Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 幼馴染みはやめておけ (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta Osananajimi wa yamete oke)
Англійська назва:My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Childhood Friends No More)
Інший варіант назви:Донька мачухи – моя колишня (Більше не друзі дитинства)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 12
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
6.1 Колишні друзі дитинства хочуть наглядати (Ааааа!!!!)
Це був факт, від якого в мене волосся ставало дибки, але деякий час тому, точніше, коли я навчався на третьому році середньої школи, в мене була так звана дівчина.
Вона була відданою господаркою, яка нагадувала горошину, але досить гарною, як на мене. Я був упевнений, що якби похвалися нею перед сотнею людей, то принаймні сімдесят з них позаздрили мені. Колись у мене справді була така дівчина.
Чого ж це я раптом вирішив похвалитися власним романтичним життям? Ні, просто почекайте секунду. Чи впевнені ви, що після того, як розкажу вам цю історію до кінця, у вас залишиться те саме враження? Дозвольте мені зробити прогноз: насправді ваша думка перевернеться з ніг на голову. Моє минуле я перевернеться в могилі, якщо цього не станеться.
– Ко-куне. Ти з’їв пудинг, який я залишила у холодильнику?
Подібні сцени були щоденною буденністю. Ще до того, як ми почали зустрічатися – до того, як наш спосіб життя змінився – вона розмовляла зі мною так, коли я у звичній манері відпочивав удома після школи.
Очевидно, вона залишила свій пудинг у моєму холодильну. У мене навіть був невиразний спогад про те, як я його їв.
Для примітки, в той час я ще був юним і невинним хлопцем, тому поспішно підскочив, щоб попросити вибачення.
– Вибач! Я куплю тобі новий!
– …Все нормально. У мене є ще один.
І після цих слів вона дістала з холодильника ще один пудинг.
В цей момент я згадав, що їх там справді було двоє.
– О, ти купила по одному на кожного з нас?
– …Так, – вона сіла за обідній стіл, різко зірвала кришку і почала ковтати пудинг.
Вона не кинула на мене жодного погляду, її щоки округлилися, ніби вона дулася, але справа, швидше за все, була у пудингові.
– Тоді… Чого ти сердишся?
– Я не серджуся, – її тон був різким, очевидно, що вона сердилася.
Попри явну демонстрацію поганого настрою, в той момент я ніяк не міг зрозуміти, чому вона сердиться, тому вирішив забути про це.
Пізніше, у ввечері, коли ми сіли їсти, вона вкрала з моєї тарілки шматок смаженої курки.
– Смачного мені!
– А-агов, якого чорта?!
– Чого ти сердишся? Ти такий ненажера? Так сильно хотів з’їсти? – ця дівчина подарувала мені лиху посмішку, розмахуючи шматком украденої смаженої курки, яку тримала паличками.
Тут у моїй голові спалахнула лампочка. Невже це була помста за пудинг?
– Це нормально – злитися, коли хтось у тебе щось забирає, – сказав я трохи розчаровано і відвернувся, уникаючи її погляду.
– Гаразд, тоді я її тобі поверну, – вона паличками піднесла до мого рота шматок смаженої курки. – Скажи «а» ♥.
– … – Побачивши це, я нарешті зрозумів правду. – Отже, той пудинг…
– Хм?
– Ти купила його, щоб зробити це?
Це пояснило б причину, чому ця дівчина розсердилася за те, що я з’їв пудинг до того, як вона прийшла.
– Ня-ха-ха, хто знає? – дражливо, ніби кішка, засміялася дівчина переді мною.
Ця дівчина – Акацукі.
Ух… Кожного разу, коли я думаю про це, по спині пробігав мороз, а волосся на тілі ставало дибки.
Мабуть, це стало початком всього. В той час ми ще були грайливою і щасливою парою закоханих. Але в якийсь момент стало буденністю те, що вона годувала мене. В один момент для мене стало рідкістю самому користуватися паличками. По суті, хлопець, відомий як Каванамі Коґуре, одного разу помер.
Та попри це, чомусь спогади про ті дні збереглися і до цього часу турбували мене.
◆
– …Кха-а-ах…!!!
Я прокинувся вранці, хапаючи ротом повітря, тіло було вкрите неприємним потом. …Знову сон про ті дні? Я простягнув руку до світла, що пробивалося крізь щілину у шторах, сподіваючись, що промені чистого ранкового сонця очистять мене від кошмару, але насправді від нього було так само важко позбутися, як від плям, що залишило карі.
Я підтягнув рукав світшота, щоб перевірити руку і насупився. Велика кропив’янка, що нагадувала камінь, до якого прилипли вусоногі раки, покривала мою шкіру. Це, безсумнівно, було доречне видовище після сьогоднішнього кошмару.
У пригніченому настрої я вийшов зі спальні і, підійшовши до обіднього столу, побачив смажене яйце, накрите плівкою, а також повторно використану записку: «Повернуся пізно. Їж на вечерю все, що захочеш. Мама».
Це була звичайна ранкова сцена.
Завдяки кошмару, я прокинувся повністю. Кинувши скибку хліба до тостера, я повернувся до своєї кімнати і швидко переодягнувся у форму. Я з’їв хліб і холодне яйце, потім випив молока, а далі пішов до ванної, щоб навести останні штрихи.
Була вже 8:40, коли схопив сумку і вийшов з квартири. Щойно я вийшов у коридор, як двері сусідньої квартири відчинилися і звідти вийшла дівчина. Вона була низенькою, менше 150 сантиметрів, і носила форму тої самої школи, що і я. Помітивши мою присутність, ця дівчина кинула мене косий погляд.
Щоб не відставати, я також покосився на неї.
– …
– …
Деякий час ми мовчки дивилися одне на одного, навіть рукою не помахали. Наші погляди чітко описували стосунки: ми були ворогами.
Через трохи вона відвела погляд, і, повернувшись, змахнула хвостиком.
Я повторив за нею і відвів погляд.
Ми ішли пліч-о-пліч простими коридорами багатоквартирного будинку, поки не підійшли до ліфтів. Дінь! Один із них, ніби вітаючи нас, відчинив двері.
Я увійшов, а горошина – ні.
Замість цього вона зачекала кілька секунд на інший ліфт і зайшла до нього.
Коли двері мого ліфта зачинилися, я нарешті зміг розслабитися. Я поглянув на низьку стелю, освітлену білим світлом, і важко зітхнув.
…Послухайте мене уважно, хлопці, яким хочеться романтичної комедії, і зарубайте це на носі: ніколи не зустрічайтеся з дівчиною, яка живе по сусідству.
Мінамі Акацукі, яка жила у сусідній квартирі, була для мене як рідна.
Як і для більшості сучасних японців, наші батьки зазвичай були відсутніми вдома. З ранку і до пізнього вечора вони були зайняті на роботі. Через це вже з початкової школи в мені розвинулося почуття самодостатності і я міг займатися хатніми справами один.
У такій самій ситуації була дівчина мого віку, що жила у сусідній квартирі. Тому нам було важко не подружитися. Поки наших батьків не було, ми ходили одне до одного додому, гралися разом, розмовляли, займалися домашніми справами, наприклад, приготуванням їжі чи пранням – або взагалі нічого не робили. Таке життя тривало роками.
А потім почалася середня школа – і прийшло буяння гормонів. Нам було дуже важко не розвинути одне до одного романтичних почуттів. Тож на третьому році навчання у середній школі ми перейшли від друзів дитинства до закоханої парочки, змінивши статус наших стосунків.
Спочатку це було весело. Вона була моєю першою дівчиною, тою самою, з якою я дружив з дитинства і насправді був закоханий у неї приблизно вічність.
Ми і так були близькими, а тепер стали ще ближчими і весь час фліртували. Щоразу, коли ми були вдома самі, то просто прилипали одне на одного. Коли мені потрібно було сходити в туалет, то я говорив щось на зразок «Чи можу я на трохи відійти?», а вона відповідала «Ні! Я іду з тобою!». Ми були тою парочкою, від якої всіх нудило.
Однак подібні стосунки не могли тривати довго.
Бути приклеєними одне до одного було весело лише… перший місяць чи близько того? Якщо подумати про це з холодною головою, то не мати можливості спокійно сходити в туалет неймовірно дратувало, чи не так? Після того, як минуло достатньо часу, я прийшов до висновку, що нам слід дати одне одному більше простору і провести межі приватності. Хіба це не краще для парочок, які хочуть спокійно насолоджуватися стосунками?
Однак слова «межі» не було у словнику Мінамі Акацукі.
Минув місяць, два місця, півроку – неважливо! – вона була поряд двадцять чотири на сім. Коли ми виходили на вулицю, ця дівчина чіплялася за мою руку. Коли ми приходили додому, вона сідала мені на коліна.
Крім того, вона почала сама виконувати всі хатні справи, які ми раніше ділили на двох.
Кропи́в’янка, рідше — уртика́рія, кропи́вниця, кропи́в’яна пропа́сниця, жалю́чка кропив’я́ста (лат. urticaria) — шкірне захворювання, дерматит переважно алергійного походження, яке характеризується свербінням та швидкою появою пласких піднесених блідо-рожевих піхурів (лат. urtica), схожих на ті утвори, які виникають на шкірі від жаління кропивою. Піхури при кропив’янці утворюються на різних ділянках шкіри та рідше — на слизових оболонках. Кропивниця може бути самостійною (зазвичай алергійною) реакцією на якийсь подразник, або одним з проявів якого-небудь захворювання. Кропив’янка займає третє місце за поширенням серед алергічних захворювань після медикаментозної алергії та бронхіальної астми, та, згідно з даними статистики, приблизно чверть населення переносить кропив’янку щонайменше один раз протягом життя.
Вусоно́гі (Cirripedia) — група членистоногих підтипу Ракоподібні, в якій відомо 1220 видів, у тому числі балянуси (морські жолуді).
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥