Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 221.
Розділ 222. Довгоочікувана перемога!
Фіорди, бухта Морського Дракона.
Віряни церкви стояли на стіні та стріляли у відьом з арбалетів, але це не приносило жодних результатів завдяки невидимому бар’єру Шаві та магічному слузі Моллі. Арбалетні болти або зупинялися в повітря, або їх ковтав магічний слуга. Лише коли супротивник використовував болти з божими каменями відплати могла виникнути якась загроза.
Однак кількість божих каменів відплати обмежена, тому кожну постраждалу відьму негайно забирали в тил на лікування. Якщо вчасно зупинити кровотечу, їхнім життям нічого не загрожувало. Після двох-трьох раундів стрільби понад двадцять відьом підійшли до стіни, Попіл прямо застрибнула на верхню частину стіни, щоб розібратися з вірянами, які наважилися виступити проти неї.
Після кількох днів розвідки перед битвою, вони добре знали слабкі місця стіни. З неба долинали різноманітні голубині співи – це Мейсі сигналізувала, що вони вийшли на правильну позицію.
Лотос, яка вже мала певний досвід у боях, не вагаючись використовувала власну здібність. Земля раптово затремтіла. Віряни кинулися вперед, що зупинити її, але їх одне за одним прикінчила Попіл. Стіна, в яку не заклали божих каменів відплати, швидко зруйнувалася. Відьми кинулися через пролом, використовуючи свої здібності, щоб атакувати вірян. Ті, хто не носили божий камінь відплати, негайно померли, з тими ж, хто залишився, розібралася Попіл.
Це вперше з моменту створення церкви, щоб її атакували в лоб, і нападником був ніхто інший як заклятий ворог. Священник цієї церкви, усвідомивши, що це останні миті перед тим, як все закінчиться, закликав вірян прийняти таблетки і пожертвувати собою заради бога. Понад десять вірян використали свою плоть і кров, щоб оточити і зупинити Попіл, решта кинулася до Лотос та інших відьом.
Лотос уже була готова, вона підняла з землі стіну, щоб тимчасово зупинити ворога. Божий камінь відплати не впливає на вже завершене творіння магії, тож коли віряни обійшли стіну там уже нікого не було.
Оскаженілі віряни не мали нічого іншого, як повернутися назад і оточити Попіл, але за їхніми спинами раптово з’явилася група відьом, які атакували непідготовлених ворогів. Щоразу, коли таке траплялося, віряни зазнавали втрат. Після півгодини запеклої битви церква заповнилася тілами, коли вбили всіх вірян залишився лише священник.
Тремтячими руками він підніс до рота пігулку, але не встиг її проковтнути, бо Попіл відрубала йому руку своїм мечем.
– Проклята нечисть! Чудовисько, створене Дияволом! – священник тримав відрубану руку й істерично кричав, його очі повнилися страхом.
– Страшно? Коли ти катував і вбивав тих невинних людей, ти коли-небудь думав про їхні почуття? – Попіл холодно сказала: – У порівняні з відьмами, ти і такі, як ти, більше схожі на посіпак Диявола, виродків, що чинять всіляке зло. Тому будь спокійним, я відправлю тебе до пекла, доповідати. – Сказавши це, вона змахнула гігантським мечем, обриваючи прокльони священника.
– Ми перемогли? – Моллі підійшла до неї, її голос звучав так, ніби вона не могла в це повірити.
– Саме так, – Попіл повільно видихнула, – це була остання церква у Фіордах. Відтепер на островах не залишилося жодної церкви. Ми перемогли!
Хоча церква немала великої влади у Фіордах, а в кожній церкві на островах було не більше ніж сотні вірян, армії ж суду взагалі не було – відьми вперше здобули перемогу, вступивши у пряме протистояння з церквою. Все почало з того, що їх гнали з місця на місце, відьми боялися найменшого звуку, і прийшло до моменту, коли вони захоплювали церкви і збивали з ніг гіганта, який нависав над ними все життя. Навіть якщо це дрібна частинка церкви, цього достатньо, щоб викликати захват у відьом.
Як і очікувалося, вони не змогли стриматися від радісних вигуків, почувши підтвердження довгоочікуваної перемоги. Церква, як величезна гора, що тисне на серце кожної відьми, і тепер їм вдалося відколоти частину та побачити проблиск світла. Відтепер Фіорди стануть їхнім справжнім домом.
– Ми перемогли!
– Многая літа пані Тіллі!
– Ку-куу!
……
Повернувшись на Сонний острів кораблем, Попіл не могла дочекатися, щоб піти до резиденції Тіллі та повідомити їй про повну перемогу відьом. Але Тіллі заправила сіре шовковисте пасмо за вухо та яскраво усміхнулася:
– Мейсі мені вже все розповіла. Я рада, що ви повернулися живими і здоровими.
Справді, у порівняні з вітрильником, Мейсі літає набагато швидше, коли перетворюється на морського птаха. Попіл озирнулася, проте не побачила знайомої фігури:
– Де Мейсі?
– Вона полетіла одразу ж після того, як повідомила про перемогу, – Тіллі безпомічно похитала головою.
Попіл була приголомшена:
– Вона… полетіла в західний регіон?
– Так, – сказала Тіллі з усмішкою, – схоже, вона знайшла там хороших друзів. Минуло всього лише кілька днів, а вона не могла дочекатися миті, коли зможе повернутися. Якби нам не знадобилася її допомога, щоб перемогти церкву, гадаю, вона полетіла б назад у той самий день, коли доставила листа… Я все більше і більше хочу дізнатися, що там відбувається.
Попіл на мить завагалася, перш ніж сказати:
– Не варто було залишати її там?
– Ні, це було хороше рішення, – відповіла п’ята принцеса твердим тоном. – Саме завдяки тому, що ти дозволила Мейсі залишитися у Прикордонному Місті, ми можемо легко зв’язатися з ними. Я також передала через неї відповідь Роланду Вімблдону. – Вона скорчила гримаску. – Вгадай, що я йому відповіла?
– Звичайно, ти йому відмовила. Морські подорожі й так небезпечні, що вже говорити про те, щоб відправити відьом у західний регіон?
– Ні, я погодилася на його прохання, – сказала Тіллі, піднявши кутики губ. – Я також коротко розповіла йому про здібності небойових відьом і написала, що якщо він зможе забезпечити безпеку відьом, то я розгляну можливість відправити кількох до Прикордонного Міста… Гм, як він про це писав? Точно, щоб навчатися і поглиблювати нашу співпрацю заради спільної мети. – Вона зробила коротку паузу. – Якщо знадобиться, я навіть сама можу поїхати туди.
– Ваша Високосте! – Попіл не стрималася і вигукнула титул, який використовувала, коли служила охоронцем у палаці.
– Я знаю, чому ти хвилюєшся, але зараз наш найбільший ворог – церква, тому ще один союзник принесе більше сили. Наша співпраця з островами фіордів це стосунки вибудувані на взаємовигідних інтересах, тоді як Союз Співпраці Відьом – природний друг. А раз ми друзі, то чому б не проявляти більше доброти одне до одного? – Тіллі усміхнулася. – Ба більше, Мейсі сказала, що відьми можуть розвивати здібності, навчаючись. Хіба тобі не цікаво? Якщо відьми, які відправляться туди, також цьому навчаться, це принесе Сонному острову багато користі.
– Але якщо ти поїдеш особисто, що якщо вони…
Тіллі підняла руку і перебила слова Попіл:
– Не хвилюйся, я не планую відправлятися туди негайно. Я не буду ризикувати, поки ситуація не з’ясується. Не забувай, Сільва бачить через будь-яке маскування, яким би ретельним воно не було. Ні макіяж, ні магічні ілюзії не здатні від неї щось приховати. Якщо вона відправиться з першою групою відьом до Прикордонного Міста, то допоможе мені з’ясувати правду про четвертого принца. Крім того, навіть якщо я зіткнуся з небезпекою, ти ж будеш поряд зі мною?
Попіл довго дивилася їй в очі й зрештою кивнула.
– Ясна річ, спочатку ми дочекаємося повернення Мейсі, щоб обговорити конкретну ситуацію, – всміхнулася Тіллі. – Зараз у нас є важливіша справа.
– Яка? – здивовано запитала Попіл. Тепер, коли сили церкви у фіордах знищенні, здавалося, далі вони будуть спокійно займатися розбудовою Сонного острова… Але для п’ятої принцеси все виглядало інакше.
Тіллі вказала на червоний коштовний камінь у білій шовковій рукавичці:
– Стародавні руїни є не лише на материку, але і на Тіньових островах у фіордах. Більшість магічних каменів, які ми купили у жителів островів, походять з цих руїн. Користуючись тим, що церква знищена, я хочу поїхати туди і побачити все на власні очі.
– Це Примарна Червона річка, про яку говорять? – Попіл, поживши тут якийсь час, теж чула ці легенди. – Руїни, що з’являються і зникають в морі, навколо них небезпечні підводні течії та морські чудовиська, тому звичайним людям складно туди дістатися. Відтоді, як їх відкрили, багато дослідників, що хотіли побачити руїни, загинули на Тіньових островах. Як ми можемо потрапити до руїни, якщо ти не знаєш, де вони знаходяться?
– Це правда, що я не знаю, де вони знаходяться, але я знаю того, хто може нас туди відвести. Цей видатний дослідник першим відкрив руїни і зараз він на Сонному острові. – Тіллі засміялася.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.