Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 149.
Розділ 150. Кам’яна вежа
Блискавка летіла над Туманним лісом.
Світ в її очах, здавалося, став меншим. Наскільки сягало її поля зору – всі деталі зникли, залишилися лише різнокольорові плями. Коричневі – земля, сірі – гори, зелені – ліси, сині – річки.
І зеленого кольору було найбільше.
На відміну від яскравої і живої зелені на полях Прикордонного Міста, тут зелений колір змішувався з сірим і чорним, набуваючи глибоких темних відтінків. Чи на захід, чи на північ – цим відтінкам зеленого не було кінця. Якщо довго дивитися на них виникає відчуття падіння, і Блискавці час від часу доводилося дивитися в небо, щоб розвіяти це наростаюче відчуття.
За її спиною низько пливли темні хмари, вкриваючи вершини Непрохідних гір та огортаючи Прикордонне Місто дощем і туманом.
Зараз вона шукає в Туманному лісі руїни 450-річної давнини. Це, без сумніву, чудова справа. Два тижні тому, коли вона почула від Роланда про це завдання, то негайно погодилася. На відміну від Хакали, Зміїної відьми, яка повністю покладалася на стародавню книгу, Його Королівська Високість Роланд неодноразово говорив, що мапа це всього лише груба схема, і її можна використовувати лише як приблизний орієнтир. Головне, на що вона повинна звернути увагу в цій експедиції – це її безпека, а знайде вона щось чи ні, не так вже і важливо. Це її дуже ощасливило.
Вона розуміла, що Його Високість говорить правильні речі, навіть замок за чотириста років буде поглинутий рослинами, які ростимуть усюди, і поступово перетвориться на купу пилу. Але вона все одно хотіла знайти те місце. Підтвердження положення шестикутної зірки рівнозначне визначенню положення Святого Міста Такіла. Блискавка чула про тонкощі цієї справи, тому усвідомлює, що означає знаходження Такіли.
Тож вона, ймовірно, допоможе Його Королівській Високості відкрити істину, чому церква приховує причину війни з демонами.
Це набагато цікавіше, ніж коли батько брав її досліджувати нові маршрути!
Відповідно до методу створення морської карти, Блискавка покрила пергамент однаковими квадратами, і на основі відстані, яку вона пролітала за певний проміжок часу, Блискавка позначала квадратики, які вона вже перевірила.
Наразі вона перевірила половину квадратів.
Грозові хмари за її спиною рухалися набагато швидше, ніж Блискавка думала, дівчина вже навіть чула грім, який гуркотів у хмарах. Вона знизила висоту, спускаючись до лісу.
У цю мить Блискавка краєм ока помітила сіро-білу тінь.
Злякавшись, вона зупинилася, зависнувши в повітрі, і повернула голову, щоб роздивитися місце, повз яке щойно пролетіла.
Нічого нема.
Їй здалося? Блискавка подумала і вирішила знову обстежити цю місцевість.
Цього разу вона летіла на нижчій висоті – ліс більше не був суцільним шматком зеленого кольору, строкаті стовбури, роздвоєні гілки та листя різної форми… Очі Блискавки знову могли бачити деталі, що відокремлювалися від кольорових плям.
Після кількох десятків подихів вона раптом побачила під шарами гілок частину білої вежі. Половину вежі ніби зрізало, а нижню частину вкривали дерева, що ускладнювало пошук з неба. Якби Блискавка не спустилася вниз, щоб уникнути дощових хмар, вона, швидше за все, пропустила б це місце.
Серце Блискавки шалено билося, чи може бути, що це місце руїни, позначені на мапі?
Вона якийсь час кружляла навколо вежі та не знайшла нічого незвичайного, тому вирішила поглянути ближче.
Приземлившись, дівчина зрозуміла, що називати її білою кам’яною вежею не годиться.
Поверхня вежі вкрита лозами і мохом, що при ближчому погляді робить її сіро-зеленою. Споруда злегка нахилена, ніби по ній вдарили з величезною силою. Навколо розкидане каміння. Матеріал і колір якого схожий на кам’яну вежу, здається, це рештки верхньої частини зламаної вежі. Дрібні шматки вже потонули в травах і землі. Кам’яна вежа була досить величезна, а площа основи вежі еквівалентна замку Його Королівської Високості Роланда. Такі споруди зазвичай мають підвал.
За логікою, зараз вона повинна позначити розташування руїн, а потім повернутися у Прикордонне Місто.
Різноманітні пригодницькі історії також застерігали Блискавку, що вдиратися у руїни, які самотньо спали сотні років, не надто розумний вибір, а вивільнення спертого повітря в підвалі може її вбити.
Однак вона виявила, що її ноги не хочуть рухатися, а у вуха шепоче допитливість: зайти і подивися, всього лише погляд. Блискавка підняла очі на небо, раніше світла блакить зараз стало темною і похмурою, очевидно, буде сильний дощ.
«Ну, – сказала вона собі, – під дощем буде незручно летіти, піду до вежі, щоб сховатися і подивлюся. Якщо знайду підвал, то сама туди не піду».
Поміркувавши, Блискавка дослухалася до своєї невгамовної допитливості, підійшла до входу, вкритого лозами, і дістала з-за пояса ніж, щоб прочистити собі дорогу. Дерев’яні двері давно потрухли, тож вона легко увійшла до вежі.
Оскільки верхня частина вежі – зруйнована, внутрішню частину можна чітко побачити без факела. Блискавка обійшла нижню частину вежі, але нічого не знайшла. Очевидно, все, що тут було, перетворив на порох час, за винятком напівзруйнованих перегородок, тут більше нічого не було. Вона також знайшла у стінах отвори для сходів, але самі сходи давно зникли.
Вхід до підвалу легко помітити, він на південно-західній стороні першого поверху, навпроти входу до кам’яної вежі. Блискавка подумала, що якщо попрямувати у цьому напрямку до диких земель, то зможе знайти Святе Місто Такіла, згадане у стародавній книзі.
Саме тоді з неба полився дрібний дощ і крапнув на ніс Блискавки. Вона повільно зайшла в підземний хід, повернула за ріг і перед нею з’явилися дерев’яні двері. Вони не повністю струхли, але виглядали так, ніби розсиплються від найменшого дотику.
Невдовзі дрібний дощ ззовні змінився на зливу, хаотичне стукотіння дощу об землю злилося в єдиний гул. Хоча тут на неї не падали краплі дощу, але накопичена вода почала стікати по кам’яних сходах. Щоб не намочити взуття, Блискавка відірвала ноги від землі та плавно піднялася в повітря.
Несподівано вона почула невиразний крик, який змішався із шумом дощу.
Від цього звуку її волосся одразу стало дибки, дівчина в паніці озирнулася, у вузькому проході не було нічого, крім кількох засохлих ліан. Скориставшись слабким світлом, що лилося ззовні, вона відкрила поясну сумку, дістала звідти переносний смолоскип і кремінь, вона хотіла розпалити вогонь, щоб краще роздивитися.
Але в цю мить знову пролунав крик, цього разу, здавалося, він йшов з-за дерев’яних дверей позаду неї. Блискавка затремтіла всім тілом і швидко обернулася. Вона випадково випустила факел, він упав на землю, здійнявши хмарку води.
Цього разу голос здавався набагато чіткішим, вона навіть змогла розрізнити, що це був жіночий голос.
Хтось у підвалі? Від цієї думки у неї спина вкрилася потом. Як таке можливо?! Кам’яна вежа це руїни, що простояли тут понад чотири сотні років, і розташовані вони у глибині Туманного лісу. Хто ще може сюди дістатися, крім неї?
– Допоможи мені…
Коли звук долинув у третє, він був уже виразно чітким, звук справді лунав з-за дерев’яних дверей, і, схоже, хтось кликав на допомогу. Блискавка ковтнула, обережно поклала руку на двері та легенько штовхнула. Мокрі й слизькі дерев’яні двері з гуркотом впали на землю.
Перед нею раптом повстала висока постать!
Блискавка відчула, як кров замерзає у її тілі – постать виглядає точнісінько як демони на картині Солої! Демон ніби спостерігав за нею у напівтемряві, його величезне тіло трохи нахилене вперед, а у великій руці з трьома пальцями він тримав сокиру, на якій виднілися темно-червоні плями крові. В одну мить в її голові спливли криваві картини жорстокої розправи демонів над сестрами Союзу Співпраці.
– А! – вона заверещала, кинула у супротивника кремінь, який був у її руці, розвернула і якнайшвидше кинулася з проходу, вилетіла прямо під дощ і помчала до Прикордонного Міста.
Блискавка не помітила, як шматок кременю влучив у груди демона, видавши різкий звук. На місці удару з’явилися тріщини, що швидко поширилися, охоплюючи все тіло. Тіло демона почало розвалюватися і розсипатися від нових тріщин, перетворюючись на піщаний водоспад, який зникав під подихами вітру.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.