Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Бажаєте зробити мені приємно?
(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧ Прогуляйтесь по сайту.
Також у мене є Patreon. （〜^∇^)〜
Звільнити цю відьму. Розділ 16
Розділ 17. Посланець (Частина 1)
– Це місце досі таке паскудне, – сказав Пейло, посол фортеці, вийшовши з каюти, запах гнилого дерева відразу овіяв його лице. Повітря навколо вологе і гнітюче, що змушувало людей почувати себе незручно. Він підняв голову і потягнув носом. Небо затягнуло сірими хмарами, здавалося, що буде злива.
– Востаннє ви були тут рік тому, – сказав помічник, накидаючи на плечі посла шубу, – тут нема нічого, крім каміння.
– Це було півтора роки тому, – виправив Пейло. – Кожного сезону герцог відправляє сюди іншу людину, востаннє я тут був улітку. Окрім каменів, тут є й інші речі, наприклад, чудове хутро і…
– Що? – сказав помічник зі здивованим поглядом.
Пейло похитав головую та нічого не сказав. Він переступив борт корабля і зійшов на вкритий мохом дерев’яний причал, під ногою голосно скрипнула дошка. Пройде кілька років – і причал розпадеться на шматки. Прикордонне Місто має не тільки руду і хутро, а ще й… землю. Та безглуздо говорити про це мало обізнаному чиновнику.
Між фортецею Лонгсонг і Прикордонним Містом є велика територія необроблених земель, довгий коридор, затиснутий між Непрохідним Гірським Хребтом та річкою Чішуй. Як сторожова застава фортеці, якби Прикордонне місто взяло на себе відповідальність за цю лінію оборони, це привело б широкі простори землі у володіння фортеці Лонгсонг. Її ще жодного разу не обробляли, тому непотрібно часу на відновлення, крім того, з природними бар’єрами з обох боків, володіти нею було б досить просто. Для того, щоб виростити достатньо їжі, не потрібно багато зусиль. Це значно полегшило б низку проблем, пов’язаних зі зростанням населення у фортеці. А Прикордонне Місто стане частиною фортеці, а не буде незалежним, як зараз.
Єдиний недолік це те, що для цього знадобиться від трьох до п’яти років, а також великі інвестиції.
На жаль, коли ситуація стосувалась інвестицій, більшість знаті була дуже поганими бізнесменами.
– Чому на складському дворі немає руди? – сказав помічник, показуючи вперед. – Чи не мали вони підготувати руду до нашого прибуття?
Пейло тихо зітхнув:
– Їдьмо до замку, зустрінемося з Його Високістю.
– Заждіть… Пане посол, ви не будете чекати людей принца?
Пейло сумнівався, що хтось приїде сюди, тому сказав:
– Ходімо, конюшня прямо перед нами.
Ось проблема окремішності Прикордонного Міста і показала себе. Король послав четвертого принца у це малолюдне місце, щоби боротися за королівський престол. І якби стала поводитися розумна людина? Авжеж, вона би взяла все під свою руку. Обмінювати руду та коштовне каміння на їжу та хліб? Пейло побоювався, що в очах принца може бути лише блиск золотих драконів.
Він би вчинив так само, бо ніхто не буде терпіти, коли все добуте на його землях обмінювалося за такою низькою ціною. І принцу не обов’язково їхати до фортеці, більшість знаті забула, що річка Чішуй не закінчується у фортеці Лонгсонг. Він може продавати руду та коштовності за ринковою ціною у Вербове Місто, Хребет Упалого Дракона і навіть місту Чішуй, а також відвезти туди людей, щоб перечекати Місяці Демонів. Ці місця були трохи далі по річці.
Що може зробити фортеця Лонгсонг? Заблокувати річку і відрізати принца та його людей від інших? Вчинити так, це прямо піти проти королівської родини! Всім відомо, що четвертий принц не подобається королю, та яким би поганим Роланд Вімблдон не був, не має жодних сумнівів, що він – плоть і кров короля.
Посланець із помічником їхали на орендованих конях, повільно рухаючись вздовж річки по кам’яній дорозі. У стайні були лише старі коні, тому навіть при повільній їзді вони безупинно тремтіли. І за цих двох жалюгідних коней посол заплатив у якості застави двох золотих драконів.
– Гляньте, сер, хіба це вантажний корабель з Вербового Міста?
Почувши крик помічника, він глянув у бік, куди той вказував, і побачив вітрильних із вербовим листям на прапорі, який повільно плив річкою. Ватерлінія вказувала на те, що корабель заповнений вантажем.
Пейло бездумно кивнув, але серце на мить завмерло: принц діяв швидше, ніж очікувалось. Якщо Роланд Вімблдон почав торгувати з іншими містами, що знаходились поряд річкою Чішуй, то посланець втратив ще одну фішку. Спочатку він думав умовити батьку купувати руду на 30% нижче за ринкову ціну, навіть так, вони б все одно отримували прибуток. Не згадуючи про коштовне каміння, що після обробки може збільшити свою ціну в кілька разів. На жаль, цей бізнес не був під їхньою монополією і родина Жимолості не могла вирішувати все самостійно, якщо всі шість знатних сімей, що доклались до створення шахти у Прикордонному Місті, з цим не згодні.
Однак вони повільно реагували, думаючи, що ситуація така ж, як і раніше… А може видобуток шахти був занадто низьким, щоб привернути їхню увагу. Якби там не було, інші п’ять родин були байдужими, а його батько, виглядаючи дуже впевненим у собі, відкинув поради Пейло. Насправді вони сильно помиляються. Причиною такого низького видобутку є схема обміну матеріалів на продукти, якщо змінити це на звичайну торгівлю, можна отримати значно більше. А отримавши більше, люди добудуть і більше руди в наступному році.
Якщо говорити про попередній монопольний план, то дев’ять з десяти за те, що його точно не можливо втілити в життя. З огляну на порожнє складське подвір’я поряд з пристанню, Пейло подумав, що принц точно не планував обмінювати руду і коштовне каміння на неякісну пшеницю, він уже зв’язався з іншими покупцями.
Знижка у тридцять відсотків його остання фішка, якщо він хоче зберегти цей напрямок торгівлі. Відстань між Прикордонним Містом і Вербовим Містом збільшує вартість перевезення руди, крім того у Вербового Міста є кілька напрямків надходження руди, тому ціна, яку вони запропонують, буде вполовину нижчою за ринкову. Ціни, які можуть запропонувати Хребет Упалого Дракона і місто Чішуй, будуть ще нижчими, тому четвертий принц може погодитись на продовження монополії фортеці Лонгсонг, особливо щодо коштовного каміння.
Але проблема полягала у тому, якщо він підпише контракт, чи погодиться з цим батько? Що стосується інших п’яти сімей, чи не подумаються вони, що це відмова від їхніх інтересів?
Зрештою, вони завжди сприймали Прикордонне Місто як частину фортеці та постачальника всього, що їм потрібно.
Вони повільно проїхали місто, прямуючи до замку, розташованого на південному-сході. Пейло був тут не вперше, але цього разу змінився власник.
Охоронець побачив документи посланця і відразу пішов, щоб повідомити лорду.
Роланд Вімблдон швидко викликав Пейло; коли вони з помічником увійшли до зали, принц уже їх чекав.
– Пане посол, будь ласка, сідайте.
Роланд плеснув у долоні – і покоївки принесли вишукані страви. Смажена курка, нога кабана з тушкованими грибами, хліб з маслом і великий горщик овочевого супу. Незалежно від того на кордоні він чи ні, принц отримував те, що хотів.
Пейло, природно, не втримався. Від фортеці Лонгсонг до Прикордонного Міста навіть при сприятливій погоді пливти два дні, а якщо подорожувати на вантажному судні, то ще довше, можливо, три-п’ять днів. На кораблі не було кухні, тому вони їли смужки сушеного м’яса або пшеничний хліб. Побачивши гарячі страви, він відчув, як рот наповнився слиною.
Але довгі роки навчання етикету допомогли йому дотримуватись пристойних манер за столом. Натомість принц мало приділяв уваги власним манерам, особливо щодо використання ножа і виделки. Пейло помітив, що Роланд використовував пару маленьких паличок, щоб взяти їжу, а ніж і виделку – тільки для того, щоб різати м’ясо. Маленькі палички видавались… зручнішими за виделку.
– Що ви думаєте? – несподівано запитав Роланд, коли вечеря майже закінчилась.
– Е, що? – на мить посол розгубився.
– Про це, – принц потрусив паличками у свої ручі та, не чекаючи на відповідь Пейло, повів далі, – залізні ніж і виделка здаються для простих людей предметами розкоші, не кажучи вже про срібні. А якщо їсти руками, то є велика загроза, що разом з їжею можна вхопити і трохи бруду. Хвороби проникають через рот, розумієте?
Посланець не знав, що відповісти, бо не дуже зрозумів значення слів «хвороби проникають через рот», але спираючись на слова Роланда, схоже, той принц мав на увазі, що бруд потрапляв до їжі та може зробити людей вразливим до хвороб. Але хіба це могло бути правдою? Люди давно їли руками і ніхто від цього не помер.
– Усього лише одне дерево з лісу може забезпечити паличками купу людей. Їх легко виготовляти, я планую популяризувати палички у місті. – Принц відпив вина і продовжив: – Звичайно, зараз мої люди їдять мало м’яса, але я потроху це зміню. Пейло відчув полегшення, тепер він знав, як відповісти. Посол висловив схвалення і благословення, але в глибині душі не погодився з цим. Щоб прості люди їли м’ясо? Це просто химерно, навіть у Ґрейкаслі далекі від цього, що вже говорити про таке віддалене місце, як Прикордонне Місто.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської (взято тут і тут), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.