Звільнити цю відьму. Розділ 117

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.

Реквізити НБУ для потреб армії тут.

Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 116

Розділ 117. Переслідування. Частина 1

Такий бій Картер Ланніс побачив уперше.

Величезний загін у понад 300 лицарів був повністю розбитий, навіть не торкнувшись краю оборонної лінії.

До самого кінця вони не змогли досягнути зони у 50 метрів, яка була позначена Його Високістю рубежем для загону з рушницями, тільки коли ворог перетнув рубіж 50 метрів, їм усім би дали команду стріляти.

Чотири гармати жорстко стримали противника десь на відстані 100 метрів. На дистанції між 150 і 100 метрами лежало близько двадцяти трупів, усі ці люди, як і він сам, були досвідченими лицарями, інакше вони б не змогли впоратися з конями і гнати їх уперед, коли  ревуть гармати.

Картер радів, що він не лежить разом з ними. Він мав неясне передчуття, що майбутні війни будуть зовсім іншими, і що Роланд Вімблдон, який має таку могутню силу, рано чи пізно зійде на трон.

Побачивши криваве поле бою, кілька людей першої армії відчули запаморочення і бажання блювати. Однак тому, що вони не брали участі у ближньому бою, відчуття шоку, викликане вбивством ворога через використання артилерії, менше, ніж якби вони проткнули ворога ножем. Тож реакції не були такими вже серйозними. Картер вибрав групу з мисливців, які звикли бачити каліцтва і кров, для збирання тіл загиблих і пошуків тих, хто ще живий. 

Сонце поступово ховалося за гори, Картер дивився на криваво-червоне небо та воронів, що кричали над лісовими далями, раптом йому стало важко на душі.

Епоха лицарів закінчилася.

… …

Герцог Раян досі не міг отямитися.

Він не розумів, як зазнав поразки. Лінія оборони була такою тонкою, як крило цикади, її можна було пробити одним ударом, але лицарі втекли, ніби побачили Диявола. Він навіть не міг нікого звинуватити, тому що ті, хто кинувся першими, були елітними лицарями під його командуванням.

Його охорона зарубала кілька людей одне за одним, щоб найманці, які тікали, не напирали на позицію герцога, але оце і все, – скільки б він не кричав, він не міг стримати охоплених панікою підлеглих. У відчаї герцог Осмонд Раян був змушений відступити разом із потоком людей, і вони відійшли майже на п’ять* кілометрів. 

Коли настала ніч, герцог обрав місце біля берега річки, щоб розбити табір, розсіяні лицарі та найманці потягнулися до розставлених смолоскипів, але більшість із них зникла. Що ще гірше, вільні люди, відступаючи, не вагаючись кинули вози з провізією й іншими речами, тож їм доведеться зарізати кількох коней, щоб мати їжу.

У найбільшому наметі табору п’ять знатних родин зібралися разом і дивилися на герцога Раяна з блідними лицями, останній мав не набагато кращий вираз обличчя.

– Хто може сказати мені, що за нову зброю вони використовували? Б’є вона далі, ніж лук і арбалет, і вона не кидала каміння, як требушет. – Герцог поглянув на Рейна Медера. – Ти був у перших рядах, бачив щось?

– Мій лорде, я… не знаю, що це. – Рейн тримався за голову. – Як тільки чувся гуркіт, лицарі падали купками, особливо останнього разу, здалося, що лицарі різко влетіли в невидиму стіну. Я бачив як вони здригалися, їхні голови і руки розірвало, ніби… – він задумався на мить. – Яйця кинуті з вершини замку.

– Можливо, це відьма? – прошепотів граф Елк.

– Ні, – сказав герцог, нахмурившись. – Мої лицарі носять божий камінь відплати, тому відьми не можуть їм нашкодити. Ніби ти не розважався з відьмами. Перед цим каменем, яка різниця між ними і звичайними жінками?

– До речі, мілорде, – Рейн раптом ніби щось згадав, – перш ніж чувся гучний шум, я бачив ряд схожих на візки предметів, на них були величезні залізні трубки. Вони спалахували червоним світлом, а потім ішов дим.

– Залізна труба? Червоне світло і дим? Щось на зразок церемоніальної діжки? – розгублено запитав граф Елк.

Звичайно, герцог знає, що таке церемоніальна діжка. Раніше її використовували на великих святах вельможі Королівського міста, а тепер лорди різних місць мають одну або дві. У його замку є пара бронзових церемоніальних діжок, які можуть вибухнути, якщо покласти сніговий порошок. Але той звук далекий від сьогоднішнього приголомшливого грому.

– Церемоніальна діжка не розірве лицаря, – сказав граф Жимолость. – Якою б зброєю не скористався принц, ми вже програли. Що нам робити далі?

Герцог Раян невдоволено зиркнув на нього, слово «програли» прозвучало для нього особливо різко.

– Ми ще не зазнали поразки, – підкреслив він. – Невдача в бою не може змінити кінцевий результат. Як тільки я повернуся до фортеці, то можу сформувати інший загін, одночасно з цим припинивши торгівлю на річці Чішуй. Без підвезення харчів Прикордонне Місто не зможе проіснувати й місяця. Як тільки він наважиться вивести жителів із міста, мої лицарі атакують їх збоку і ззаду та переможуть.

«Перемога, зрештою, належатиме мені, – думав він, – але отримані втрати це не те, що може компенсувати маленьке містечко… У такій ситуації майже неможливо завоювати північ. Хай йому грець! Якщо вдасться спіймати Роланда Вімблдона, його треба розідрати на шматки».

– Але, мілорде, кораблі на річці Чішуй ходять не тільки з фортеці Лонгсонг, а із Вербового Міста, з Хребта Упалого Дракона та міста Чішуй. Якщо це все зупинити, вони… – граф Жимолость вагався.

– Я все куплю, вони продаватимуть, поки отримуватимуть гроші, – холодно сказав герцог. – Повертайтеся всі до своїх наметів і лягайте спати, ми вирушимо вранці. Лицарі на конях поїдуть з нами, а ті, хто лишився без коней, залишаться і будуть вести найманців.

Навіть якщо четвертий принц має намір переслідувати їх, вночі неможливо йти. На світанку, першими, з ким вони зіткнуться, будуть найманці. Осмонд Раян подумав, що навіть якщо ця купка сміття розбіжиться від одного дотику, це виграє для нього багато часу.

Наступного дня герцог не отримав звістки про те, що принц переслідує їх. Щоб підтвердити це, він розіслав людей для розвідування ширшої території – і результат не змінився. Від цього йому трохи полегшало. Мабуть, нову зброю так само важко пересувати, як і требушет, тож її можна використовувати тільки в оборонних боях. Покладаючись лише на групу шахтарів із дерев’яними палицями, принц не наважився на необдуманий вчинок.

О третій годині дня герцог наказав лицарям зупинитися і дочекатися тих, хто плентався позаду. З наближенням сутінків найманці та вільні люди поступово наздоганяли кінноту. Знову всі були зайняті, поступово на ділянці землі виростало коло наметів.

За умови, що вони перебудуть тут ніч, герцог завтра зможе досягнути майже десятиметрової міської стіни фортеці Лонгсонг із синюватого каменю; стіна, що ніби глибока ущелина для армії в кілька сотень людей. Навіть якщо ворог матиме із собою нову зброю з великою дальністю стрільби, він може використати требушети для контратаки. Він неодмінно зведе рахунки з принцом.

Проте герцог почувався некомфортно, сьогодні йому здавалося, що за ним пильно стежать.

«Це, мабуть, ілюзія, – подумав він, – сильно перенервував».

Наступного ранку герцога розбудили звуки гармат.

Коли він вилетів з намету, то побачив, що люди біжать, прикриваючи голову, але час від часу повітря сповнювалося брудом і кров’ю. Коли герцог поглянув на захід, то побачив, що там вишикувалося ополчення у однотипній шкіряній броні, вони мовчки стояли за межами табору. Посеред оглушливого гуркоту, в голові герцога була лише одна думка: як вони нас наздогнали?

Чому розвідка не помітила вчора переслідувачів!?

– Герцогу, швидше! – охоронець, який привів коня, голосно крикнув.

Лише тоді Осмонд Раян отямився від заціпеніння, сівши на коня, він несамовито погнав разом з охороною на схід. Однак недовго після того, як вони покинули табір, люди побачили ще одну лінію.

Та сама однотипна шкіряна броня, в руках тримають коротку дивну палицю, стоять акуратною лінією, і навіть вирази обличчя здаються однаковими.

Майже одразу після цього герцог почув дуже ритмічну музику, що лунала з боку противника, і військо Його Королівської Високості чіткими кроками рушило до них.

>>Розділ 118<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

П’ять кілометрів – у китайському тексті зазначено 10 лі, 1 лі близько 500 метрів.

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є PatreonМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.