Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу перекладу цього роману висловіть D. Gromyko.
Звільнити цю відьму. Розділ 237.
Розділ 238. Як я можу про це шкодувати?
Через тиждень відправлена частина першої армії і відьми нарешті повернулися до Прикордонного Міста. Від дня їхнього відправлення місія тривала майже півмісця, на п’ять днів довше, ніж очікувалося.
Основною причиною затримки стало те, що коли флот плив до Прикордонного Міста, управитель фортеці, Педро Гелмонд, прислав гінця, щоб повідомити про поширення невідомої хвороби у фортеці Довга Пісня.
Оскільки Роланд заздалегідь попередив Педро, коли хворобу помітили управитель негайно ізолював хворих, закрив місто і якнайшвидше відправив повідомлення у Прикордонне Місто.
Отримавши новини про ознаки епідемії, Роланд сказав Мейсі відправитися на схід уздовж річки Червона Вода, щоб знайти кораблі з першою армією і передати їм, щоб вони змінили маршрут і відправилися до фортеці Довга Пісня. Коли зі спалахом демонічної чуми розібралися, всі повернулися до Прикордонного Міста.
У день їхнього прибуття, Роланд привів на пристань частину першої армії, що залишалася в місті, і родини тих, хто брав участь у місії, для святкування успішного повернення. Під звуки знайомого армійського маршу солдати схвильовано салютували принцу. Інші ж люди наслідували форму вітання лицарів, опускалися на одне коліно і кричали «многая літа Його Високості». Солдати зійшли з трапу і кинулися міцно обніматися з рідними, в цей момент прозвучав салют, який виконала Луна. Атмосфера була надзвичайно жвавою і привернула увагу багатьох рабів і біженців.
Коли вони повернулися у замок, Залізна Сокира дав повний звіт про місію.
– Говориш, що серед ворогів, які атакували першу армію, була відьма? – Роланд на мить задумався. – Навряд чи вона належала до щурів.
– Таса теж так думає. Він вважає, що за щурами стояла інша сила, в іншому б випадку вони не наважилися покинути свою територію. Єдині, хто здатні примусити щурів діяти, і мають відьом це Тіфіко і церква. – Залізна Сокира додав: – Навіть великі дворяни столиці навряд чи можуть знайти щось таке, щоб примусило місцеві злочинні банди діяти у повному складі.
– Однак сам Тіфіко зараз на сході, сумніваюся, що він наважиться послати відьму для боротьби, тож гадаю, тут більше підозр падає на церкву. – Роланд подумав про те, що сталося з Венді і Попіл, і відчув, що не буде нічого дивного, якщо церква таємно виховує групу відьом. – Упевнений, що вона мертва?
– Соловейко вистрілила їй у груди, і це буквально пошматувало грудну клітину. – Заліза Сокира упевнено кивнув. – Ми поховали її у пшеничному полі, саме в тому місці, де знайшли тіло нашого вартового.
В останній день загін з 300 осіб зіткнувся з нічним нападом великої кількості щурів, у результаті одна людина загинула, четверо поранені. Єдиний загиблий поліг від рук ворожої відьми. Четверо поранених були атаковані арбалетними пострілами щурів, які змогли підійти досить близько. Завдяки безперервному вогню револьверних гвинтівок бій завершився так і не перейшовши до етапу ближнього бою. Поранених належним чином перев’язали і вони негайно по поверненню до Прикордонного Міста отримали лікування від Нани. Завдяки допомозі Лілі їхні рани майже не мали ознак запалення. Допоки арбалетні болти не потрапили у життєво важливі органи, шанси на те, що солдат виживе після зупинки кровотечі, досить високі.
Загалом Роланд був дуже задоволений результатами першої армії у другій місії. Він не мав великих знань щодо того, як завадити комусь проникнути до табору після атаки на вартових. Йому лише відомо, що потрібно встановити пости для спостереження так, щоб вартові могли бачити одне одного. З тим, яке це має бути, розбиратиметься Залізна Сокира.
– Хороша робота. Завтра я проведу церемонію нагородження на центральній площі міста. Повідом про це солдатів першої армії.
Після того, як Залізна Сокира пішов, Роланд повільно видихнув.
– Молодець, – він дістав із шухляди мішечок із в’яленою на вугіллі рибою і поклав на стіл, – якби не ти, боюся, вони були б у небезпеці.
З’явилася Соловейко і з усмішкою взяла в’ялену рибу.
– Як я вже казала, я про все подбаю.
– Наскільки сильною вона була?
– Швидка і рішуча, гадаю, вона пройшла кілька років тренувань. Якби я не пірнула в туман, коли вона спробувала чинити опір і використала порошок, то це могло б мене на якийсь час затримати. – Соловейко знизала плечима. Вона намагалася виглядати спокійною, розповідаючи про ті події, але її тривожний стан проявив себе, коли вона сказала: – Я не хотіла її вбивати… але коли я побачила її рішучий погляд, спрямований на Венді, то зрозуміла, що ніщо, крім смерті, не зможе її зупинити.
– … – Роланд якусь мить мовчав. – Ти пам’ятаєш, що сказала мені, коли ми поверталися з фортеці після перемоги над ополченням, яке прислав Тіфіко?
Соловейко трохи подумала:
– Це не твоя вина?
– Правильно, – кивнув він. – Якщо вона була відьмою, яку з дитинства виховувала церква, то вона вважала б вас усіх за зрадниць і грішниць. Можливо, навіть за кілька років мирного співжиття не вдалося б змінити її спосіб мислення… Принаймні ти врятувала життя Венді.
Соловейко засміялася:
– Ти мене втішаєш?
– Ем… – Роланд двічі кашлянув, – це мої справжні думки.
– Не хвилюйся, я не відчуватиму смутку за цим ворогом. Хоча вона була відьмою, її шлях відрізняється від того майбутнього, яке я хочу бачити. Я зрозуміла це на кораблі. – Соловейко вийняла шматок риби і закинула до рота. – Я вбила ворога і захистила своїх сестер. Я просто виконала свій обов’язок.
– Це добре, що ти так думаєш, – радісно сказав Роланд.
Здається, він досі її недооцінює. Роланд думав, що вона почуватиметься розгубленою і збентеженою через те, що вбила відьму власними руками. Він не очікував, що вона зможе швидко звикнути до цієї думки за короткий час. Схоже, Соловейко досить зріла розумом і вірою.
Вона проковтнула шматок риби і якусь мить вагалася, перш ніж заговорила:
– Однак є дещо, про що я хочу тебе запитати.
– І що це?
– Чим ви з Анною займалися в ці дні? – голос Соловейка ставав тихішим з кожним словом, однак її очі були прикуті до принца: – …ти знаєш, про що я.
Роланд мало не випустив чашку з рук:
– Кхем, чому ти питаєш… Ці дні я був зайнятий розселенням біженців, тому мені рідко випадав час побудити з нею наодинці.
Її очі негайно засвітилися:
– Ти не збрехав.
– Звичайно, ні. Я…
Не встиг Роланд договорити, як Соловейко раптом зникла. Потім він відчув дотик м’яких губ до своїх вуст. Дотик був швидким, він залишив після себе лише мало відчутний присмак в’яленої риби. Роланд знадобився якийсь час, щоб зрозуміти, що сталося.
– Зажди…
Однак і цього разу він не зміг закінчити, два тонкі пальці притиснулися до його губ. Хоча Роланд не бачив Соловейка, але знав, що вона стоїть поряд.
– Я знаю, що ти хочеш сказати… – її шепіт долинув до його вух. – Я не хочу нічого міняти, і не маю наміру ставати між тобою й Анною, я просто сподіваюся залишатися біля тебе, оце і все. Будь ласка, вибач мені. Я не смію показуватися тобі, бо не знаю з яким виразом маю дивитися на тебе. Ваша Високосте, ви ж не відчуваєте до мене ненависті?
– … – Роланд відкрив рота, збираючись сказати, що він не відчуває ненависті до Соловейка. Однак перешкода в його серці пов’язана не зі словами подобається чи не подобається, а з етичними нормами сформованими знаннями двадцяти років життя в іншому світі. Тож тут він не може себе обманювати.
– У такому випадку, – прошепотіла вона, – не кажи нічого. Це не твоя вина, я просто зробила те, що хотіла.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Дяка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.