Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ , Alastor, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc.
Звільнити цю відьму. Розділ 285.
Розділ 286. «Зміна»
Справжній старший брат.
Справжній… старший брат? Як таке можливо?
Тіллі тримала листа обома руками, але зовсім не могла зосередитися, думки в її голові нагадували хвилі: то накочувалися, то відкочувалися.
Вімблдон III мав п’ять дітей. Ґорон, Тіфіко і Ґарсія народилися раніше, тому їх можна вважати першим колом. На момент, коли народився Роланд, наймолодшій тоді дитині, Ґарсії, було вже шість років, тому вона, ясна річ, не брала його з собою гратися. За логікою Тіллі і Роланд мали б утворити ще одне коло, але… цього не сталося.
Він прагнув поладнати з двома старшими братами і вписатися в їхнє коло, але з нього часто знущалися. Це призвело до того, що характер Роланда став спотвореним і дратівливим. Звичайно, він не наважувався виплеснути свій гнів на Ґорона та інших, тому виливав його на Тіллі.
Наприклад, якось він намагався примусити її разом з ним украсти батькову корону і, отримавши відмову, негайно розлютився та почав ображати і принижувати Тіллі, вони навіть обмінялися кількома ударами. Пізніше, коли батько дізнався про це, Роланда суворо покарали, проте він як і раніше намагався принижувати й ображати її.
В той час подібні речі вона не могла зрозуміти, але зараз, озираючись назад, Тіллі вважала їх досить смішними і… дитячими.
Коли їй було десять років, вона знайшла в улюбленому взутті порізаного дощового черв’яка, вона більше не могла цього терпіти і вирішила дати відсіч. Тіллі покликала Роланда і, коли він розкрив рота, щоб почати їй погрожувати, запхала порізаного дощового черв’яка прямо йому до рота. Після цього він більше не наважувався її провокувати, а вона більше не хотіла мати з ним справу.
Досягнувши повноліття, Роланд не змінився, ба більше, став ще гіршим. Вона часто чула про його вульгарну поведінку. Дворяни називали його дратівливим, підлим, неосвіченим і невмілим. Його можна було вважати найнеприємнішим серед дворян. Він не мав нічого, крім свого статусу члена королівської родини. Тіллі повністю погоджувала з такою оцінкою… а ще вона знала, що його дратівливість і підлість це маска під якою він ховав свою слабкість – боягузтво і страх.
Але чи могла б така людина раптом стати на бік відьом? Надати притулок тим, кого називають «прислужницями диявола» і навіть зайти так далеко, щоб стати ворогом церкви?
На мить Тіллі не знала, що сказати.
– Тіллі? Тіллі? – вона отямилася лише після того, як Попіл двічі струснула її.
– Зі мною все гаразд, це просто трохи… неймовірно, – Тіллі похитала головою. – Сільва сказала, що володар Прикордонного Міста, швидше за все, справжній Роланд Вімблдон, а не маріонетка і не замінений якоюсь відьмою.
– Е, та дурна тварина, яка намагалася мене обма… кхе-кхе, той хлопець? – Попіл двічі кашлянула. – Ми не бачилися лише рік, але він справді зазнав неймовірних змін. Хоча він виглядає майже так самого, як і раніше, але відчуття були такі, ніби я зустрілася з абсолютно іншою людиною.
– Можеш розповісти трохи більше?
Попіл нахилила голову і довго думала, перш ніж заговорила:
– Гадаю… найбільша різниця – це, мабуть, чистота.
– Чистота?
– Чи це його одяг… чи відчуття, яке він справляє на інших. Він не любить коштовностей, як інші дворяни. Неважливо, золото це, срібло чи коштовні камені – він не носить на собі нічого з цього. – Попіл пригадувала. – Його одяг виглядав звичайним, дещо просторішим, але без мережива, стрічок чи золотих ниток. Якби не його примітний колір волосся, він би виглядав майже так само, як звичайна людина, але… він зовсім не нагадував звичайну людину.
– Нагадував дворянина? – запитала Тіллі.
– Ні, не дворянина, – Попіл скривила губи, – жоден дворянин не є чистим, вони нагадують або водойму зі стоячою водою, або каламутний бруд під стоячою водою. А він… я не можу описати це точно, якщо коротко, то інші люди почуваються біля нього добре.
– Важко повірити, що ти сказала про нього щось подібне.
– Ем, я просто хотіла серйозно відповісти на твоє запитання.
Тіллі видихнула. Схоже, брат справді дуже змінився, але що саме спонукало його до змін? Можливо, це сталося через причину, яку він сам не знає і це привело до того, що він несвідомо став зовсім іншою людиною?
П’ята принцеса раптом згадала перший лист Роланд: «Для цього потрібно повністю знищити церкву, перетворити ідею про те, що відьми – це втілення зла, на порох і вивести людей з дурних упереджень і невігластва. Це буде довгий процес, і мені знадобиться вся підтримка, яку ти зможеш надати. Стосовно того, що змусило мене прийняти таке рішення і припинити бути байдужим до всього, як це було в минулому, я зможу розповісти про ці деталі пізніше, коли випаде можливість».
Можливо, лише зустрівшись з ним особисто, вона зможе дізнатися справжню причину.
Відволікшись від думок, Тіллі знову повернулася до листа.
Далі Сільва розповідала про те, що бачила і чула у Прикордонному Місті.
Виявилося, що Роланд обрав її для дослідження мінеральних ресурсів у шахті Північного Схилу. Однак, окрім мінеральних жил, у шахті також знайшлася величезна кількість божого каменю відплати. Виявилося, що цей камінь, який може пригнічувати здібності відьом, насправді походить з землі, як і всі інші руди. Отже, Святе Місто Гермес теж повинно мати жилу з цим каменем, щоб постійно виробляти божі камені відплати.
Ще дещо привернуло увагу Тіллі.
Згадка про зброю, яка може стріляти залізними кулями і головками арбалетних болтів із залізних труб. Надзвичайно потужна, кожен вистріл супроводжується оглушливим ревом… Хоча Мейсі і Попіл згадували про це, Тіллі вперше бачила детальний опис, знизу під абзацом навіть був схематичний рисунок від руки.
– О? Те, з чого в мене стріляли, виглядало майже так само, – Попіл схилила голову. – Оскільки ми союзники, чому б тобі у наступному листі не запропонувати йому надіслати партію зброї на Сонний острів, сказавши, що це потрібно для захисту від церкви. А якщо він не захоче… Кхм-кхм, тоді як союзник він не такий надійний, як ти думаєш.
– Бути союзником не означає бути беззахисним, – з усмішкою сказала Тіллі. – Ця зброя, очевидно, основа, на якій він вибудовує свій захист, чому він має так легко передавати її іншим? Таке випробування лише зруйнує довіру, над якою ми старанно працюємо… Моллі і Шепіт Вітру не були у списку відьом, який я йому відправила. До того ж ми все одно відправимося до Прикордонного Міста цієї зими, тож чи не краще проговорити особисто?
– Гаразд, – Попіл розвела руками, – останнє слово за тобою.
Тіллі усміхнулася і продовжила читати лист.
Коли її очі дійшли до останнього абзацу, вона завмерла.
Роланд дійсно винайшов спідню білизну, якою огортають жіночі груди, і подарував її кожній дорослій жінці Союзу Відьом? Та це абсурд! Добре відомо, що дарувати такий інтимний елемент одягу можуть лише коханці, як він міг… Хвилинку! Тіллі раптом пригадала, що коли він був у столиці королівства, то, схоже, дарував корсети деяким знатним дамам, серед них знайшлися такі, що негайно пожбурили корсет в обличчя Роланду, деякий час дворяни постійно жартували про це.
Він точно міг таке зробити!
Тіллі раптом відчула, що заплуталася. З одного боку, він відповідав образу в її пам’яті, але з іншого вона відчувала, що, можливо, краще було б їм не зустрічатися.
Чи справді їй потрібно їхати взимку до Прикордонного Міста, щоб зустрітися з ним? П’ята принцеса опинилася перед дилемою.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.