Звільнити цю відьму. Розділ 265

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ , AlastorAndrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 264.

Розділ 265. Останній ворог

Тіфіко увійшов до склепінчастої круглої кімнати на вершині вежі володаря Порту Чиста Вода.

На відміну від звичайних замкових веж, ця вежа вища і вужча. Крім ведення урядових справ і спостереженням за тим, що робиться навколо, він сумнівався, що сюди можна скликати міністрів для проведення засідання.

Меблі і речі в кімнаті не змінили свого положення, ніби власник щойно вийшов і скоро повернеться назад. Навпроти входу стояв червонувато-коричневий прямокутний стіл. На ньому лежали акуратно складенні книги, по центру залишилися кілька незакінчених документів, перо було вставлене у чорнильницю, ніби очікуючи, коли його знову візьмуть до рук і продовжать писати.

Тіфіко повільно, крок за кроком, підійшов до столу і сів на велике крісло. Поверхня крісла покрита прохолодним килимком, зробленим з паличок бамбука, що цілком підходило для полегшення літньої спеки. Поряд з кріслом стоїть велике відро з водою, яке, очевидно, використовувалося для зберігання льоду і охолодження кімнати. Проте сьогодні погода була трохи похмурою, а над морем збиралися низькі темні хмари, тож у кімнаті не відчувалося літньої задухи.

Тіфіко нахилився, притулився обличчям до столу і втягнув носом ледь відчутний запах – аромат рослини під назвою нефритове дерево, який Ґарсія любила найбільше. Роблять такий цей запах у Хребті Холодного Вітру і, в порівнянні з ароматами троянди і розмарину, він має унікальне і свіже відчуття прохолоди, ніби сніг і лід півночі були розтоплені в ньому.

Лише коли людина користується предметом протягом тривалого часу, вона фарбує його у свій аромат. Жодних сумнівів, його сестра завжди любила сидіти у цьому кріслі, поклавши руки на стіл, коли слухала звіти підлеглих або писала укази.

Подумавши про це він не міг стримати сміх.

– Хаха… ха… хаха… хахахахахахахахаха….

Зрештою Тіфіко відкинувся на спинку крісла, підняв голову і голосно зареготав.

Він нарешті переміг!

Ґарсія відмовилася від Порту Чиста Вода і південного регіону, що еквівалентно відмові від трону Сірого Замку.

Дізнавшись, що флот «Чорне Вітрило» прямує на північ уздовж берегової лінії, він негайно скликав свої війська і зібрав понад 5 тисяч рабів, щурів і злочинців, та послав їх прямо на південь, щоб атакувати лігво Ґарсії у Порту Чиста Вода. Єдині, хто чинив їм спротив, це люди пісків. Він не знав, які обіцянки вони отримали, але ці люди продовжували кидатися на його армію хвиля за хвилею, ніби охоплені відчаєм. Біда була в тому, що у них також були пігулки берсерка.

Битва тривала майже півмісяця, Тіфіко скористався перевагою у кількості, щоб знову і знову зривати контратаки супротивника і поступово ослаблювати лінію оборони людей пісків. У цій війні на виснаження загинуло майже три тисячі людей. Якби не вплив пігулок, Тіфіко сумнівався, що зібрані ним раби, щури і злочинці наважилися б вийти на смертельне поле бою і зійтися в бою з жорстокими і лютими людьми пісків.

Результатом битви стало те, що він переступив через шари трупів і піднявся на вежу володаря Порту Чиста Вода.

«Королева Чистої Води» стала історією, а південний регіон Сірого Замку нарешті повернувся під його контроль.

– Ваша Величносте? – мабуть, почувши його щирий сміх, лицар, що стояв біля входу на варті, штовхнув двері та зайшов усередину.

– Нічого такого, – Тіфіко підвівся і жестом показав лицарю слідувати за ним. Далі вони вийшли на округлу терасу через бокові двері.

Злегка солонуватий вітерець дув йому в обличчя, а морський бриз шурхотів одягом. Темні хмари над морем ставали дедалі густішими і темнішими, ніби насувався шторм.

«Як шкода», – подумав Тіфіко. Він хотів побачити, як місто третьої сестри, гавань і вежа володаря перетворяться на попіл у шаленому вогні, але, схоже, у нього не вийде це зробити. Останні шість місяців він керував військами в різних регіонах королівства і майже ніколи не залишався у столиці довше місяця. Усі справи він довірив прем’єр-міністру. Хоча маркіз Вік видається дуже лояльним, але лояльність не означає, що людина назавжди зачинила двері для інших і не піддасться спокусі. Ґорон Вімблдон – найкращий приклад цього. Тіфіко має якнайшвидше повернутися до столиці, щоб стримати приховані течії в політичній сфері королівства. А оскільки дощ на півдні триватиме кілька днів поспіль, він не може витратити стільки часу на очікування.

– Завтра рано-вранці я вирушу назад до столиці, – сказав Тіфіко. – Усі найманці та лицарі, крім моєї особистої охорони і лицарів Королівського міста, перейдуть під твоє командування. Сер Ед Гейвс, будь ласка, подбай про це місце. Охороняй південний регіон і не дозволяй людям пісків знову ступити у Сірий Замок.

– Ви… наказуєте мені залишитися тут? – молодий лицар із північної родини Гейвс був приголомшений. – Але я хочу й далі битися на вашому боці, Ваша Величносте. Я…

– Охорона південного регіону – це також боротьба на моєму боці, сер Ед, – перебив Тіфіко. – Послухай, тут попереду ще багато робити, тому я маю залишити південний регіон у руках надійної людини, яка зможе подбати про ситуацію.

– Але… – Ед, здавалося, ще трохи вагався.

– Я знаю, про що ти хвилюєшся, – посміхнувся новий король і поплескав лицаря по плечу, – не турбуйся, ти не залишишся тут назавжди. Коли ситуація у Порту Чиста Вода налагодиться, я негайно поверну тебе назад до столиці. Сірий Замок досі не об’єднаний, і перш ніж я зможу повернути собі західний регіон, мені знадобляться ще більше лицарів, які битимуться за мене. Тож як я можу про тебе забути?

Почувши ці слова молодий лицар підняв голову із сяючими очима, а далі став на коліно і голосно сказав:

– Як накажете, Ваша Величносте!

– Піднімайся, – задоволено кивнув Тіфіко, – далі тобі потрібно зробити три головні речі. Перша – привести всіх мешканців Порту Чиста Вода, що тут залишилися, у столицю.

– Ви не хочете повісити цих зрадників? – здивовано запитав лицар.

– Ні, їх не можна вважати справжніми зрадниками. Якби вони справді були на боці Ґарсія, то давно б відправилися за флотом «Чорне Вітрило». Якщо я вб’ю цих людей, то лише зіграю їй на руку. – Однак вплив третьої сестри перевершив його очікування. З понад 10 тисяч мешканців Порту Чиста Вода плюс раби, яких взяли у полон в Орлиному місті лише 400 людей не захотіли йти за нею. Якби не сильний спротив людей пісків, це місце нічим би не відрізнялося від покинутого міста.

– Ваша Величність милосердна.

– Друга – спали гавань, місто і вежу володаря. Я хочу, щоб усі в південному регіоні побачили – лігва Ґарсії більше не існує. Навіть якщо вона повернеться сюди, її чекатимуть лише руїни.

– Слухаюсь, – відповів лицар.

– І остання – збери для мене біженців. – Тіфіко поглянув на небо й море, і спокійно вів далі: – Безхатьки, щури, бандити і навіть люди пісків – підійдуть усі. Від часу битви за Орлине місто і до сьогодні, війна у південному регіоні не вщухала надовго. У навколишніх містах і селах має бути велика кількість біженців. Неважливо, якими методами ти їх будеш збирати. До початку війни з придушення західного регіону ти маєш надати мені принаймні 5000 чоловік.

Втеча Ґарсії підтвердила правильність його стратегії: використовувати перевагу в кількості, яку він має, володіючи більшою частиною Сірого Замка, і придушувати силу повстанців. Достатньо сотні лицарів, що ведуть в атаку простолюдинів. Самим лицарям навіть не доводилося брати участь у битві, вони відповідали за розподіл пігулок і керування боєм. Маючи абсолютну перевагу в кількості, поки вони продовжуватимуть атакувати знову і знову, у ворога не буде жодних шансів вистояти. Якби Ґарсія вирішила захищати Порт Чиста Вода, а не покинути його, її б неминуче поглинула хвиля божевільних людей, що проковтнули пігулки берсерка.

Тепер у нього є лише один ворог – Роланд Вімблдон із західного регіону.

>>Розділ 266<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.