Звільнити цю відьму. Розділ 285

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ , AlastorAndrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 284.

Розділ 285. Відповідь

Ситуація на Сонному острові стає кращою з кожним днем. Коли Тіллі піднімається у повітря, то може бачити, як люди приходять і йдуть, а також жвавий ринок.

Тепер Сонний острів це більше не місце, де три сотні відьом живуть в ізоляції. Завдяки переговорам із затокою Півмісяця, островом Двох Драконів, портом Західне Сонце і Мілководним містом, між фіордами і Сонним островом встановилися торгові зв’язки. Вона також запросила оселитися тут жителів з кількох багатолюдних сіл та островів.

Хоча зараз люди жили на околицях острова і досить далеко від відьом, Тіллі вірить, що одного дня Сонний острів стане місцем без упереджень. Злиття – повільний, але захопливий процес. Незалежно від того, чи приєднуються до них пробудженні відьми, чи залишаються у рідних місцях і місцеві приймають їх – для Сонного острова це хороші новини. Це означало, що Тіллі та відьми, з якими вона перебралася сюди, отримують більше підтримки.

– Спускайся, вітер посилюється, – крикнула знизу Попіл. – Обережно, не впади!

– Все добре! – Тіллі махнула рукою, раптом її тіло різко опустилася. Вона знизилася на певну висоту, перш ніж відновила рівновагу. – Ух… досі складно це контролювати.

– Ти знаєш, що це складно контролювати, і все одно літаєш так високо! – Попіл тупнула ногою. – Ти можеш тренуватися на меншій висоті або над морем. Якщо ти зараз не спустишся, я піднімуся на дах, щоб зловити тебе.

– Добре, добре, я зрозуміла, – Тіллі відчула, що вітер справді почав ставати все сильнішим і сильнішим, тому припинила хизуватися, зібрала магічну силу і повільно приземлилася в саду своєї резиденції.

– Будь ласка, наступного разу, коли захочеш зробити щось подібне, поклич Моллі, – сказала Попіл, її очі були широко розплющеними. – Принаймні її магічний слуга може тебе спіймати.

– Поки я вливаю в нього магічну силу, то не впаду. Щонайбільше, я просто не зможу контролювати напрямок, – вона зняла рукавичку з магічним каменем і протягнула Попіл. – Спробуй і ти. Відчуття польоту просто неймовірне. Коли дивишся на Сонний острів з повітря, то світ навколо виглядає абсолютно новим.

– Е ні, – Попіл змахнула рукою, – раніше я не змогла активувати магічний камінь блискавки, що вже говорити про цей камінь, в який потрібно постійно вливати магічну силу. До того ж він один. Навіть якщо я навчуся ним користуватися, то все одно не зможу літати з тобою.

– Твоя правда, – Тіллі з деяким жалем прибрала рукавичку. – Я часто думаю, що якщо зможу зрозуміти принцип роботи, то було б добре самій робити магічні камені з потрібними здібностями.

– Думаєш, їх хтось створив?

– Звичайно, – без вагань кивнула Тіллі. – Чи це їхня полірована поверхня, чи їхнє застосування – навряд чи ці камені сформувалися природним шляхом. Люди, які побудували руїни, певно мали глибше розуміння магії. На жаль, вони не залишили підказок, окрім купи документів, які складно зрозуміти.

У цей момент з неба раптом впала величезна біла постать. Через велику швидкість вона мало не стукнулася об землю, проте здійняла навколо себе хмару пилу.

– Мейсі? – Попіл підняла брови.

– Ух… так боляче, куу. – Це справді була невисока дівчина. Вона встала з землі і потерла голову. – Щойно мої очі мене не підвели? Пані Тіллі може літати в небі! Якби не колір волосся, я б подумала, що це Блискавка.

– Ти все правильно побачила. Я щойно літала. – Тіллі усміхнулася і потерла щоку. – Як… Чи добре живеться відьмам Сонного острова у Прикордонному Місті?

– Дуже добре, куу. Вони всі попросили передати вам листи, – Мейсі дістала конверти з сумки. – Це від Лотос, це від Евелін, а це… від Його Високості.

Тіллі була дещо здивовано, коли побачила лист від принца, той був товщиною у пів пальця і щільно загорнутий, тому більше нагадував пакунок. Коли вона взяла його в руки, то відчула, що він важкуватий, тож там, очевидно, більше ніж кілька аркушів паперу.

– Дякую за твої старання.

Попіл дістала половинку пшеничного коржа, відламала маленький шматок і протягнула Мейсі, але та похитала головою, запхнула до рота жменю сушеної і риби і невиразно сказала:

– Я піду гратися з Моллі.

Після цього вона знову перетворилася на величезного білого голуба, змахнула крилами і полетіла з саду.

– Чому мені здається, що вона знову стала більшою, після того, як я місяць її не бачила?

– Теж саме відчуття, – усміхнулася Тіллі. – Схоже, у Прикордонному Місті справді добре живеться.

Повернувшись до будинку, вона розпечатала конверт надісланий Роладном Вімблдоном, і побачила, що, крім листа, там також був десяток дуже реалістичних зображень.     

– Що це?

Питання Попелу луною озвучило збентеженість Тіллі. Вона похитала головою й один за одним розклала малюнки. Те, що на них зображено, видавалося неймовірним. Тло виглядало як вечір десь на пустирі, все омито криваво-червоним світлом призахідного сонця, на передньому плані зображені дві жахливі постаті. Монстри билися з групою відьом. Відьми явно були в невигідному становищі, а їхні здібності, здавалося, не мали жодної сили. Ні отруйні змії, ні вогняні кулі не могли зупинити ворога. На останньому малюнку кілька відьом лежали у калюжах крові.

Тіллі нахмурилася. Малюнки перед нею явно робота відьми. Тільки магія могла створити таке реалістичне зображення. Однак… це просто малюнки чи вони показують події, що сталися раніше?

З тривожним відчуттям вона схопила лист і швидко його прочитала.

Невдовзі Тіллі відчула, як стиснулося серце, а щоразу, коли в листі зустрічалося слово «демон», її руки злегка тремтіли.

– Що не так? – Попіл взяла її за зап’ястя. – Що написано в листі?

– Минуле Союзу Відьом, – Тіллі поплескала Попіл по тильній стороні руки, показуючи, що з нею все добре. – Вони раніше шукали Святу Гору в пустці… ти ж ще пам’ятаєш історію про Святу Гору, так?

– Так, говорилося, що це місце, де відьми зможуть знайти справжній мир і спокій, але це лише порожні плітки, – несхвально сказала Попіл. – Ми мирно і спокійно живемо на Сонному острові, а демонічне поглинання – це брехня, створена церквою.

– Однак Хакала вірила, що Свята Гора справді існує. Також вона знайшла стародавню книгу в руїнах Східного Лісу. Хакала вірила, що брама Святої Гори знаходиться в пустці, куди не ступала нога людини, вона очолила Союз Співпраці і повела відьом через Непрохідний гірський хребет до пустки. Однак вони не знайшли там Святої Гори, натомість вони зіткнулися з жахливими монстрами, – тихо сказала Тіллі.

– З тими, що на малюнку? – Попіл різко видихнула.

– Саме так, – обличчя Тіллі потемніло. – У листі сказано, що вони мають дивовижну силу, швидко рухаються і можуть керувати демонічними звірами. Один із них міг навіть випускати блискавки з руки… дуже нагадує здібність відьми. Зрештою з сорока відьом вижило лише шестеро, тож у відчаї вони вирішили шукати притулку у володаря Прикордонного Міста.

– То он що… сталося.

– Також мене бентежить те, що в кінці стародавньої книги надряпаний короткий переказ вмісту, але зроблений він мовою чотирьох королівств. – Тіллі знову глянула на кінець листа. – Там згадується Святе Місто, боротьба з демонами, а також експеримент Акаліс з армією божої кари. Все це мало статися понад 400 років тому. Але якщо вони знали мову чотирьох королівств, то чому писали документи й книги іншою мовою?

П’ята принцеса довгий час міркувала над цим, але так і не дійшла до якось висновку, вона вирішила зараз не зосереджуватися на цьому і взяла лист Сільви, що побачити результати розслідування щодо володаря Прикордонного Міста.

Перше речення отриманого листа приголомшили її навіть більше, ніж коли вона побачила слово «демон».

«Пані Тіллі, я не знайшла жодних ознак маскування чи магічної сили на Роланді Вімблдоні. Крім сестер Союзу в місті немає інших відьом. Тому я думаю… що він може бути вашим справжнім старшим братом».

>>Розділ 286<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і BuymeacoffeeБанка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.