Звільнити цю відьму. Розділ 185

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 184.

Розділ 185. Зірка театру. Частина 1

«Лебідь» плив на захід по річці Червона Вода, Мей стояла на носі, дивлячись прямо перед собою. Вона не хотіла насолоджуватися краєвидами, а прагнула раніше побачити пристань Прикордонного Міста.

– Через скільки часу ми прибудемо туди? – нетерпляче запитала вона.

– Вже майже на місці, пані Мей. Тут світить сонце, вам ліпше повернутися в каюту і відпочити. – Ззаду сказав Гайт. Їй навіть не потрібно дивитися, щоб знати, зараз на його обличчі розтягнулася улеслива посмішка.

Озирнувшись назад, Мей запевнилася, що так воно і є:

– Ти вже говорив мені раніше, що ми вже майже на місці, і знову говориш те саме? Ти коли-небудь був у Прикордонному Місті?

– Е-е… – він довгий час не міг підібрати слова і, нарешті почухавши потилицю, сказав: – Востаннє я був там десять років тому.

– За один рік змінився власник фортеці Довга Пісня, що вже тоді говорити за десять років? Але бувають винятки. Не думаю, що ти сильно змінився. Вже десять років минуло, а ти жодного разу не був на сцені.

Побачивши, що він відступив із застиглою посмішкою, вона нарешті відчула себе трохи краще. Якби не новини від Ірен, то Мей ніколи б не попрямувала до Прикордонного Міста на одному кораблі з цими різноробами.

Як зірка театру фортеці вона відома на всьому західному регіоні, її навіть запросили до театру столиці Сірого Замку «Висока Вежа», щоб доєднатися до спектаклю «Принц у пошуках кохання». Вистава мала великий успіх і навіть пан Каджін Фіс похвалив її за виконання ролі закоханої принцеси, що померла. Хоча вона виконувала не головну роль, але враження справила не менше.

Але коли вона схвильовано повернулася до фортеці Довга Пісня, то виявила, що сталися карколомні зміни. Герцог Раян зазнав поразки та загинув, а фортеця потрапила до рук четвертого принца, Роланда Вімблдона. На разі від його імені нею керує Педро Гелмонд з Родини Жимолості… Менше ніж за рік після її від’їзду західний регіон змінився.  

На щастя, політичні суперечки у вищих ешелонах мало вплинули на театр. Але якби було лише це, то Мей із сестрами мали б тільки кілька нових тем для розмов після вечері. Однак від новини, що перший лицар західного регіону, Вранішнє Світло, також був схоплений, її серце стиснулося.

Мей негайно кинулася до театру, щоб розпитати Ірен про ситуацію, але виявила, що вона також поїхала до Прикордонного Міста півмісяця тому, схоже, щоб возз’єднатися зі своїм чоловіком. Ця новина змусила Мей відчути розчарування і краплю заздрості.

Вони працювали в одному театрі, але Мей головна зірка, а Ірен – новачок, який ще не дебютував. Титул «Квітка завтрашнього дня» з’явилося у неї від тої купки акторів-новачків, що улещували одне одного. З точки зору зовнішності, Мей точно впевнена, що ніколи не програє Ірен. Щодо сімейного походження, хоча вона з простолюдинів, але Ірен – сирота, яку взяв до себе театр, тож і тут вона в кращій позиції, ніж суперниця.

Проте від цього Мей не стало легше, бо Вранішнє Світло Фейрін Сіерте закохався в Ірен з її невинним личком, а пізніше одружився з нею і навіть відмовився від прав на родинний спадок.

– Дивіться, поля, – крикнув хтось, – ми недалеко від Прикордонного Міста.

Мей поглянула ліворуч і побачила ряди пшеничних колосків висотою до коліна, що погойдувалися на вітрі, а фермери в солом’яних капелюхах працювали на полях, ніби перебували посеред зеленого моря. Пшеничні поля тягнулися на захід разом із блискучою річкою, і їм, здавалося, не було кінця-краю.

– Цей краєвид справді прекрасний, пані Мей, – підійшла Роксія і кивнула їй. – Ніколи не думала, що у цьому глухому місці я побачу такі величезні фермерські поля, не менші, ніж у фортеці Довга Пісня.

– Це ніщо в порівняні зі столицею, – несхвально сказала Мей, – там пшеничні поля навіть поєднували два міста. Це обридливо не бачити нічого по дорозі, крім пшеничних полів.

– Он як, – Роксія ніяково всміхнулася, – я ще ніколи не була так далеко.

«Так, ось реакція звичайних людей», – подумала Мей. Якби вона сказала подібне Ірен, то та, мабуть, виразила б заздрість і попросила б розповісти більше.

– Не хвилюйся, у тебе ще буде можливість потрапити туди.

– Сподіваюся, що так, – розправила плечі Роксія, – дякую за підбадьорення.

«Я мала на увазі, що ти можеш витрати кілька срібних вовків і поїхати з караваном до столиці, а не те, що ти зможеш там виступити», – Мей подумки закотила очі. Але це все-таки подруга Ірен, тому вона не завдала собі клопоту озвучити ці слова.

Роксія прийшла до театру раніше за неї, вони приблизно одного віку, але через посередню зовнішність і погану пам’ять їй так і не вдалося виступити на сцені. Крім Ірен, з нею мало хто спілкувався в театрі.

– Ірен знає, що ми припливемо сьогодні? – запитала Мей.

– У своєму листі я написала про дату, тож вона має чекати нас на пристані.

– Тоді добре, – кивнула вона, – я не хочу сама шукати таверну в чужому місті.

– Чи можу я дещо запитати? Пані Мей, – Роксія вагалася, – чому ви поїхали з нами сюди і зробили це таємно, без відома театру? У листі Ірен говорилося, що тут для нас буде можливість виступити, але у вас і без цього багато можливостей.

– Якби я сказала правду, як ти думаєш, чи дозволив би театр відправитися мені в таке глухе місце? – Мей скривила губи. – А щодо того, чому я сюди відправилася… просто хочу побачити, що мої товариші з театру добре влаштувалися.

Вона не знала, чому прийняла це імпульсивне рішення. У театрі фортеці Довга Пісня у наступні два дні буде велика вистава. Якщо вона зараз піде, у власника театру болітиме голова. Хоча є кілька дублерів, вельможі можуть не погодитися на таку заміну і навіть висловити протест театру.

Щиро кажучи, це не було мудрим рішенням. Мей знає це у глибині душі. Хай там наскільки вона відома, їй все одно доводиться покладатися на театри заради існування. Вона нічого не зможе зробити, якщо розлютить власника театру, він влаштує їй холодну зустріч і вибере іншу актрису для просування. Якщо вона не піде на компроміси та не визнає своєї помилки, то залишить цей театр і буде боротися за місце з зірками інших театрів.

«Або… Побачивши Фейріна я можу негайно сісти на човен до фортеці, так?» – подумала Мей.

– Зрозуміла, – кивнула Роксія, – Ірен буде дуже здивована, коли побачить вас.

Краєвид вздовж берега поступово змінювався, по наближенню до підніжжя Непрохідного гірського хребта почала з’являтися велика кількість наметів і дерев’яних будиночків. Уже майже полудень, жінки готували кашу і суп, від житлового кварталу здіймався дим, відчувався запах пшениці. Діти зібралися біля річки погратися. Ті, хто вміли плавати, роздягалися та занурювалися у воду під радісні вигуки товаришів, а потім переможно вилазили на берег.

Мей нарешті побачила довгождану пристань.

Після того, як «Лебідь» причалив, Гайт і Сем зголосилися подбати про жіночий багаж. Щойно група спустилася з трапу Роксія схвильовано вигукнула:

– Ірен!

Мей поглянула в той бік, куди вона кричала, і побачила жінку, що стояла на пристані в білій сукні та енергійно махала їм. Біля неї був високий чоловік. Навіть на такій великій відстані його висока і міцна постань говорила, що він особливий.

Вранішнє Світло, Фейрін Сіерте.

Ця постать знову стала чіткою в пам’яті Мей.

>>Розділ 186<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.