Звільнити цю відьму. Розділ 209

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 208.

Розділ 209. Великий ринок

– Стоп!

Мей крикнула Ірен, яка вдавала, що встромляє кинджал.

– Ти не маєш виглядати такою лютою. Хоча він огидний покидьок, але це все-таки прийомний батько твого персонажа. Тому ти повинна показати вагання разом з рішучістю, а далі продемонструвати вираз полегшення, коли завдаси удару. Зроби це ще раз.

– Слухаюсь! – серйозно сказала Ірен.

Минуло більше ніж півмісяця після першої вистави в містечку, а вона досі не знає, чому не поїхала звідси і навіть зіграла у другій п’єсі. Зараз трупа репетирує третю п’єсу «Щоденник відьми». Вже тільки зі сценарію зрозуміло, що цій драмі судилося стати чимось незрівнянним. Це вперше, коли вона зустріла таку чудову і складну історію, що не зосереджується на коханні між принцом і принцесою чи придворних інтригах, а натомість сповнена мужності, дружби, віри у звичайних людей і відьом… Уже тільки після прочитання сценарію їй захотілося аплодувати героям історії.

Це стало причиною, чому Мей сказала, що залишиться на якийсь час.

Але справжньої мети не знала навіть вона сама.

Ірен вдарила кинджалом, а Сем, який грає роль прийомного батька, жалюгідно вигукнув:

– Ти справді…

Після чого схилив голову набік, удаючи, що помер.

Трохи перебільшено. Мей похитала головою:

– Вона ударила тебе ножем у груди, яким би чином тобі вдалося закричати? Перед скриком, ти маєш підняти руку, наче намагаєшся зупинити Ірен, а потім обм’якнути. Це найпоширеніший спосіб показати смерть від рани. Хіба ти цього не чув на уроках драми?!

Сем не міг не почервоніти:

– Ви-вибачте.

– Ще раз, – байдуже сказала вона.

Натомість виступ Ірен дещо перевершив очікування Мей. Ірен негайно виправляла помилки, як тільки їй на це вказували. Чи це через серйозне ставлення до драматургії, чи то через її власні акторські здібності, але і те, і те відповідає вмінням артистів вищого класу. Здається, титул «Квітки театру» походить не лише через взаємні лестощі акторів нижчого рівня.

– Цього разу вийшло дуже вдало, на сьогодні репетицію завершено. – Коли сенс цієї сцени нарешті показали чітко і гладко, Мей плеснула в долоні. – Фейрін Сіерте скоро закінчить свої уроки, чи не так? Тобі теж потрібно йти додому і приготувати вечерю, зрештою та вода…

– Водопровідна вода, – з усмішкою додала Ірен.

– Е-е, водопровідна вода буде на максимумі до сутінок. Якщо вечеряти надто пізно, то води, щоб прийняти ванну, вже не буде. – Мей двічі кашлянула.

– Пані Мей, головна причина, чому ми так рано закінчуємо репетицію, пов’язана з тим, що з вами хоче зустрітися сер лицар, чи не так? – Роксія прикрила рот і захихотіла. – До вечора ще щонайменше півгодини.

– Я чула, що сер Картер – довірена особа Його Королівської Високості, він часто відвідує замок, щоб супроводжувати принца. – Тіна вигукнула: – О-о… воно і не дивно, найяскравіша Зірка західного регіону всюди привертає увагу.

– Досить уже, – махнула рукою Ірен, – пані Мей ще не прийняла пана Картера.

– … – Мей підняла брови. Схоже, останнім часом вона була м’якою на репетиціях, так? Спочатку ці двоє навіть боялися дихнути в її бік, але тепер вони об’єдналися і жартують з неї. Здається, репетиції в наступні кілька днів мають бути суворішими, інакше вони не зможуть гідно виступати на одній сцені з нею. – Я піду першою.

– Дякуємо за ваші настанови! – Ірен та інші члени трупи схили голову на знак пошани.

Насправді лише театральні наставники мають право насолоджуватися таким ставленням, але Мей це не хвилювало. Вона кивнула у відповідь і вийшла з кімнати репетицій. Щойно вона покинула приміщення, то відчула, як її огортає розпечене повітря.

Пішовши під тінь від дерев у центрі громади, вона присіла і трохи почекала. Досить швидко до неї підійшов високий чоловік.

Це був Картер Ланніс, головний лицар володаря Прикордонного Міста.

– Сподіваюся, ти чекала недовго, – сказав він, потираючи потилицю.

– Минуло зовсім небагато часу, – Мей ледь помітно усміхнулася. – Ходімо.

Від того моменту, коли він проявив ініціативу, запросив її та отримав відмову, Картер не тільки не здався, а наполегливо продовжив навідуватися до неї, що абсолютно не сходилося з зарозумілістю і байдужістю, які наповнювали його лице. Зрештою він так збив її з пантелику, що вона просто залишилася. Мей чудово знала, що він хоче, але коли подумала про те, щоб осісти у цій дивній стороні, то відчула збентеження і страх.

Навіть коли вона вирішила приїхати сюди заради Вранішнього Світла, то не планувала жити тут довго.

У фортеці Мей – зірка драми, але тут вона нічим не відрізняється від інших членів трупи, і навіть не така відома, як Ірен, що займається вчителюванням.

Прогулюючись широкими, затіненими деревами, вулицями, ці двоє дійшли до ринку в центрі міста.

Це місце повністю змінилося за тиждень. Минулого тижня простір тут був голим, але тепер тут буяє пишна зелень. Поки нема дощу, тут майже щодня іде будівництво. Будують то дороги, то будинки, а найчастіше і те, й інше одночасно. Таку жваву сцену важко побачити навіть у столиці.

Великий ринок розташувався на півночі площі й посередині ділився на дві частини платанами. Праворуч звичайна зона, схожа за плануванням на більшість базарів, ятки з дерев’яним дахом над головою відкриті для всієї вулиці. Тут продають недорогі залізні інструменти та сільськогосподарські продукти. У першій категорії: інструменти для сільського господарства, а також молотки, свердла і цвяхи. Друга категорія: яйця, яловичина, виноград і деякі продукти, які вона не могла назвати. Ці товари розміщуються в ятках за певними критеріями і за кожною яткою доглядає спеціальна людина.

Ліворуч – зона крамниці. Вона менша за розміром і оточена цегляною стіною більше нагадуючи продовгуватий магазин. Усередині різноманітні товари, а ціни вищі, тому людей там набагато менше. На другий день після свого приїзду, Ірен показала Мей місто, тому якби головний лицар не сказав, що у продажі з’явилася рідкісна новина, вона б воліла піти в таверну і випити дві склянки крижаного елю.

Зареєструвавшись, вони зайшли до магазина. Тут досить своєрідний спосіб продажу, на всю будівлю тут один вхід, який слугує і виходом, товари розставлені на полицях і ти сам можеш обирати потрібне. Торгуватися тут не прийнято, ніхто не підходив і не нахвалював якийсь товар. Ціни й опис товару записані на папері та наклеєні збоку. Обираєш речі, які тобі сподобалися, і платиш за них на виході. 

Мей помітила, що на першому ряду полиць ліворуч досі стоять чашки з тим самим візерунком, який вона бачила, коли приходила сюди минуло разу, а це означає, що за весь цей час їх так і не розкупили. Якби це місце належало звичайному купцю, він би уже розорився.

– Цей ринок справді відкрив Його Високість? – запитала вона.

– Саме так, – кивнув Картер, – тому тут можна побачити неймовірні товари. – Він підійшов до третього ряду полиць. – Наприклад, цей.

– Це… та сама рідкісна новинка, про яку ти говорив? – Мей пішла за лицарем і побачила на полиці п’ять чи шість світло-жовтих квадратів, кожен розміром з долоню. Вона не розуміла, яка від них може бути користь.

– Це те, що зробив особисто принц. Тепер замкові відьми… кхем, я маю на увазі, обслуга й охоронці – всі цим користуються. Якщо використовувати його під час купання, то можна легко видалити жир. Після використання почуття свіжості відчувається зовсім інакше, воно також надає тілу аромат троянд. Осмілюся заприсягтися, що нема для купання нічого більш дивовижного, ніж ця річ. – Упевнено сказав сер лицар.

Мей поглянула на папірець, приклеєний поруч з товаром і побачила слова: Ароматизоване мило.

>>Розділ 210<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Плата́н (Platanus) — невеликий рід дерев, який походить з північної півкулі, єдиний сучасний рід родини платанових (Platanaceae). На Кавказі відомий як чинар, а в Північній Америці як сикомор.

Це великі листопадні (за винятком Platanus kerrii) дерева, які в дикому вигляді зазвичай ростуть у прирічкових та інших вологих районах, хоча відносно стійкі до посух, якщо вирощуються у віддаленні від струмків та річок. Стовбур дерева має циліндричну форму і може сягати 50 м у висоту і 18 метрів в окружності. Живуть платани іноді навіть більш ніж дві тисячі років.

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.