Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 191.
Розділ 192. Під покровом ночі
Прибуло близько 50 людей, всі вбрані в обладунки, що сяяли на сонці. З чотирьох стягів, що майоріли над вісьмома шеренгами, три мали на собі високі вежі з двома списами, що символізували королівську родину Сірого Замку, а останній – вершина пагорба з головою коня. Трохи покопавшись у пам’яті, він згадав, що цей герб належить родині Гейвс із північного регіону.
Один із лицарів виїхав уперед і крикнув:
– Я – Рейман Гейвс, посланець короля Тіфіко, привіз указ зі столиці. Будь ласка, опустіть піднімний міст.
– Де ваше посвідчення? – Педро висунув голову та голосно запитав.
Вершник зняв лук, витягнув стрілу і, прив’язавши до неї згорток паперу, вистрілив на вершину міської стіни.
Один з охоронців негайно підібрав стрілу. Педро розгорнув згорток і побачив, що під текстом на документі спліталися мало помітні золоті нитки, а в нижньому правому кутку вибита печатка королівської родини. Цей лицар справді посланець нового короля.
– Опустити міст, відкрити ворота, – Педро глибоко вдихнув. Він уже здогадувався про зміст так званого указу короля – швидше за все, воно стосувалося Роланда Вімблдона.
Оскільки лицарі не були шахраями, у Педро немає причин не пускати нового посланця короля, бо інакше це рівнозначне тому, що він стане ворогом нового правителя Сірого Замку. І щойно це стане відомим, інші дворяни негайно націляться на землі Жимолості, а придушені заворушення почнуться знову.
Однак Тіфіко послав лише 50 людей для того, щоб дізнатися про ситуацію, що підтверджую слова четвертого принца – новий король зараз немає можливості захопити західний регіон.
Оскільки Його Королівська Високість зміг дати відсіч коаліції герцога, чисельністю понад тисячу осіб, цим 50 людям, ймовірно, доведеться повернутися без жодних досягнень.
Ясна річ, що принца Роланда негайно потрібно повідомити про це.
Подумавши про це, Педро підкликав до себе лицаря:
– Вестеросе, візьми трьох прудких коней, будеш міняти їх дорогою, повідом володарю Прикордонного Міста цю інформацію якнайшвидше. Скажи, що сюди прибули люди Тіфіко.
– Слухаюсь, – кивнув Вестерос.
Простеживши за лицарем, який розвернувся і пішов, Педро зітхнув:
– Ходімо зустрінемо посланця нового короля.
……
Коли він з’явився біля міських воріт, то помітив, що за винятком десяти чи близько того людей, що їхали попереду та аж сяяли від енергії, яка їх переповнювала, інші лицарі виглядали трохи млявими. Вони згорбившись сиділи на конях і, здавалося, от-от упадуть.
– Вітаю, сер Рейман, – кивнув Педро, – я управитель фортеці – Педро Гелмонд із родини Жимолость.
Від слів «управитель фортеці» йому стало трохи бентежно. Якби він був справжнім володарем західного регіону та герцогом фортеці, Педро не потрібно було б вітати посланця, ба більше, йому б навіть не довелося зустрічати його біля воріт. Він міг би залишитися в замку володаря та чекати, коли гонець попросить про зустріч.
– Я чув ваше ім’я у Хребті Холодного Вітру, «тимчасовий герцогу», – Рейман спустився з коня, підійшов до нього та посміхнувся. – Західний регіон дивовижне місце. Військо герцога Раяна зазнало невдачі у захоплені маленького містечка, а сам герцог загинув, таке рідко трапляється у Сірому Замку. Звичайно, для родини Жимолость це, мабуть, хороша новина.
Педро проігнорував сарказм в його словах:
– Як ваші люди? Вони виглядають трохи… нездоровими.
– Не турбуйтеся про них, – Рейман озирнувся, – це, мабуть, через довгу дорогу і тому, що вони ще не пристосувалися. Їм стане краще після невеликого відпочинку. Щиро кажучи, тут надто жарко.
– Це просто на півночі надто холодно. – Оскільки посланцю на це було байдуже, Педро вирішив не приділяти цьому уваги. – Мені цікаво, чому посланець короля прибув із Хребта Холодного Вітру, а не зі столиці?
– Бо Його Величність Тіфіко зараз перебуває у північному регіоні, – прямо сказав посланець, – герцог думав скористатися ослабленням варти на кордонні та влаштувати заворушення на півночі. Його запідозрили у повстанні, тому королю особисто довелося цим зайнятися.
Повстання? Педро нахмурився. В цьому немає сенсу. Хоча на північному кордонні знаходилися лицарі та найманці з усього Сірого Замку, але більшість із них були підлеглими самого герцога. То як він міг влаштувати повстання, коли його воїни зазнали великих втрат? Подумавши про лист герцога Раяна, що хотів анексувати північний регіон, скориставшись ослабленим станом, у Педро виникло погане передчуття… Невже Тіфіко Вімблдон мав ту саму ідею?
– То який указ короля?
– Указ про відкликання, – сказав Рейман. – Його Величність послав мене сюди, бо не хоче, що у західному регіоні розгорілася війна. Якщо я правильно пригадую, король ще на початку Місяців Демонів послав указ про відкликання Роланду Вімблдону, але той досі не повернувся до столиці.
– Указ надіслали до фортеці п’ять місяців тому, але Його Високість Роланд не приїздив до фортеці, щоб знайти притулок перед початком Місяців Демонів, як попередні володарі містечка. – Педро зробив паузу. – У той час він очолив Прикордонне Місто, а його люди вистояли перед навалою демонічних звірів, тому принц не міг негайно вирушити в дорогу, щоб повернутися до столиці.
– Минуло майже три місяці після закінчення Місяців Демонів, – непохитно сказав Рейман, – король послав мене супроводити його назад до столиці.
– Коли ви плануєте відправитися у Прикордонне Місто?
– Вирушаємо завтра рано-вранці.
Якщо їхати у звичайному темпі, на дорогу до містечка знадобиться три дні. Лицар, якого він послав, мчатиме день і ніч, тому зможе доставити звістку за одну добу. Таким чином принц Роланд матиме достатньо часу, щоб зустрітися з ними. Педро подумав, що це все, що він може зробити.
Коли вони під’їхали до місця біля замку фортеці, де можна поставити табір, Педро зупинився і сказав:
– Раніше тут проживали лицарі герцога. Тут ви зможете відпочити, пізніше вам подадуть вечерю. Щодо вас, пане посланцю, – він поглянув на Реймана Гейвса, – для вас у замку підготують розкішну вечерю. Будь ласка, обов’язково прийдіть.
– Дякую за вашу щедрість, пане Педро, – засміявся посланець.
*******************
Після вечері Рейман повернувся до табору, зайшов до центрального намету, і до нього негайно підійшло кілька підлеглих.
– Як ситуація? – запитав він.
– Люди з усіх боків спостерігають за нами, біля входу розташований загін з майже 100 осіб, але більшість з них не має повного спорядження. Це, мабуть, міський патруль, – повідомив один з підлеглих Реймана. – Здається, управитель фортеці нам не довіряє.
– Принаймні зібрана інформація правильна, я також підтвердив дещо на вечері, поставивши кілька запинань. – Тихим голосом сказав Рейман. – Після поразки герцога більшість лицарів були схоплені та відправлені до Прикордонного Міста. У фортеці залишилося не так багато лицарів, що можуть битися.
Перед прибуттям сюди, він максимально розвідав про ситуацію у фортеці Довга Пісня. Його Величність Тіфіко дав йому просте завдання: з’ясувати причини невдачі герцога, а потім вжити відповідних заходів, щоб якого швидше захопити контроль над західним регіоном.
– Ті, хто прийняв пігулки… як вони?
– Майже на межі, – сказав інший підлеглий. – Зараз вони готові зробити все, якщо ви дасте їм пігулки.
Група посланців – це лише прикриття, у загоні з 50 людей, лише 13 справжні лицарі, решта – найманці, що прикидаються лицарями. Під впливом церковних пігулок, вони тепер слухняніші за вірних собак і лютіші за демонічних звірів. Вони – ключ до захоплення Рейманом міських воріт. За планом до фортеці повільно наближається ще один загін, загін ополчення чисельністю 1,5 тисячі осіб. Щойно міські ворота будуть відчинені, місто потрапить до їхніх рук.
– Роздайте пігулки, десять чоловік нехай залишаться, щоб розібратися з патрульними, всі інші йдуть до східних воріт. – Наказав Рейман.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.