Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 218.
Розділ 219. Старша сестра і молодша сестра
– Ласкаво просимо до Союзу Відьом! – у залі група відьом різного віку підняла келихи і засміялася.
– Дя-дякую, – Люсія відчула, як в очах знову стає гаряче. Вона шморгнула носом, стримуючи бажання заплакати. Дівчина підняла келих і випила напій одним махом. Вино було не гірким, як це збереглося у її спогадах, навпаки, воно приємно пахло і було злегка солодким.
Після зустрічі з володарем вона завдяки допомозі Соловейка помилася сама і помила сестру, влаштувавши Дзвіночка і переодягнувшись у чисте, пішла за Соловейком до обідньої зали. Тут відьми організували для неї вітальний бенкет.
Люсія вперше побачила стільки відьом, тому останні сумніви в її серці розвіялися. Якби відьми були ув’язненні тут, або були змушені служити володарю, вони б точно так світло та яскраво не усміхалися.
Пригадавши слова Соловейка «це дім відьом», вона раптом зрозуміла ті відчуття, що вкладала в них відьма. Для них, над ким нависає страх викриття, переслідування і можливість страти від імені церкви, нелегко знайти безпечне і комфортне місце для життя. Відтоді, як на місто Золотого Врожаю напали, минуло трохи більше місяця, за цей час вона сильно настраждалася, поки тікала. А цей теплий прийом Союзу Відьом нарешті дав їй відчуття спокою.
Водночас вона побачила, яким магічним може бути бенкет за участі відьом.
Чорне полум’я негайно підрум’янило м’ясо, а дерев’яна миска, в якому воно лежало, навіть не загорілася.
Дівчинка з коротким світлим волоссям літала в повітрі з пляшкою і наливала всім вино в келихи.
Тоді як відьма з екзотичною зовнішністю імітувала звуки різних музичних інструментів, зрештою виконавши чудову мелодію.
……
Соловейко представляла сестер одну за одною, Люсія швидко запам’ятала їхні імена, непомітно для самої себе зливаючись з групою відьом. Смуток в її серці розвіявся.
У Союзі Відьом є зрілі та спокійні Сувій і Венді, схожі на старших сестер Листочок і Луна, а також Анна і Солоя, які ближчі до неї за віком, але жодна з них не ставився до неї як до чужої. Через це серце Люсії переповнювалося вдячністю.
Після бенкету відьми побажали одна одній доброї ночі, а Люсія повернулася до своєї нової кімнати. Хоча Дзвіночок не відьма, принц виділив сестрам останню кімнату для гостей на другому поверсі, не бажаючи розлучати їх.
– Старша сестро? – почувши звук, Дзвіночок розплющила очі.
– Ти прокинулася! – Люсія зраділа і в три кроки підбігла до ліжка. – Як почуваєшся?
Дзвіночок виглядала так, ніби просто спала довгий час, ні біль, ні хвороба не залишили на її тілі жодних слідів. Очі дівчинки були трохи туманними, але вона негайно пробурмотіла:
– Я така голодна.
– Почекай… – Люсія швидко витягла з кишені тканинний мішечок, і щойно вона його відкрила по кімнаті розійшлося запах сушеної риби. Цю сушена порізану рибу дала їй Соловейко. – Ось, поїж.
Дивлячись на Дзвіночка, що сиділа біля узголів’я ліжка та їла сушену рибу, Люсія з полегшенням погладила дівчинку по голові. Цього року її молодшій сестрі виповнилося десять років, тепер, коли їхніх батьків більше немає, лише вона може подбати про неї.
З’ївши два шматочки риби, Дзвіночок повністю прокинулася та озирнулася:
– Де ми? Здається, на кораблі не було таких великих ліжок.
– У Прикордонному Місті західного регіону, ми прибули на місце.
– Уже? – Дзвіночок торкнулася щоки. – Але ж я… хвора? Невже вони впустили хворих у місто?
– Еге, вони б так не зробили, – засміялася Люсія на здивований погляд сестри, – але відьми володаря вилікували тебе. – Вона детально розповіла, що сталося біля пристані. – Тепер ми залишимося тут, у замку володаря.
– Відьми? – Дзвіночок нахилила голову і поставила ще одне запитання: – Такі, як ти, сестро?
– Так, вони дуже добрі до мене, особливо відьма на ім’я Соловейко. – Люсія ніжно погладила сестру по голові. – Вона навіть допомогла скупати тебе.
– О, але хіба ти не говорила, що вельможі ненавидять відьом? Чому володар охоче прийняв їх?
Від цього запитання Люсія поперхнулася, двічі кашлянувши, вона сказала:
– Ну… іноді серед дворян також зустрічаються хороші люди.
Дзвіночок взяла останній шматочок сушеної риби з мішечка:
– То ти маєш працювати на нього? Як служниці вдома? Підмітати підлогу, готувати їжу та обслуговувати у ліжку?
– Що ти верзеш? – Люсія обхопила лице сестри. – Я відьма! Звичайно, я використовуватиму здібність, щоб служити володареві! До речі, хто тобі сказав про те, що мають робити служниці?
– Мама… – Дзвіночок скривила губи. – Тому вона ніколи не дозволяла татові наймати вродливих покоївок.
Обличчя Люсії негайно потемніло при згадці про сім’ю. Замість того, щоби сказати щось Дзвіночку, вона обійняла сестру і тихо зітхнула.
Вона не хвилювалася через слова сестри. Коли Люсія розмовляла з володарем, то зрозуміла, що крім звичайних питань про її життя, найбільше він цікавився її здібністю. Очевидно, його інтерес лежав у тому корисна її здібність чи ні.
Подумавши про здібність Люсія занервувала.
Хоча вона мало що знає про світ відьом, але півроку тому в місті Золотого Врожаю було багато відьом, вони збиралися і відпливали до фіордів, щоб відшукати там місце для себе. Люсія не хотіла покидати батьків, тому не погодилася пливти з тими, однак кількох контактів з ними було достатньо, щоб отримати деяку інформацію. Відьми ділили свої здібності на бойові та небойові.
Можна прямо сказати, що від повернення предмета до первісної форми жодної користі. Якщо у звичайному житті цю здібність важко контролювати, то що вже говорити про битви. Її батько був торговцем, що керував майстернею з виробництва паперу. Вітальня їхнього будинку часто була заповнена горами солом’яного паперу. В день, коли вона стала відьмою, Люсія випадково застосувала свою силу, навіть не усвідомивши цього, перетворивши папір на купу трави та дрібний порошок. Хоча батьки суворо покарали її за це, але вони не віддали доньку церкві, замість цього вони сказали ретельно приховувати свої сили і за потреби носити божий камінь відплати, прикидаючись побожною вірянкою.
Спочатку Люсія дуже цікавилася своєю здібністю, вона частенько ховалася у спальні, щоб випробувати її на різних предметах, але дуже швидко зрозуміла, що силу важко контролювати. Коли вона намагалася повернути солом’яний папір до первісної форми, іноді це була скошена трава, а іноді чорні порошинки. Якщо застосовувати на одному і тому ж самому предметі здібність знову і знову, то в результаті залишаться пісок або порошок. Це означає, що здібність неможливо використовувати для відновлення пошкоджених речей, вона може лише знищувати готовий продукт, над створенням якого хтось важко працював.
Інші відьми також вважали, що від здібності Люсії жодної користі. Щоб її використовувати, потрібен близький контакт, до того ж здібність не впливала на живих істот. Тож вона не тільки не могла нашкодити тренованому лицареві, дівчина навіть простому фермерові б нічого не зробила. Отже, вона не може бути бойовою відьмою, однак також вона не може придумати для чого згодиться її здібність як небойової відьми, з найнижчим показником корисності.
Вона довгий час була пригнічена через це.
Але зараз… найбільше хвилює Люсію те, чи не вижене принц їх з замку, вирішивши, що від її здібності ніякої користі?
З важким почуттям, вона задула свічку, обняла молодшу сестру, що виглядала цілком задоволеною життям після того, як з’їла сушеної риби, повільно заплющила очі та чекала нового дня.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.