Звільнити цю відьму. Розділ 203

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 202.

Розділ 203. Дім

Море схоже на блакитну землю, тільки рівніше.

Якби Мейсі була тут, вона постійно б цвірінькала, розказуючи як далеко вони від острова, але зараз до її вух долинає лише шум хвиль, що б’ються об борт корабля. Хоча слухати це протягом тривалого часу дещо нудно, але це щасливий ритм для екіпажу. Це означає, що сьогодні хороша погода для плавання.

«О, є ще дехто», – подумала Попіл. Від кроків поскрипували дошки, сповіщаючи, що до неї хтось іде.

– Не очікував, що ви всі вирішите жити на Сонному Острові, – сказав старий сивоволосий чоловік, підійшовши до неї і поклавши руки на поруччя. – Хоча острів виглядає великим, щойно починається приплив, більша частина його території опиняється під водою. Це місце не підходить для проживання. Чому б вам не осісти в Затоці Півмісяця? Це другий за величиною острів у фіордах, там є ще багато вільного місця.

Одноокий Джек, капітан Красунечки, відповідно до свого імені носив пов’язку, що повністю закривала ліве око. Він один із небагатьох капітанів, який готовий доставляти припаси для відьом. Хоча жителі фіордів не відчували до відьом ненависті, як жителі континентальних королівств, однак вони не дуже люблять спілкуватися з чужинцями.

– Не всі так охоче співпрацюють з відьмами, як ти, – усміхнулася Попіл. – Сонний острів справді іде під воду, проте саме через це він, третій за величиною острів у фіордах, досі не заселений.

– Третій за величиною не означає, що він також дає третю за величиною площу для проживання, – знизав плечима капітан Джек. – Якщо ви не можете на ньому жити, то не має значення наскільки він великий. Взяти, наприклад, острів Палаючого Вогню.

– Це те, що відьми вміють найкраще: змінювати природу. – Щиро сказала вона. – Ба більше, цей острів став нашим домом. Поки нас не придушуватиме церква, ми зможемо створити абсолютно інший світ… Новий світ. – Вона на мить замовкла. – Як давно ти був на Сонному Острові?

Капітан підняв капелюха і почухав потилицю:

– Майже місяць минув. Тоді я доправив групу відьом і повний трюм перлового рису. Щиро кажучи, від привабливої зовнішності тих дівчат весь мій екіпаж зробився дурним. Знаєш, як складно молодим хлопцям плавати в морі, вони схожі на вулкани, що можуть вивергнутися в будь-який момент, але, на щастя, я їх зупинив. Інакше мій улюблений корабель перетворився б на тріски.

Попіл автоматично проігнорувала половину його слів.

– Одного місяця достатньо, щоб сталися карколомні зміни, капітане. Б’юся об заклад, що Сонний Острів, який ви всі побачите цього разу, точно відрізнятиметься від того, що ви пам’ятаєте.

– Справді? – Джек присвиснув. – Чекатиму з нетерпінням… хвилинку, що це? – він нахилився вперед, намагаючись роздивитися. – Мавпо! На щоглу, попереду щось є!

Матрос, відомий як Мавпа, швидко видерся на вершину щогли та підняв далекогляд:

– Капітане, це острів!

– Острів? Що ти мелеш? – капітан дістав компас і поглянув на нього. – Які тут можуть бути острови, крім Сонного?

– Але це справді острів, клянуся, капітане!

– Для мене твої клятви, що пустий звук, дай-но я гляну. – Сказав Джек, знявши капелюха.

– Ні-ні-ні, капітане, вам краще сюди не підніматися, тут сильний вітер. – Мавпа якийсь час вивчав, що попереду. – Три боги над нами! – він недовірливо вигукнув: – Я знаю, що це за острів. Це Сонний Острів! Він виріс!

……

Красунечка повільно наближалася до пристані Сонного Острова, люди на борту корабля не могли повірити власним очам.

Острів тепер, немов гора, височіє над морем. Поверхня стіни була рівною, а форма злегка округлою. Вона піднімалася принаймні на кілька чжанів над морем.

Попіл, яка вперше прибула на цей острів, показала набагато спокійнішу реакцію, ніж члени екіпажу. В очах капітана Джека це був символ спокою і впевненості.

– Ти виграла, – зітхнув він, – не очікував, що ви зможете підняти острів. Не дивно, що ті божевільні з церкви так глибоко ненавидять відьом. Вашу силу можна порівняти з силою бога.

– Дядьку Джеку, це не так, як ви сказали, ми не підняли острів, – сказала з усмішкою дівчинка, що стояла на пристані, – ми побудували навколо Сонного Острова «стіну». Якщо хочете, то пізніше можете піти з нами і побачити все на власні очі. – Сказавши це, вона повернулася до Попіл, схилила голову, вітаючи. – Нарешті ви повернулися, пані Тіллі турбувалася про вас.

Попіл торкнулася до її голови:

– Не будь такою ввічливою, Моллі. Я дам тобі клопітке завдання: перенести речі.

– Залиште це мені, – сказала дівчинка, поплескавши себе по грудях.

Після того, як моряки вивантажили провізію з трюму на пірс, Моллі викликала магічного слугу, світло-блакитну кулю, що мала дві руки. Форму магічного слуги вона могла змінювати за бажанням. Куля взяла в руки всі мішки, після чого її руки перетворилися на сітку, а куля піднялася в повітря.

– Ходімо, – гордо сказала Моллі.

– О, яка чудова здібність, – капітан стукнув кулаком об долоню. – Бачите, хлопці? З роботою, де потрібно задіяти цілу купу людей, впоралася одна дівчинка.

Пристань розмістилася на півдорозі до вершини, тому їм довелося підніматися сходами. Коли вони досягнули вершити, то Попіл негайно зрозуміла значення слів «побудували стіну навколо острова».

Суть не в тому, що острів піднявся, а в тому, що вони підняли краї острова, весь Сонний острів перетворився на западину з високим товстим краєм. І цей край був стіною, як і сказала Моллі. З внутрішньої сторони стіни є багато сходів, що ведуть вниз, а внизу лежала основна частина Сонного Острова.

– Це… неймовірно, – цмокнув губами капітан Джек. – Ви перетворили острів на місто. Тільки уявити, що буде, коли настане час припливу! О небо, ви ж будете жити нижче рівня моря!

– Це правда, – Моллі прикрила широку усмішку, – тому в нас є дві пристані. Одна на дні, а інша на поверхні моря. Звичайно, також можна сказати, що одна пристань на поверхні, а інша – у повітрі.

Якщо йти до центру острова, то навколо побудовані різні будинки, проте на відміну від дерев’яних або кам’яних хатинок, ці будівлі ніби виросли з-під землі, їхній фундамент повністю зливався з ґрунтом. Жодних сумнівів, ці будинки і стіна навколо острова – шедеври Лотос.

– Сестро Попіл, найпівнічніший дім – це палац пані Тіллі. Я візьму капітана з собою і закінчу доставку вантажу, тому тобі не потрібно мене супроводжувати. Іди до пані. – Моллі махнула рукою, показуючи напрямок.

Попіл кивнула, попрощалася з ними і швидко пішла на північ. Дорогою вона бачила багато знайомих облич, всі вони схиляли перед нею голови або махали рукою з усмішкою на губах. Дім відьом, ці слова наливалися кольором у серці Попіл, сповнюючи її сили.

А засновницею цього дому є Тіллі Вімблдон, королева відьом.

На відміну від королівського палацу в цьому просторому будинку немає охоронців і замкнених дверей. Попіл пройшла через вестибюль до внутрішнього двору, де побачила знайому постать.

Вона навшпиньки підкралася до неї зі спини і затулила долонями очі сивої дівчини.

– Я помітила тебе ще у дверях, – усміхнулася вона, – не забувай, як знайшла тебе в натовпі.

Надзвичайні мають здібність відчувати магічну силу в інших людях, і це почуття ще гостріше стосовно інших надзвичайний. Цей зв’язок магічної сили схожий на невидиму нитку, що міцно з’єднує їх з Тіллі.

– Я повернулася, – тихо сказала Попіл.

– Так, – радісно відповіла Тіллі, – ласкаво прошу додому.

>>Розділ 204<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.