Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 185.
Розділ 186. Зірка театру. Частина 2
Щойно вона його побачила, Мей негайно відкинула свій план про швидше повернення до фортеці.
– Боже мій, М-Мей! – недовірливо вигукнула Ірен, коли вони наблизилися. Після цього вона схопила Мей за руку і потягнула її до лицаря. – Любий, ти знаєш, хто вона? Це найвідоміша актриса театру фортеці, пані Мей! Люди, що хочуть подивитися на її вистави, стають у чергу від дверей до зали театру й аж до вулиці!
Хоча від слова «любий» серце Мей защеміло, але вкорінена роками звичка грати змусила її підійняти кутика рота і легко кивнути:
– Привіт.
– О, звичайно, я знаю її. Ти ж сама сказала, що вона найвідоміша актриса. Серед вельмож західного регіону немає нікого, хто б не знав імені зірки театру. – Він зітхнув і вибачився перед Мей: – Моя дружина повелася нечемно. Я – Фейрін, радий знайомству.
Він не згадав ні про своє прізвисько, на про статус, навіть прізвища не назвав. Смуток омив серце Мей, але вона досі тримала маску елегантності:
– Я знаю вас. Лицар номер один західного регіону, Вранішнє Світло – Фейрін Сіерте. Мені шкода, через напружені репетиції я не змогла відвідати ваше з Ірен весілля.
– Це все в минулому, – усміхнувся і похитав головою лицар, – тепер я вчитель і більше не належу до родини Сіерте, тому не потрібно поводитися так ввічливо. – Сказавши це, він махнув рукою іншим: – Ходімо, пізніше поговоримо, зараз вам потрібно подати заявку на тимчасове проживання.
Вчитель? Мей була здивована. Він говорить про придворного наставника? Володар цього містечка – принц, але навіть найнікчемніший принц не обере для цієї ролі лицаря. І що означає «подати заявку на тимчасове проживання»? Чи не слід Ірен відвести групу до безпечної та надійної місцевої таверни?
Не встигла Мей обдумати ці питання, як до неї заговорила Ірен:
– О небо, я справді не очікувала, що ви приїдете. Якщо ви зіграєте у «Попелюшці», то це точно стане сенсацією!
– Справді? – Мей сумнівалася щодо цього. Вона не чула цієї назви, очевидно, її написав новий драматург. І вона приїхала сюди не для того, щоб виступати… а просто подивитися, як справи у Вранішнього Світла, можливо, вона зможе йому чимось допомогти.
Увійшовши до міста, Мей помітила, що щось з ним не так. Очевидно, що це богом забуте містечко стоїть на кордоні та використовується, як форпост фортеці. Але чому воно виглядає, як нове місто? Дороги усюди вкриті сіро-чорним гравієм, бруду не видно, а вулиці настільки широкі, що по ним можуть їхати дві карети.
– Що це за дорога така? – з сумнівом запитав Сем. – Вона така рівна.
– Хе-хе, – самовдоволено посміхнулася Ірен, – коли я вперше приїхала сюди, тут було повно бруду, а потім стало таким. І це ще не дорога. За словами каменярів це лише основа дороги.
– Вони тебе обманули, – відповіла Роксія, – основа потрібна тільки для будинків. Те, що лежить на землі, не руйнується, то навіщо основа?
– Це так, але вони використовують сірий порошок, змішують його з камінням, щоб вимостити дороги. Після цього окроплюють водою та катають по них дерев’яні катки, поки поверхня не стане рівною. Я на початку думала, що це новий спосіб будівництва доріг, але каменярі сказали, що це розробка Його Королівської Високості, здається, це називається… якимось там водяним шаром, тому це тільки основа! – Ірен вела їх за собою, заклавши руки за спину, її довга коса погойдувалася туди-сюди. – У майбутньому, коли стане більше людей і карет, основу вкриють бруківкою, тоді вона стане справжньою дорогою.
Бруківка? Мей подумки глузливо посміхнулася. Крім центральної частини столиці, яке ще місто може дозволити собі вимостити дороги бруківкою? Уже достатньо мати таку широку та рівну дорогу. У фортеці Довга Пісня досі багато ґрунтових доріг.
Коли вони заглибилися у місто, Мей побачила, що багато глиняних і дерев’яних будинків обабіч шляху руйнують. Хоча це не нові будинки, але вони не виглядали не придатними для життя.
– Володар міста вигнав їх, бо вони блокували дорогу?
– Ні, вони переїхали до громади.
– Громада? – запитала Мей. – Що це?
– Це новий житловий район, він складається з однакових цегляних будинків, – пояснила Ірен. – Всі місцеві мешканці можуть отримати будинок, так у місті не залишиться напіврозвалених халуп.
Мешканці можуть отримати цегляний будинок? Мей власним вухам не повірила. Це ще більша нісенітниця за дорогу з бруківки. Ірен хоч уявляє скільки коштує будівництво подібного дому? Але поряд був Фейрін, тож вона не могла сказати щось подібне і проковтнула слова.
На вулиці було багато пішоходів, вони час від часу зупинялися, щоб привітатися з Ірен і Фейріном. Так Мей виявила, що Ірен теж так звана вчителька.
– Хіба ти не гратимеш у виставі? – запитала вона. – Чому жителі називають тебе вчителькою, Ірен?
– Бо це моя робота. Грати у п’єсі – це підробіток. У містечку нема театру, – Ірен розповіла про зустріч з принцом. – Хоча вистави будуть просто неба і глядачами будуть простолюдини, але платитимуть нам, як у театрі фортеці. Я думаю, що це хороша можливість. Принаймні так я зможу практикуватися.
– О так, так, я вже радий тому, що зможу вийти на сцену. – Гайт і Сем кілька разів кивнули.
Вистава просто неба для простолюдинів! Мей мало не втратила дар мови. На відміну від Ірен, її бентежили дії принца, який це і придумав. Чи можуть люди, які живуть заради їжі, зрозуміти всю глибину та сюжетні повороти драми?
Ось так вони підійшли до двоповерхового будинку.
– Це будинок вчителів, однак у Прикордонному Місті лише дев’ять вчителів, тому є багато вільних кімнат. Фейрін уже подав заявку, що ви тимчасово займете дві кімнати. Поки триватимуть вистави житимете тут. – Ірен протягнула два ключі: – Гайт і Сем житимуть в одній кімнаті, Роксія і Тіна – в іншій, а пані Мей…
– Я житиму з тобою, – сказала Мей.
– Але…
– Я приїхала сюди, щоб подивитися, як живеться моїм товаришам з театру, – сказала Мей з усмішкою. – Зрештою ми стільки часу провели у театрі, крім того, ти, мабуть, ніколи не повернешся до фортеці, я хочу поговорити з тобою довше. Ти ж не проти, чи не так?
– Звичайно, ні! – Ірен радісно схопила її руку. – Я просто хвилююся, що кімната маленька і вам буде незручно. У мене теж є багато запитань, я хочу розпитати вас про акторську гру! – Випаливши ці слова, вона повернула голову та сказала чотирьом іншим: – Спочатку покладемо ваш багаж, а потім підемо до мене додому, сядемо і разом почитаємо сценарій.
Мей піднялася на другий поверх та зайшла за Ірен і Фейріном до їхнього нового дому.
Її остання надія розвіялася.
Хоча вона не хотіла цього визнавати, але ця маленька кімната виглядала комфортною і чистою. Скатертини і штори, очевидно, нещодавно придбані, зроблені з червоної та білої тонкої бавовняної тканини. Підлога чисто заметена, на ній лежав лляний килим. На низькому столику у вітальні стояло кілька дивних чашок, які відразу привернули увагу Мей. Вона підійшла і взяла одну до рук та уважно роздивилися, але все одно не могла сказати, з якого матеріалу зробили чашку. Матеріал був легким, трохи схожим на дерево, але поверхня гладка, а колір насичений і яскравий; зовсім не схоже на дешеві товари, що можуть дозволити собі простолюдини. Також на чашці був малюнок, що нагадував двох людей, які обнімаються.
– Красива чашка, правда? – наблизившись сказала Ірен. – Але вона така дорога. На великому ринку за одну таку просять п’ять срібних вовків, а чотири такі чашки вважаються комплектом. Є різні варіанти малюнку. Фейрін сказав, що хоче купити її для мене, аби відсвяткувати першу зарплату, але зрештою ми витратили всі наші гроші за один раз. От дурник.
– Великий ринок? – Мей свідомо проігнорувала все інше.
– Так! – Ірен кивнула і додала: – Володар відрив ринок на міській площі, там продають вишуканні товари, якими користуються щодня, але ціни немаленькі. Я можу відвести вас туди завтра.
Почуття у серці Мей змішалися. Все було зовсім не так, як вона очікувала. Мей думала, що життя лицаря, який програв у бою і якого не викупили з полону, навіть якщо його відпустив принц, буде складним. А Ірен, яка не мала заощаджень, нічим не могла йому допомогти, крім як супроводжувати чоловіка у стражданнях.
І в таку скрутну мить вона могла б протягнути руку допомоги Фейріну Сіерте. Або навіть піти далі та вплинути на місцевого володаря, щоб отримати право на викуп першого лицаря і тоді б це зворушило серце Вранішнього Світла.
Але… всі її плани зазнали краху, він абсолютно не потребує її допомоги, і досить непогано живе у Прикордонному Місті.
Тоді їй слід повернутися? Забути про Фейріна, а заразом і про Прикордонне Місто назавжди.
Мей розгубилася.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.