Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 155.
Розділ 156. Пазл
Таса піднявся на невеликий пагорб, звідси вже нечітко виднілися обриси замку лорда Прикордонного Міста.
«Нарешті повернувся», – подумав він. Минуло майже півтора місяця, коли він вирушив у дорогу, і лише сім днів, щоб повернутися зі Срібного Сяйва до міста Червона Вода. Хоча Попіл, схоже, було байдуже, але Таса обрав дорогу, якою менше користувалися, щоб знизити ймовірність стати мішенню церкви.
Попіл – це відьма, яку називали поводиркою, він не знав справжнє це ім’я чи ні. Під час мандрівки вона завжди носила чорний одяг, а на спині мала великий меч, обмотаний тканиною. Її довге чорне волосся зав’язане у простий хвіст і звисало до талії. Чи їхала вона верхи, чи пливла на кораблі, вона рідко звертала на нього увагу, і прямувала попереду, роздивляючись краєвиди. Мабуть, для неї ця поїздка до Прикордонного Міста була чимось на зразок спокійної і приємної мандрівки.
Іноді Таса сумнівався у своєму припущені. Вона справді боєць? У неї вільний одяг, тож у нього легко заплутатися, а довге волосся може стати основою для кількох вразливих точок. Також Попіл, здавалося, зовсім не боїться атаки ззаду, за ці дні він найчастіше бачив її спину. Він сумнівався, що відьми можуть легко довіряти іншим. Тому припускав, що вона має можливість захистити себе. Та таку, що навіть божий камінь відплати не може становити для неї загрози.
Таса обійшов схил пагорба і незабаром знайшов ціль – флагшток, на якому висіла смуга червоної тканини. Він викопав із землі поряд із держаком згорток, замінив смугу червоної тканини на синю, поплескав руками і сів на землю.
– Це все? – запитала Попіл.
– Вони сказали так, – Таса витер піт з чола, – «ідіть до підніжжя пагорба на північному сході міста, пройдіть кам’яною стежкою, знайдіть на вершині флагшток і замініть прапор на синій, наші люди помітять це і сповістять». Союз приходить уночі, тому ми почекаємо тут.
Попіл кивнула, знайшла досить чисте місце, щоб сісти, і після цього протягнула руку:
– Їсти.
– Е… зачекай, – він розв’язав сумку, дістав шматок в’яленого м’яса, відірвав половину і запхав до рота, решту кинув їй.
Побачивши, що відьма жує в’ялене м’ясо, Таса зітхнув. Окрім великого меча, вона не мала при собі й мідного орла, але навіть так вона вирішила піти з ним до Прикордонного Міста, йому ж довелося платити за проживання і харчування. Якщо кімната – то найкраща одномісна кімната, якщо їжа – то в основному м’ясо, якщо вони мандрують, то він повинен першим з’їсти шматок в’яленого м’яса.
Ймовірно, вона досить обережна в тих сферах, про які у неї нема часу піклуватися. Та все-таки, якщо боїшся отруєння, найрозумніше – готувати їжу самостійно, правильно?
– Місце, куди ми прямуємо, знаходиться за морем. – Раптом сказала Попіл, проковтнувши в’ялене м’ясо. – Не знаю, чи ти чув колись чутки про фіорди, там незліченна кількість островів, і на деяких з них складні умови, на тих землях проживає мало людей. Ми хочемо побудувати там домівку для відьом.
– … – Таса був приголомшений. Скільки він раніше її не питав, Попіл мовчала. Чому вона раптом зараз заговорила про це?
– Тобі здається дивним, чому я раніше не розповідала про це? Якщо ти брехун, то міг повідомити церкві, поки я спала, і тих дівчат, ймовірно, схопили б і жорстоко вбили. Але тепер вони повинні бути на торговому судні, що пливе до фіордів, навіть церква не зможе їх зупинити. Крім того, я прийшла сюди, щоб забрати відьом Союзу Співпраці. Всі б дізналися про це рано чи пізно, тому не має сенсу приховувати це. – Серйозно пояснила Попіл.
– Хоча я привів тебе до Прикордонного Міста – все одно існує можливість, що я брехун.
– Так, це правда. Зрештою, якщо сюди прийдуть не відьми, то ти помреш разом з тими, хто намагався напасти на відьом. – Карбуючи слова, сказала Попіл.
– Гаразд, – Таса перевів подих, – можна ще дещо спитати?
Вона трохи подумала:
– Я не відповідатиму на все.
– Ти з Сірого Замку? Я ніколи не бачив таких очей. – Таса вирішив спочатку запитати про її походження. Така інформація не має бути великою таємницею і зможе угамувати опір у душі відьми.
– Я народилася у королівстві Вічна Зима, але це не має нічого спільного з кольором моїх очей. Відколи я стала відьмою, мої очі зробилися такими.
– Вічна Зима? Це далеко від королівства Сірий Замок, між ними лежать ще два королівства. Як ти потрапила до міста Срібного Сяйва?
– Мене продали церкві, а потім… – вона зробила паузу, – я блукала манівцями від Старого Святого Міста аж до столиці Сірого Замку. Тільки зустрівши її, я закінчила своє мандрівне життя.
– Її? – з цікавістю запитав Таса.
– Тіллі Вімблдон, – в очах Попіл з’явилося тепло, – вона прийняла мене.
Серце охоронця на мить пропустило удар. Коли він почув ім’я, то спочатку подумав, що це просто ім’я, але з прізвищем Вімблдон значення було зовсім іншим. Невже людина, яка повела відьом до фіордів, це молодша сестра Роланда Вімблдона, п’ята принцеса королівства? Його голос дещо тремтів:
– Во-вона ваш лідер?
– Лідер? Можеш так думати про неї, – кивнула Попіл, – але для мене вона найважливіша людина… та, яку ніхто не може замінити.
Коли настала ніч, вони розпалили багаття на схилі пагорбу.
Попіл зняла свій великий меч і потроху вивільнила його з тканини. Лезо цього меча був завширшки з її талію, і було покрите слідами від зіткнень. Сіро-чорне лезо не було заточеним, мабуть, при розмахуванні уже його ваги достатньо, щоб убити когось. Звичайним людям важко підняти такий меч, але вона піднімала його з легкістю, як одноручний клинок.
«Скільки кузень вона пограбувала, щоб зібрати матеріали, необхідні для виковування такого велетенського меча», – подумав Таса. Якщо відьми Його Високості затримаються, він може стати жертвою цього меча.
– Я чув, що лорд Прикордонного Міста теж… Вімблдон, – вирішив він поговори про щось, інакше час очікування буде неймовірно складним.
– Роланд Вімблдон, четвертий принц Ґрейкасла, – спокійно сказала вона. – Я бачила його раніше.
– Що? – Таса широко роззявив рота.
– Після того, як Тіллі прийняла мене, я служила її охоронцем у палаці, тому, природно, мала нагоду зустрітися з іншими дітьми короля. – Здавалося, Попіл дуже добре знала четвертого принца: – Некомпетентний, зарозумілий і невіглас. Важко повірити, що він справді рідний брат Тіллі. І… у дечому він не був боязким.
Її тон поступово ставав холоднішим.
Таса не міг стримати тремтіння. Коли він був у палаці, то чув багато чуток про Його Високість, наприклад, він не думає, що говорить, одразу впадає в око та любить розважатися з чужими служницями. Хоча він не вдавався до насильства і погроз, але складно уникнути уваги людини з такою позицією. Невже…
У цю мить Попіл раптово встала, дивлячись на дорогу:
– Хтось іде, там не одна людина.
Таса простежив за її поглядом, з нічної темряви поступово з’являлася постаті людей, а очолювала групу відьма, що відповідає за особисту охорону принца, Соловейко.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.