Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 幼馴染みはやめておけ (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta Osananajimi wa yamete oke)
Англійська назва:My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Childhood Friends No More)
Інший варіант назви:Донька мачухи – моя колишня (Більше не друзі дитинства)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 12
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
5.2 Мінамі Акацукі не говоритиме про це (Ходімо до вбиральні, Юме-чян!)
Ну, такими були мої думки раніше. Але поведінка Акацукі-сан ставала дивнішою з кожним днем.
– …Акацукі-сан, – звернулася я до неї.
– Що таке, Юме-чян?
– Мені дещо жарко…
– Ой, вибач-вибач.
Нарешті Акацукі-сан відпустила мою руку. Тільки я полегшено зітхнула, як вона випила холодної води з барного автомату і знову вчепилася в мою руку.
– Я знизила температуру тіла. Так краще, еге?
– Е-е…
Ні! Справа не в цьому! Я намагалася навчатися у сімейному ресторані, але так навіть не могла писати!
Це не була нормальна відстань між друзями. Звичайно, якщо вона не використовувала Мізуто і Хіґашіра-сан як приклад… Га? Хвилинку, чи означало це, що їхні дії насправді були в межах норми? Я припускала інакше, бо в мене було мало досвіду спілкування з друзями. Але раз Акацукі-сан робила так, то, можливо, це було цілком нормально?
– Хмм. Розумію. Ефективна демонстрація юрі. Як і очікувалося від сенсея. Коли ти щось робиш, то роби це правильно, – безтурботно сказала Хіґашіра Ісана. – Але, як на мене, то замість того, щоб бути такою чіпкою, краще знаходитися достатньо близько, але все-таки дотримуватися певної дистанції, так стимулює набагато більше.
– Не згодна! Ми з Юме-чян настільки близькі друзі, що нам не потрібно звертати увагу на відстань! Правда?
– Ну… так?
Що ж, вона говорила правду про те, що ми хороші подруги. І мені було приємно чути ці слова від Акацукі-сан. Попри це, схоже, були певні розбіжності в нашому з нею розумінні щодо цього моменту.
– Але незалежно від того, наскільки ви близькі, хіба це не починає дратувати, коли хтось постійно чіпляється за тебе? – це були невимушені слова, і Хіґашіра-сан негайно після того, як сказала їх, почала пити сік через соломинку.
Ми з Акацукі-сан зосередилися на її безвиразному обличчі. Я хотіла сказати їй три речі. Перше – слово «дратувати» не слід використовувати так легковажно. Друге – їй потрібно більше звертати увагу на реальність, враховуючи, що як тільки в неї випадала можливість, вона прилипала до Мізуто. Третє – в такий момент не слід було пити сік.
…Однак перш ніж я встигла щось сказати, Акацукі-сан відскочила від мене, ніби її ударило блискавкою.
– Е-е… га? Ні, невже я… – Акацукі-сан сплеснула руками, її очі нервово бігали туди-сюди.
Я вирішила сказати щось, щоб згладити ситуацію, але вона заговорила до того, як я змогла підібрати потрібні слова:
– Ю-Юме-чян… Чи часто я пропонувала піти до вбиральні останнім часом…?
– Га? Н-ну… приблизно після кожного уроку.
– Чи чіплялася я до тебе кожного разу, коли ми ходили гуляти…?
– Е, ну… так?
– Чи надсилала я тобі… більше повідомлень у Line, ніж зазвичай?
– Можливо…?
Я не знала, яку кількість означало слово «зазвичай», але якщо говорити про те, що було раніше, то мені здавалося, що останнім часом повідомлень було набагато більше.
– А… А… Аха-ха… – збентежено засміялася Акацукі-сан, ніби намагаючись щось приховати. Вона швидко запхнула підручники і зошити до сумки та встала. – Вибач, Юме-чян, але сьогодні я піду додому раніше! Серйозно, мені дуже шкода.
Останні слова вона вимовила дуже тихо, це чимось нагадувало ледь чутне цвірінькання.
Акацукі-сан залишила на столі гроші за барний автомат, щоб покрити вартість усіх напоїв нашої групки, і вилетіла з сімейного ресторану.
Хіґашіра-сан, яка ще допивала свій сік, простежила за нею. Трохи засмученим тоном вона запитала:
– …Я знову зробила щось не так?
– Схоже на те…
– Вибач… – пригнічено сказала Хіґашіра-сан.
Щоб розвіяти її важкий настрій я принесла їй ще соку.
Після цього чіпкість Акацукі-сан значно знизилася. Звісно, вона не перестала розмовляти зі мною. Наступного дня вона нормально привіталася, ми разом пообідали і після уроків пішли додому – здавалося, що все повернулося до того, як було раніше. Стосовно того, що сталося минулого дня у сімейному ресторані, то вона вибачилася і сказала, що також попросила пробачення у Хіґашіра-сан.
Здавалося, що вона намагалася одноосібно вирішити цю справу, як і тоді, коли залишила нам гроші, щоб покрити всі напої, які ми випили у сімейному ресторані. Ситуація ніби повернулася до норми.
Однак невідомо чому я все ще відчувала неясний дискомфорт.
Я хотіла розібратися з цим, але ситуація не дозволяла. Почався період серйозної підготовки до семестрових тестів.
– Хей, пані друге місце, – однієї ночі заговорив до мене Мізуто, коли ми проходили повз одне одного у коридорі нашого дому.
– …Чого тобі, пане перше місце? – роздратовано буркнула я.
– Цього разу, схоже, справи ідуть добре. У тебе немає темних мішків під очима.
– Минулого разу їх теж не було! Хіба в тебе є така розкіш як час на власне навчання зараз, коли ти займаєшся навчанням Каванамі-куна?
– Я знаю, як впоратися зі своїм розкладом. У мене є весь час на світі, на відміну від тих, хто по повній набиває графік і контролює кожну секунду.
– Хмм. Я лише скажу, що дотримуюся плану. На відміну від тих, у кого виникають якісь дивні думки в голові, я не хочу втрачати свої бали на тестах.
– …
– …
Деякий час ми дивилися одне на одного, а потім розійшлися. Я почала підніматися сходами, а Мізуто попрямував до ванної кімнати.
…Серйозно, чому він не може як нормальна людина сказати, щоб я не перестаралася? Але я поклялася собі, що цього разу буду дотримуватися нормального графіка і випереджу його.
І коли настав період семестрових іспитів, я не стала позбавляти себе сну, як було під час проміжних тестів. Я прийняла цей виклик в ідеальному стані.
– А…
Я стола перед дошкою оголошень, на якій вивісили результати підсумкових іспитів. Переглядаючи імена від самого низу до верху – не те, не те, не те, – я ніяк не могла знайти потрібно. Дійшовши до самого верху я побачила власне ім’я.
Перше місце: Ірідо Юме.
Друге місце: Ірідо Мізуто.
– Ура, ти зробила це!!
– Ти повернула собі перше місце!
Подруги одна за одною вітали мене, поки я все ще не могла в це повірити. Моє ім’я стояло вище за його. Раптом я відчула тремтіння в ногах… Ох, чомусь я думала, що не зможу виграти в нього, але я це зробила.
Я швидко озирнулася навколо, намагаючись знайти його. Нарешті я побачила того хлопця з межами натовпу. Поряд з ним був усміхнений Каванамі-кун. Він м’яко поплескав того хлопця по плечу. Схоже, це його роздратувало, бо він відштовхнув руку Каванамі-куна.
Далі той хлопець розвернувся і мовчки пішов. Каванамі-кун знизав плечима і пішов за ним. Можливо, мені здалося, але виглядало так, ніби той хлопець повісив носа.
…Я зробила це. Я зробила це! Я зробила це!!! Внутрішньо закричала, перш ніж вигукнути:
– Я зробила це!!!
Я виграла! Виграла!! Виграла!!! Я перемогла того хлопця! Я притиснула руку до грудей, ніби намагаючись стримати щастя, яке їх розпирало. Ви бачили? Ви це бачили?! Бачили, так…?! Я не буду вічно тягнутися за ним хвостом!
У цьому була певна іронія. Минулого разу я програла, бо вийшла за свої межі, але цього разу я перемогла, попри те, що допомагала з навчанням Хіґашіра-сан. Можливо, в цьому була суть – я не намагалася зробити більше, ніж могла.
О, точно. Мені стало цікаво, як впоралася Хіґашіра-сан. Чи потрапила вона до топ-50? Раніше я була зосереджена на пошуках свого імені, тому не звертала уваги ні на що інше. Переглянувши список ще раз, я не знайшла її імені. Мабуть, вона не змогла підвищити свій бал так високо… наступного разу потрібно поставити перед нею мету: потрапити до топ-50.
– …Хах? – коли я дивилася на таблицю, то помітила дещо дивне.
У списку не було імені Акацукі-сан.
– Юме-сан! Усе вийшло!!!
Відразу після оприлюднення результатів прибігла Хіґашіра-сан і показала свій листок з результатами, ніби це був знак перемоги.
– Тепер мені не потрібно витрачати літні канікули на додаткові заняття. Дякую! – зі сльозами на очах сказала Хіґашіра-сан.
Попри те, що отримані бали були нижчими за середні, вона виглядала дуже щасливою.
– Наступного разу спробуємо підняти твої результати приблизно на двадцять балів, як тобі ідея?
– Га? Н-ні… я не можу завдати тобі стільки клопотів.
– О, не потрібно стримуватися.
– Я більше не хочу вчитися!
Хіґашіра-сан, схоже, не мала такого бажання, але чи справді вона готова показати батькам оці ледве прохідні оцінки в табелі?
– Слухай, Хіґашіро-сан, це може здатися грубістю, але…
– Га?! Т-ти збираєшся продовжувати цю розмову? Я схожа на когось, кого можна залякувати…?!
– Хмм, мабуть, так.
– Серйозно?!
– Ні, це не те, що я збиралася сказати. Мені просто цікаво, як ти потрапила до цієї школи з такими низькими балами. Ти, мабуть, дуже старанно готувалася до вступних іспитів, так?
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥