Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 幼馴染みはやめておけ (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta Osananajimi wa yamete oke)
Англійська назва:My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Childhood Friends No More)
Інший варіант назви:Донька мачухи – моя колишня (Більше не друзі дитинства)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 12
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
4.3 Каванамі Коґуре не приймає цього (Якого біса, Ірідо?!)
– Кх… – і все ж деякий час Каванамі не здавався, у нього було таке обличчя, ніби він проковтнув щось гірке.
Але я продовжував мовчки дивитися на нього зверху вниз, тож він зрештою переможено опустив голову.
– Прошу вибачення… Я втратив самовладання…
– Гаразд. Хіґашіро?
– Я пробачу його з поваги за вкрай немодну, дико укладену траву, яку він називає волоссям.
– Що сказала?! Та з нею все нормально!!
– Хі-і-к! Мі-Мізуто-кун…!
– Агов, Каванамі….
– Мені… дуже шкода, – Каванамі знову схилив голову, просячи вибачення.
Якщо ти зрозумів, то добре.
– Га?! Хей, Ірідо, дивися! Вона показує язик!
– Гмм? – коли він це сказав, я поглянув на Хіґашіру, але побачив лише, що вона тремтіла від страху як маленька тваринка. Я перевів очі на Каванамі: – Брехня не принесе тобі жодних очок.
– Я не брешу! Агов, Ірідо-сан, що відбувається?! Ірідо збожеволів, поки я не бачив?! – запитав він в Юме.
– Н-ну… Я теж не знаю…
Ці двоє були такими безсердечними. У моїй поведінці не було нічого незвичайного.
– Пора навчатися, – сказав я. – Відкривайте підручники, у нас небагато часу.
– Що? Ми будемо вчитися тут? – запитала Хіґашіра, надувшись. – Я думала, що ми будемо у твоїй кімнаті, Мізуто-кун. Я б змогла більше дослідити твою книжкову шафу…
– Звичайно після закінчення семестрових тестів.
– Ура! – Хіґашіра радісно сіла за стіл у вітальні і почала діставати підручники з зошитами.
Позаду мене застогнав Каванамі:
– У-у-ух…! Це кошмар…!
– Каванамі-кун, чому ти виглядаєш так, ніби тобі боляче?
Після деякої метушні наш урок все-таки розпочався, як і було заплановано.
– Потрібно звертати увагу на тести з сучасної японської у нашій школі, – пояснював я. – Дивися, візьмемо до прикладу ось це практичне запитання. Якщо взяти цю частину…
– Потрібно не запам’ятати формули, а навчитися ними користуватися. Якщо просто запам’ятати їх і не знати, як вони працюють, то це призведе лише до плутанини. Поквапся і воруши руками!
Я не мав такого плану, але допомога Юме зменшила мій тягар наполовину. Хоча я сам вирішив навчати двох людей одночасно, але я трохи хвилювався, чи зможу впоратися з їхнім навчанням, бо я ніколи раніше цього не робив. Її допомога була справді корисною.
Час від часу Хіґашіра й Каванамі стогнали, але завдяки тому, що ми навчали їх у двох, прогалин не залишалося і справа йшла більш гладко, ніж очікувалося.
– Хуу, я втомилася… – сказала Хіґашіра, опускаючись на стіл.
У відповідь Каванамі глумливо фиркнув і показав на мене:
– Хех, якщо цього достатньо, щоб змусити тебе здатися, то у тебе жодних шансів бути з кращим учнем нашого класу.
– Я думаю, що так само, як існує краса у різниці зросту, так є і краса у різниці академічних здібностей.
– Ти божевільна. Краса у рівності! А що стосується дівчат, які боязко ховаються за спинами хлопців, то це обурливо і непопулярно в наші дні.
– Що?!
– Що чула!
Здавалося, між Хіґашірою і Каванамі от-от полетять іскри, але я не планував втручатися. Я вже не один раз бачив подібне за останній час: вони знову і знову сперечалися про одне і те саме, ніби потрапили у петлю часу. Тому я вирішив дозволити їм цим займатися, поки вони не перетинали межі.
– Зробимо перерву, добре? Я заварю чай, – сказала Юме, підводячись.
Я побачив у цьому можливість, тому теж піднявся і пішов за нею на кухню.
Вона кинула на мене гострий, як ніж, погляд:
– …Чому ти теж ідеш?
– Я хочу втекти від цих двох.
– Невже ти справді думаєш, що залишити цих двох хороша ідея…? – Юме озирнулася, Хіґашіра і Кванамі, які залишилися позаду, безмовно дивилися одне на одного.
Ми прийшли на кухню, вона потягнулася за чайником, а я, наслідуючи її приклад, дістав з полиці банку з чайним листям.
– Залишимо Хіґашіра-сан поза увагою, мене цікавить, чому Каванамі-кун так поводиться?
– Тобі краще не знати. Просто утримайся від будь-яких необережних вчинків, – сказав я, взявши заварний чайний, який протягнула Юме, і відкрив банку з чаєм.
– Перепрошую? Коли це я робила щось необережне?
– Мене швидше бентежить, чому Хіґашіра так поводиться.
Стосовно Каванамі, то я міг здогадатися про його причини з попередніх розмов і вчинків. По суті, він нагадував отаку, який розлютився через те, що його улюблений персонаж поводився не так, як очікувалося.
Однак я не розумів, що відбувалося у голові Хіґашіри. Вона була боязкою людиною, що поводилася як маленька тваринка, тому навіть складно було очікувати, що вона так вороже ставитиметься до незнайомої людини.
– Вона боїться, що втратить твою дружбу, якщо в тебе будуть інші друзі, – сказала Юме, наповнюючи електричний чайник водою.
– Хіба вона не дружить з тобою і Мінамі-сан? – запитав я, кидаючи листя чаю в заварний чайник.
– Ну… – Юме перервав свист чайника. – …Подумай сам. Тобі не завадить проявити трохи більше вдумливості.
– Хмм. Я кращий за декого, хто не має ні краплі доброти.
– Що сказав?!
Я потягнувся до електричного чайника, який підняла Юме, і почав заливати чайне листя.
– Тобі не слід читати мені лекції про стосунки з Хіґашірою. Ти надмірно її захищаєш. Відчуваєш якусь спорідненість чи що?
– …Сумніваюся, що тобі про це відомо, але для людей природно турбуватися про своїх друзів. Хоча я не можу заперечувати, що є деякі спільні для нас речі…
– Гм? І які?
– Наприклад…
– Фетиш на те, щоб хтось одягав на тебе шкарпетки?
– С-стривай, це…
Юме рефлекторно схопила мене за руку, від чого я смикнувся. Гаряча вода, яку я вливав у заварний чайник, бризнула мені на палець.
– …Ай!
– В-вибач! Ти як?!
Я похапцем поставив електричний чайник і потряс рукою, на яку потрапила гаряча вода. Кінчик вказівного пальця почервонів – нічого серйозного, все, що я мав зробити, це негайно сунути його під холодну воду…
– П-покажи мені! – сказала вона.
Все сталося так швидко, що я не встиг зреагувати, особливо на те, що Юме зробила далі. Вона схопила мою руку і потягнула на себе – бом! – час завмер, коли мій обпечений палець опинився в її роті. Його огорнуло тепле, м’яке і вологе відчуття.
– …кх?! – мій мозок раптом припинив діяти.
Минуло добрих п’ять секунд, поки моя голова змогла опрацювати те, де знаходився мій палець. Я мав це побачити, щоб повірити, тому сфокусував погляд на її губах, що обхопили мій палець.
– А-агов!
Я поспішно висмикнув палець з її рота і помітив, як за ним протягнулася нитка слини. Побачивши, як вона тягнулася і лопалася, мої щоки зробилися гарячими, ніби це не на палець потрапила гаряча вода, а на них.
– Га? – збентежено схилила голову Юме.
– Щ-що… що ти робиш?!
– Н-ну… моя мама завжди так робить, коли я поранюся…
– Опік не потрібно облизувати – його потрібно охолодити!
– А… – очі Юме звузилися, а потім вона завмерла.
О, невже до неї нарешті дійшло, що вона була тою дівчиною, яка захотіла облизати пальці хлопця?! Пригадується мені, хтось заперечував, що робить необережні вчинки. Що з цим сталося?!
– Охо-хо-хо…
– Ого.
Шестерні в моїй голові ще не почали нормально крутитися, як знову завмерли від звуку цих двох голосів. З-за кухонної стійкий на нас дивилися Каванамі Коґуре, який широко усміхався, і Хіґашіра Ісана, яка показово закривала рот рукою.
Ще якийсь час тому ці двоє мовчки мірялися поглядами одне з одним, але зараз вони заговорили з однаковими дражливими інтонаціями.
– Ірідо-сан набагато непристойніша, ніж я думав.
– Юме-сан поводиться як відмінниця, але насправді вона зовсім-зовсім неслухняна, чи не так?
– Чому ви вирішили припинити сварку в цей момент?! Я можу пояснити! Я п-просто погарячкувала і… – Юме яскраво почервоніла і кинула на мене благальний погляд, але я проігнорував її, опустивши палець під холодну воду.
Я міг би сподіватися, що спогад, який залишився на моїй шкірі, буде змитий разом з болем і слиною, однак проблема була в тому, що у цієї події були два свідки. Навіть якщо ми з Юме вдамо, що нічого не сталося, то ці двоє не дозволять нам забути. Хоча, мабуть, я мав би радіти, що цю сцену побачили вони, а не та дівчина…
Раптом я почув, як відчинилися двері, що вели в сад.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥