Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 147.
Розділ 148. Столичний торговець. Частина 1
До Прикордонного Міста прийшов давно жаданий дощовий день, небо вкрилося темними хмарами і дощ лив з них, постукуючи по віконних рамах і склу.
Зрозуміло, що весна повинна бути сезоном дощів, теплою і вологою. Але у Прикордонному Місті по закінченню Місяців Демоні кількість дощових днів можна було порахувати на пальцях одної руки. На щастя, сільськогосподарські землі розташовані біля річки, тому їх зручно поливати. Тепер сильний дощ змив пил у повітрі, і Соловейко відчинила вікно, дозволивши аромату землі затопити кімнату.
Якщо дивитися здалеку, можна побачити, що посіви на іншому березі річки Червона Вода зійшли, а зелена пшениця тягнулася до нескінченості наскільки вистачало ока. Омиті дощем поля виглядали надзвичайно яскраво, різко контрастуючи з сірою річковою водою.
Роланд потягнувся і поставив перо до спеціальної підставки.
– Закінчив рисунок? – запитала Соловейко.
– Так, це абсолютно нова зброя, що може збільшити скорострільність крем’яних рушниць у кілька разів, – Роланд зібрав докупи десяток креслень конструкції. – Я назвав її револьверною гвинтівкою. Хочеш побачити?
– Не хочу, – вона надула губи, – я все одно не зрозумію.
– Це всього лиш базова модель. Якщо вкоротити ствол, вийде револьвер, який можна носити куди завгодно. Проте, щоб він працював так, як треба, потрібно розібратися ще з однією ключовою технологією. Коли прийде час, я видам кожній з вас по одному, і тоді вам більше не доведеться боятися церковної армії суду.
– Хочеш сказати, що він дозволить звичайній жінці розібратися з чоловіком у важкому обладунку?
– Не з одним, а з кількома, – Роланд переможно усміхнувся, – якщо пощастить, то вдасться розібратися з п’ятьма чоловіками.
На обличчі Соловейка з’явився вираз недовіри, і саме коли вона збиралася щось сказати, у двері кабінету постукали.
– Ваша Високосте, учень Барова повернувся зі столиці. Він також привів із собою торговця селітрою. Зараз він біля замку, чекає на зустріч з вами.
Учень помічника міністра? Роланду довелося трохи подумати, перш ніж він згадав хто це. Коли вони атакували фортецю Довга Пісня у них залишилося небагато пороху, тому він розіслав особистих охоронців до Хребта Упалого Дракона і міста Червона Вода, сподіваючись знайти нове джерело селітри. Останнім відправили учня Барова, пунктом призначення було Королівське місто. Адже там є всякі товари, а з наближенням літа виробництво селітри однозначно сильно зросте.
Несподівано той, кого відправили останнім, першим повернувся з хорошими новинами.
– Відведіть їх до приймальні, я скоро прийду, – Роланд поглянув на небо, – нехай на кухні приготують ще десертів.
Коли він повернув голову назад, Соловейко вже зникла.
Але він знав, що вона поряд з ним.
… …
Коли Роланд зайшов до приймальні, торговця селітрою тільки завели до кімнати охоронці. Вона зняла мокрий плащ і солом’яний капелюх, після чого вклонилася принцу:
– Я – Марґорі Фаман зі столиці, і я вітаю вас, Ваша Високосте Вімблдоне.
Побачивши, що прийшла жінка, Роланд трохи здивувався. Торгові оборудки в такі часи менш безпечні, ніж бізнес-середовище пізніших поколінь. Тут не тільки можна наткнутися на бандитів і біженців, коли перевозиш товар, але і в містах є недружні люди та підпільні організації, тому жінок-торговців можна побачити вкрай рідко.
У неї блискуче світле волосся, як у Блискавки, тільки густіше і довше. Їй близько тридцяти років, ймовірно, через те, що вона жила досить схоже на простих людей, навколо її очей і на чолі з’явилися зморшки. Шкіра має темний колір, і, на перший погляд, видається грубою. Однак, судячи з рис її обличчя, вона не з людей пісків, а з фіордів.
– Сідайте, – запросив принц, після чого сів на своє крісло. – Ви не з Сірого Замку, чи не так?
– Чому ви так кажете? – усміхнулася Марґорі.
– Колір вашого волосся дуже рідкісний серед представників материкових королівств. Наскільки мені відомо, більшість людей на іншому березі протоки мають подібне гарне світле волосся, і я також знаю одного… дослідника з іншого боку моря.
– Ви справді добре обізнані. Моє рідне місто дійсно знаходиться у фіордах, але я вже понад десять років живу у столиці, тож мене вже можна вважати наполовину жителем Сірого Замку. – Вона зробила паузу. – Ви досить недавно покинули столицю, можливо, ми вже десь зустрічалися. Для мене велика честь жити у тому ж місті, що і Ваша Високість.
Звичайно, успішний купець дуже добре вміє говорити, навіть знаючи, що йому лестять заради зближення, Роланд усе одно відчував приємність. І в цю мить він відчув щипок у правий бік… ем, у цю мить не потрібно перевіряти правдивість інформації, але складно не відчувати захват і сумлінність Соловейка.
– Однак у фіордах називатися дослідником може не кожен. – Марґорі вела далі: – Ви можете не розуміти, що там землі, де може жити людина, дуже мало, а морська вода приливає і відливає. Коли приходить прилив, море поглинає деякі острови, а інші цілий день вивергають полум’я і густий дим. Каміння плавиться від високої температури та зливається у темно-червоні ріки. Тільки ті, хто відкриває нові водні шляхи чи знаходить нові, придатні для життя острови, мають право на це звання. Звичайні люди не називають себе дослідниками.
– Ха-ха, вона не тільки себе називає дослідницею, але і говорить про свого батька, як про найвеличнішого дослідника. – Роланд усміхнувся і похитав головою. – Діти люблять уявляти себе великими людьми.
– У фіордах навіть дитина не буде говорите це звання легковажно, – спохмурніла Марґорі. – Вона згадувала ім’я свого батька?
Побачивши серйозний вираз її обличчя, Роланд зрозумів, що щось не так. Невже слово «дослідник» у людей моря має зв’язок з певними особливостями віри, тому його не можна говорити просто так?
– Її батька звуть Грім.
Неочікувано, щойно прозвучало це ім’я, очі Марґорі відразу розширилися:
– Ви знаєте капітана Грома?
– Ні, я знаю його доньку. А що, ви чули це ім’я?
– Та хто ж у фіордах не чув цього імені?! Капітан Грім відкрив острів Шуанфен і затоку Хайлун, розширивши території, де можуть проживати люди, майже удвічі. Він також намалював детальну мапу східного узбережжя та Нескінченного мису. Тепер майже всі люди, які збираються на материк, користуються його шляхами, вісімдесят відсотків маршрутів розроблено ним. Кожна дитина знайома з діяннями капітана Грома, він один із найбільших дослідників фіордів!
– Але я чув, що Грім, здається, похований на дні морському через шторм…
– Ні, Ваша Високосте, справжній дослідник не загине через шторм. Він зіткнувся з безліччю небезпек і зрештою вижив. Мабуть, капітан Гром зараз десь збирає нову експедицію, як він робив це раніше. – Марґорі трохи нахилилася вперед: – Ваша Високосте, вам відомо, де зараз заходиться його донька?
Роланд дещо здивувався. Він не очікував, що батько Блискавки буде таким відомим. Невже ті пригодницькі історії, що нагадували казки, теж правда?
– Вона живе у моєму замку. Після корабельної трощі вона блукала аж поки не прийшла до західного регіону у Прикордонне Місто, я взяв її до замку.
– У вашому замку? – в її очах чітко виднілося очікування. – Чи можете ви… дозволити мені зустрітися з його донькою?
– Ну, зараз це може бути неможливим. – У цю мить Блискавка має кружляти над Туманним лісом, шукаючи руїни, позначені на «карті скарбів». – Вона зараз відточує… навички дослідника у лісі. Якщо ви плануєте залишитися тут на ніч, ми зможемо почекати її повернення.
– Тоді я завдам вам трохи клопотів, – без вагань кивнула Марґорі.
– Тоді обговорімо наші справи, добре?
– Звичайно, Ваша Високосте, – сказала вона з усмішкою, – будь ласка, говоріть, не соромтеся.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.