Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 231.
Розділ 232. Тіньові острови
– Фіорди мають незліченну кількість островів і ніхто не досягав краю цих островів, – сказав високий чоловік з обвітреним і сміливим обличчям. – Що далі на схід ти пливеш, то непередбачуваніша погода, те саме стосується й островів. Я справді не знаю, наскільки дивними вони зрештою можуть бути.
– Навіть ви ніколи не досягали краю островів? – з цікавістю запитала Тіллі. – Кажуть, що ви найвидатніший дослідник у фіордах. Крім вас, мало хто наважувався пройти повз острів Пекучого Вогню і продовжити рух на схід.
– Ха-ха-ха, – щиро засміявся він. – Це надто перебільшена похвала. Насправді відважні люди з фіордів щороку пливуть на схід, але важко робити нові відкриття, коли на шляху повстають люті урагани і раптові тумани. Далі кораблю дуже складно рухатися.
«Це – Грім, – подумала Попіл, – перший дослідник, який відкрив Тіньові острови». Однак два роки тому він зник під час кораблетрощі, тому багато людей думали, що він уже загинув. Вона не очікувала, що він з’явиться на Сонному острові, а п’ята принцеса укладе з ним угоду. Він відкриє нові маршрути до Сонного острова, створить морські мапи та шукатиме нові руїни. Тіллі ж відправлятиме відьом, щоб допомогти в його експедиціях. Що стосується причини, чому він раптово зник два роки тому, Попіл не чула, щоб дослідник згадував про це, Тіллі також мовчала. Але в неї є відчуття, що Її Високість знає цю приховану історію, інакше б ці двоє не мали такого мовчазного порозуміння. Від цього Попіл почувалася трохи нещасною.
– Як вчорашній ураган?
– Саме так, він з’явився в одну мить і так само швидко зник, – Грім потрусив люлькою, розвіявши залишки попелу над морем, наповнив її знову і запалив. – Якби не магічна здібність тієї відьми…
– Її звати Моллі, – сухо нагадала йому Попіл.
– А, правильно, лише погляньте на мою пам’ять, – Грім не зважав на її тон, він почухав потилицю і всміхнувся. – Якби не Моллі, гадаю, корабель міг би перевернутися. Її здібність просто неймовірна, я часто думаю, що, можливо, відьми найбільше підходять на місце дослідників.
– Але вже є одна, чи не так? – Тіллі легенько усміхнулася, – …відьма, яка успадкувала титул найвидатнішого дослідника.
– Гм… – Грім глибоко затягнувся люлькою і видихнув довгий струмінь диму, – сподіваюся, що це так.
«І ось знову», – Попіл нахмурилася, вона не розуміє про що вони говорять. Вона покинула ніс і попрямувала на корму, щоб заспокоїтися. П’ята принцеса нагально прагнула дослідити руїни. Після очищення фіордів від церкви вона негайно почала готуватися до виходу в море. Попіл здивувало те, що Її Високість особисто вирішила поїхати. Як вона не намагалася відмовити принцесу, все було марно.
На кормі сиділа Моллі, магічний слуга, яким вона керувала, тримав вудку і вчився ловити рибу в моряка. Коли відьми піднялися на борт, моряки дещо напружено до них поставилися, однак їхнє ставлення змінилося після вчорашнього урагану. Моллі викликала свого слугу і наказала йому збільшитися та огорнути передню частину корабля своїм тілом, таким чином не даючи ні сильному вітру, ні дощу зачепити людей. Корабель продовжував підніматися і опускатися на хвилях, але залишався у стабільному стані. Зараз вони вважають відьом талісманом удачі та навіть говорять, що в майбутньому не наважаться вийти без відьом у море.
– Сестро Попіл, поглянь, яку велику рибу я зловила! – Моллі вказала на бочку позаду неї. Там була морська риба без луски з видовженою головою, зовсім не схожа на риб, яких Попіл бачила у Сірому Замку.
– Що це?
– Риба-меч любить пливти за кораблем. Іноді їхні гострі голови можуть пробити дно човна, – відповів моряк. – Але вони також дуже смачні, особливо м’ясо на череві. Коли кладеш його до рота, воно ніби тане, як лід. – Він прицмокнув губами. – Увечері всі зможуть поласувати свіжою рибою-мечем.
– Здається, я зловила ще одну рибу! – здивовано вигукнула Моллі.
У воді виднілася темна тінь, з кожним рухом магічного слуги вона ставала все більшою і більшою, і незабаром спливла на поверхню.
– Ц-це… – моряк був приголомшений. – Ні, негайно викинь вудку!
Ще до того, як він закінчив говорити, дивна істота вистрибнула з води, розкривши свій великий рот, вона летіла прямо на Моллі.
Чудовисько збиралося проковтнути дівчину, але Попіл виявилася швидшою, вона схопила Моллі лівою рукою, а правою – змахнула величезним мечем, ударивши нападника по голові.
Монстр видав болючий крик, коли прямо в повітрі його збили на дошки. Шість його лап швидко рухалися, коли він намагався кинутися назад у воду, але Попіл не дала йому і шансу. Вона поставила Моллі на палубу, взяла меч обома руками і пришпилила монстра до дощок.
Він сіпнувся раз, другий, виплюнув з рота трохи білих бульбашок і зрештою завмер.
– Що це? – зараз Попіл нарешті змогла роздивитися чудовисько перед собою.
Воно трохи нагадувало рибу з короткими, як у краба, ногами. Відкритий рот був майже такого розміру, як її тіло, і мав щільні ряди гострих зубів. Але найогидніше це те, що по обидва боки від рота була пара волохатих рук, вони навіть мали по п’ять пальців, тож цілком нагадували людські руки.
– Мутовані морські привиди! – приголомшений моряк поплескав себе по грудях. – Вони часто прикидаються рибами, хапають рибалок і затягують їх у воду. Ще я чув, що лише ті морські привиди, що їли людей, можуть відростити руки.
– Останні слова – це лише чутки, – сказав хтось позаду.
Попіл обернулася і побачила, що до них підійшли Грім і Тіллі.
– Капітане! – моряк кахикнув і швидко відійшов убік.
– Чим неймовірніші чутки, то менше в них правди. – Грім зробив крок уперед і штовхнув ногою монстра на палубі. – Насправді вони також мають іншу назву, яка, можливо, вам більш знайома.
– Яку? – запитала Попіл.
– Демонічний звір. – Повільно сказав він.
– Капітане Громе, попереду туман! – раптом закричав дозорець.
– Всім підготуватися! – голосно наказав Грім. – Опустити вітрила, ми входимо в Море Тіней!
Попіл помітила, що небо, яке щойно було ясним, раптом стало похмурим, а море стало темно-зеленим, ніби під поверхнею розтікається чорнило. Через деякий час корабель з усіх боків огорнув густий туман. Вона, стоячи на кормі, не бачила нічого, що було на носі корабля.
– Що відбувається? – Тіллі не втрималася і схопила Попіл за руку.
– Це доказ того, що ми рухаємося у правильному напрямку, – усміхнувся Грім. – Коли Тіньові острови піднімаються з моря, навколо цієї зони здіймається густий туман. Хоча правильніше буде сказати, що морська вода опускається десь на десять чжанів і такий різкий перепад призводить до утворення водяного туману, також тут усюди каміння, тому потрібно бути обережними, щоб не налетіти на щось. Тож мені потрібна допомога вашої відьми, щоб корабель не розбився об щось.
Вони перейшли на ніс корабля. Так само, як і під час боротьби з ураганом, Моллі наказала магічному слузі огорнути ніс корабля і максимально збільшитися, частина його тіла занурилася у воду, тому якби ніс корабля наближався до рифу, першим би його відчув магічний слуга.
– Щоб ви робили, якби з вами не було відьом? – запитала Попіл.
– Тоді б нам довелося покладатися лише на терпіння й удачу, – зітхнув Грім. – Флот би відправляв невеликі човни, щоб дослідити шлях попереду. Переконавшись, що зона безпечна, кораблі б слідували за човнами. Але море в цій зоні неспокійне. Тут повно демонічних звірів, яких ви вже бачили раніше, що ближче ми до Тіньових островів, то густіший туман, немало скель і багато чудовиськ… Ось чому багато дослідників відправляються сюди, але мало хто може знайти вхід до руїн.
Пропливши десь годину чи біля того, туман почав потроху розсіюватися, досить скоро Попіл побачила навколо все більше і більше островів. Але на них досить мало рослин, більшість вкрита зеленим мохом або водоростями, по них лазило багато ракоподібних.
– Всі ці острови ховаються під водою?
– Так, вони схожі на Сонний острів, але проміжки між припливами і відпливами тут набагато менші, приблизно раз на пів місяця. – Відповів Грім. – До того ж підйом і спад води тут такий швидкий, ніби на дні моря величезна діра, що засмоктує морську воду. Гадаю, що зміна рівня моря в усіх фіордах пов’язана з цим місцем. Якщо нам пощастить, ми навіть зможемо побачити, як з морського дня піднімається головний острів.
10 чжанів десь 33 метри.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Дяка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.