Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 幼馴染みはやめておけ (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta Osananajimi wa yamete oke)
Англійська назва:My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Childhood Friends No More)
Інший варіант назви:Донька мачухи – моя колишня (Більше не друзі дитинства)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 12
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
4.4 Каванамі Коґуре не приймає цього (Якого біса, Ірідо?!)
– Га?
– Що?
– Гм?
– Хах?
Чотири голоси пролунали одночасно, потім ми замовкли і поглянули на двері в сад – там стояла порушниця, невисока дівчина з хвостиком, вона нагадувала маленьку жваву тваринку.
– Хей, Юме-чян! Я прийшла тобі на допомогу!
Як тільки я побачив усмішку на обличчя Мінамі Акацукі, по моїй спині пробігся холод. От чорт!
– О, Каванамі! А що ти тут робиш? О, до речі… я тут почула, що про Юме-чян говорили «непристойна» і «неслухняна». Отже… чекаю пояснень.
Ми з Каванамі спробували схопити свої речі і втекти.
– Хе-хе, я не дозволю вам втекти.
– …Підсумуємо. Між Хіґашіра-сан й Ірідо-куном нема нічого більше. Вони просто хороші друзі. Твій розум брудний, тому в тебе такі нечисті думки, Каванамі. Зрозумів?
– Не хочу чути це від людини, з бруднішим розумом… – відреагував Каванамі, якого примусили лежати обличчям до землі.
– Га? – Мінамі-cан натиснула ногою на його спину і він закричав.
– Уваааа!!
Як вона з такою малою вагою примусила його видати подібний крик?
– Саме так, ми з Мізуто-куном найкращі друзі, – сказала Хіґашіра, обхопивши мене руками. – Чи не соромно тобі, постійно думати про кохання, маючи таку легковажну зовнішність? Саме через це екстраверти не мають жодного шансу зрозуміти тонкощі людського серця і прийняти відповідну фізичну дистанцію між друзями.
– Хіґашіро-сан, ой, Хіґашіро-сан, не тобі говорити про відповідну фізичну дистанцію, коли вона виглядає так підозріло. Відійти, – сказала Юме, відтягуючи її від мене.
Хіґашіра виглядала неабияк розчарованою, але я почувався дуже щасливим. Уже було літо, тож такий близький контакт лише посилював спеку, особливо тому, що вона притискалася дуже спітнілими грудьми.
Мінамі-сан обернулася і докірливо поглянула на Хіґашіру.
– Хіґашіро-сан, ти не можеш скаржитися лише тому, що твій друг дружить з кимось іншим. Ніхто не любить дівчат, які чіпляються до інших. Про тебе будуть пащекувати за спиною.
– …А-але Мізуто-кун не скаже про мене нічого поганого…
– Ну, не знаю. Можливо, він колись скаже: «О боже, ця дівчина постійно чіпляється».
– Що…?! – Хіґашіра поглянула на мене.
Оскільки вона виглядала так, ніби потребувала запевнення, я вирішив виправдати її сподівання.
– Ця дівчина постійно чіпляється! – пожартував я.
– А?! М-мені дуже шкода…!!! – вона згорнулася у клубочок.
Ой, схоже, це було занадто. Я ніжно поплескав її по спині, щоб заспокоїти.
– Будь ласка, погладь мене по голові.
– Ага.
– Будь ласка, допоможи мені висякатися.
– Ага.
– Будь ласка, купи мені Häagen-Dazs (Хаген-Даз).
– Ага.
– Я думала, що з твого боку це надмірна турбота про неї, але насправді ти її хлопчик на побігеньках, – моя молодша зведена сестра кинула на мене презирливий погляд.
Але я радів, що мені потрібно було зробити лише це для того, щоб зберегти слабкий психологічний стан Хіґашіри у безпеці.
– Так… нікому не подобається, коли дівчина постійно чіпляється, еге? – раптом Каванамі саркастично скривив губи і кинув погляд на Мінамі-сан.
– …Га? Хочеш щось сказати? – Мінамі-сан поглянула на нього з холодним блиском в очах.
– Ні. Гадаю, тут не потрібно зайвих слів.
– …Дратує, – буркнула Мінамі-сан. Далі вона різко відвернулася від Каванамі і її хвостик швидко махнув у повітрі. – Отже… Ірідо-кун, – почала Мінамі-сан, нахилившись у мій бік, – у мене є до тебе одне запитання.
– …Так?
– Ти збудився?
Її питання було настільки прямим, що я мало не подавився слиною.
– Я питаю, чи збудився ти, коли Юме-чян облизувала твій палець? Що, не можеш відповісти? Чи не хочеш розповідати, як сильно збудився? Агов, скажи мені, скажи-скажи-скажи!
– С-стривай, Акацукі-сан? Чи можеш ти припинити? Це ніяково і для мене теж! – сказала Юме, відтягуючи її.
– Ти збуджений виродок, Ірідо-кун! Я знаю! Чому все хороше трапляється тільки з тобою! – кричала Мінамі-сан.
– Твоя правда. Мізуто-кун також має напрочуд брудні думки.
– Не поширюй безпідставної брехні, Хіґашіро, – сказав я, вказавши на неї пальцем.
– Ам, – це сталося раптово, Хіґашіра схопила мою руку і засунула палець до рота.
Поки всі присутні приголомшено завмерли, вона пробурмотіла, тримаючи палець в роті:
– Ше так вона робилва?
– …Ні, таке відчуття, ніби мене облизує собака.
– Грубіян! – виплюнувши мій палець, вигукнула Хіґашіра і почала стукати мене по плечах.
Я не міг позбутися відчуття, що зі мною гралася домашня тваринка.
– Я зрозумів… – Каванамі, який лежав на животі, пробурмотів це і підвівся. Попри тортури Мінамі-сан він виглядав досить непогано.
– Ідеш додому? – запитав я, дивлячись на нього.
– Так, все одно я не зможу нічого вивчити, коли навколо стільки людей. Тільки от заберу крихітну яндере з собою.
– Кого це ти назвав яндере?! Це у тебе проблеми, збоченцю!
– Ага.
Каванамі схопив Мінамі-сан, яку тримала Юме, і підняв як принцесу. Хіґашіра на пару з Юме видали здивовано-захоплені вигуки.
– Ого!
– Вау!
Звичайно, Мінамі-сан намагалася вирватися, але Каванамі навіть не смикнувся. Він був абсолютно байдужим, ніби робив це безліч разів. Ба більше, я навіть співчував Мінамі-сан. Коли він виносив її з кімнати, вона так сильно махала кінцівками, що сильно вдарилася рукою об стіну.
Коли ми пішли їх проводжати, Каванамі перед вхідними повернувся до мене, точніше, до Хіґашіри, яка стояла поряд зі мною.
– Хіґашіра, так? Сьогодні я зніму тебе з гачка.
– Чому ти намагаєшся виглядати крутим?! – Мінамі-сан продовжила бити Каванамі, навіть коли він виходив.
Хіґашіра, заховавшись за мною, показала закритим дверям язик:
– Це мої слова. Коли ми зустрінемося наступного разу, тобі кінець.
– Ти мала сказати це, коли він міг тебе почути.
Хіґашіра зітхнула і відвела погляд… Гадаю, це означає, що завжди є людина, з якою ти не ладнаєш.
– Досі не розумію, чому Каванамі-кун так зреагував… – зітхнувши і склавши руки, дивувалася Юме.
– Якщо ти це знатимеш, щось зміниться?
– Га? – Юме кинула на мене збентежений погляд.
Лише в цей момент я зрозумів, що сказав ці слова вголос.
– Ні, нічого, – я відвів погляд і штовхнув Хіґашіру у спину. – Ходімо, повернемося до навчання.
– Га?! Хіба ми на сьогодні не закінчили?!
– Тепер, коли Каванамі пішов, нема жодних перешкод для твого навчання.
– Ні…! Я не хочу!
Я відчув погляд Юме на спині, але вдав, що не помітив, і посадив Хіґашіру за стіл з підручниками та зошитами.
◆
Тієї ночі мені подзвонив Каванамі.
– Вибач, що влаштував сьогодні сцену.
– Прийнято. Але більше ніколи так не роби.
– Жодних обіцянок. Інстинкти підказують, що та дівчина, Хіґашіра, мій ворог.
Навіщо він так все ускладнював? Особливо ситуацію погіршувало те, що вони чомусь сварилися через мене.
– …Ну, не хвилюйся про це. Не буде нічого серйозного. Не забувай, що я експерт з ROM. Я задоволений тим, що просто спостерігаю.
– Не розумію. Ми справді так тебе розважаємо?
– Ви? Гм… Гарне запитання. Що ж, ви не викликаєте в мене бажання плескати в долоні чи реготати.
Раптом у пам’яті промайнуло обличчя Мінамі-сан. Вираз її лиця щоразу, коли вона дивилася на Каванамі, розмовляла з ним. Те, як намагалася стримуватися щоразу, як заходила надто далеко. У такі моменти… на обличчі Каванамі завжди була саркастична посмішка.
– Тільки не говори, що… – я на мить задумався над тим, чи слід завершати думку, але все-таки сказав: – Ти намагаєшся використати нас, щоб зменшити гостроту власних почуттів?
– Ні, – він негайно відкинув моє припущення. Говорячи по смартфону, я не міг побачити вираз його обличчя, але це був перший раз після нашої з ним зустрічі, коли в його голосі звучала щирість. – Ні, це не так… Не дивися на мене зверхньо, Ірідо.
– О, так. Вибач… – я негайно попросив вибачення за свою грубість і поклав слухавку.
Існував такий термін, як «ефект очікувань спостерігача», коли спостерігач змінював результат спостереження відповідно до власних очікувань.
Що ж, це був терміт зі світу фізики, тому його не можна було вважати придатним до всього на світі. Проте була пристойна кількість людей, на яких вплинуло те, що про них думали інші. Якщо хтось вважав, що вони не дуже балакучі, люди намагалися спілкуватися більше. Двоє осіб могли стати парочкою, якщо багато людей вважали їх такими. Це викликало роздратування, бути скутими поглядами і думками інших людей. Було б чудово жити і не відчувати подібного тиску…
Деякий час я дивився на смартфон, а потім відкрив Line, щоб надіслати повідомлення Хіґашірі.
Мізуто: Ти старанно навчаєшся?
Ізанамі: Я зараз у процесі відкриття того, що Ода Нобунаґа насправді був жінкою.
Мізуто: Тобі ще стільки потрібно охопити. Я не розумію, чому ти б’єш байдики?
Потім Хіґашіра чомусь прислала мені випадкову наліпку із самовдоволеним обличчям, і я трохи насупився.
Häagen-Dazs (укр. Хаген-Даз) — американський бренд морозива. Під брендом Häagen-Dazs також випускаються торт-морозиво, сорбет, йогуртове морозиво і джелато. Häagen-Dazs позиціонує себе в верхньому ціновому сегменті ринку, обіцяє найвищі стандарти якості своєї продукції, яка має незабутній смак і ніжну текстуру.
Яндере (Yandere) – це поєднання двох японських слів: “yanderu” (хворий на розум) та “dere” (кохання).
Яндере персонажі, зазвичай, представлені як особи, що надзвичайно люблять або обожнюють іншого персонажа, часто до рівня надмірної обсесії. Вони зазвичай здаються милими, ніжними та доброзичливими, але це лише поверхневий шар їхньої особистості.
Ефект очікувань спостерігача (англ. observer-expectancy effect, також ефект очікувань експериментатора, упередження очікувань, ефект спостерігача або ефект експериментатора) є однією з форм реактивності, при якій когнітивне упередження дослідника змушує його несвідомо впливати на учасників експерименту. Підтверджувальне упередження може призвести експериментатора до неправильної інтерпретації результатів через схильність шукати інформацію, яка відповідає їх гіпотезі, та нехтувати інформацією, яка суперечить гіпотезі. Це представляє серйозну загрозу для внутрішньої валідності дослідження, і тому, як правило, контролюється з допомогою організації «подвійно сліпого експерименту» (тобто такого, де дослідники до завершення аналізу не знають, які учасники належать до контрольної групи, а які — ні).
О́да Нобуна́ґа (яп. 【織田信長】 おだのぶなが; 23 червня 1534 — 21 червня 1582) — японський державний і військовий діяч, магнат, самурайський полководець періоду «Воюючих країн». Розпочав процес об’єднання роздробленої Японії. Головний герой японської воєнної епопеї «Записи про князя Нобунаґу». Господар замків Нагоя (близько 1545—1555), Кійосу (1555—1563), Комакі (1563—1567), Ґіфу (1567—1576), Адзучі (1576—1582). Тимчасовий старший державний радник (1575—1576) генерал імператорської гвардії (1575—1578), двірцевий міністр (1576—1577), правий міністр (1577—1578), великий державний міністр (посмертно, 1582). Японський національний герой. З 1869 року вшановується як шінтоїстське божество. Зайняв перше місце у загально-національному опитуванні «Великі японці» (2006).
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥