Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 228.
Розділ 229. Напередодні повернення
Третій день, за східними воротами столиці.
Соловейко ховалася в тумані, тихо спостерігаючи за групою обдертих біженців. Під впливом здібності Луни, люди збиралися одне за одним і повільно брели за лицарем Браяном до пристані.
Тепер їм більше не доводилося ходити по краю табору біженців, як це було два дні тому, розділяючи величезну масу людей на групки і так відводячи їх до порту. Після того, як велика кількість біженців перемістилася до пристані, інші помітили це та почали рухатися слідом. Зараз уже і міська варта на стінах побачила, що відбувається, але вони тільки раді будуть, коли цих смердючих біженців заберуть.
Наразі план просувається гладко. У районі біля східних воріт залишилося дуже мало біженців, люди біля району північних воріт самі активно ідуть до пристані. Ймовірно, до заходу сонця вони всі зможуть відпливти.
Поки всі зайняті, вона, здається, єдина, хто майже нічим не займається. Навколо Луни зібралися «найманці», що відповідали за охорону і супровід біженців. Лілі займалася очищенням води під ретельним захистом першої армії. Тож її завдання дбати про охорону здавалася трохи зайвим.
Вона мала проявляти пильність лише в моменти, коли найманці переносили важкохворих. Саме в один з таких моментів Соловейко побачила, як Луна дивиться на величні східні ворота і тихо зітхає.
– Що сталося? – вона підійшла і запитала.
– Нічого, я просто відчуваю невеликий смуток, – обличчя Луни виглядало пригніченим. – До того, як мене продали у столиці, я багато страждала в дорозі. Спочатку я думала, що люди Сірого Замку поводяться зі мною так, бо я чужоземка. Але тепер виходить, що вони безжальні й до своїх людей. Вони мало чим відрізняються від тих, хто живе у місті Залізного Піску.
Подумавши, що Луну купили і продали як рабиню, Соловейко не знала, як її втішити. Зрештою вона поплескала Луну по плечу і сказала:
– Але не всі такі, є багато людей з добрими намірами, як-от сестри Союзу Співпраці або… Його Високість Роланд.
– Хочеш сказати… що Його Високість справді може припинити суперечки? – Луна зашепотіла: – Незалежно від того, чи це жителі материкових королівств, люди пісків, мешканці фіордів, звичайні люди чи відьми – всі зможуть вільно й мирно жити разом, і ніхто не буде битися між собою?
– Якщо це Його Високість, я думаю він може таке зробити, – відповіла Соловейко радісним голосом. – Це відчуття виникає не через чудернацькі машини чи потужну артилерію, саме він є джерелом цього почуття… Я завжди відчуваю, що Його Високість не такий, як ми.
– Звичайно, він не такий, як ми. Він – принц Сірого Замку.
– Ні, це ніяк не пов’язаного з його статусом, – Соловейко похитала головою. – Не можу чітко пояснити звідки виникає це відчуття інакшості. Це всього лише інтуїція. Можливо, лише люди на зразок Його Високості можуть вигадувати стільки химерних теорій… він ретельно й не один раз вивчає здібності відьом, а його мислення відрізняється від інших. У будь-якому випадку, незалежно від того, яку дивовижну річ він знову створить, я цьому не здивуюся.
– Ти справді така впевнена в ньому, – розсміялася Луна, пригніченість одразу змило з її обличчя. – Сподіваюся, що настане день, коли я зможу знову побачити крайній південь.
Впевнена? У чомусь так, але в деяких сенсах… вона була абсолютно невпевненою. Соловейко поглянула на захід, задумавшись, що він робить, коли її нема поряд. Знову малює ті химерні машини, чи разом з Анною… вона енергійно помотала головою, відганяючи непотрібні думки.
«Хай там що, коли цей день добіжить до кінця, ми зможемо вирушити до Прикордонного Міста, – подумала Соловейко. – І тоді я можу запитати його про будь-що, а він не зможе мені збрехати».
……
Коли опівдні вони повернулися до табору перепочити, Блискавка також повільно спустилася до них.
На її плечі лягло складне завдання: патрулювати в небі під яскравим сонцем. Спеціально для того, щоб приховати свою постать, Блискавка одягає спеціальне вбрання – «небесний камуфляж», на якому Солоя використала свою здібність. Цей одяг щільно прилягає до тіла і закриває навіть голову. Одяг з дивною назвою, яку дав Його Високість, явно робили не для краси. Він був розписаний світло-блакитними і сіро-білими візерунками, завдяки чому майже повністю зливався з небом, коли Блискавка літала в повітрі. Якщо не придивлятися, то її важко помітити.
Перше, що зробила дівчинка після приземлення, це зняла «небесний камуфляж» і схопила мішечок з водою, щоб утамувати спрагу. Соловейко побачила, що її одяг мокрий від поту, лоб і ніс покриті дрібними крапельками поту, а на щоках залишилися сліди від вітрозахисних окулярів.
– Дякую за старання, – Соловейко присіла, допомагаючи Блискавці витирати піт.
– Добре, що люди зі сходу не йдуть нескінченим потоком. – Блискавка висолопила язика. – Інакше б я уже знепритомніла від сонця.
– Ми зможемо завтра повернутися додому? – Лілі мляво підійшла до Блискавки. – Я не приймала душ кілька днів, моє тіло почувається некомфортно з голови до ніг.
Соловейко не втрималася і голосно засміялася. Ясна річ, що коли вони були у Союзу Співпраці, то могли не митися по пів місяця і тоді на це ніхто не скаржився. Зараз же минуло трохи більше тижня. Вона раптом подумала, що ванна кімната і мило можуть бути «хитрим планом» Його Високості Роланда. Після того, як вони випробували ці химерні та корисні речі, відьмам буде складно зважитися на те, щоб покинути Прикордонне Місто.
Проте спокій не тривав до завершення плану. Після обіду Таса, який відправився у столицю, щоб зібрати інформацію, приніс погані новини.
– Ти кажеш, що… Банда Води Мрій збирає своїх і планує оточити пристань? – Залізна Сокира нахмурився.
– Якщо точніше, то «можливо» вони планують оточити пристань. – Виправив Таса. – Перша частина має підтвердження, тоді як друга видалася трохи дивною, тому мій інформатор невпевнений щодо того чи це правда. Зараз всі інші організації підпілля почали діяти, щоб запобігти раптовому нападу Води Мрій на свою територію. Ймовірно, «оточити пристань» це димова завіса, гадаю, вони самі злили цю інформацію, таке часто трапляється у щурів. Зрештою більшість членів підпілля це бандити і покидьки, вони не схожі на згуртований загін з чіткою дисципліною. Якщо інформація правдива, то банда Вода Мрій отримала вказівки від когось, інакше вони б не наважилися ось так покинути свою територію.
– Вони всього лише купка щурів, – спокійно сказав Залізна Сокира. – Але якщо вони розбіжаться, чи вплине це на твій план з продажу ліків?
– Не думаю, – сказав Таса. – Вони не можуть взяти під контроль міський патруль, тому навряд чи зможуть завадити мені входити і виходити через бічні ворота. Що стосується в’їзду в місто, то Кістяний Палець забезпечить захист під час перевезення ліків. Однак я хвилююся, бо маю залишитися в місті цієї ночі, щоб контролювати продаж очищеної води, і тому я не зможу провести вас завтра вранці.
– Нічого страшного, – поплескав його по руці Залізна Сокира, – ми побачимося знову, коли Його Високість особисто приїде до столиці.
Як і передбачала Соловейко, коли настали сутінки, остання група вітрильників з біженцями повільно відпливла у напрямку міста Срібного Сяйва. А решті понад 300 осіб, що не бажали покидати столицю, Залізна Сокира велів розійтися.
Потім всі перебралися на інший берег каналу і чекали ночі.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Дяка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.