Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Звільнити цю відьму. Розділ 111
Розділ 112. Битва при місті Сюнїн. Частина 3
Королівські лицарі врізалися в тил армії Ґарсії, як срібне лезо.
Натовп раптово став безладним, багато людей падали на землю, коли поспішно тікали, після чого їх затоптали до смерті кіньми.
Час від часу хтось діставав зброю, щоб чинити опір, але вони були пронизані списоми вправних лицарів. На чолі цього нестримного потоку, на передньому краї срібного клинка мчав Наймен Мур, лицар Холодного Вітру. Синій плащ, що майорів за ним, особливо привертав увагу. Куди б він не їхав, вороги уникали його. Після бою наконечник списа та довгий меч були вкриті кров’ю.
Тіфейке Вімблдон стояв на пагорбі вдалині, спостерігаючи за ситуацією на полі бою. Зараз хвіст трьохтисячної армії не виглядав таким акуратним, як раніше, натовп розсипався на всі боки і люди майже припинив рухатися.
«Вони довго не протримаються, – подумав Тіфейке, – армія третьої сестри розвалиться після ще двох атак. Ці люди не можуть протистояти натиску елітних лицарів Ґрейкасла. Більшість з них навіть не має броні, вони втрачають бойовий дух від одного помаху меча».
Як він і очікував, знадобилася ще година, щоб обійти місто Сюнїн з боку, через прогалину між пагорбами, а потім через рідколісся, після чого лицарі знову повернулися на головну дорогу. Тоді він наказав усім прискоритися і нарешті опівдні вони наздогнали основні сили Ґарсії.
Відповідно до того, чого його навчив герцог, Тіфейке розділив лицарів на три групи, кожна з яких приблизно по 300 осіб, вони по черзі атакували ворога з боку і тилу. Це зберігало силу коней та давало йому підкріплення для атаки в надзвичайній ситуації. Щоб не потрапити в оточення, лицарі не повинні атакувати по центру і вриватися у стрій, потрібно всього лиш підскочити з тилу, відсікти від хвоста армії невеликий шматок і знищити його, щоразу завдаючи супротивнику десятки втрат.
Ця тактика, очевидно, принесла свої плоди: за кілька атак люди ворога були поранені та більше сотні було вбито, вони не могли чинити опір. Супротивник також хотів організувати кінноту для контратаки, але розрив між знаннями і підготовкою був занадто великим. Порівняно з королівськими лицарями, кавалерія, яку ворог зміг зібрати разом, була просто групою піхоти на конях. У єдиній сутичці ті «кіннотники», які хоробро билися, були перебиті, а деякі втекли.
Ця одностороння різанина стала величезним ударом по моральному духу ворога, Тіфейке помітив, що частина армії Ґарсії почала ламати стрій і тікати в різних напрямках.
«Настав час головної атаки», – подумав він. Коли лицар Холодного Вітру відвів свій загін назад, Тіфейке не дав сигнал для наступного нападу, а велів повернутися до пагорбу.
– Ваша Величносте, вони ось-ось всі побіжать, – Наймен витер піт з чола, і кров з його руки залишила сліди на обличчі – це була кров ворогів, лицар досі не отримав поранення у цій битві.
Тіфейке дістав хусточку і подав йому:
– Хороша робота, перепочинь трохи, і ми завдамо ворогу останнього удару.
Побачивши, що наступний раунд ударів відсікання шматків від хвоста армії не почався, люди Ґарсії також зрозуміли, що настає час вирішальної битви. Вони повністю припинили рух і почали повільно збиратися до купи, поки не збилися в клубок. Люди на краю одне за одним піднімали дерев’яні списи.
Тіфейке подумки глузував, це просто безглузда боротьба зі смертю. Ні рогаток*, ні обладунків, вони могли заблокувати королівських лицарів тільки своєю плоттю і кров’ю, це може закінчитися лише смертю. Навіть якщо третя сестра досі серед них, це не може змінити кінець. Можливо, вона вже переодягнулася і пішла, залишивши цих людей тягнути для неї час.
Але незабаром з’ясувалося, що він помилився.
У натовпі знову підняли прапор королеви Чистої Води, зелена тканина тріпотіла на вітрі, а візерунок вітрильника і корони змусив Тіфейке нахмуритися. Він підняв далекогляд і вивчав ворожий стрій. Тіфейке побачив нечітку фігурку жінки, яка стояла на помості, поставленому кількома воїнами, вона високо підняла руки і ніби щось кричала. Він не міг чітко розгледіти обличчя, але тріпотіння сивого волосся видавало її особу.
Ґарсія Вімблдон, вона не втекла.
Тіфейке глибоко вдихнув. Добре, тоді цей фарс закінчиться тут. Йому не доведеться їхати до Порту Чиста Вода.
Після того, як коні повністю відпочили, новий король віддав наказ розпочати фінальну атаку.
Кіннота, сформована з лицарів і зброєносців, налічувала понад 800 осіб, на чолі з королівськими лицарями кавалерія кинулася на ворога. І знову вів їх лицар Холодного Вітру – Наймен Мур.
Саме в ту мить, коли лицарі мали зіткнутися з ворогом, на обрії – на східній і західній стороні – з’явилася велика кількість людей. Вони вигукували дивні бойові гасла і бігли до центру бою.
Тіфейке широко розплющив очі від недовіри. Хто ці люди?
Вони не несли ні прапорів, ні родинних гербів, війська, які раптово з’явилися, не мали нічого спільного з жодним регіоном королівства. Через далекогляд було видно, що більшість з них навіть немає броні, та і зброя дуже різноманітні. Однак ці високі статури й дивні обличчя, на думку Тіфейке це може бути тільки один народ.
Люди пісків з крайнього півдня!
Не потрібно гадати чи союзники вони чи вороги. Жодних сумнівів, що Ґарсія та люди пісків досягли якоїсь угоди, і це дозволило цим проклятим чужоземцям втрутитися у внутрішні справи Королівства Ґрейкасл. Тільки думка про це розпалювала гнів Тіфейке, він повернув голову та голосно крикнув:
– Сигнал, нехай лицарі відступають!
Але було вже надто пізно, армія при такій стрімкій атаці не могла легко змінити напрямок руху. Лицарі ринулися на загін Ґарсії, розрізаючи стрій, ніби гарячий ніж масло, націлившись на королеву Чистої Води.
Тіфейке з нетерпінням дивився на прапор, який тріпотів на вітрі, сподіваючись, що його зламають. Групи піщаників, які наближалися з обох боків, налічували десь по тисячі людей. Як результат, армії Ґарсії збільшить до п’яти тисяч, а це вже не та кількість, з якою він може розібратися сам. Крім того, люди пісків дуже сильні, вони становлять загрозу для лицарів у близькому бою. Якщо зараз вдасться вбити ватажка супротивника, зламати флагшток і розгромити воїнів навколо Ґарсії, у нього ще є шанс на перемогу.
Однак, хоча флагшток хитався, прапор все ще залишався на місці.
Люди пісків завершили оточення та попрямували до місця, де прорвалися лицарі, щоб доєднатися до бою.
Без такого підкріплення, три тисячі відчайдухів Ґарсії давно були б розбиті, але зараз вони стояли, поглинаючи лицарів потроху, ніби болото.
Почувши сигнал про відступ, лицарі, які атакували, намагалися повернутися до Тіфейке, але в оточені ворога залишалося ще багато людей, в тому числі й лицар Холодного Вітру.
Він боровся з чужоземним воїном, яким мав зріс у дев’ять футів, лицар видихався. Ворог розмахував величезною дерев’яною палицею, вона утворила навколо них порожній простір. Кінь Наймена уже був убитий. Він покладався на свої надзвичайні рефлекси та спритність, щоб ухилитися від ударів, але важка броня швидко поглинає його сили. Витривалість зменшувалася. Зрештою, коли він ухилявся вбік, то втратив стійкість і дерев’яна палиця врізалася йому в груди. Сила удару призвела до того, що обладунок врізався в тіло, а дерев’яна палиця розламалася на дві частини.
Синій плащ повільно впав і зник у натовпі.
За півгодини лицарів, які билися, ставало все менше і менше. Коли люди пісків звернули увагу на пагорб, де стояв Тіфейке, він скреготнув зубами і наказав відступати. Загін почав відходити на північ. У порівняні з величезною армією, яка була раніше, тепер у нового короля залишилося тільки триста чоловік.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.