Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.

Звільнити цю відьму. Розділ 109
Розділ 110. Битва при місті Сюнїн. Частина 1
Крізь ранковий туман Тіфейке Вімблдон невиразно бачив прапори, що майоріли над містом.
Він підняв далекогляд, намагаючись розгледіти родинні герби на прапорах. Вітрильник і корона на зеленому тлі, безсумнівно, належали його сестрі Ґарсії Вімблдон. Це був найбільший прапор міста.
Наступним ішов білий прапор, висока вежа із гадюкою на білому тлі – це герб родини Баля. «Ха, – подумки засміявся він, – сховався у королеви Чистої Води, але все одно вивісив прапор з родинним гербом, як безсоромно. Коли я спіймаю тебе, зраднику, то примушу жувати і проковтнути власний прапор, графе Баля». Подумав Тіфейке.
Далі – великий лев на червоному тлі, прапор, який належить нахабній родині Сіта. Зовні Тіфейке залишався спокійним, але подумки він уже виніс смертельний вирок Еріну Сіту, так само як і Томману Баля. Звісно, вони всі з’їдять свої прапори.
– Сер Наймен, підняти прапор Королівства Ґрейкасл! – наказав Тіфейке.
– Як накажете, Ваша Величносте. – Сказав лицар Холодного Вітру, після чого під’їхав на коні до армії позаду них: – Король віддав наказав: підняти прапор!
Новий король повернув голову і побачив, як одне за одним піднімалися древка прапорів, сірі полотнища розгорталися на вітрі, чорний візерунок виглядав урочисто, висока вежа і перехрещенні списи – це герб короля Ґрейкасла. Перед цим прапором будь-який зрадник визнає свою провину.
Отримавши звістку, що Ґарсія проголосила незалежність, він негайно вжив контрзаходів – мобілізував війська зі східного регіону та зі столиці, щоб атакувати місто Сюнїн. Хоча всередині він був стривожений, зовні Тіфейке залишався спокійним, що додало міністрам, які його підтримують, великої впевненості.
Знадобився місяць, щоб зібрати васалів і війська, тиждень, щоб поїхати на схід, і ще півмісяця, щоб дістатися сюди. Тіфейке прибув до міста Сюнїн вчора, коли зайшло сонце. На щастя, Королівське місто несильно постраждало від Місяців Демонів. Дорога до південного регіону була б непрохідною через сніг, однак, через низьку температуру, земля промерзла.
Його армія дуже велика, в основному вона складається з особистої гвардії, королівських лицарів та військ Франа Черіта, герцога східного регіону. Три групи із загальною кількістю 6000 осіб, серед який аж 1000 добре вишколених і екіпірованих лицарів. Згідно з достовірною інформацією, війська Ґарсії становили менше 3000 осіб, більшість цих людей була вільними людьми з Порту Чиста Вода. Зазвичай, вони грабували беззбройних фермерів і купців. Вони не могли протистояти лицарям лоб в лоб.
Міністр фінансів, лорд Гуд, висловив заперечення, стверджуючи, що по закінченню Місяців Демонів, фермери мають працювати усюди, де можливо, а також, що збирання великої армії може зашкодити урожаю. Тому Тіфейке казав васалам не посилати рабів воювати, а звернутися до вільних людей на своїх землях, щоб вони зайнялися забезпеченням. Таким чином, навіть якщо вони воюватимуть на півдні, то не сильно вплинуть на весняну оранку та посівну.
Хай там що, Тіфейке Вімблдон ніколи не дозволить Ґарсії залишатися на півдні. Місто Сюнїн не таке вже й потужне, раніше це було місцем торгівлі для навколишніх міст. Пізніше, з подальшим розвитком торгівлі, воно поступово перетворилися на місто, для цього знадобилося менше ста років. Крім того, для просування свого торгового міста, попередні володарі не стали будувати непроникні високі мури. Три тисячі вільних людей і підлеглі двох графів, якщо скласти до купи, то це невелика армія. Чим раніше будуть вжиті контрзаходи, тим вищі шанси на перемогу. Якщо дати Ґарсії можливість вільно дихати та дозволити взяти під контроль весь південний регіон, Тіфейке буде важко її перемогти.
Після нічного відпочинку та сніданку його люди були готові вирушати. Сонце потроху змінило червоно-оранжеву барву на сліпуче золото, туман почав розсіюватися – і земляно-коричнева міська стіна показала свою істинну суть, в очах нового короля це навіть не була міська стіна, у ліпшому випадку це шматок ґрунту. Звичайнісінький пагорб. Від низу і до вершини йде схил, по якому можна підніматися без облогової драбини, просто використовуючи руки і ноги. На вершині пагорбу є огорожа у зріст однієї людини, вона може блокувати біженців і грабіжників, але не завадить солдатам у повному озброєнні.
Люди наверху міської стіни стояли рідко, очевидно, вони не готові захищати місто.
– Ваша Величносте, кіннота, відповідальна за спостереження за Південними воротами, повідомила, що рухається велика група. – Лицар Холодного Вітру прискакав на коні назад до нового короля і доповів.
Тіфейке передав далекогляд герцогу Франу і спокійно сказав:
– Схоже, вона хоче втекти.
Герцог якийсь час вивчав ситуацію, а потім кивнув:
– Можливість швидко прийняти таке рішення – це рішучий вчинок. Місто Сюнїн непридатне для оборони, якщо вона розмістить в ньому свої війська, ми переловимо їх усіх. – Сказав герцог і засміявся: – Як ви і говорили на вчорашній зустрічі, вона не очікувала, що ми прибудемо так швидко.
– Ми прибули в потрібний час. – Сказав Тіфейке. – Навіть якби вона хотіла втекти, то не могла зробити цього вночі.
– Ваша правда, марширування вночі це табу. Якби вона зробила це, коли з нашого боку не було ніяких дій, армія відмовилася би битися і розпалася б. Крім того, якби військо розпорошилося вночі, зібрати його заново майже неможливо. Тож навіть якби вона втекла назад до Порту Чиста Вода, це тільки б відстрочило неминуче.
– Тому моїй любій сестрі довелося чекати світанку, перш ніж наказати армії відступати. – Тіфейке поглянув на місто Сюнїн, яке ніби лежало на його долоні, думаючи про те, що все зроблене сестрою, не досягнуло її очікувань. Ґарсія надто жадібна до символічного статусу міста Сюнїн, вона розмістила тут війська – справді легше підкорити серця південної знаті, взявши замок попереднього захисника південного регіону, але це супроводжувалося великими ризиками. Тіфейке навмисно послав військо-приманку, щоб воно повільно рухалося по дорозі, кінноту ж, без піхоти, він повів на схід, все забезпечення везли на візках. Прибувши на схід, він додав до свої сил військо герцога, обійшовши місто з іншого боку, вони перекрили дороги, зменшуючи можливість шпигунам передати новини.
Велика армії не може рухатися непомітно. Ґарсія мала отримати інформацію про це два-три дні тому, і сьогодні вранці розпочала відступ, що можна розцінити як поспішний крок. Потрібен день, щоб відступити з міста Сюнїн до міста Цінцюань*. Хай там що, дві ноги не йдуть в ніяке порівняння з чотирма. Як тільки він візьме тисячу лицарів, щоб наздогнати її, коаліція Ґарсії зруйнується сама по собі.
На жаль, Ґарсія все ще могла втекти від його рук. Якби вона покинула 3000 людей та пішла сама, їй би вдалося повернутися живою до Порту Чиста Вода.
«Зрештою, я прийду до її лігва, щоб покласти край цьому фарсу», – подумав він.
– Ваша Величносте, діємо згідно з планом, який ми розробили раніше. – Сказав герцог Фран. – Ви зачекаєте, поки я увійду в місто, а потім проїдете крізь південні ворота, щоб переслідувати їх чи об’їдете? Якщо будете об’їжджати, вам доведеться проїхати далі по дорозі.
– Я ліпше об’їду з південного-заходу, – сказав Тіфейке після коротких роздумів. – Лицарям незручно просуватися вузькими вуличками, а Ґарсія ще може загородити вулиці всяким сміттям, щоб перешкоджати проходу військ. Навіть якщо доведеться об’їжджати вночі, пізня година не завадить подальшому переслідуванню.
– Тоді я вирушаю, Ваша Величносте.
– Будь обережним, – нагадав Тіфейке, – Ґарсія, ймовірно, не залишила у місті військ, але так може бути багато пасток. Також остерігайся вузьких вуличок, де багато будинків, там можуть бути небезпечні для життя засідки.
– Ха-ха-ха, – сердечно засміявся герцог Фран, – будьте певні, Ваша Величносте, коли я йшов на війну з вашим батьком, то особисто відрубав сотні голові та жодного разу не був поранений. – Він махнув рукою бійцю, який був поряд з ним.
– Подати сигнал атаки!
Армія за їхніми спинами заворушилася, кілька людських потоків відділилися від загального строю. Під керівництвом кількох лицарів вони рушили до міста Сюнїн – вільні люди, що були передовим загоном, за ними йшли люди в обладунках. Найманці одна з головних сил в цьому бою. А також всі лицарі, яких привів герцог, були зосередження під його командуванням.
Коли велике військо почало наступ на міську стіну, Тіфейке повів решту лицарів і зброєносців на південний-захід.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Цінцюань (qīngquán) – Чисте джерело.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.