Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Бажаєте зробити мені приємно?
(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧ Прогуляйтесь по сайту.
Також у мене є Patreon. （〜^∇^)〜
Звільнити цю відьму. Розділ 15
Розділ 16. Дорога вперед
Вогонь у каміні яскраво горів, проганяючи холод, що проникав крізь двері та вікна. Над каміном висіла величезна рогата голова оленя. Від світла вогню, тіні від рогів, що лягали на стіни, здавалися кігтями.
Напроти стояв довгий темно-червоний дерев’яний стіл, заповнений книгами та пергаментними сувоями, переважно виконавчі розпорядження, що потребували тільки підпису. Зазвичай Роланд був тут, щоб виконувати свої службові обов’язки, це місце почало йому подобатись, після того, як він перетворив третій поверх у свій офіс.
Крізь вікна, від підлоги аж до самої стелі, він міг побачити маленьке містечко, а за ним – нескінченні гори. Непрохідний гірський хребет розділив материк на дві частини, пройшовши зі сходу на захід. Гора Північний Схил це тільки відгалуження Непрохідного гірського хребта.
Внизу можна побачити сад, одгороджений дерев’яним парканом. Дерев’яну будівлю, зведену для тренування Анни, перемістили, а викладений цеглою басейн замінили на довгий стіл для післяобіднього чаю. Коли була хороша погода, він спускався, щоб погрітися на сонці, або подрімати у кріслі-гойдалці.
Хоча замок і був невеликим, його можна сприймати як віллу середнього розміру з власним садом. У попередньому житті, якщо він хотів би побути у справжньому кам’яному замку, то йому для початку довелося б потратити гроші на квиток. Але тепер Роланду належав не лише замок, а ще й ціле місто.
– Ваша Високосте, нещодавно ми витратили багато грошей на найм майстрів і робітників. Ці суми бралися з вашої кишені. Якщо так продовжиться, то боюся коштів не вистачить до весни наступного року. – Повідомив Роланду Баров про фінансове становище, тримаючи в руках купу документів.
Початкові доходи та витрати Прикордонного Міста були дуже простими, один з напрямків – торгівля рудою та коштовним камінням. Він монополізований фортецею Лонгсонг. Продукція шахти Північного Схилу обмінювалась на пшеницю або хліб без будь-яких податків, а самим обміном керувала фортеця. Простими словами, шахта Північного Схилу була акціонерним продуктом шляхти фортеці Лонгсонг. Тих дворян, що живуть у Прикордонному Місті, можна вважати наглядачами, присланими акціонерами, а більшість їхніх феодальних земель розташовані переважно на схід од фортеці. Вони приїздили сюди на певний час і щороку це була різна кількість людей.
Насправді Прикордонне Місто мало менше тридцяти років історії. У порівняні з майже двома сотнями років фортеці Лонгсонг, це як новонароджена дитина. Герцог Раян мав намір створити тут заставу, щоб якомога раніше отримувати попередження про напад демонічних звірів. Ніхто не очікував, що першовідкривачі знайдуть на горі Північний Схил корисні копалини і заснуються місто, яке назвуть Прикордонним Містом. У певному сенсі воно завдячує своїй появі шахті на Північному Схилі.
Щоб запобігти таємному видобутку і крадіжкам, герцог не пристав на пропозицію дворян, які хотіли надіслати на шахту власних людей. Натомість він найняв місцевих жителів. Навіть злочинці стали шахтарями, видобута руда розподілялася відповідно до вкладених ресурсів. Фортеця мала лише забезпечувати робітників харчування і невеликою винагородою. Оплата була фіксованою і не залежала від того що і скільки люди видобували. Переважна більшість жителів Прикордонного Міста працювали на шахті або були пов’язані з нею.
Другий напрямок – це інші галузі міста, такі як кузні, таверни, текстильні майстерні тощо. Мізерні податки в Прикордонне Місто надходили саме звідси, та їх було дуже складно заощадити протягом року. Колишній лорд міста не сприймав цю безплідну всерйоз, а оскільки Роланда послав сюди король Ґрейкасла, він просто залишився у фортеці.
Тому, якщо Роланд хотів найняти когось для зведення стіни, йому доводилося платити з власної кишені. Якби це був попередній четвертий принц, він би, звичайно, нічого такого не робив. Але нинішній Роланд хотів закріпитись у цьому місті, тому, навіть якщо він витратить увесь свій статок, це того варте. У будь-якому випадку вони більше не будуть продавати руду за зерно, а продаватимуть за гроші.
Питання полягало в тому чи готова фортеця Лонгсонг відмовитись від монополії на торгівлю з Прикордонним Містом – це наче забирати їжу прямо з пащі тигра, але дані інвентаризації, надані Баровом, свідчили, що видобуток корисних копалин низький, а перевезення руди – неефективне і незручне. По факту, річний видобуток шахти не перевищує тисячі золотих драконів, але для фортеці це всього лиш крапля в морі. В основному страждали дворяни, що вклали сюди свої гроші.
Для довгострокового розвитку Прикордонного Міста цю лінію потрібно відновити. Роланд добре розумів, що навіть якщо їхні інвестиції будуть відшкодовані за десять років чи навіть більше, вони так легко не підуть. Яким би маленьким шматочком цей прибуток не був, але це все ж пасивний дохід, без жодних зайвих рухів. Принц був готовий надати попереднім інвесторам певні поступки та компенсації, наприклад, дозволити купівлю за половину ціни. Проте продаж повного корабля руди за корабель наповнений зерном лише наполовину – не допустимий.
Доки Роланд вивчав список і думав, Баров уважно спостерігав за ним.
За три місяці, точніше за останній місяць, з четвертим принцом відбулися деякі зміни. Сторонні люди могли цього не помітити, але він був поряд із принцом щодня і ці зміни не змогли уникнути його погляду.
Ще у Ґрейкаслі Баров чув про недобру славу принца Роланда Вімблдона. Він робив те, що йому подобалося, безтурботно і не дбаючи про благородні манери. Словом, принц не робив великих помилок, але мав багато дрібних, що робило його набагато гіршим за двох старших братів.
Коли Його Величність відправив Барова у Прикордонне Місто, він був дуже розчарований. Якби не обіцянка короля, що його призначать офіційним міністром фінансів після закінчення боротьби за престол, Баров уже давно пішов би.
У перші два місяці в Прикордонному Місті принц Роланд проявив свою дуже дитячу поведінку і зумів образити майже всю місцеву знать. На щастя, місто дуже маленьке, навіть якщо весь адміністративний персонал звільниться, Баров з десятком цивільних, яких взяв із собою, можуть легко їх замінити.
А потім все почало змінюватись.
Коли почалися зміни? Баров подумав… мабуть, після того, як принц урятував відьму.
Він думав, що Роланд одержимий демоном, або, можливо, ним керує інша відьма. Та це дуже малоймовірно. Якщо демон чи відьма мали такі можливості, то чому вони обрали четвертого принца? Чи не краще було б керувати королем або Папою? Ще одна річ, яка розвіяла його підозри, це те, що він на власні очі бачив, як принц тримав у руках божий медальйон відплати.
Це була зброя церкви для боротьби з відьмами. Будь-яка демонічна чи відьомська сила буде розвіяна божим медальйоном відплати, але Роланд тримав його – і нічого з ним не сталося. Іншими словами, якщо це був не принц Роланд, а король демонів, який не боїться божественної сили, то чи потрібно його викривати? Найважливіше – зберегти власне життя.
Принц продовжував поводитись необдумано, та це справляло інше враження. Ні, Баров деякий час думав, що все мало бути навпаки.
Найбільша різниця була в мотиві. Він відчував, що Роланд щось планує, і для досягнення мети використовує методи незрозумілі для простих людей. Як тоді, коли принц намагався виправдати порятунок відьми, план, можливо, був незрілим і мав лазівки, та Роланд рухався вперед зі своїм планом і був упевненим у результаті.
Це найскладніше місце, трон може взяти хтось із братів чи сестер, але не сам четвертий принц. Він мав це чітко зрозуміти, про який розвиток може бути мова у такому маленькому місті, як Прикордонне Місто? Навіть боги не можуть таке зробити! Що за божевільний план придумав Роланд, намагаючись збудувати оборону лінію за межами Прикордонного Міста і розвинути його ліпше, ніж Валенсія (Місто Золотого Врожаю). І навіть переконав себе, що це спрацює!
Якби це була просто божевільна фантазія, то було б добре, але стіна, яку Роланд енергійно будував, доводила зворотне. Він, справді, мав намір захистити це місце, покладаючись на алхімічний продукт «цемент», щоби звести стіну, яку, якщо добре подумати, неможливо добудувати до початку Місяців Демонів.
У родині Барова був алхімік, але він ніколи не чув, щоб у алхімічній майстерні створювали подібну річ. Рішення про побудову стіни базувалось на чомусь, чого раніше ніхто не бачив, зрештою, це була самовпевненість чи просто необдумана поведінка? Що ще приховував принц Роланд? Баров несподівано усвідомив, що потроху починає цікавитись майбутнім.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської (взято тут і тут), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.