гаучо, еге? Гадаю, такий стиль підійде Хіґашіра-сан. Це цілком відповідає її атмосфері.

– Хм… Це правда.

– Я… вільна й об’ємна? – Хіґашіра-сан розгублено схилила голову.

Так. Ти саме така.

– Але тоді ваші стилі збігатимуться, – скривилася Акацукі-сан.

– Це буде проблемою, якщо ми так зробимо? – Хіґашіра-сан знову нахилила голову.

Акацукі-сан засміялася:

– Звісно! Хіба ж це не сумне видовище, коли поряд ідуть дві дівчини з вільно-об’ємним стилем?

– Отже, недостатньо носити одяг, який тобі підходить. Також важливо відповідати людям навколо? Це…

– Дратує, га? Це написано на твоєму обличчі, Хіґашіро-сан, – сказала Акацукі-сан, продовживши речення. – Твоя правда, це справді дратує. Ласкаво просимо у світ дівчат!

– Я починаю відчувати, що не хочу бути залученою до цього світу…

– Ну, ми не настільки жорстокі, щоб примушувати тебе негайно виконувати всі правила. Правду кажу, Юме-чян?

– Га?

Я поняття не мала, чому вона запитала мене про це.

– Але раз ваші стилі збігаються, то нам потрібно змінити твій стиль, Юме-чян!

– Що? М-мій…?

– Так! Скористаємося цією можливістю, щоб оновити твій гардероб!

О боже мій… То це був її план від самого початку?! Акацукі-сан постійно говорила, що хоче, аби я спробувала носити «крутіший» одяг. І я постійно говорила їй, що такий стиль мені не подобається!

– То що ж вибрати, га~? О, може це?

Перш ніж я встигла її зупинити, Акацукі-сан почала шукати легкі штани.

Що відбувається?! С-сьогодні мав бути день одягання Хіґашіри-сан. То чому ціллю раптом стала я?!

У мить ока Акацукі-сан закінчила підбирати одяг до мене, ніби спланувала все заздалегідь, і підійшла ближче.

– Добре, приміряй це!

– Г-гадаю, я…

При-мі-ряй це, – чарівна посмішка на обличчі Акацукі-сан явно говорила, що в мене не було такої розкоші, як право сказати «ні».

>>Том 3. Розділ 3-3<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *