Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Звільнити цю відьму. Розділ 113
Розділ 114. Грім
Велика коаліція військ фортеці повільно рухалася дорогою до Прикордонного Міста.
В авангарді їхав лицарський загін, що складався із воїнів шести родин фортеці. З обладунків і спорядження кожного лицаря видно різницю в силі родин, до яких вони належать. Безсумнівно, найвидатніші лицарі – це лицарі під командуванням герцога Раяна. Їхні коні – це короткохвості коні зі столиці. Вони вправні у бігу на довгі дистанції та більші за інших коней. Лицарі, які сиділи на конях, виглядали ще могутнішими, їхні однакові обладунки виготовленні в ковальській майстерні фортеці «Молот і зуб дракона». Голова лева зображена на лискучих сріблом нагрудних пластинах, а голова вовка на щитках на плечах зображена з розкритою пащею, ніби гарчала. Плащі за їхніми спинами покриті витонченою вишивкою, а на талії пов’язані червоні стрічки.
Ці лицарі не тільки добре виглядають, щороку після закінчення Місяців Демонів саме вони відповідають за вихід з міста та очищення території від демонічних звірів, які залишилися, і забезпечують безпечне подорожування західним регіоном. Кожен із них має великий бойовий досвід. Коли справа доходить до боротьби по одинці, вони не набагато гірші за королівських лицарів, але вони трохи поступаються кількістю – звісно, з владою герцога можна підтримувати загін у кількості 150 осіб. Елітне військо вимагає приголомшливих витрат.
Герцог Раян із задоволенням подивився на виразну відмінність своїх лицарів. Жодних сумнівів, ніхто в західному регіоні не може протистояти його силі.
У середині армії йшли найманці, їхнє спорядження набагато гірше, якщо порівнювати з лицарями. Більшість із них носили старі кольчуги чи якісь частини обладунку, і не мали ні рукавичок, ні шоломів. Також є люди вбрані у дешеві шкіряні обладунки, і в них різноманітна зброя. Найманці широко розійшлися по дорозі, йдучи по двоє-троє, вони балакали та голосно сміялися, ніби йшли не на бій, а просто насолоджувалися весняною подорожжю.
В кінці йшли примусово викликані лордами вільні люди, вони тягнули один віз за іншим, перевозячи харчі та намети, та пленталися за найманцями. Різниця у швидкості пересування призвела до того, що армія приблизно у 1500 осіб розтягувалася, і лицарям в авангарді доводилося час від часу зупинятися, щоб дочекатися поки інші їх наздоженуть.
– Сер, – граф Елк, Гілтай Медер смикнув за поводи, щоб їхати пліч-о-пліч з герцогом, – до Прикордонного Міста ще півдня. Якщо все буде добре, то ми дістанемося туди о четвертій годині дня. Тоді, чи слід війську відпочити протягом ночі, а вранці негайно атакувати, чи відразу ж по прибуттю напасти на замок принца?
– Ти досі хочеш спати в полі? – засміявся герцог. – Вночі, гадаю, ми повинні спати на великих ліжках в замку, а не в мокрій багнюці. Звичайно, честь королівської сім’ї потрібно поважати, прибувши до Прикордонного Міста, я спочатку відправлю посланця, щоб переконати його здатися.
Граф Жимолость їхав трохи попереду, він повернув голову:
– Лицарі мандрували цілий день, люди та коні виснажені. Чи це доречно атакувати відразу? Зрештою, Роланд Вімблдон, покладаючись на шахтарів, зміг пережити Місяці Демонів, гадаю, нам ліпше бути обережними.
– Ха-ха, все добре, коли інші про це не знають, але навіть ти не знаєш подробиць про демонічних звірів? Мій старий друже. Вони справді страшні в дикій природі, швидкі та сильні, але якщо є міська стіна, більшість демонічних звірів – це всього лише мішені. В кінці-кінців, це просто звірі. – Граф Елк знизав плечима. – Я більше здивований тим, що він зміг так швидко побудувати міську стіну, але лише нею неможливо протистояти нашим лицарям, чи не так? Вони на таке не здатні, ті люди – безмозкі ідіоти.
– Так і є. До того ж, я отримав повідомлення з півночі, – недбало сказав герцог Раян, – цього року на Гермес напала велика кількість гібридів, Нове Святе Місто мало не впало. Не знаю чому, але, здається, цього року всі демонічні звірі йшли в бік Святого Міста, а в західний регіон дійшли тільки ті рибки, які прослизнули крізь сітку.
Як володар західного регіону, він був зосереджений не тільки на своїх землях, а і на великих містах і містечках, в які, протягом багатьох років, відсилалися шпигуни, щоб постійно передавати йому найсвіжішу інформацію. Трагічна битва на півночі зараз не в центрі уваги. Кілька днів тому він отримав секретний лист із міста Дванья*: новий король Тіфейке і королева Чистої Води Ґарсія зійшлися у жорстокій битві біля південного міста Сюнїн*… Згідно цього листа, армії Тіфейке знадобиться місяць, щоб повернутися з міста Сюнїн.
У листі не згадувалося про битву, лише описувалося, що коли Тіфейке повернувся до міста Дванья, то залишилося всього лише кілька тисяч з його війська, і він не міг такою кількістю заблокувати дороги. Також говорилося, що місто Сюнїн охопило вогнем, чорні стовпи диму піднімалися майже в рівень із хмарами, свідками цього видовища стали жителі навколишніх міст.
Немає сумніву, що така трагічна втрата військ є серйозним ударом для нового короля, незалежно від того, чи загинула королева Чистої Води від рук Тіфейке чи ні. Цей таємний лист змусив герцога Раяна відчути готовність діяти, він відправив кілька груп довірених осіб до столиці та східного регіону, сподіваючись дізнатися про поточну ситуацію Тіфейке. Якщо битва двох правителів мала шанс знищити хиткий режим нового короля, то герцог Раян зовсім не проти підпалити ще один факел.
Якщо він хоче і сам стати королем, зараз чи не найкращий шанс. Солдати на півночі поховані біля підніжжя Святого Міста. На півдні щойно відбулася велика битва. Ясна річ, їм потрібно якийсь час перепочити та зализати рани. Що вже говорити про східний регіон і столицю. Якщо він збере достатньо сил, та атакує північ, то зможе розділити Ґрейкасл навпіл. У такому випадку його територію та населення можна буде порівняти з королівством Юндун, що лежить у найпівнічнішій частині континенту, а його сила зможе конкурувати з південним-сходом Ґрейкасла.
І він, Осмонд Раян, стане першим королем цієї землі.
Подумавши про це, герцог самовдоволено посміхнувся. Він сподівався, що покінчивши сьогодні з цим фарсом, завтра негайно поведе принца до фортеці. Якщо пощастить, через три дні герцог отримає хороші новини від своїх помічників.
Коли сонце поступово схилилося на захід і от-от мало наблизитися до вершини гір, Раян побачив обриси замку Прикордонного Міста… і групу людей, що щільно вишикувалася за містом.
– Батьку, герцогу, – Рейн Медер, який їхав у авангарді, під’їхав до них і доповів: – Ці люди попереду мають бути гвардією четвертого принца. Вони всі мають зброю і, схоже, не збираються нас вітати.
– Це добре, принаймні нам не потрібно йти до замку та пропонувати йому вийти, – із посмішкою сказав граф Елк. – Їдь і повідом лицарям сповільнитися, попереду ще довга дорога перед атакою.
– Так, батьку, – прийняв наказ Рейн.
Герцог Раян підняв підзорну трубу і подивився на стрій суперника. Загони крізь далекогляд виглядали дуже дивно, вони тримали чудернацьку зброю і стояли двома цільними рядами одне побіля одного. Не можна назвати їхню зброю довгими списами – воно не мало відповідного вістря, а палиця надто коротка. До того ж, надто нерозумно виставляти бійців подібним чином… така тонка лінія оборони, хіба її не знищать за кілька секунд?
Це трохи збентежило герцога. Навіть якщо принц нічого не знає про армію та битви, його ж весь час супроводжують лицарі та особиста охорона, так? Поміркувавши трохи, герцог вирішив дати можливість найманцям взяти ініціативу на себе, а лицарі займуть позицію для атаки і будуть очікувати. Герцог хоче побачити, що принц задумав.
Звісно, посланця з пропозицією здатися все одно потрібно послати. Герцог Раян підкликав бійця:
– Піди і передай принцу, що у мене немає наміру завдавати йому шкоди, але прийшла воля короля Тіфейке Вімблдона, тож я повинен підкоритися. Якщо він складе зброю і зараз здасться, то не постраждає. Я супроводжуватиму його назад до столиці як принца.
Виставлення війська відбувалося дуже повільно, лицарі займали свої позиції один за одним, а найманці повільно збиралися в передній лінії. Раптом герцог Раян побачив, як на позиціях супротивника з’явилося чотири вогники – короткий спалах, після якого піднявся синій дим. Він нахмурився, подумавши, що побачив щось неправильно, герцог майже взявся за підзорну трубу, коли серія гучних звуків, схожих на грім, раптово пролунали поряд!
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Дванья (duàn yá) – Стрімка скеля, Зламана скеля.
Сюнїн (xióng yīng) – Орлине місто, місто Орла
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.