Звільнити цю відьму. Розділ 263

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ , AlastorAndrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 262.

Розділ 263. «Пшениця дозріла»

Під палючим сонцем Сеньї Далі у солом’яному капелюсі пройшовся берегом річки, щоб перевірити ріст колосків пшениці.

Майже через чотири місяці після посіву пшениця вже в основному дозріла.

З погляду, безкрайнє пшеничне поле здавалося золотим океаном. Пшеничні колоски були пишні й повні, а кількість зерен удвічі більша, ніж у будь-якої ярої пшениці, яку він коли-небудь бачив. Навіть не треба чекати зважування врожаю, Сеньї й так знав, що цей рік буде вдалим.

Безперечно, це завдяки внеску відьом.

Він допомагав батьку з землеробством протягом десяти років, тому, природно, знає, як виглядає пшениця. Пшениця має від одного до трьох колосків, і на кожному колоску буде десь двадцять-тридцять зерен. Родючий ґрунт справді вплине на розмір зерен пшениці, але чи може це подвоїти кількість зерен у колоску пшениці? Тож він не міг придумати ніякого іншого пояснення, окрім того, що тут доклали руку відьми.

Є також багато інших змін, як-от високі водонапірні вежі в місті – він зблизька вивчав цих залізних велетнів. Людина б не змогла підняти цю величезну металеву ємність на металевий каркас, вищий за житловий будинок, що вже говорити про те, що їх побудували майже за одну ніч. Тепер жителям міста лише зрідка доводиться носити відра з водою, їм достатньо торкнутися крану і з труб потече прохолодна колодязна вода.

Те саме стосується і «маленьких островів» посеред річки Червона Вода. Відтоді, як Його Високість провів церемонію нагородження і вивів пані Нану на сцену, використання сил відьом стає дедалі помітнішим. Очевидно, зробити так, щоб посеред річки з’явилися ділянки землі, може лише відьма.

Якось він запитав про це голову ратуші Барова й отримав відповідь, що йому не потрібно звертати на це увагу, в Його Високості Роланда є власний шлях.

Що ж… зрештою королівська родина завжди любила мірятися силою з церквою. Навіть якщо церковники надішлють військо, щоб атакувати принца, то їм спочатку потрібно перемогти першу армію, щоб мати можливість наблизитися до Його Високості. Іншими словами, західний регіон може бути лише територією Роланда Вімблдона.

Герцог Раян найкращий приклад цього.

– Пане, ви прийшли, – двоє рабів, що працювали у полі, побачили Сеньї Далі й негайно підійшли. – Як бачите, скоро це пшеничне поле потрібно буде жати, т-тож ми хочемо дещо запитати…

– Ми хочемо запитати: чи правда те, що сказав володар раніше?

– Так-так-так, – погодився інший раб, нервово потираючи руки, – чи справді ми можемо стати вільними людьми?

Як голова міністерства сільського господарства, крім записів найкращих методів посівів і збирання даних по врожаю, Сеньї також має ще один важливий обов’язок: спілкуватися з рабами і пояснювати їм політику Його Високості й ратуші. Хоча йому не подобалися ці сільські бугаї, що цілими днями копалися в землі, але дисципліна лицаря дозволяла йому виконувати це завдання.

– Бачите ці гасла? – Сеньї показав на банери, розміщені на краю сільськогосподарських земель.

– Пане, я… не вмію читати… – ніяково усміхнувся раб.

– Праця веде до багатства, праця змінює долю, – сказав Сеньї. – Тобто, поки ви наполегливо працюєте, у вас буде можливість стати вільними людьми. Це обіцянка Його Високості – і вона обов’язково буде виконана.    

– С-справді? Це чудово!

– Крім того, ставши вільною людиною, ви зможете жити в місті, мати власний цегляний будинок і матимете право здобувати початкову освіту. Тоді вам більше не доведеться питати в мене, що там написано, – Сеньї ще раз повторив завчені слова.

– Так, пане, – раб схвильовано кивнув. – На вулиці жарко, хочете завітати до моєї хижі й випити склянку холодної води?

– Ні, у вас ще багато роботи, – він махнув рукою.

Двоє чоловіків схилили голови, подякували і повернулися на поле працювати. Це питання, яке Сеньї чув найчастіше за останній місяць. Скільки б разів їм не говорили, вони завжди запитували знову і знову, ніби боячись, що в якийсь момент володар передумає.

Неподалік його зустріла наступна група людей.

– Вітаємо, пане Сеньї, після збору і сушіння пшениці ми повинні здати лише 70% врожаю?

«Хаа», – подумки зітхнув він. Це питання друге по частоті після питання про можливість стати вільними людьми.

– Так буде у перший рік, далі вам потрібно буде давати дедалі меншу частку. Коли ви станете вільними людьми, вам потрібно буде здавати всього лише 20% врожаю, про що ми неодноразово говорили.

– Буде чудово стати вільними людьми, – сказав високий чоловік, чухаючи потилицю. – А з трьома десятими врожаю ми можемо…

– Їх ви можете продати Його Високості, залишити для себе як їжу чи зберегти насіння для наступного посіву. – Сеньї плеснув у долоні, привертаючи увагу всіх рабів навколо. – Слухайте уважно. Приватний продаж зерна у Прикордонному Місті – заборонений. Неважливо, продаєте ви його місцевим чи приїжджим купцям, це порушує закони Прикордонного Міста. Якщо ви так зробите, то не тільки отримані кошти будуть конфісковані, вас також можуть ув’язнити.

– А що нам робити, якщо володар виставить дуже низьку ціну? – пробурмотів високий чоловік.

– Звичайно, такого не станеться. Закупівля зерна Його Високістю буде здійснюватися за стабільно високою ринковою ціною. Буде це поганий урожай чи хороший – суттєво на ціну це не вплине. Тому вам не потрібно хвилюватися, що ви не зможете забезпечити себе харчами після продажу пшениці, також вам не потрібно хвилюватися про те, що якщо буде хороший урожай, то ви не зможете продати зерно чи що його доведеться продавати за низькою ціною. – Є лише одне місце, де можна продавати їжу в усьому Прикордонному Місті, це – ринок, а ринок підпорядковується ратуші.

– Тоді якою буде ціна…?

– Не хвилюйтеся, принц особисто оголосить ціну перед початком купівлі зерна.

Глянувши на рабів, що розходилися по двоє-троє, він облизав сухі губи і продовжив огляд посівів. Він не знав, скільки з цих людей закарбують його слова у пам’яті, але пан Баров чітко дав зрозуміти сувору волю Його Високості: ті, хто продаватиме зерно не у законний спосіб, будуть суворо покарані.

У цей момент молодий раб відірвався від натовпу і повернувся до Сеньї.

– Пане, – важко видихнув він, – я хочу ще дещо запитати.

– Так?

– Чи знаєте ви, куди поділися пані Мей і пані Ірен? – молодий раб завагався, але продовжив: – Останнім часом на площі не було вистав, тож я хотів запитати… про їхню ситуацію. Можливо, вони… захворіли?

Це було свіже і цікаве запитання, Сеньї не втримався і підняв кутики губ. Якби він випадково не побачив, як акторська трупа проходила через формальності в ратуші, то справді не зміг би відповісти.

– Вони вирушили до фортеці Довга Пісня.

– О, – молодий раб виглядав розчарованим, – вони не планують залишатися у Прикордонному Місті?

– Вони просто збираються виступати у театрі фортеці, – Сеньї знизав плечима. – Та і погода зараз спекотна, ніхто не хоче тримати їх на сонці і бачити, як вони заливаються потом, правда? Потрібно зачекати до осені, вони повернуться і продовжать виступати на площі.

– О-он воно що… дякую, пане!

Дивлячись на спину молодого раба, що радісно повернувся до гурту, Сеньї не міг не подумати про себе – від лицаря до полоненого, від полоненого до чиновника мерії. Досвід за останні кілька місяців можна описати як злети і падіння. Він не хотів повертатися на територію Прудких Вовків, де у нього не залишалося нічого, крім майже зруйнованого будинку і поля пшениці. Він став лицарем лише для того, щоб втекти від життя, яким жив його батько-фермер.

Не кожен лицар може бути таким чудовим, як Вранішнє Світло, щоб отримати найкращу територію і стати особистим лицарем герцога. Тепер за рік він отримує більше, ніж коли був лицарем, а ще він має багато можливостей для зростання. Можливо, настав час привезти батьків у це містечко, одружитися з дівчиною і насолоджуватися життям.

>>Розділ 264<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.