Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 189.
Розділ 190. Перемога і поразка
– Актор, що грає принца, досить гарний, але у нього дерев’яний вираз обличчя. – Сказала Марґорі.
– А, це ж він, – дещо здивовано сказав Роланд, – Вранішнє Світло, перший лицар західного регіону, зараз працює вчителем у Прикордонному Місті, тому його не можна вважати актором.
– Не актор? – Торговиця була шокова. – То як він міг вийти на сцену?
– Бо людей мало, – усміхнувся Роланд. – Поглянь на двох інших, це актори, що раніше переносили реквізит. Якби хтось із цих двох зіграв принца, то… ну, було б складно повірити, що Попелюшка закохалася в когось з них із першого погляду.
– …ваша правда.
Ірен, яка переодяглася у найкращу сукню, стояла збоку та спостерігала, як Мей підійшла до Фейріна Сіерте, вона поклала руку на його плече та затанцювала з ним – ні, Фейрін не танцював, він слідував за кроками Мей, слідуючи її чудовим танцювальним навичкам. Цього не було на репетиції, Ірен зрозуміла, що це імпровізація Мей.
– Старша сестра всіляко намагалася спокусити принца, але він був незворушним і ввічливо розмовляв з нею. Лише коли перед ним з’явилася Попелюшка, вся його увага зосередилася на цій чарівній дівчині з блискучими очима і гарною усмішкою.
Ірен знала, що як тільки вона підійде, Фейрін згідно зі сценарієм забуде про Мей і закохається у неї з першого погляду, але будь-хто міг побачити, що вона з її збентеженим виглядом менш приваблива за Мей. І тоді виникає питання, чому принц має забути про красиву та красномовну панянку і вибрати звичайну дівчину?
В цю мить вона побачила, як Фейрін перевів на неї погляд.
У ньому і безсилля, і втіха, і підбадьорення, і… любов.
Ірен раптом відчула, як все навколо затихло; сміх, вигуки і розмови містян зникли, зникли і товариші з театру, на сцені залишилися лише Мей, Фейрін і вона сама.
Так, її акторські здібності далекі від Зірки Заходу, то що, їй здатися і визнати поразку?
Ні, у голові Ірен прошепотів тихенький голос, ні, вона хоче продовжувати акторську діяльність, це рідкісна можливість для неї, точніше… її останній шанс. Якщо вона зараз здасться, то, ймовірно, більше не матиме можливості конкурувати на одній сцені з такою видатною актрисою.
Вона хоче стати такою, як Мей, вміти змінювати атмосферу кожним жестом, щоб вся увага зосереджувалася лише на ній.
Вибач, Мей.
Подумки сказала вона.
Якби принца грав театральний актор, їй навряд чи вистачило сміливості змагатися. Зараз Ірен майже неможливо перемогти Зірку Заходу своєю акторською майстерністю.
Але це не абихто. «Він – Вранішнє Світло, мій коханий, – подумала Ірен, – будь ласка, вибач мені цю нечесність, я не хочу програти тобі перед ним».
Сцена зникла, Ірен побачила перед собою пшеничне поле – золоті колоски дозріли, важко звисаючи вниз та м’яко погойдуючись на вечірньому вітерці, очікуючи, коли їх зберуть люди. Вдалині виднілося сонце, що повільно котилося за горизонт, промені вкривали тихий плин річки Червона Вода теплими кольорами. Це місце, де вони часто зустрічаються. У червоно-помаранчевому заході принц знову перетворився на лицаря. Вони покохали одне одного дуже давно.
Перед ним вона завжди буяє своєю найкрасивішою стороною, тому він не може відвести від неї погляд… Це не акторська гра, а її справжнє я. Ірен підняла поділ важкої сукні, стисла тканину в руках і пішла до Фейріна.
Упевненість повернулася до неї, тепер все виходило природно. Коли вона підійшла до лицаря, то усміхнулася Мей і та несвідомо прибрала руку з його плеча.
– Чи можу я з вами потанцювати? – запитала вона.
У кутиках очей Фейріна з’явилася знайома усмішка:
– Звичайно, пані.
Попри те, що вона не була такою досвідченою, як Мей, під її керівництвом лицар танцював природніше, ніж раніше. Мовчазне розуміння між ними двома привабило глядачів. Люди почали аплодувати та свистіти, після почали лунати радісні вигуки.
Шум повернув Ірен на сцену, вона стала навшпиньки, ніжно поцілувала принца в щоку, потім відштовхнула його та швидко вибігла зі сцени. Водночас над майданом прокотився дзвін, а з гір долинула слабка луна. Ні більше, ні менше, рівно дванадцять разів.
Скоро мав відбутися останній акт, який є останньою сценою п’єси.
Принц ішов від будинку до будинку в місті та передмісті й нарешті дійшов до дому Попелюшки. Дівчина знову була вдягнена у брудну сіру сукню та тримала мітлу. Старша сестра відштовхнула її в бік. Персонажка Мей продовжувала бути красивою і красномовною й також могла взути кришталеву туфельку.
– Ваша високосте, чому ви досі вагаєтеся? Я саме та людина, яку ви шукаєте.
– Ні, це не вона.
– Ти… мовчи!
Хоча гра Мей у цю мить не поступалася попереднім сценам і навіть показувала ще сильніший тиск, Ірен більше не відступала, вона вийшла з кутка, ступаючи крок за кроком до центру сцену, дивлячись прямо в очі Зірці Заходу, всім своїм виглядом вона демонструвала непоступність і готовність до боротьби.
Всі аплодували цій чудовій сцені.
У цю мить несподівано з’явилася відьма, вона підняла руки, знову одягаючи Попелюшку в розкішну сукню:
– Ваша високосте, ось людина, яку ви шукали.
Роксія зірвала сіру сукню з Ірен, показуючи бальне вбрання. Майже одночасно з цим моментом, скручене на голові волосся звільнилося з тугої зачіски. Перед ними з’явилася прекрасна постать.
Ця атмосфера переповнила глядачів емоціями.
Коли принц обнімав Попелюшку, натовп вирував, у потрібний момент пролунав салют, що ще більше сповнив людей емоціями. Оплески і радісні вигуки не закінчувалися навіть тоді, коли лунала фінальна частина розповіді, актори поклонилися та покинули сцену, лише після цього оплески почали затихати.
– Справді чудово, – сказала Марґорі сповнена емоцій, плескаючи в долоні. – Я думала, що дівчина буде повністю пригнічена Мей, зовсім не очікувала, що вона може показати таку гру. Плюс, не знаю чи мені здалося, але взаємодія між нею і принцом природніша, ніж між принцом і Мей, ніби… їй справді судилося бути з принцом.
– Це справді дивовижно, – кивнув Роланд.
Під кінець Ірен здавалася іншою людиною, вона не просто грала, а використовувала своє справжнє я, тому і змогла зберегти упевненість перед натиском Мей. За короткий час вона змогла перетворити принца назад у свого чоловіка та звільнитися від сценічних кайданів. З плином часу вона стане справжньою висхідною зіркою. Крім того, звук дзвонів та салютів, створених Луною, теж були ідеальними. Оскільки вона не мала жодних репетицій, Роланд перед початком вистави сказав їй діяти вільно, але був здивований ефектом.
……
«Я програла», – Мей заплющила очі.
Вона старалася з усіх сил, щоб Фейрін Сіерте зіграв роль принца, для того, щоб мати можливість справити на нього враження на сцені, де могла показати себе найкраще. Використати акторські здібності, щоб повністю перемогти Ірен і так показати йому розрив між ними.
Саме тому вона, не вагаючись, залишилася в цьому містечку майже на тиждень, репетируючи драму з акторами, на який зазвичай не звертала уваги. Після такої довгої затримки є всі шанси, що коли Мей повернеться до фортеці Довга Пісня, власник театру більше не буде ставитися до неї так, як раніше. А найсмішніше, що навіть на сцені вона не змогла перемогти Ірен остаточно. Вона програла не акторським здібностям Ірен, а їхньому коханню.
Раз так, настав час відступити.
Мей глибоко вдихнула, переодягнулася і вийшла з кімнати зі спокійним обличчям.
Коли вона спускалася вниз зі сцени дерев’яними сходами, до неї раптом підійшов чоловік.
Він теж високий і статний, з гарною зовнішністю, вбраний у срібний обладунок, певно, один із лицарів Прикордонного Міста – на відміну від Вранішнього Світла, Фейріна, який завжди тепло усміхався, його підняті брови, вузькі очі та стиснуті губи справляли враження зарозумілості й байдужості.
– У чому справа? – Мей нахмурилася.
– Вітаю, пані Мей. – Раптом враження холодності та байдужості розвіялося. – Я головний лицар Його Високості, Картер Ланніс. Ваш виступ був чудовим. Чи можу я запропонувати вам напій?
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.