Звільнити цю відьму. Розділ 142

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 141.

Розділ 142. Шахтна вагонетка

Пройшло більше півмісяця після захоплення фортеці Лонгсонг, тож всі люди і припаси, які мала надіслати фортеця і п’ять родин західного регіону, вже прибули.

Після створення Міністерства сільського господарства нарешті почалася нова весна і прийшов час оранки – це перший крок Роланда у вивченні системи вирощування сільськогосподарських культур. Раби, що вже бачили зорю свого виходу у вільні люди, докладали всіх зусиль. Сцени, коли наглядачі розмахують батогами, примушуючи рабів працювати, не було на південному березі річки Чішуй. Деякі раби виявили, що навіть якщо вони лінуватимуться, ніхто не прийде до них з батогом. За словами чиновників ратуші, які носили дивні інструменти та вимірювали щось на полях, про врожай з одного-двох полів лорд не перейматиметься, раби самі доглядатимуть за своїми ділянками, тож ті, хто виростять більше, і отримують більше. 

Справа не в тому, що чиновники Міністерства сільського господарства такі розумні, що повністю зрозуміли принцип розподілу праці, а в тому, що Роланд велів повторювати рабам ці слова. Для посилення виховного ефекту та задоволення власних почуттів принц наказав вивісити на березі річки Чішуй банери і транспаранти з такими написами: «Робота – єдиний шлях до багатства», «Праця це слава», «Праця веде до волі, праця змінює долю» тощо.

Звичайно, ці заходи не пройшли без заперечень, наприклад, Баров першим виступив і запротестував.

– Ваша Високосте, робити це – безглуздо. Більшість рабів неграмотні, тому їм байдуже, що написано на тих банерах. Ці люди неосвічені та грубі, на них іноді навіть батіг не діє, що вже говорити про якісь незрозумілі написи.

І відповідь Роланда була дуже простою:

– Ці банери не для того, щоб вони їх читали.

– Тоді навіщо це робити? – помічник міністра виглядав досить розгубленим.

– Щоб створити живий приклад.

Він ніколи не вважав, що раби – це дурні люди, які не можуть змінитися. Те, що вони неосвічені, не означає, що вони не вміють думати. Хай там які люди неосвічені, ними також можуть керувати бажання та вигоди. Це людська природа. Слова, які повторюватимуть чиновники Міністерства сільського господарства, на перший погляд, мало впливатимуть на рабів, але залишатимуть в їхніх серцях зерно, яке згодом проросте. Коли перша партія рабів стане вільними людьми, коли вони почнуть обмінювати рясні врожаї на гроші, за які будуть купувати якісний одяг, вишукану їжу і навіть добротні та теплі цегляні будинки, гасла, повторювані знову і знову, раптово стануть реальністю, що глибоко закарбується в їхніх серцях.

А щодо банерів на березі, то вони для містян, які здобули загальну освіту.

Покладаючись на власні руки, щоби позбутися злиднів, стати офіційним членом Прикордонного Міста, і, можливо, навіть досягнути більшого, ось сила важкої праці.

Лише порівнюючи, можна відчути різницю, тільки при активному прагненні чогось можна досягнути максимальної ефективності від людини.

… …

Тєтоу стояв біля входу до шахти, очікуючи нової партії руди.

Відтоді, як його обличчя було обпечене гарячою парою під час Місяців Демонів, він більше не наважувався стояти біля цієї чорної машини.

На щастя, у Прикордонному Місті є добра й ангельська міс Нана, Тєтоу торкнувся до своєї неушкодженої щоки, глибоко зворушений. Як шкода, що на початку він все одно підозрював, що міс Нана була прислужницею Диявола, тоді це було справжнім богохульством проти неї. А тому по закінченню зими, Тєтоу спеціально дістав дві солоні рибини та ногу кабана і пішов до сім’ї Пайн, просити вибачення.

Ще більше його здивувало те, що хоча Тіґу Пайн був віконтом, він не поводився, як більшість дворян, що дивилися на інших людей згори вниз, тож він люб’язно прийняв його вибачення. Вперше Тєтоу відчув, що не всі дворяни – безжальні.

– Старий Тє, – із печери вибіг всипаний попелом шахтар, – мотузка прив’язана.

– Добре, – він повернув голову до парового двигуна, – відійдіть усі! Флаку, підніми зелений важіль, а потім натисни на червоний! Якщо ти помилишся, я відірву тобі голову!

– Не хвилюйся, старий Тє, залиш це на мене! – голосно відповів Флак.

Після того, як Дінцзи приєднався до першої армії в містечку, Тєтоу почав відповідати за управління паровою машиною. У перші кілька днів Флак часто помилявся з послідовністю важелів, через що навіть лопнула труба, тож Флак не раз був битий. На щастя, Його Королівська Високість не надто сильно переймався через цю справу, він не тільки послав людину, щоб замінити пошкодженні частини, але і не призначив їм за це штраф.

Коли відкрився клапан, парова машина вивергнула величезну білу хмару пари, а головне колесо почало повільно обертатися, приводячи в рух лебідку та натягуючи конопляний канат.

– Не відволікайтеся! Слідкуйте за конопляною мотузкою, дивіться уважно! – закричав Тєтоу.

Тепер, окрім парової машини, також змінився і спосіб вивезення руди із шахти.

Його Королівська Високість наказав майстрам зробити довгі дерев’яні смуги, та покласти їх у тунелі, затим покласти під ними короткі, тож це виглядало, як довга дерев’яна драбина.

Його Високість назвав це дерев’яною залізничною транспортною системою, дуже заплутана назва, хоча і не виглядає такою вже складною. І хей, є ще спеціальна шахтна вагонетка! Це справді щось. Зазвичай перевезення руди займає три-чотири дні, а коли кілька шахтних вагонеток з’єднані разом – парова машина може витягнути їх за раз одним махом.

Тєтоу уважно спостерігав за цими чотириколісними візками, що їздять по дерев’яних рейках. Вони повністю зроблені з заліза, а це означає, що кожна така вагонетка коштує немало. Основна причина, чому вони можуть рухатися по вузьким дерев’яним рейкам і не падати – це колеса. Кожне колесо мало заглибину всередині, що міцно фіксувало візок на рейках. На колеса встановлювалася квадратна залізна чаша з отворами спереду і ззаду, за які можна зачепити конопляну мотузку.

Він не міг не захоплюватися винахідливістю Його Королівської Високості, така нехитра конструкція зробила транспортування по шахті дуже простим. До цього витягнути руду з шахти було найбільш складним і трудомістким завданням.

Проте ця система недосконала, наприклад, на п’ятий день використання дві секції дерев’яних рейок були розчавлені, а потім одна за одно зламалися інші секції. Після того, як Його Високість велів покрити всі дерев’яні рейки шаром із залізного листа, стало краще.

Крім цього, у шахті стався нещасний випадок, коли обірвався конопляний канат. Тєтоу досі відчуває страх, коли згадує про це. Згідно з правилами, під час витягування руди з шахти за один раз можна витягувати лише чотири шахтні вагонетки. У день нещасного випадку шахтарі проявили жадібність і з’єднали шість візків разом. На половині процесу товстий канат обірвався і вагонетки покотилися назад. Сила, з якою обірвався канат, була такою, що удар, який отримав хлопець поряд з Тєтоу, зламав бідоласі руку і кілька ребер. А візки, покотившись по колії назад, збили кількох людей і зламали ноги нещасним.

На щастя, Тєтоу знав, що робити у такій ситуації, тому негайно організував людей, щоб перенести поранених до резиденції віконта Тіґу Пайна. Поки в поранених тліє життя, міс Нана може вилікувати їх.

– Старий Тє, візки витягнуті! – крикнув чоловік, дивлячись на вхід у печеру.

– Флеку, після десяти подихів вимкни машину, дотримуйся послідовності! – голосно наказав Тєтоу.

– Зрозумів!

Чотири шахтні вагонетки повільно зупинилися в кінці дерев’яної колії, і він підійшов, щоб записати види руди. Перші два візки заповненні червонувато-коричневим камінням, це залізна руда, яку тут добувають найбільше. Третій візок заповнений сіро-жовтим камінням, схоже, це мідна руда. Коли Тєтоу наблизився до четвертого візка, то був приголомшений. Раніше такої руди він не бачив: вона мала темно-коричневий колір, відливаючи тьмяним металевим блиском на сонці.

Невідомий тип мінералу, Тєтоу похитав головою, тунелі у шахті Північного Схилу були розлогими і заплутаними, тут часто можна викопати незрозумілі речі. Він намалював на папері хрест і сказав людям відправити всю руду на склад. А щодо того, чи буде ця купа чорного каміння відправлена в піч, то це не має до нього жодного стосунку.

>>Розділ 143<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є PatreonМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.