Звільнити цю відьму. Розділ 146

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 145.

Розділ 146. У пошуках слідів. Частина 2

Коли Таса прийшов до тями, то відчув пронизливий біль у потилиці.

Прокляття, ці жінки справді безжальні. Він розплющив очі, спробував поворухнутися і виявив, що його руки міцно зв’язані за спиною, а ноги прив’язані до двох ніжок стільця.

– Він прокинувся, – пролунав біля його вуха жіночий голос.

– Як тебе звати? – до нього підійшла одна людина і підняла підборіддя. – Пропоную тобі не брехати, інакше завтра ти станеш ще одним пливучим трупом у канаві.

Таса кліпнув очима. Жінка перед ним носила вуаль, а її тіло було закрите плащем. Вона явно не хотіла, щоб її побачили.

– Таса, – чесно відповів він, нишком озираючись.

Вони у тісному приміщенні, заповненому статуями, деякі закінченні, а деякі так і залишилися вирізаними на половину. Накопичений пил пофарбував тиньк в темно-коричневий колір, наче це місце давно покинули. У кімнаті немає вікон, тому не видно неба, час вгадати неможливо. Єдине джерело світла – олійна лампа на стіні.

– Од Хребта Упалого Дракона і до міста Їньґуан довгий шлях, – холодно сказала жінка. – Навіщо ти нас шукаєш?

– Це не я вас шукаю, а Союз Співпраці.

– Який ще Союз Співпраці?

– Організація відьом, таких як ти, вони довірили мені поширювати новини.

– Дурниці, – різко сказала жінка, – не знаю, де ти почув цю назву, але Союз Співпраці перебуває в окрузі Хайфен далеко на сході. Гадаєш, ми повіримо тобі, якщо ти бовкнеш яку-небудь назву? – вона витягнула ніж і Таса побачив, що це той ніж, яким він користувався раніше. – Я даю тобі останній шанс, не кидай виклик моєму терпінню.

– Я кажу правду! – сказав він придушеним голосом. Йому хотілося закричати, але Таса не наважувався це зробити. – Спочатку вони планували пройти крізь Непрохідні гори, щоб знайти Святу Гору, однак тепер, не знайшовши за горами Святої Гори, вони оселилися у Прикордонному Місті. Після того, як вони осіли, то виявили, що симптоми демонічного поглинання зникли, тому вирішили врятувати більше відьом. Клянуся, я не брешу!

– Тоді навіщо вони послали тебе?

– Тому, що я їм допоміг. Коли членів Союзу Співпраці переслідувала церковна армія суду, я допоміг їм відвести переслідувачів. Їхню наставницю звуть Хакала, а Венді й Шуцзюань – це ті, хто попросив мене піти в інші міста!

Жінка з прихованим обличчям, послухала, застромила кинджал за свій пояс і пішла за його спину. Невдовзі Таса почув, як позаду перешіптуються двоє людей.

«Пташенята, – подумки прокоментував він, – хоча вони знали деякі трюки, але в допитах повні новачки».

Найбільше табу на допиті – дати лише один вибір. Якщо відповідь не отримана, допитувача легко загнати у глухий кут: вбивати чи не вбивати? Якщо вбити, то це загублена можливість отримати інформацію. Якщо не вбивати, то це рівнозначно невдачі у виконанні сказаної погрози. Це завдає серйозної шкоди гідності допитувача і значно знижує загрозливість подальших погроз.

Якби це він допитував, то неодмінно відрізав палець кожного разу, коли йому говорять неправду. Тож навіть якби у суджені була помилка, то це не стало б великою проблемою. Погроза, що є не тільки словом, а ще і підкріплена дією швидше розв’яже язик ворогу, непідготовленій людині складно витримати такий допит.

Удати, що він наляканий і приголомшений, викликати у противника сумніви і водночас викрити той факт, що вони не мають здатності розрізнити, бреше він чи ні.

Інформація про Хакалу, Святу Гору і Союз Співпраці справжня та надійна, що ще більше переконає допитувача.

Невдовзі замаскована жінка знову ступила перед ним.

– Коли вони прибули у західний регіон?

– За два-три місяці до початку Місяців Демонів, по закінченню зими, вони повернулися до міста і заявили, що знайшли тут Святу Гору.

– Скільки їх…?

– Не знаю, десь біля сорока. Крім Хакали, інші відьми майже не показуються. – Таса вирішив підкинути ще трохи інформації. – Зміїна відьма Хакала, ти чула про її здібність? Вона може викликати магічну змію, яка називається «Ніщо», та здатна створити будь-яку отруту. Я бачив її на власні очі, це приголомшливо.

– Ти не боїшся відьом? – голос жінки був трохи спантеличеним.

– Чого мені боятися? Відьми Союзу Співпраці всі… прекрасні, вони не монстри з іклами та пазурами. Вони ніколи не кривдили звичайних людей. Якби я боявся, то не зайшов би так далеко, щоб допомогти їм поширювати новини.

– Як з ними зв’язатися, якщо хтось захоче піти до Прикордонного Міста?

– Деякі з них відчувають магічну силу, тож вони, природно, знайдуть відьму, коли та прийде.

– Тінь, що думаєш? – замаскована жінка підняла очі та поглянула на когось за його спиною.

– Не знаю, – вагалася відьма на ім’я Тінь. – Чому б нам не прийняти рішення після того, як повернеться старша сестра. Вона знатиме, що робити.

– …тоді добре, – допитувачка кивнула, знайшла відносно чистий стілець і сіла перед Тасою.

– Хто така старша сестра?

– Поводирка, – ставлення замаскованої жінки значно пом’якшилося у порівняні з попереднім. Мабуть, тому, що її дуже зворушили його слова про те, що він не боїться відьом. – Вона забере нас звідси.

– Забере? Куди ви підете?

Вона лише похитала головою і не відповіла.

– Ти ж не з міста Їньґуан? – продовжував запитувати Таса. – Твоя вимова не схожа на вимову Королівського міста. Їньґуан дуже близько до столиці, тож тутешні дуже пишаються тим, що наслідують столичну вимову.

Жінка якусь мить вагалася:

– Я… з південного регіону.

Тут збираються відьми з усього королівства і незабаром їх звідси забере поводирка… Таса подумав, без сумніву, це ще одна відьомська організація, і вони також залучають до себе відьом, так само як це раніше робив Союз Співпраці. Але куди вони планують відправитися?

У цей момент знадвору почулися кроки.

– Старша сестра повернулася, – зраділа Тінь, і, коли дерев’яні двері зі скрипом розчахнулися, Таса затамував подих.

– Це той, хто використовував підпільні канали для поширення новин? – голос новоприбулої був зрілим і твердим. – Що ви від нього дізналися?

– Те, що він сказав, схоже на правду. – Замаскована жінка повторила те, що їй відповіли, та додала власні думки щодо цього: – Якби він не мав глибокого контакту із Союзом Відьом, то не знав би таких деталей.

– Що ж, це справедливо, – сказала новоприбула, проходячи повз Тасу та ставши перед ним. На відміну від замаскованої жінки, вона не приховала свого обличчя, а її довге чорне волосся сягало талії, здається, їй десь за двадцять. Найцікавіше – це очі. Вони мали золотистий колір, і навіть при слабкому освітлені їх можна помітити, як зорі вночі.

Таса думав, що він бачив багато відьом біля Його Високості, але зовнішність цієї жінки все одно входить до числа найвидатніших. Над її лівим оком починався шрам, він розітнув брову і тягнувся вниз по щоці. Цей шрам не тільки не псував її красу, а навіть додавав нотку холоду. З першої миті, як Таса її побачив, він відчув, що ця жінка – справжній воїн.

– Якщо Союз Співпраці справді знайшов Святу Гору, то їм не слід посилати людей і поширювати такі новини. – Вона похитала головою. – Це лише дозволить церкві отримати інформацію, якщо вони не покинуть Прикордонне Місто якнайшвидше, боюся, буде велике лихо.

– Тоді… що робити? – запитала Тінь.

– Корабель прибуде сьогодні опівночі, на борту будуть й інші відьми, тому ви маєте відправитися з ними. – Без вагань сказала вона. – Я проведу вас на корабель. Стосовно Союзу Співпраці… – Брюнетка поглянула на Тасу, що був прив’язаний до стільця. – Будь ласка, передайте від мене привіт Тіллі, скажіть їй, що я прибуду пізніше, і, можливо, зможу привезти з собою ще кількох відьом.

– Ти хочеш піти з ним у Прикордонне Місто? – здивовано сказала Тінь. – Але, якщо це брехня…?

– Тоді він помре, – усміхнулася брюнетка, її слова повнилися впевненості.

>>Розділ 147<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є PatreonМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.