Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 169.
Розділ 170. Дар помсти. Частина 1
Сонце повільно ховалося за гори, на західний регіон опускалася ніч.
Посланці знайшли неподалік від дороги пустку та поставили намети.
Невдовзі у кільці наметів розклали багаття, воїни зняли обладунки, розім’яли втомлені тіла та посідали навколо вогню, над яким поставили кип’ятити воду для каші.
Алесія зайшла до намету з мискою гарячої води:
– Пані священнице, будь ласка, вмийтеся.
– Дякую, – з усмішкою кивнула Міра та занурила рушник у воду. – Завтра ми прибудемо до Прикордонного Міста. Для нас усіх це була важка подорож.
– Це ніщо, якщо порівнювати з боротьбою з демонічними звірами, – відповіла Алесія, – мене вразило ваше вміння верхової їзди. Я думала, що священники не можуть так далеко подорожувати.
– Я не народилася священницею. Коли я займалася торгівлею, то не раз їздила верхи. – Міра витерла пил і піт з обличчя рушником і протягнула миску воїтельці. – Ти теж вмийся. Як ситуація, тобі вже стало краще?
– Що? – здивувалася Алесія.
– Я про армію божої кари, – всміхнулася священниця і похитала головою. – Твій настрій було видно на обличчі, мабуть, це через те, що сказав Абрамс.
– … – Алесія взяла миску, не відповідаючи.
– Ми зіткнемося з багатьма труднощами та викликами. Якщо ми не зможемо переступити ці межі, постраждає не тільки церква, але й увесь світ. Щоб зупинити жахливих ворогів, нам іноді потрібні жертви. Це може здаватися дилемою, але не забувай про заповідь церкви. – Сказала Міра.
– Вибирати менше з двох лих, – прошепотіла Алесія.
– Саме так, чи виправдана ціна, залежить від мети. Найважливішим є те, що бажання пройти церемонію переходу до армії божої кари проявляють абсолютно добровільно. Коли брат Абрамса вирішив стати воїном армії божої кари, він був готовий до цього. Це благородний ідеал, його ім’я вибито на стелі слави і передаватиметься наступним поколінням зі славою церкви.
– Дякую за ваші настанови, – Алесія приклала праву руку до грудей, – зараз я почуваюся набагато краще.
Священниця має рацію. Вони всі готові пожертвувати своїми життями заради слави божої. Незалежно від результату, армія божої кари принаймні дотримується переконань. Подумавши про це, вона відчула, як вузол тривоги в її грудях розвіявся.
– Добре, що я можу тобі допомогти, – з легкою усмішкою сказала Міра. – Ходімо їсти, страва вже має бути готова. Щиро кажучи, останніми днями я їла тільки кашу, і мій язик уже майже не розрізняє смак.
– На щастя, сьогодні останній день, – з усмішкою сказала Алесія, – завтра ми зможемо насолодитися гостинністю володаря міста та розкішною вечерею.
Після несмачної вечері, головний обрав нічну варту на сьогоднішній вечір, а воїни-судді, яким не доручили ніяких завдань, один за одним розходилися по наметах, щоб раніше лягти спати. Алесія не була винятком, вона разом зі священницею повернулася до свого намету, погасили лампадку і закутались у ковдри.
Через невідомо скільки часу Алесію зі сну вирвав тихий приглушений звук, ніби якийсь предмет упав на землю. Незабаром пролунав наступний звук.
Цього разу вона розрізнила шум від падіння обладунку на землю, звук був не дуже чіткий, але їй точно не здалося.
Вона різко розплющила очі.
Виплутавшись із ковдри і підвівшись, Алесія швидко схопилася за дворучний меч, що був поряд з нею, і повільно нахилилася перед виходом з намету. Коли вона збиралася підняти край тканини, щоб побачити, яка ситуація ззовні, як долинув рев головного судді в загоні:
– Ворог напав! Воїни, до бою!
Гучний шум порушив спокій ночі й табір у мить ожив.
Затим пролунав голосний бум!
Голос очільника загону раптом обірвався.
Вона більше не вагалася, перекатом вилетіла з намету, і побачила, що великий меч голови суддів розрізаний надвоє, ні… не тільки меч, сам суддя теж був розрізаний на двоє, кров червоною хмарою злетіла до неба і опустилася на багаття. Нижня частина розрізаного тіла упала на коліна і бухнулася біля ніг жінки.
Нападником була жінка з чудернацьким гігантським мечем, вона була закутана у чорний плащ з каптуром, який заривав її обличчя. В густій тіні капюшона Алесія бачила лише пару сяючих золотистих очей.
Ще двоє воїнів армії суду кинулися назустріч ворогу, але перед жахливою зброєю їхній опір був марним. Нападниця ударом розтинала і мечі, і мечників. Як тільки зброя стикалася одне з одною, лунав гучний звук, сипалися іскри й уламки, а далі чувся звук тертя леза об плоть і кістки. Від цього моторошного звуку в Алесії мало не замерзла кров.
– Це відьма! – закричав хтось.
Вона одна… Людина, яка самотужки наважилася напасти на армію суду, не може бути ніким іншим, як грішницею, що спокусилася силою диявола!
– Забери священницю! – раптом над вухом Алесії прозвучав холодний голос.
Вона повернула голову і побачила, що це сказав Абрамс.
– Ти хочеш, щоб я покинула своїх товаришів і пішла? – Алесія широко розплющила очі.
– Інакше ми всі помремо даремно, хіба ти не розумієш? – він нахмурився і прогарчав: – Вона не боїться божого каменю відплати, лише надзвичайні мають такі здібності. Я докладу всіх сил, щоб зупинити її, а ти візьми священницю та прямуйте до фортеці Довга Пісня! Не забувайте триматися головної дороги. Якщо зустрінетеся з якимось караваном, негайно просіть про допомогу. – Сказавши це, він кинувся на ворога з мечем у руках.
Надзвичайна. Алесія задихнулася. Говорили, що лише воїни армії божої кари можуть боротися з такими. Якщо хтось зіткнувся з надзвичайною відьмою, то слід негайно звернутися по допомогу до місцевої церкви. Алесія знала, що Абрамс говорить правду, залишившись тут, вона лише зробить їхні жертви даремними.
Вже п’ятеро товаришів пали на полі бою, а воїни, що залишилися, змінили стратегію, та почали використовувати намети та місцевість, щоб виграти трохи більше часу. Проте Алесія знала, що для надзвичайної, чия сила та швидкість значно перевищувала їхні, знищення супротивників лише питання часу.
Скреготнувши зубами, вона кинулася до намету, схопила Міру, яка вже взулася і чекала на інформацію, та потягла її до місця, де були прив’язанні коні.
– Що відбувається? – глибоким голосом запитала священниця.
– Надзвичайна напала на табір! Я маю забрати вас! – Вона осідлала на коня. – Хутчіше!
Але якщо їхати вночі, то погано видно стан дороги, і якщо дико мчати по ямах, то кінь може перечепитися. А якщо їхати повільніше, то вони не зможуть втекти далеко, щоб ворог їх не наздогнав.
Алесія вирішила пустити коней по дорозі, а вони зі священницею крадькома пробиратимуться у лісі біля дороги. Відшукати їх без вогню буде нелегко.
Звуки зіткнення зброї поступово згасли. Вона тримала Міру за руки і, покладаючись на слабке місячне світло, роздивлялася, що навколо, та продовжувала йти вглиб лісу, подалі від дороги. Вони можуть наскочити на диких звірів чи отруйних змій, але це краще, ніж зустріти відьму.
Коли вони дісталися ближче до Непрохідного гірського хребта, Алесія зітхнула з полегшенням. Здавалося, що відьма не переслідувала їх. За винятком надокучливо щебетання птахів над головою, навколо них панувала тиша.
– Що ми робитимемо далі? – запитала Міра.
У такий час вона не виглядала стривоженою, Алесія захоплювалася її самовладанням:
– Пані, ми пошукаємо тут місце з підвітряної сторони, залишимося на ніч і дочекаємося світанку, перш ніж повернутися до фортеці Довга Пісня у пошуках допомоги.
– Ми не підемо до Прикордонного Міста, щоб уникнути небезпеки? Повернення займе один день і одну ніч.
– Ми туди не підемо, – похитала головою Алесія. – Поява надзвичайної невипадкова. Я підозрюю, що принц уже вступив у змову з відьмами. Зараз надто небезпечно іти до того містечка.
– У твоїх словах є сенс… – Міра раптом завмерла, приголомшено дивлячись кудись за спину воїтельки.
Серце Алесії раптом стиснулося, вона повернула і побачила жінку в чорному плащі, яка повільно виходила з густої тіні під деревами. Її очі нагадували сяючі зорі. Сова кругами спустилася вниз і опустилася на плече жінки.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.