Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 233.
Розділ 234. Брама
– Як… ви це зробили? – Грім приголомшено озирався навколо.
На стіні відкрилися десятки маленьких отворів, в кожному з яких був камінь, що випромінював чисте біле світло. Вони були не тільки на стіні, але і на краю стелі. Під м’яким білим світлом можна роздивитися кожну маленьку деталь у приміщені.
Це вперше, коли Попіл побачила дослідника з таким виразом обличчя, від цього видовища її серце сповнилося радості:
– Хіба ви не знаєте? Коли відьма вливає в магічний камінь свою силу, він може продемонструвати різноманітні ефекти.
– Тоді як щодо цих? Це теж магічні камені?
Грім обережно дістав з отвору камінь, що світиться, і тримав його в руці. Після того, як його дістали з отвору, світло каменя анітрохи не ослабло.
– Не знаю, – похитала головою Тіллі, – ці камені тут знаходяться сотні років – якщо руїни мають таку довгу історію. Раніше вони були сховані за кам’яними плитками, тому ми їх і не бачили. А щоб запустити механізм і відкрити їх потрібна допомога відьми.
– Хіба це не ви їх засвітили?
– Ні, вони засвітилися самі. – Тіллі дістала магічний камінь і піднесла його до очей. Біле світло освітило її прекрасне обличчя. – Якби це був пристрій, для підтримки якого потрібна магічна сила, то ми б не змогли зробити це так просто. Їх можна легко вийняти, але вогонь так легко не можна зняти зі свічки. Зараз у цих стінах нема нічого особливого, крім каменів світіння.
– Якщо це справді так, і вони можуть світитися самі протягом сотень років, тоді їхню цінність неможливо оцінити. – З благоговінням сказав Грім. – Ви мали чути, що сніговий кристал, який виробляють у королівстві Вічна Зима, розміром з кулак. Його можна продати за сотні золотих драконів, і він уполовину не такий яскравий.
Коли моряки почули про таку неймовірну ціну, їхні погляди змінилися, коли вони подивилися на камені.
– Як ми раніше домовлялися, ви можете забрати половину, – байдуже сказала Тіллі, ніби це взагалі не мало до неї жодного стосунку.
Тепер, коли приміщення добре освітлене, вона може ретельніше оглянути зал. Попіл не могла дивитися, як Тіллі руками здирає водорості, тому підняла меч і почала змітати рослини зі стін, ніби косячи траву. Досить швидко вони виявили другий магічний камінь, занурений у стіну.
Тіллі, дотримуючись методу, який використала раніше, влила в нього магію. Коли пролунав різкий металевий звук удару, всі з подивом побачили, як над головою Тіллі почала відхилятися величезна кам’яна плита. По обидва боки були натягнуті мідні канати, а посередині йшли видовбані сходи. Нарешті один кінець кам’яної плити торкнувся підлоги, а інший кінець вів угору, до стелі. Поглянувши туди, Попіл побачила, що в кінці прохід блокували металеві двері.
– Тіллі. – Побачивши, що п’ята принцеса без вагань почала підніматися сходами, Попіл не втрималася: – Дозволь я піду першою.
– Нема потреби, це не якась… скарбниця, – вона піднялася на вершину кам’яних сходів і торкнулася до магічного каменю біля дверей.
Металеві двері швидко відчинилися.
Побачивши, як Тіллі пройшла крізь двері у стелі та зникла за ними, у Попіл немає іншого вибору, як міцно стиснути меч і піти за нею.
Коли вона пройшла крізь двері, очі Попіл розширилися від здивування. Над стелею була ще одна кімната, набагато менша за зал внизу. Стіни тут також містили камені світіння. Однак що здивувало її найбільше, що в кімнаті майже не помітно слідів від води.
Дерев’яні столи, стільці, книжкові полиці, шафи… всі меблі цілі, на них був товстий шар пилу, подекуди навіть виднілася розірвана павутина. На книжкових полицях стояли посірілі від пилу книги. На столі, крім розгорнутої книги, стояла чашка разом з чайником, підставка для пер, в якій стирчав один-єдиний стрижень, а чорнило вже давно висохло. Ця кімната ніби інший світ, якщо порівнювати з залом внизу, де повно водоростей і мушль.
Третім піднявся Грім, він озирнувся навколо і приголомшено зітхнув:
– Це…
– Покинуте житло, – Тіллі взяла розгорнуту книгу на столі, обережно витерла з неї пил і погортала сторінки. – Тут хтось досить довго жив.
– Що там написано?
– Не можу прочитати, – вона похитала головою і показала іншим книгу. – Текст написаний символами, яких я ніколи раніше не бачила.
– Схоже, книги на книжковій полиці написані такими ж символами. – Попіл стерла пальцями пилюку з корінців, показуючи слова написані дивними хвилястими лініями, що не мали для них жодного значення.
– Ми можемо забрати їх з собою і повільно вивчати, – сказала Тіллі з усмішкою. – Згідно з домовленістю, книги і магічні камені належать мені.
– Звичайно, – Грім погладив підборіддя, – але коли ви дізнаєтеся щось нове, я сподіваюся, ви поділитеся зі мною цією давньою історією.
– Без проблем.
……
Вони у трьох ретельно вивчали кімнату на другому поверсі, щоб швидше отримати загальне уявлення про ситуацію.
Нових магічних каменів не знайшлося, але натомість вони знайшли дивну річ в іншому кінці кімнати – на перший погляд, це виглядалося як товста металева труба. Один кінець був занурений у кам’яну стіну, а інший звужувався, аж поки не досягнув товщини зап’ястя, в кінці була вмонтована скляна лінза.
– Що це? – Попіл постукала по трубці, з середини почулася низка чітких відлунь. Це вказувало на те, що трубка порожня всередині.
– Воно трохи нагадує далекогляди, які ми використовуємо на оглядових майданчиках під час плавання. Можливо, люди, що тут жили, використовували цю річ, щоб спостерігати за зовнішнім світом, – Грім зазирнув у трубку і якийсь час дивився. – Все чорне… нічого не бачу, гадаю, він зламаний.
– А, можливо, ні, – Тіллі показала на стіну за металевою трубкою, – погляньте сюди.
Поглянувши туди, куди вказував її палець, Попіл побачила мідну пластину з ручкою, мідна пластина була вмонтована в стіну, під ручкою був маленький отвір, здається, туди мав вставлятися ключ. П’ята принцеса підійшла ближче і спробувана потягнути за ручку, але мідна пластина навіть не поворухнулася.
– Замкнено.
– Я спробую, – Попіл взялася за ручку і сильно смикнула, мідна пластина відразу ж відвалися від стіни.
– Ха, схоже, ви правильно вгадали, – Грім зааплодував, – ще один магічний механізм.
У заглибині, що ховалася за мідною пластиною, знаходився занурений у стіну магічний камінь. На відміну від двох попередніх він більший за розміром і має фіолетовий відтінок, а не червоний.
– Хочеш активувати його? – запитала Попіл.
– Так, – без вагань кивнула Тіллі й поклала обидві руки на камінь, але цього разу якийсь час нічого не відбувалося.
– Щось не так?
– Він… надто великий, – краплі поту виступили на лобі Тіллі. – Я відчуваю, як він безупинну вбирає магічну силу. Здається, механізм, який він живить, дуже великий.
– Тоді забудь про це, – нахмурилася Попіл.
Вона знала, що як тільки відьма вичерпає свою силу, то вона може одразу втратити свідомість. Ясна річ, це дуже невдалий вибір – витратити всю магічну силу в такому небезпечному місці.
– Ні, вже майже все, я відчуваю це. – Ще до того, як Тіллі закінчила говорити, з-за стіни пролунав гучний звук, схожий на безперервний гуркіт грому, після чого вся кімната здригнулася.
– Це… землетрус? – Грім схопився за металеву трубку, щоб не впасти, Попіл же негайно схопила Тіллі та тримала її в руках.
Здійнявся пил, і всі троє почали кашляти.
Тремтіння тривало майже чверть години, перш ніж почало потроху вщухати.
Моллі зазирнула до кімнати зі сходів:
– Що це було?
– Новий механізм, – криво посміхнулася Попіл. – Унизу все гаразд?
– Всі були налякані, до того ж зі стелі почало падати каміння, тож я використала магічного слугу, щоб їх захистити. – Дівчина підійшла до них. – Пані Тіллі, на що ви дивитеся?
Не очікувано, але Тіллі не відповіла. Вона уважно дивилася в лінзу металевої трубки. Через довгий час вона видихнула:
– Це неймовірно…
Попіл з цікавістю зазирнула в кінець трубки і була так вражено побаченим, що на якийсь час втратила дар мови. В іншому кінці далекоглядна виднівся величезний простір, схожий на скелю. З першого погляду, не можливо побачити ні низ, ні верх. По центру скелі розмістилася величезна кам’яна арка брами, що виглядала темною безоднею, нагадуючи величезну пащу, готову пожирати людей.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Дяка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.