Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 157.
Розділ 158. Попіл. Частина 2
– Вони – елітні воїни церкви, також слугують секретною зброєю, яку використовують проти надзвичайних відьом, – сказала Попіл. – Вони мають силу і швидкість, що не поступаються моїм, і… – вона завагалася. – Здається, у них немає свідомості. Під час бою я відрубала воїну армії божої кари руку, але він без жодних вагань завдав по моєму оку удару лівою рукою. Навіть коли я розвернулася і втекла, це несильно вплинуло на його дії. Це ніяк не пов’язано з силою волі. Навіть якщо бойовий дух можна зберегти після того, як відрубали руку, не можна за короткий час до цього звикнути.
– Я чула лише про церковну армію суду, – промимрила Венді. – Якщо у них є такі могутні воїни, то чому вони ніколи не з’являлися за попередніх полювань на відьом?
– Не знаю, – повільно сказала Попіл, – навіть назву «армія божої кари» я почула від кількох людей лише після того, як повернулася до Старого Святого Міста.
– Ти… повернулася? – здивовано запитала Венді.
– Так, хіба можна було так легко відпустити тих покидьків? – вона встала і підійшла до вікна. – Пізніше я напала на кілька маленьких церков і гарнізон армії суду. Я думала, що вони дійсно не відчувають жодного страху перед смертю, але перед лицем смерті та болісних тортур вони поводилися не краще за звичайних людей, відчували страх і благали про милосердя. Саме від них я і почула назву армія божої кари. Воїни божої кари – це воїни армії суду, змінені за допомогою ритуалів. Тільки найкращі можуть отримати подібну честь. Прийняття ритуалу зміни має бути добровільним. Здається, існує зв’язок між успішністю ритуалу та добровільністю і готовністю. Іншими словами, армія божої кари відрізняється від відьом, вони не формуються природним шляхом чи завдяки своїм талантам, а змінюються штучно.
– … – Венді була настільки вражена цією новиною, що не могла говорити.
– Припускаю, що вони не можуть використовувати армію божої кари, як армію суду, через побічні ефекти перетворення. Воїн, який втратив розум, у певному сенсі нічим не відрізняється від монстра, – зітхнула Попіл. – У той час я вдень ховалася у каналізації чи глибоких колодязях, а вночі виходила, щоб напасти на церковних вірян. Я була змушена тікати, тому що церква почала обшукувати місто. Коли я пішла, мій одяг і шкіра були вкриті кров’ю, настільки густо й моторошно, що в очах інших я виглядала як звір, що втратив розум.
Попіл відчула руку Венді на плечі.
– Тепер це не має значення, тут можна жити як звичайна людина, Його Королівська Високість дуже добрий до сестер. Ми разом пережили Місяці Демонів та напад герцога фортеці, тепер більшість жителів міста приймають існування відьом. Це місце – Свята Гора, яку ми шукали.
Попіл подивилася на жінку, яка поряд з нею обперлася на підвіконня. В її спогадах діти, що жили в монастирі, були худими і слабкими, їхні очі були пустими, без жодного проблиску живого духу. Нинішній зовнішній вигляд Венді важко пов’язати з тим, якою вона була в підлітковому віці, її фігура і зовнішність сильно відрізнялися від того часу, а природна ніжність у голові викликали умиротворення і спокій.
Однак Попіл потрібно дещо сказати:
– Я не залишуся тут, я прийшла сюди не для цього. – Вона зробила паузу. – Я хочу забрати вас звідси у справді безпечне місце. Прикордонне Місто таким не є.
– Ти не залишишся тут… – Венді на мить була шокована. – Чому?
– Поки ви живите на континенті, вам загрожуватиме церква. Тіллі зібрала більшість відьом з королівства Сірий Замок і попрямувала до фіордів, плануючи побудувати там королівство відьом.
– Хіба у фіордах немає церкви?
– Через особливості рельєфу архіпелагу – острови розділені, тож вплив церкви зберігається лише на обмежених землях, і… – у Попіл піднялися кутики губ: – там немає армії божої кари.
Настав час показати їм лють відьом. Острів за островом викорінити владу церкви, так само як вони робили з відьмами.
– Ти і твої сестри повинні піти, Венді. – Продовжила переконувати Попіл. – Це помилка – поширювати чутки, щоб запрошувати нових сестер. Раз я їх почула, то і церква їх почує. Вони ніколи не дозволять відьомській організації розростися. Гадаю, пройде небагато часу, коли армія церкви закрокує через весь Сірий Замок, щоб знищити вас. Зіткнувшись із непереможною армією божої кари, думаєш, четвертий принц захистить вас? Жоден дворянин не захоче воювати за вас. Лише відьми живуть і помирають разом, зараз він може ставитися до вас добре, але коли прийде час, принц покине вас без жодних вагань.
Венді якийсь час мовчала, перш ніж заговорила:
– Не знаю, що думають інші сестри, але я не покину Прикордонне Місто.
– Це місце вже на межі падіння, – спохмурніла Попіл, – залишатися тут – небезпечно.
– Якщо заради того, щоб уникнути неминучої небезпеки, покинути принца і місто, то яка різниця між цим і тим, що він покине нас? Я не хочу бути такою людиною, і… – вона глибоко вдихнула, – я не думаю, що Його Високість піддасться тиску церкви, як ти сказала. Якось Соловейко поставила йому те саме запитання, і він відповів: я хочу, щоб кожна відьма жила тут як звичайна людина, тож заради цього я не вагаючись стану ворогом церкви.
– … – Попіл нічого не сказала. Якийсь час вона не знала, що говорити. Попіл чула забагато подібних обіцянок, навіть якщо принц готовий захищати відьом до кінця, який у цьому сенс? Перед обличчям більшої сили це ніщо інше, як збільшення кількості жертв.
Вона нарешті з’ясувала ситуацію із Союзом Співпраці. Після смерті Зміїної відьми Хакали решту відьом прийняв володар Прикордонного Міста. Таса, який дійшов аж до міста Срібного Сяйва, щоб поширити чутки, ймовірно, робив це не заради того, щоб врятувати відьом, бо є не простим містянином, а особистим охоронцем принца. Хоча вона не знала, якими хитрощами він скористався, щоб змусити відьом довіритися йому, але під загрозою її великого меча маскування, що він ретельно вибудував, незабаром має розвалитися.
– Я хочу поговорити з вашим володарем Роландом Вімблдоном, – нарешті сказала Попіл глибоким голосом.
… …
Наступного ранку вона зустрілася з Його Високістю четвертим принцом.
Соловейко привела Попіл до кабінету, і вона знову побачила цього огидного чоловіка.
Хоча вона не хотіла цього визнавати, у ньому була така сама кров, що і в Тіллі. Його довге сиве волосся, символ королівської родини Сірого Замку, зав’язане у простий хвіст, випромінювало м’яке сріблясте світло у ранковому світлі. Його брови і перенісся чимось нагадували Тіллі, але що більше вона знаходила між ними схожого, то більше він їй не подобався. На відміну від звичного образу, який він мав раніше при дворі, його нинішнє вбрання дуже чисте, за винятком добре підігнаного вбрання, на ньому майже не було прикрас, жодних сережок, намист, каблучок чи браслетів. Хоча він просто відкинувся на спинку стільця, складалося враження, що він дивиться на інших згори.
Аура лідера.
Вона не могла про це не подумати.
«Гаразд, судячи лише із зовнішнього вигляду, ти справді розвинувся, – холодно подумала Попіл. – Проте не знаю, як довго ти зможеш зберігати цей образ».
– Ласкаво прошу, я чув, тебе звати Попіл? – він проявив ініціативу, ставлячи запитання. – Ти посланець, якого надіслала моя сестра, так?
– Я сама вирішила приїхати до Прикордонного Міста.
– Але це все одно можна вважати за прибуття посланця, чи не так?
– … – Попіл насупилася, чому він так наголошує на слові «посланець»? Вона не хотіла влізати у ці незначні дрібниці. – Гадаю, так.
– Дуже добре, посланцю Попіл, – він показав незрозумілу посмішку, – я чув, що ти хочеш забрати моїх відьом?
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.