Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 126
Розділ 127. Венді
Після того, як Роланд заснув, Соловейко вийшла з туману, обережно розправила ковдру, накривши його відкриті руки, постояла деякий час біля ліжка, мовчи дивлячись, перш ніж тихенько просочитися крізь підлогу до своєї кімнати.
– Ти ще не спиш? – трішки здивувалася Соловейко, побачивши Венді, яка досі читала книжку, сидячи на ліжку.
– Я боюся, що ти робиш дещо зайве! – Венді зиркнула на неї. – Його Високість не дитина, чи потрібно стежити за ним аж поки він не засне?
– Його Високість послав людей до інших міст, щоб поширити чутки про те, що тут є організація відьом. А якщо відьма, почувши ці новини, прийде, щоб навмисне нашкодити Його Високості? Це про всяк випадок. – Соловейко підняла мокрий рушник і витерла обличчя. Затим розстебнула червоний пояс, зняла шкіряні браслети з рук, шкіряний пасок з пряжкою і, нарешті, стягнула біле вбрання, – цей костюм недавня робота Його Королівської Високості, білосніжний плащ привертатиме багато уваги, але на думку принца він ідеально підходить для вбивці.
Соловейко акуратно повісила одяг, розгладжуючи кожну складну. Її опуклу фігуру огорнуло серпанком, на її підтягнутому животі та міцних стегна не виднілося і краплини зайвого жиру.
– Чи може тут щось статися? – Венді відклала книгу. – У замку живуть сестри, а надворі патрулюють охоронці. До того ж, хіба ти не поклала божий камінь відплати йому під подушку? Ти раніше ніколи не торкалася таких речей.
– Добре, я теж намагаюся його захистити. – Вона сіла на край ліжка, скинула високі чоботи та підняла стрункі ноги, повертаюся та лягаючи біля Венді.
– Ти чула, що я сказала минуло разу? – Венді зітхнула: – Вероніко, ми відьми.
– Я знаю, Венді, – Соловейко кивнула, – ми – відьми.
А Його Королівська Високість може одружитися з відьмою – він сам це сказав і… не збрехав.
Звичайно, Соловейко не буде про це говорити, коли немає такої необхідності. Вона подумки вибачилася перед Венді та змінила тему:
– Ти ще пам’ятаєш що-небудь особливе про церкву?
– Чому ти раптом питаєш про це? – Венді була приголомшена.
– Коли Його Високість Роланд перебував у замку фортеці Лонгсонг, навідався ієрарх церкви та висловив готовність підтримати його в отримані трону.
– Як він відповів? – голос Венді став напруженим. – Чи він велів тобі вийти перед розмовою?
Соловейко з усмішкою похитала головою та тихо сказала:
– Він сказав мені триматися подалі від ієрарха, щоб не потрапити під вплив каменю відплати. А Його Високість тимчасово був без каменю. Венді, Його Високість не погодився на пропозицію церкви, він відмовив їм.
Венді зітхнула з полегшенням, але виглядала трохи сумною:
– На жаль, ми дійсно мало чим можемо допомогти Його Високості, на відміну від церкви, влада якої охоплює весь континент. Якщо Його Високість Роланд погодився б на їхню пропозицію, гадаю, він би швидко зійшов на трон…
– Хто зна, Його Високість сказав, що ієрарх переповнений нісенітницями, і він не може йому повірити. – Соловейко зробила паузу. – Є одна річ, що мене турбує. – Вона розповіла про ситуацію з червоною і чорною пігулками. – У тумані вони мають такий самий колір, як і божий камінь відплати – це неймовірно. Всі сестри бачили долю тих, хто проковтнув божий камінь відплати, це нічим не відрізняється від самогубства. Ієрарх сказав, що цей препарат розробила Молитовна кімната Святого Міста. Ти колись була у монастирі. Чула що-небудь про це?
Коли Союз Співпраці покинув місто Їньґуан, Хакала повела Соловейка, Чжуфен і Шинюй, щоб розставити пастки на поганців, які переслідували їх заради нагороди, вона хотіла спіймати їх і помститися. Один із способів помсти полягав у тому, що божий камінь відплати, який поганці носили, запихали їм у рот і змушували проковтнути. Поганці, які проковтували божий камінь відплати, швидко помирали, їхнє тіло зсихалося, ніби риба, яку вивісили на сонце.
– Нічого про них не чула. – Венді заплющила очі та повільно сказала: – Скільки себе пам’ятаю, я жила у монастирі Старого Святого Міста. З усіх боків високі стіни, нема на що подивитися, крім неба. Ми проводили багато часу за різними справами на подвір’ї, старша черниця навчала нас читати і писати. Досі пам’ятаю її ім’я – Фаріан. Одна з книг, яку вона нам прочитала, була присвячена Старому Святому Місту, там були церкви, монастирі, бібліотеки, меморіальні зали і стіна героїв, але я ніколи не чула про Молитовну кімнату. Я прожила у монастирі більше десяти років, поки не стався той випадок…
Соловейко чула, як Венді раніше згадувала, що колись на монастир напала відьма, і тоді загинуло багато людей. Венді, скориставшись хаосом, змогла втекти звідки.
– Хоча я не знаю, якій відьмі вистачило сміливості самотужки кинути виклик церкві, вона принаймні врятувала тебе.
– Ні, Вероніко, та відьма була з церкви, – похитала головою Венді, – вона жила в монастирі, як і я.
– Як… так?
– Дівчат, які жили у монастирі, можна розділити на три категорії: перша – такі, як я, жили з самого малечку в монастирі, нічого не знаючи про своє походження; друга – бездомні та сироти, прийняті церквою, і третя – дівчата, яких продали в церкву їхні батьки. Черниці розділяли всіх за віком і розселяли у різні гуртожитки, навчання також було різним. Наймолодших навчають читати і писати, від 10 до 14 – вивчають молитовні пісні, а з 14 починають вивчати літургію. Тому старші монахині називали молодшу групу – письменними, а старші групи – хористками і літургійницями. Коли дівчата-літургійниці досягали повноліття, їх відсилали з монастиря.
Соловейко уперше це чула, Венді ніколи раніше не занурювалася у деталі свого життя в монастирі.
– Перші кілька років уночі часто лунали крики дівчат – усі з хористок і літургійниць, я не дуже розуміла, що відбувається. Поки не доєдналася до хористок. Пізніше я дізналася, що вночі до гуртожитку приходять старші церковники, витягають кількох дівчат із ліжка та не повертають їх до ранку. Іноді… поверталися не всі…
Соловейко прикусила губу, звичайно, вона знала, про що говорить Венді.
– Таке траплялося раз чи два на місяць, пізніше таке почало відбуватися майже раз на два дні. Тоді вибрали мене, Фаріан витягнула мене з кімнати і прошепотіла на вухо: терпи. Мене притягнули до напівсхованої підземної споруди в кутку саду. Кімната була яскраво освітлена. До стіни була прикута дівчина з групи літургійниць, а поряд з нею стояло четверо чи п’ятеро людей… – її голос тремтів. – Коли вони наближалися до мене, дівчина несподівано вирвалася з кайданів, схопила найближчого до неї чоловіка за шию і задушила його, ніби курку.
– Вона… пробудилася?
– Я не знаю, – Венді похитала головою, – хоча вони були роздягнуті, але все одно носили божі камені відплати. Вона убила їх одного за одним, котромусь навіть відірвала кінцівки, перед тим, як він помер, то, здається, сказав… надзвичайна. Їхні крики стривожили охоронців і Фаріан, які були ззовні. Після того, як вони відчинили залізні двері та забігли всередину, то Фаріан завмерла від того, що побачила, а дівчина кинулася до них.
– Надзвичайна… це про відьом? – Соловейко поставила ще одне питання: – Охоронці не змогли вистояти проти неї?
– Між ними була дуже велика різниця. Пізніше я дізналася, що ті охоронці були з армії суду. Один подав сигнал, а інший замахнувся мечем. Поки звучав сигнал, вона вже ударила одного з них. Її рука пробила груди охоронця. Церковна броня була для неї як аркуш паперу.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.