Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ , Alastor, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc.
Звільнити цю відьму. Розділ 287.
Розділ 288. Наставник і учень
Каймо Страєр йшов містом, прямуючи до річки Червона Вода.
Тепер Прикордонне Місто – квітуче місце. Важко уявити, що раніше воно було форпостом, створеним для виявлення пересування демонічних звірів. Під ногами чорно-сіра поверхня, а по обидва боки вулиці тягнулися чепурні однотипні будівлі. На відміну від будинків у житлових районах, ці споруди не використовуються для проживання, а всередині вони набагато ширші, ніж кімнати у квартирах, чимось вони нагадували невеликі склади.
За словами Його Високості, у майбутньому ці будинки будуть магазинами.
Перед будівлями тягнулася глибока дренажна канава, вкрита кам’яними плитами, що ніби позначали проходи на бокові вулички. Крім того, вздовж узбіччя через рівні проміжки були висаджені великі дерева, кожне з яких ніби було затиснуте між двох споруд. Гілки дерев тягнулися до центру дороги. Вони не тільки створювали тінь і захист від дощу, але й були приємними для ока.
Потрібно визнати, що найбільше враження на Каймо справила впорядкованість.
Будинки це, дороги, канави чи дерева – все це розташовано у заздалегідь запланованих місцях, а рівень до деталей такий же високий, як у садах дворян. Коли прогулюєшся Прикордонним Містом, то це відчуття можна порівняти лише з прогулянкою по району міста Червона Вода, яким опікувався герцог, – хоча забудова там була щільнішою, а будівлі більшими, надзвичайно гармонійне розташування цих звичайних будинків випромінювало свою унікальну красу. Це почуття затьмарює індивідуальний розмір і в загальному демонструє вищий рівень величі.
«Так само як ті точні хімічні формули, – подумав він, – це краса, яку приносить порядок».
Каймо тепер добре відомий у місті, перехожі кивали йому і шанобливо називали мудрецем. Проте, замість мудреця, він віддає перевагу титулу майстра хімії. На жаль, Його Високість Роланд чітко сказав, що для отримання такої честі потрібно зрозуміти «Просунуту хімію».
Вийшовши з центрального району, він побачив річку Червона Вода, що протікає через західний регіон. Кількість лабораторій на березі річки зросла до чотирьох, але через брак людей, дві хімічні лабораторії поки що стояли без роботи.
Каймо збирався покликати кількох учнів, щоб виконати завдання, яке дав Його Високість, коли до нього підійшов солдат у формі першої армії.
– Шановний пане Страєре, до пристані прибув вітрильник із понад п’ятдесятьма… звичайними людьми, – почав солдат після того, як віддав честь. – Оскільки їх було багато і вони не виглядали як купці, варта зупинила їх у районі пристані. Один із прибулих хоче з вами зустрітися. Він стверджує, що є алхіміком з міста Червона Вода, його ім’я…
– Чеймс! – Каймо схвильовано схопив солдата за плечі. – Швидше веди мене до нього!
……
Разом із солдатом вони прийшли до району пристані, там перед його очима постала знайома постать – Чеймс справді приплив сюди.
– Шановний наставнику! – він також одразу помітив Каймо і помахав йому руками.
– Це алхіміки й учні, яких я запросив, – Каймо підійшов до капітана варти, – впустіть усіх, я відведу їх у ратушу для реєстрації.
– Добре, пане. Але, будь ласка, дозвольте мені відправити невелику групу, щоб супроводжувати їх.
– Звичайно.
Хоча і було сказано, що це для супроводу, але насправді група варти мала стежити і контролювати, щоб ніхто не відділився і не пробрався в центральний район міста. Проте це правила встановлені принцом, тож Каймо не планував у це втручатися.
– Наставнику, що тут відбувається? Чому у віддаленому містечку є хтось, хто спеціально охороняє пристань? – Чеймс, якого звільнили, швидко підійшов до Каймо і з деяким незадоволенням поскаржився: – А ще вони набагато суворіші, ніж патрулі у великих містах, вони запитували імена й походження. Мені не вдалося на них вплинути навіть за допомогою срібних вовків.
– Срібних вовків? – зацікавлено запитав Каймо. – Скільки?
– Звичайно, один срібний вовк, – збентежено відповів Чеймс.
– Ха-ха-ха, – засміявся Каймо, погладжуючи бороду. – Звісно, це не спрацювало. До твого відома, їхня зарплата близько п’ятнадцяти срібних вовків на місяць.
– П… п’ятнадцять?
– Так, порівняно з міськими патрулями, які заробляють на життя шантажем купців і мандрівників, перша армія живе набагато комфортнішим життям. Але це також причина, чому шантаж, пограбування чи отримання хабарів – суворо заборонені. Як тільки про це дізнаються, винуватця негайно виключать з армії та відправлять у в’язницю, де він очікуватиме на суд.
Хоча Каймо не був офіційним чиновником мерії, він має певне розуміння політики вищого керівництва, бо був на кількох засіданнях, як виконавець обов’язків міністра хімічної промисловості.
– Невже вони справді можуть стримуватися? – трохи засумнівався Чеймс.
– Є такі, що не можуть себе контролювати, але їх відправляють до шахти, відбувати покарання. – Каймо скривив губи і запитав: – Невже ти не помітив унікальності цього міста, коли прибув сюди?
– Е… їх чимало. – Молодий алхімік почухав потилицю і заговорив: – Наприклад, вздовж річки багато людей вирубують дерева і роблять дорогу. Але Прикордонне Місто таке віддалене, куди вони хочуть прокласти ту дорогу? І для чого використовують ті залізні вежі на березі річки? Для зберігання питної води? – він зробив паузу. – До речі! Перед тим, як ми прибули до пристані… я на власні очі бачив побудований залізний міст! Він зроблений не з дерева чи каменю, я впевнений, що його зробили з заліза!
– Крім того, він набагато довший за ті мости, які ти бачив раніше, чи не так? – головний алхімік злегка посміхнувся. – Не перенось на це місце життєвий досвід, який ти отримав у місті Червона Вода. Це, звичайно, зовсім інше містечко… поки що це лише містечко, але воно вже неймовірне. Так само як і «Елементарна хімія», ти ніколи не подумаєш, що є така «можливість», поки не побачиш це на власні очі.
Чомусь, коли він сказав ці слова своєму учневі, то відчув незрозумілі спокій і радість. Задумавшись над цим, Каймо зрозумів, що вже почав вважати себе жителем Прикордонного Міста і тому радів, коли показував гостям свій новий дім.
……
По завершенню реєстрації інших учнів залишили чиновникам ратуші, щоб ті організували їхнє проживання, а Каймо Страєр негайно забрав Чеймса до себе додому.
– Хоча я знав, що ти зрештою приймеш моє запрошення, я не сподівався, що ти приїдеш так скоро.
– Я… – Чеймс ніяково опустив голову. – Я мав погодитися ще тоді.
Головний алхімік усміхнувся на це. Хоча він був одержимий алхімією, але непогано розбирався у звичайному світі. Спочатку Чеймс не поїхав з ним, ймовірно, тому, що очікував отримати від володаря міста Червона Вода посаду головного алхіміка за свій метод отримання двох кислот. Лише після того, як Капола, що з упередженням ставився до Чеймса, став новим головою, він вирішив залишити місто Червона Вода.
Але Каймо було байдуже до цих дрібниць. Стати головою алхімічної майстерні – це те, до чого прагнули всі алхіміки.
– Не хвилюйся про те, що було раніше. Алхімія тут безглузда, а слава алхіміка не варта і згадки. Тут потрібно прагнути лише до однієї речі: до хімії.
– Я розумію, – Чеймс глибоко вдихнув.
– Хоча тобі неодмінно виділять житло, але сьогодні ти переночуєш у мене. Як і раніше… ми давно не спілкувалися.
Коли він навчав Чеймса алхімії, то міг провести за довгими розмовами з юним учнем цілу ніч, а коли їх починало хилити в сон, то вони втискалися спати в одне ліжко.
Чеймс, очевидно, зрозумів, що він мав на увазі, і схвильовано сказав:
– Добре, наставнику!
Після вечері обоє пішли до кабінету, там Каймо Страєр обережно передав учневі «Елементарну хімію».
– Це та старовинна книга, яку ви так високого оцінювали?
Чеймс урочисто розгорнув книгу на першій сторінці і почав читати. Каймо був неподалік і пояснював те, чого учень не розумів. Здавалося, що вони повернулися на кілька років тому, в період, коли Чеймс тільки почав у нього навчатися.
Тепер разом з Чеймсом і п’ятдесятьма іншими учнями у нього достатньо людей, щоб випробувати масштабне виробництво сірчаної кислоти, а також дві пусті лабораторії також зможуть почати працювати. Каймо з гордістю подумав собі, що настав час принцу виконати обіцянку і передати йому «Просунуту хімію».
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.