Звільнити цю відьму. Розділ 273

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ , AlastorAndrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 272.

Розділ 273. Божий камінь відплати

Роланд приблизно оцінив розміри печери – дно розміром з футбольне поле, яке оточували круті стіни з гірської породи. Дорога, що вела сюди, починалася в середині однієї зі стін, а біля виходу були вузькі кам’яні сходи, що вели вниз.

– Схоже, це не ви їх зробили, – Роланд присів і опустив смолоскип до землі. У світлі вогню на кам’яних сходах чітко виднілися сліди від ударів сокир і ножів, а також шар пилу, який забився у тріщини і покривав усе.

– Звичайно, ні, Ваша Високосте, сходи вже були тут, коли ми знайшли це місце, – Картер знизав плечима. – Гадаю, вони були тут десятиліттями.

– Або сотнями років, – раптом сказала Анна.

– Я теж так думаю, – кивнула Блискавка, – Прикордонне Місто було засноване лише сімдесят років тому, тож ці кам’яні сходи навряд чи пов’язані з місцевими жителями або з королівством.

– Невже сотні років тому хтось жив у західному регіоні? – запитав Картер. – Сірий Замок тоді ще навіть не був заснований.

Роланд поплескав лицаря по плечу:

– Чотириста п’ятдесят років тому існувала група людей, нині забутих історією. – Далі він підняв факел. – Ходімо вниз і подивимося.

Двадцять-тридцять солдатів уже були в печері, Роланд повів лицаря і відьом прямо до божого каменю відплати. Лише опинившись біля підніжжя, він повністю відчув велич божого каменю відплати. Навіть якби Роланд розкинув руки, то це було б менше одної десятої його розміру. Щоб побачити вершину, потрібно задерти голову. Найвища фіолетова кришталева призма божого каменю відплати у висоту десь тридцять метрів, що можна прирівняти до будинку восьми-дев’яти поверхів.

Теоретично, камінь може випромінювати власне світло у випадку, якщо він радіоактивний або має флуоресцентні компоненти. Проте світло божого каменю відплати, очевидно, не мало нічого  спільного ні з тим, ні з тим. У першому варіанті світло з’являється від іонізації повітря, яке спричинене розпадом елемента. До того ж, що коротший період напіврозпаду, то яскравіше світло. Виходячи з яскравості божого каменю відплати, усі солдати, які увійшли першими, уже б мали померти від іонізуючого випромінювання. У другому варіанті потрібне зовнішнє джерело світла, щоб камінь міг сам випромінювати світло. Однак глибоко під землею не було джерело світла, тому, очевидно, божий камінь відплати не мав би змоги постійно випромінювати це холодне світло.

Роланд також помітив, що хоча божий камінь відплати мав форму призми, що є звичайною для кристалів, його поверхня не мала кристалічних ліній, а була гладкою, як скло.

– Церква продає божий камінь відплати розміром з палець за кілька золотих драконів. Такий величезний камінь… буквально може спустошити скарбниці чотирьох королівств, – не стримав зітхання Картер.

– Продати його вельможам, щоб вони вбивали відьом? – люто глянула на нього Соловейко.

– Е-е, я не це мав на увазі, – відповів головний лицар, мимоволі відводячи погляд.

– Я вперше бачу божий камінь відплати такого кольору. Хіба він не повинен бути білим і прозорим? – Блискавка з цікавістю вивчала призматичні стовпи. – Якщо я візьму трохи з собою, то більше не потрібно буде заплювати свічки вночі?

– Я ліпше запалю десяток свічок у задушливій кімнаті, ніж скористаюся цим, – сказала Соловейко, схрестивши руки на грудях. – Для відьом – це в’язниця, кайдани і ланцюг, який у своїх руках тримає церква! Було б прекрасно, якби у світі не було цього проклятого каменю.

– Ой, сестро Соловейко, ти все одно не читаєш уночі… – Блискавка облизнула губи, підняла з землі камінь і глянула на Роланда. – Можу я відламати трохи і забрати його собі як трофей з експедиції?

Роланд кивнув:

– Якщо ти не відчуваєш ненависті до таких речей.

Вона зважила камінь на руці, а потім сильно кинула в край призматичного стовпа. Почувся лише чіткий звук «дінь» і камінь розколовся разом зі звуком, але на призмі не залишилося навіть подряпини.

Лицар не втримався і вигукнув:

– Що це таке… Хіба божі камені відплати не ламкі і крихкі?

– Можливо, це тому, що камінь світиться інакше, – Блискавка струсила пил з руки і дістала з сумки ножа. Деякий час вона намагалася подряпати і надрізати призму, але нічого не вийшло.

Роланд відчув, що щось не так, і махнув Соловейку:

– Спробуй ти.

Вона лише кивнула, дістала револьвер і натиснула курок, націливши на призматичний стовп. По печері прокотився потужний гуркіт, з місця, куди влучила куля, полетіли іскри. Коли дим розвіявся і група підійшли ближче, вони побачили, що куля залишила лише неглибокий слід на поверхні каменю.

Це означало, що інтенсивно сяючі камені перевищували за міцністю однорідну сталеву пластину.

– Навіть револьвер марний? – Картер нахмурився. – Тоді як церква відколює і полірує їх для продажу?

Ніхто не міг відповісти на це питання, вони всі враз спохмурніли.

Роланду було достатньо власної сили, щоб порвати поїдений іржею ланцюжок з божим каменем покарання, який колись був на шиї Анни. Достатньо двічі чи тричі сильно натиснути на божий камінь відплати, щоб він перетворився на купку білого порошку.

Анна, яка зберігала мовчання, раптом заговорила:

– Ваша Високосте, ви ще пам’ятаєте карту скарбів, яку намалював Фейрін Сіерте, лицар Вранішнє Світло?

– Карта скарбів? – Роланд був приголомшений. Він смутно пам’ятав, що там був зображений трикутник, який займав більшу частину рисунка. Три вершини вказували на Святе Місто Такіла, кам’яну вежу в Туманному Лісі, а також на підніжжя гори Північний Схил… Хвилинку, підніжжя гори Північний Схил? У його голові ніби промайнула блискавка. – Невже…

– Мені здається, що та точка вказувала не на підніжжя гори Північний Схил, а на це місце, – повільно сказала Анна. – На цю печеру, де розташований величезний божий камінь відплати.

……

Після ретельних пошуків, окрім величезної кількості непорушного божого каменю відплати, інших цінних знахідок у печері не знайшлося.

Якщо не брати до уваги стародавніх книг чи чогось подібного, не було навіть решток інструментів, якими робили кам’яні сходи, що було дуже дивно. Згідно з сучасним рівнем технологій, видовбати сходи у крутій скелі – це величезна і складна робота. Тож випадкові падіння і втрати інструментів мало би бути звичним явищем. Але у печері було лише каміння, здавалося, що її ретельно очистили перед тим, як піти.

Коли Роланд повернувся до кабінету, він попросив Сувій відтворити рисунок лицаря Вранішнє Світло в ілюзорній книзі.

Як і в його пам’яті, найпівденніша точка справді припадала на підніжжя гори Північний Схил.

Якщо припущення Анни правильне, то чи може бути так, що ця карта була залишена церквою, коли вона шукала нову жилу божого каменю відплати? Але чому, витративши стільки зусиль і навіть зробивши у гірській породі сходи, церковники усе покинули? Якби церква 450 років тому заснувала тут церкву, сьогоднішнє Прикордонне Місто виглядало зовсім інакше. Судячи з ціни на божий камінь відплати та його використання, малоймовірно, що вони добровільно відмовилися б від ресурсів у цій шахті.

На сьогодні Святе Місто Такіла є далекою зоною, повністю для них недосяжною. Можливо, він отримає відповіді на ці запитання, коли добереться до кам’яної вежі… або правда так і залишиться похована у віках.

>>Розділ 274<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і BuymeacoffeeБанка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.