Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 146.
Розділ 147. Посланці
Алесія ніколи не думала, що колись стане членом групи посланців.
Зрештою, коли церква відправляла посланців, члени групи завжди були елітними воїнами, не лише вправними у цивільних і військових навичках, але і їхній зовнішній вигляд має представляти «обличчя» церкви. Вона абсолютно впевнена у своїх бойових здібностях і знанні етикету, але коли справа доходить до її зовнішнього вигляду… хіба може добре виглядати жінка, яка цілий рік перебуває на лінії оборони, щоденно розмахуючи великим мечем? Подумавши про це, їй стало трохи незручно.
За словами священниці Міри, вони їдуть до маленького містечка на заході королівства Сірий Замок, щоб розслідувати блюзнірський інцидент, де представники королівської родини переховували відьом. Окрім священниці, яка очолює групу, до загону також входили десять воїнів армії суду, один із них холоднокровний капітан, з яким вона колись зустрічалася на лінії оборони Гермеса.
Та, схоже, навіть тепер, коли він не бере участі в битві, у нього все одно суворе обличчя. Просто стоячи поряд з ним, Алесія відчуває, що температура сильно впала.
Священниця Міра – повна протилежність, їй більше сорока і вона має пару мудрих очей. Завжди сміється, розповідаючи анекдоти про церкву, вона добре обізнана, сповнена ентузіазму та витончена. Її поведінка залишається незмінною навіть перед архієпископом. Алесія не один раз чула, що саме вона, швидше за все, буде кандидатом на наступного єпископа.
І, на подив воїтельки, Міра, як священниця, не набагато гірша за воїнів армії суду. Останні два дні вона їхала у голові групи, ведучи їх від лісів і гір до міських доріг. Вона вела коня так, щоб підтримувати швидкість і водночас зменшуючи фізичне навантаження. Цією навичкою володіють лише воїни армії суду, що пройшли тривале навчання верховій їзді.
– Хіба ми не маємо їхати на південь? – запитав хтось із групи після того, як вони залишили межі Гермеса й перетнули кордон королівства Сірий Замок.
– Ні, Прикордонне Місто надто далеко від нас. Я не хочу натерти собі дупу, якщо ми рухатимемося по суші. – Міра махнула рукою і повела далі: – Спочатку поїдемо на схід, до міста Глибока Долина, де є річка, що веде до міста Червона Вода. З міста Червона Вода до фортеці Довга Пісня дістатися набагато швидше.
– Коли ви приєдналися до церкви? – запитала з цікавістю Алесія. – Ви не тільки знаєте усілякі анекдоти про Святе Місто, але вам також багато відомо про мирське життя.
– Дванадцять років тому, коли мені було тридцять, – відповіла Міра.
– Це доволі пізно, – здивовано сказала вона. – Наскільки я знаю, що старший, то важче зрозуміти доктрини церкви. Це дивовижно, що ви за десять років з вірної стали священницею.
– О так, – усміхнулася Міра, – це одна з принадностей церкви. Я спочатку була донькою купця, яка слідувала за своїм батьком, щоб торгувати в чотирьох королівствах, перевозячи звичайні товари з одних місць в інші. Ціна на них буде відрізнятися в різних місцях. Наприклад, у місцевих рибалок з округу Морський Бриз ми купували смарагдово-зелені корали лише за 20-30 срібних вовків. А помістити їх до резервуарів з водою і відвезти до палацу королівства Вічна Зима – і за них можна отримати один золотий дракон. Якщо колір гарний, а гілочки не пошкоджені, то можна виручити навіть більше п’яти. Я часто думала, чому є дві різні ціни на один і той самий товар?
– Тому що… рідкісні речі дорожчі? – запитала Алесія.
– Спочатку я теж так думала. – Кивнула священниця. – Але пізніше сталося те, що змінило мою думку. Один столичний вельможа приховав відьму, яка могла змінювати температуру. Він випробовував різні способи, і нарешті корали з округу Морський Бриз можна було вирощувати в холодному кліматі королівства Вічна Зима. Він перетворив підвал на своєму подвір’ї а басейн із вікном угорі, щоби воно пропускало світло. Їх можна було збирати раз на рік і результат був більшим, ніж десять наших поїздок туди і назад. Той довгий торговий шлях мій батько міг пройти лише раз на рік. У результаті на ринку стало більше смарагдово-зелених коралів. Він продавав їх не лише палацу, але і вельможам. Що рідкісніший товар, то вища ціна, тож ціна на смарагдово-зелені корали почала знижуватися.
– Але через два роки палац відмовився приймати недорогі смарагдові корали, вважаючи їх підробкою. Ціни на корали, які продавав мій батько, не тільки не впали, а і подвоїлися. Стосовно того вельможі, який переховував відьму, його прив’язали до стовпа за співпрацю з відьмами і спалили. Але я знаю, що між коралами, які він продавав, і коралами, які привозив мій батько, не було різниці.
– Це не помилка, думати, що рідкісні товари дорожчі. Але є ще й інші причини для визначення ціни товару. Це найпростіший приклад, палац королівства Вічна Зима розглядає смарагдово-зелений корал як символ розкоші та навмисне підвищує його ціну. Коли на ринку з’явилося більше смарагдових коралів, це сильно вплинуло на королівський престиж, тож у день страти королева сильно тішилася. Тобі не здається, що ми схожі на ці товари?
– Як… що? – не зрозуміла Алесія.
– Як люди під королівською владою, дитя, – сказала Міра, карбуючи слово за словом. – Нашу ціну визначили з моменту народження і ця ціна не відображає нашої справжньої цінності. Ми як ті смарагдові корали – усі однакові, але когось оцінюють нижче, тоді як інші стають недосяжними.
– Недосяжні… ви говорите про дворян.
– Дворяни – це як корали палацу королівства Вічна Зима, – усміхнулася священниця, – коли вони народилися, то нічим не відрізнялися від нас. У них є пара рук, пара ніг, пара очей і рот. Проте їх вважають ціннішими. Ця нерівність залежить не від їхніх власних здібностей, а походить від королівської влади. Тому я приєдналася до церкви, принаймні у Новому Святому Місті Гермесі – твоє походження не обмежує твоєї цінності. Якщо ми зможемо перетворити весь континент на Святе Місто, створивши так зване царство боже, тоді такого більше не буде.
– Це справді добре! – Алесія кивала знову і знову, відчуваючи хвилювання в душі. Це було б чудово, заснувати царство боже на землі, де, як і говорила Міра, цінність людей не визначатиметься походженням, де не було б цінніших і не було б рабів.
– Царство боже? Гм… Скільки ще людей вони хочуть перетворити на холоднокровних монстрів? – командир армії суду з крижаним лицем труснув віжками, пришвидшуючи коня. – Священнице, чи багато ти знаєш про армію божої кари?
– Агов, ти… – Алесія хотіла сказати йому дотримуватися правил ввічливості, але перш ніж вона встигла щось сказати її зупинила Міра.
– Армія божої кари зібрала наймогутніших воїнів церкви. Лише ті хоробрі представники армії суду, що мають тверді переконання і готові до самопожертви проходять через перетворення.
– Це добре – бути найсильнішим і добре бути в армії суду, але їх перетворюють не на воїнів, а на групу беземоційних монстрів! – морозно сказав він і повернув коня до групи.
– Це просто грубо! – гірко сказала Алесія. Коли вона побачила його в Гермесі, то думала, що він зберігає спокій навіть у небезпечних ситуаціях. Він мав і спокій генерала, і хоробрість солдата. Як така людина могла тепер так поводитися?
– Це не важливо, він просто не в гуморі. – Міра похитала головою і додала: – При побудові царства божого на землі, неминуче будуть невдачі та жертви… але принаймні ми всі вибрали це добровільно.
Було вже пізно, коли група посланців прибула до наступного міста, і священниця відвела їх до церкви на відпочинок. Після вечері всі поверталися до свої кімнат, щоб виспатися, але Алесія пішла слідом за капітаном армії суду і зупинили його у проході.
– Пані Міра – лідер нашої групи, що ти хотів показати своїми словами? Ти забув про правила і розпорядки церкви?
– Твоє ім’я Алесія, чи не так? – він трохи помовчав, перш ніж відкрити рот.
– Так, тепер я, так само як і ти, капітан армії суду. Я запитала твоє ім’я ще під час Місяців Демонів, але ти тоді нічого не сказав. Можеш сказати мені своє ім’я зараз?
– Абрамс, – незворушно сказав він, – чому я це зробив… у тебе є брат чи сестра?
– Ні, – Алесія раптом згадала: він тоді сказав, що його старший брат був в армії божої кари.
– А в мене є. Ми з ним разом виросли в церкві, та знали одне одного, ніби були однією людиною. Пізніше він прийняв пропозицію пройти перетворення і доєднатися до армії божої кари, з того дня я більше ніколи його не бачив. Один із воїнів суду сказав мені, що його перетворення було дуже успішним і він тепер виконує спеціальні місії церкви, я щиро за нього радів. – Абрамс зробив паузу. – До того дня поки знову не побачив його у соборі, я вигукнув його ім’я і підійшов, щоб обійняти його, але здогадайся, що я побачив? – на обличчі Абрамса з’явилися сліди болю. – Незнайомця. Він пройшов повз мене, ніби взагалі не бачив. Його очі були неживими, він дивився прямо перед собою, а діяв зовсім не як людина.
– … – по спині Алесії прокотився холод, вона хотіла крикнути, що він бреше, але не змогла вимовити ні слова, коли розтулила рот.
– Армія божої кари позбавлена людських емоцій, це не що інше, як група рухомих мерців, – Абрамс відштовхнув Алесію та пішов до своєї кімнати, не озираючись.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.