Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 143.
Розділ 144. Істині наміри
Шахта Північного Схилу, задній двір випалювальної кімнати.
Соловейко взяла келих, поставлений на столі, і підняла його над головою. Кришталево-прозоре тіло посудини блищить на світлі, не видно жодної кольорової плями.
Вона знала, що такий келих називається кришталевим, а процес виготовлення і формула завжди були надсекретною інформацією королівської алхімічної майстерні. Вже тільки кубок в її руці коштує близько одного золотого дракона. Кришталевий посуд у поєднанні зі столовим сріблом – здавна улюблений спосіб аристократів і заможних купців продемонструвати свої багатства.
Але тепер увесь кришталевий посуд, привезений з палацу, перетворений на сировину для виплавки.
– Ваша Високосте, те, що ви спалюєте, це не кришталевий посуд, а золоті дракони, – зітхнула Соловейко.
– У мене немає часу досліджувати, як з піску випалювати безбарвне скло, тому для початку я вимушений скористатися цим методом. – Роланд кинув у котел, сформований з чорного вогню Анни, кришталевий графин чудової форми. Соловейко пам’ятала, що принцу і сестрам наливали з нього ель під час післяобіднього чаю у саду та на святкуванні по закінченню Місяців Демонів, вона не могла не відчувати жаль.
Під впливом високої температури графин швидко почав танути, перетворюючись на розпливчасту липку пасту.
– Використанні піску… для випалювання скла? – запитала Анна. – Це одна і та сама речовина?
– Що ж, основні інгредієнти схожі, але пісок містить багато домішок, тому більшість випаленого скла має коричневий та зелений колір, а це не відповідає вимогам.
– То скло – це чистий пісок?
Роланд усміхнувся:
– Можеш думати так. Коли я запишу цю частину знань до книги, то прочитавши її ти зрозумієш, як ті маленькі кульки утворюють матерію.
«Неважливо, я все одно нічого не розумію…» – Соловейко насупилася. Колір скла ніяк не впливає на його функціонування як посуду. Крім того, їх не використовуються як чашки для води, то навіщо для цього використовувати кришталевий посуд? Вона підійшла до Анни та подивилася на переплавлений скляний посуд.
Хоча він залишався безбарвним і прозорим, але виглядав зовсім інакше, ніж попередні кришталеві келихи.
Деякі виглядали як трубочки з круглим дном, тонкі та довгі. А деякі схожі на пляшки, дно таке велике, як у чайника, а нагорі горловина завтовшки з великий палець.
Найдивнішим є трубка у вигляді підковки без потовщень на обох кінцях, це точно не нагадує якусь ємність.
– Для чого ти використовуватимеш цей кришталевий посуд? – не втрималася Соловейко.
– Це не для мене, це для алхіміків, що пізніше приїдуть у Прикордонне Місто, – Роланд поворушив скляною паличкою липку речовину в чорному полум’ї. – Вони зможуть використати його, щоб отримати певні кислоти та луги, ці хімічні речовини потрібні мені для виробництва нової зброї.
Кислота? Луг? Хімічні речовини? Соловейко кліпала очима, виявивши, що зовсім не розуміє про що говорить Його Високість, і це трохи пригнічувало її. Проте якби вона почала ставити одне питання за іншим, то здавалася б неосвіченою. Соловейко не хотіла показувати цю сторону перед Анною, тому зосередилася на єдиному слові, яке вона розуміла.
– Звідки візьметься алхімік в такому маленькому місті? Навіть у фортеці Лонгсонг немає алхімічної майстерні. Лише у місті Чішуй можна знайти алхіміків, і я чула, що їхня зарплата більша, ніж у міністрів. Їх важко буде найняти, покладаючись тільки на золоті дракони.
– Ти багато знаєш, – відповів Роланд з усмішкою. – Твоя правда. Люди, яких я послав уже прямують до міста Чішуй, новини будуть десь через два тижні. Але я не покладатимуся на золоті дракони, замість цього запропоную дізнатися деякі таємниці алхімії. Не знаю, чи вдасться їх найняти чи ні, але я повинен спробувати.
Похвала у першій частині слів Його Високості негайно розвіяла поганий настрій Соловейка, і вона радісно повернулася на середину заднього двору і запхала до рота кульку з тіста, що лежала на круглому столі.
Оскільки Роланд змінив основне місце досліджень із заднього двору замку на місце біля шахти Північного Схилу, сюди також перемістилася і звичка післяобіднього чаю.
На круглому столі – закуски, спеціально приготовані кухарями за вказівками Його Королівської Високості.
Наприклад, ця закуска називається баоцзі, булка, приготована на пару, зовнішня оболонка виготовлена з пшеничного борошна, що оброблене певним способом, тому воно дуже м’яке. У неї загорнули кульку з м’яса, порізаного дрібними шматочками, а також підливка… це не так, як з беконом, що доволі твердий і його складно ковтати. М’ясо поєднується з підливкою всього лиш за один укус.
Соловейко засунула пальці до рота, облизала їх одне за одним, після чого відкинулася на спинку крісла, почуваючись сонною.
Здається, вона останнім часом все більше і більше лінується?
Післяобіднє сонце світило на її тіло, і тепло, ніби вода, повільно огортало її. Від подиху весняного вітру, що шурхотів листям, вона почувалася дуже спокійно. Соловейко зняла взуття, підігнула ноги і лягла на бік.
З цього місця вона могла бачити двері, що ведуть із заднього двору до приміщення для виробництва пороху. На проході висить марлева завіса, якою Його Високість, ймовірно, намагався запобігти її проникненню досередини. Подумавши про це, Соловейко відчула, що це доволі смішно. Чи це перегородка з двору, чи зовнішня стіна приміщення – вони всі для неї рівнина, де вона може вільно ходити. Соловейко також заходила всередину і тихо слухала, поки Його Високість пояснював спосіб виготовлення, але вона так і не взяла готовий порох.
Проте принц думав, що він про все подбав, і не знає, що це саме він той, кого тримають у темряві.
Соловейко повернула голову і поглянула на Анну.
Вона тримала в руках щойно випечену посудину з плоским дном і розмовляла з Його Високістю, вираз її обличчя виглядав серйозним і зосередженим.
Соловейко була сповнена захвату до цієї дівчини з сім’ї простолюдинів.
Сестри Союзу Співпраці змогли позбутися долі вигнанок та мук демонічного поглинання в основному завдяки Анні. Якби вона не змінила погляд принца на відьом, усі ці важливі події ніколи б не сталися.
Якщо Його Високість справді захоче одружитися з відьмою, то Анна була чи не єдиною кандидатурою, про яку Соловейко могла подумати.
Хоча в її серці був проблиск очікування, вона вирішила поховати його глибоко-глибоко всередині. Загалом, їй достатньо просто залишатися поруч з Його Високістю.
Вона заплющила очі, в її голові мимоволі сформувалася картина. Із золотою короною та тримаючи у руці скіпетр, прикрашений коштовним камінням, він вийшов на терасу замку, щоб почути захоплення та схвальні вигуки людей.
Біля нього була жінка у білій атласній сукні, вона йшла під руку з ним, це була ніхто інша, як Анна. На її голові також була золота тіара, а лице приховувала вуаль, вона всміхалася і махала людям.
Блискавка літала в повітрі, осипаючи їх яскраво-червоними пелюстками троянд, а вдалині мелодійно дзвеніли дзвони з годинникової вежі столиці.
Вона стояла разом з іншими сестрами, аплодуючи і благословляючи.
Дедалі сильніша сонливість охоплювало її тіло, свідомість поступово ставала туманною.
Роланд повернувся, підняв вуаль жінки й опустив голову, щоб поцілувати її губи.
Остання сцена зробилася дуже розмитою. Коли вуаль підняли, Соловейко невиразно побачила, що жінка із заплющеними очима… це була вона сама.
Вона усміхнулася і заснула.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.