Звільнити цю відьму. Розділ 157

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 156.

Розділ 157. Попіл. Частина 1

Таса не збрехав, усі люди, що прийшли сюди, відьми, Попіл відчувала магічну силу в їхніх тілах, і навіть приблизно може визначати наскільки вони сильні – особлива та, що очолює групу, її магічна сила, як гострий ніж. Уже тільки зосередившись на відчуттях, можна відчути слабке поколювання.

– Мене звуть Попіл, приємно познайомитися з вами, сестри Союзу Співпраці, – вона відклала меч, ступила вперед і по черзі обійняла чотирьох відьом… «Ні, – подумала вона, – їх має бути п’ять». Попіл підняла голову, вдивляючись у чорні цятки, що літали в небі. – Вона не спуститься?

– Вона стежить за дорогою, – усміхнулася відьма, що очолює групу. – Я – Соловейко, – затим вона вказала на трьох інших відьом, – Сувій, Листочок і Луна. – Нарешті вона вказала на небо. – Та маленька дівчина – Блискавка.

Попіл здивовано дивилися на Сувій. Її магічна сила відчувалася дуже цікаво, ніби хмарина, що огорнула все тіло. Це відчуття приголомшило Попіл:

– Надзвичайна?

Соловейко теж виглядала трохи здивованою:

– Ти бачиш магічну силу?

– Не бачу, а відчуваю, – пояснила Попіл. – Надзвичайні можуть відчувати форму і потік магічної сили, тому що кожна клітинка їхнього тіла змінена магією. Гадаю, ця сестра відчуває те саме, що і я.

Сувій усміхнулася і кивнула:

– Так, це дозволило мені знайти багато супутників у широкому морі людей.

– Наскільки рідкісні надзвичайні? – запитала Соловейко.

Її в першу чергу цікавила кількість, а не те, хто такі «надзвичайні»… Попіл подумала, чи може бути, що Союз Співпраці також чув про існування надзвичайних відьом? Це таємниця, яку церква ретельно приховує, тому що здібність надзвичайної відьми прямо впливає на неї саму і не обмежується божим каменем відплати. Будь-яка виявлена надзвичайна стає ворогом номер один для церкви.

– На тисячу відьом буде лише одна надзвичайна, – її думки ніяк не впливали на спокійний вираз обличчя. – Наразі, разом із Сувій, я бачила лише трьох. – Попіл на мить замовкла. – Між іншим, я пригадую, що ім’я лідерки Союзу Співпраці Хакала. Як вона?

– Вона мертва, – Соловейко похитала головою, – загинула, шукаючи Святу Гору.

– …це справді сумна новина, – тихо сказала Попіл, однак її трохи занепокоїло те, що Соловейко не проявила особливого суму, відповідаючи на запитання. – То хто тепер ваш лідер?

– Ходімо до Прикордонного Міста, там і поговоримо, – усміхнулася Соловейко. – Скоро ти з ним зустрінешся. 

… …

Після того, як вони зайшли до міста, Попіл відчула, що щось не так. Відьми Союзу Співпраці справді могли відкрити йти вулицею, тримаючи факели в руках. А в місті навіть після настання темноти не панує цілковита тиша, за вікнами багатьох жителів виднілося слабке світло. Прислухавшись уважно, можна почути, що там лунають голоси дітей, що читають уголос.

Хоча такі речі, як свічки, недорогі, простолюдини не мають багато грошей і не будуть використовувати їх так легковажно. Неймовірне видовище, що в місті стільки жителів може запалити свічки. Плюс читання по складах, невже навчають дітей читати?

Однак інші не говорили про це, тож Попіл не розпитувала. Хай там що, вони не житимуть тут довго, вона забере їх звідси якнайшвидше.

Проходячи перехрестя за перехрестям, група все ближче підходила до замку. Попіл уже бачила темні стіни та охорону, що стояла у нічну варту.

– Куди ми йдемо? – не могла не запитати вона.

– До замку Прикордонного Міста, ми майже на місці, – відповіла Соловейко.

– Зажди, – Попіл сповільнила кроки, – там живе володар.

– Так, і відьми теж там живуть.

– Ви змогли домовитися з володарем? – Попіл спохмурніла. Яким би сильним не був Союз Співпраці, йому важко конкурувати з дворянами та церквою, тому єдиною можливістю є співпраця, що також один зі шляхів виживання для деяких відьом. Шкода, що більшість дворян не бажають сісти та чесно обговорити умови зі знедоленими відьмами, а натомість тиснуть і вимагають дедалі більше, тому цей варіант швидко вичерпує себе.

– Саме так, – тон Соловейка не показував жодних слідів образи через утиски, він, здавалося, був сповнений радості. – Всі ми підписали угоду з Його Високістю.

Попіл не відчувала радості за них. Договір із паперу і чорнил не обов’язково мав силу. Коли володар втомиться платити або захоче призупинити рівноправні стосунки, то може зім’яти папір та кинути в камін. Ніхто не переживатиме за відьом, їхній статус – самотній човен у морі, який може перекинутися у будь-який момент.

«На щастя, я тут, – подумала вона, – і я заберу їх звідси за море. Там є будинки, зведені самими відьмами, і ми будемо далеко від загроз церкви й інших людей».

Коли вони пройшли крізь ворота замку, вартові, що вже звикли до появи відьом, привіталися з ними.

Порівняно з палацом у столиці тутешній замок володаря, безсумнівно, набагато менший і темніший. На стінах коридору висить лише кілька смолоскипів, а мерехтливе світло не могло освітити всю підлогу, тож іти було доволі гнітюче. Лише коли вони увійшли до вітальні, то побачили яскраве світло.

У кімнаті Попіл побачила ще відьом, вони, здавалося, вже довго тут чекали, і, коли побачили її, заплескали в долоні, висловлюючи свою радість. Соловейко зробила два кроки вперед, уже збираючись коротко її представити, коли до них кинулася відьма.

– Венді! – крикнув хтось.

Попіл помітила це, але нічого не зробила. Вона відчувала здивування і радість, без жодної краплі ворожості. Незабаром її обняли теплі руки.

 – Ти вижила, – голос відьми був сповнений хвилювання. – Дякую, що врятувала мене.

Попіл була збентежена:

– Ти…

– Мене звуть Венді, – вона опустила руки і поглянула прямо в очі Попіл. – Маленька дівчинка з хору. Пригадуєш мене?

… …

У спальні на другому поверсі залишилося тільки двоє людей, Попіл і Венді.

Вона не очікувала зустріти тут товаришку з монастиря.

Хоча це дещо надмірно, називати її товаришкою. За винятком тої ночі, Попіл ніколи не бачилася з Венді. По суті, вона тоді навіть не звернула увагу на те, що разом з нею у тій підземній кімнаті була ще одна дівчина. Не кажучи вже про те, що вона потім теж стала відьмою.

– Після того, як я втекла з монастиря, я осіла в окрузі Морський Бриз, – перш ніж Венді заговорила, вона якийсь час мовчала. – По чутках виходить, що того дня в монастирі сталася пожежа, і також невідомо, що сталося з іншими дівчатами.

– Пожежа? – Попіл похитала головою. – Це зробила церква, щоб приховати ситуацію. Я вбила кількох священників і воїнів армії суду, які намагалися зупинити мене, поки… не з’явилися воїни армії божої кари. Шрам на моєму оці залишив один із них. Якби я не вирішила втекти, боюся, я б там померла, коли б прибули інші воїни армії божої кари.

– Армія божої кари… – повторила Венді з широко розплющеними очима. – Хто вони такі?

>>Розділ 158<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.