Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.

Звільнити цю відьму. Розділ 131
Розділ 132. Лицар родини Елк. Частина 1
Пріус був замкнений тут протягом п’яти днів.
Хоча це не тюремна камера, але спустошене приміщення нагадувало тюремну камеру – дерев’яні двері замінені на дерев’яні ґрати, з будинку забрали всі меблі, залишивши кілька ковдр. Добре, що в кімнаті чисто та немає ні протягів, ні дощу.
Крім нього в темниці перебуває ще четверо осіб. Троє з родини Раян, один належав до роду Бенлан, а також він, довірений лицар графа Елка.
– Хай йому грець, як довго він хоче тримати нас під замком! – вигукнув найстарший на вигляд лицар родини Раян. – Пшеничні поля на моїх землях ще не засіяні! Моя жінка не знає, як це робити.
– Твоїх землях? – глумливо посміхнувся молодий лицар із родини Бенлан. – Ти справді думаєш, що Його Королівська Високість залишить тобі звання лицаря та дозволить повернутися, щоб зібрати коней, зброю і обладунки для помсти? Серйозно, те, що він не відправив нас усіх на шибеницю, уже милосердно.
– Що сказав!? – старший лицар витріщився на нього.
– Всього лиш правду, – байдуже відказав молодий лицар, – герцог – злочинець номер один, він спланував і спробував вчинити повстання. Хіба ж він не забрав усіх своїх елітних лицарів, залишивши лише кілька поряд з сином? А стосовно нас, то, очевидно, через залякування герцога ми були змушені піти на поле бою.
– Бачу, ти смерті хочеш! – старий лицар підскочив, схопив і припідняв парубка, стиснув правий кулак і вже збирався ударити, коли його ззаду міцно схопили за руку.
– Припини, Хароне. Хочеш привернути увагу охоронців? – молодий вродливий лицар з притиском опустив його руку вниз. – Він говорить правду, ми лицарі під командуванням герцога і отримаємо суворі покарання, коли нас судитимуть. Раз ми опинилися в такій ситуації, спокійно очікуй результату. Поглянь на лицаря родини Елк, а потім на себе. Ти вважаєш, що демонструєш благородну поведінку?
Пріус впізнав його, зірка лицарів фортеці Лонгсонг, Фейрін Сіерте на прізвисько Вранішнє Світло, що підкорив серця багатьох жінок зі знатних родин. На щастя для нього самого, він одружився з простолюдинкою, що викликало тоді значний переполох. Почувши, що про нього згадали, Пріус більше не зміг мовчати. Він відкрив рота і заговори до трьох людей, що сперечалися:
– Не знаю, чи залишать вам території, але принаймні Його Королівська Високість не вб’є вас.
– О? Чому?
– Якби він стратив нас у фортеці, це принаймні залякало інших. Але витративши стільки зусиль, щоб привезти нас сюди, для чого йому нас убивати? Щоб справити враження на простолюдинів? – Пріус похитав головою. – Лицарі так і не дійшли до міста.
Поки вони нікого не спалили, не вбили і не пограбували – містяни, природно, не мають до них лютої ненависті. Тож для ефекту залякування потрібно страчувати місцевих, а не лицарів фортеці. Тож раз їх не вбили у фортеці, їхні життя врятовані.
Фейрін трохи подумав, кивнув і сказав:
– Це має сенс. Чи можу я запитати як вас звуть…
– Пріус Діса.
– Дякую за вашу розраду, сер Діса. – Кинувши на нього вдячний погляд, Фейрін відтягнув Харона в куток.
Молодий лицар родини Бенлан теж сів, притулився до стіни і почав наспівувати.
«Він справді не боїться, – подумав Пріус, – а мій власний спокій – ілюзія».
У глибині душі Пріус знав, що насправді він не лицар. Він не успадкував ні хоробрості свого батька, ні мудрості матері, він волів дбати про землю, ніж розмахувати мечем. Розводити курей і качок, ловити рибу у ставку чи робити щось подібне. Він справді безпорадний у носінні обладунку та триманні зброї, щоби битися за графа Елка, що вже говорити про вбивства людей, коли він навіть полювати не любив. Тому під час атаки Пріус тримався у хвості, але це врятувало йому життя.
Хвилинку… Подумавши про це, він раптом зрозумів дещо дивне. Чому це зірковий лицар під керівництвом герцога також зміг вижити? Хіба він не мав їхати у перших рядах?
– Його Королівська Високість хоче побачити вас, – раптом крикнув охоронець біля дверей. – Сеньї Далі, ти перший.
Молодий лицар підскочив на ноги, помахав усім рукою і вийшов із камери.
– Хей, а з нами що?!
Харон кинувся до виходу, але його відштовхнули назад тупим кінцем списа, який тримав у руках охоронець. Зачинивши двері, він холодно сказав:
– Не хвилюйся, прийде і ваша черга.
Знаючи, що наближається суд, Пріус все більше нервував. «Чорт, я з нетерпінням чекав цього дня, а результату не було, а тепер, коли настав цей час, знову боюся», – сердито подумав він. Однак його тіло нестримно тремтіло і через кожні кілька подихів, він поглядав на двері, так само, як і тоді, коли вперше очікував народження дитини, відчуваючи надію і паніку водночас.
На щастя, чекав недовго, десь за півгодини охоронець, відповідальний за супровід, прийшов знову:
– Пріус Діса, твоя черга.
Охоплений панікою, він піднявся, але його ноги випадково заплуталися у ковдрі, згорнутій на підлозі, на щастя, Фейрін помітив це та ступив уперед, що підтримати його.
– Дя… дякую, – горло Пріуса сильно пересохло.
– Все добре, – голос Фейріна був тихим і сильним, що значно зменшило нервозність Пріуса.
Він кивнув Фейріну та, вийшовши з камери, пішов за охоронцем.
Попереду йшов юнак років сімнадцяти, вбраний у темно-коричневий шкіряний обладунок, з дивною зброєю в руках.
– Хіба мені не потрібно зв’язати руки? – запитав Пріус.
– Тебе обшукали перед тим, як замкнути. Що ти можеш зробити, не маючи зброї?
– Куди ти мене ведеш?
– До замку Його Високості.
– А що з попередньою людиною? Лицарем на ім’я Сеньї, як він?
Охоронець тільки знизав плечима і нічого не сказав.
Ну, можливо, він не знає, а, можливо, просто не хоче розповідати. Пріус стулив рота.
Супровідник здавався йому дуже дивним: він одягнений і виглядає, як звичайний мешканець, але не проявляв ні найменшого страху, коли розмовляв з лицарями, навіть не проявив ні найменших почестей. Здавалося, він не знав, що у звичайний час, лицарі легко можуть вирішити жити йому чи вмерти.
І його очі – Пріус бачив багато простолюдинів, що борються за виживання. Вони тупі й байдужі, як ходячі трупи, що не мають душі, але в очах цього юнака він бачить впевненість і гордість. Очевидно, що він простолюдин, але поводиться як лицар, сповнений чеснот. Це дивне відчуття сильно збентежило Пріуса.
Яке середовище здатне створити таку людину?
Він роззирнувся. Хоча Пріус ніколи раніше не був у Прикордонному Місті, але все ж чув, що це пусте і малолюдне місце. Однак містечко повне життя сильно відрізняється від тої прикордонної застави, яку він собі уявляв. Люди приходять і йдуть, рухаються швидко, ніби у них купа незакінчених справ. Час від часу хтось вітався з юнаком, який його супроводжував. Обличчя у людей рожеві та сповнені сил, не схоже на те, що вони щойно пережили випробування Місяцями Демонів.
Наблизившись до території замку, він побачив відкритий простір, де зібралося більше 100 людей – це група, схоже, зводила будинки. З оглядом на розмір, це не одна споруда. Матеріал склали збоку, для всіх споруд підготували обпалену цеглу. Загалом, тільки дворяни обирають такий дорогий матеріал, але деякі вже споруджені будиночки, надто малі, щоб їх обрали дворяни. Один із них лише трохи більший за вітальню дворянського замку. До того ж вони мали однакову форму, який дворянин вподобає собі такий дім?
З купою запитань у голові Пірус зайшов у замок лорда.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.