Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Бажаєте зробити мені приємно?
(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Також у мене є Patreon. (〜^∇^)〜
Звільнити цю відьму. Розділ 28
Розділ 29. Гнів
Замок лорда у Прикордонному Місті побудували в іншому місці, а не там, де планували.
Коли вони вперше закладали фундамент, то наткнулися на підземну печеру, земля обвалилась, тому довелося обрати інше місце.
Вже прориті водні шляхи були в основному зруйновані під час обвалу, а ті, що залишились цілими, покинули через реконструкцію.
Коли Браян був юним, він часто грав у тих тунелях і одного разу випадково виявив, що від пересохлої криниці був шлях до криниці у саду замку. Браян розповів про це батьку, за що був дуже битий. Батько попередив, що проникнення в замок карається смертю. Якщо його визнають винним, то це закінчиться шибеницею.
Браян був цим наляканий, тому, очевидно, більше ніколи не ходив тим шляхом. Але коли всі збирались випити та потеревенити, він не раз хвалився, що знає дорогу прямо до замку. Зараз Браян про це пошкодував.
За винятком Сірка, у групі було дев’ять людей. Іншими словами, Лютий Шрам переконав увесь міський патруль працювати на герцога Раяна, який контролював західну частину королівства, і запропонував достойну нагороду – тільки деякі люди могли протистояти такій спокусі.
Занедбана криниця була в тій частині, яка обвалилась першою, навіть сьогодні це місце залишалось пусткою. Лютий Шрам погрожував Браяну мечем, а сам Браян йшов прямо по центру групи, коли вони спуститися у криницю. Широкі водні шляхи, які він пам’ятав, нині були дуже вузькими. Оскільки цією дорогою ніхто не ходив, а вода змінила напрямок, то тут у багатьох місцях виросли лози.
Хлопець, який зарізав Сірка, йшов попереду, він тримав факел і сокиру, щоб очистити шлях від перешкод.
Браян прикинувся, що намагається пригадати дорогу, але насправді він думав про спосіб утечі.
Очевидно, в такому незручному місці він не має шансів на порятунок. Можливість з’явиться, коли вони доберуться до замку. Але що тоді робити? Закричати, щоби привернути увагу охоронців Його Високості? Ні, ні… Шрам просто ворухне рукою – і Браян труп. Спочатку потрібно відділитись від них, інакше він закінчить як Сірко.
Подумавши про Сірка, очі Браяна потемнішали.
Вони з Сірком жили тут ще до заснування Прикордонного Міста. Вони разом грались і разом росли. Це була ідея Браяна приєднатись до міського патруля. Несподівано навіть для самих себе вони стали головними у патрулі.
Браян довго радів за нього, інші зневажали Сірка через заїкання. «Ось він нарешті отримав можливість бути визнаним». Принаймні в той час Браян думав саме так.
Але коли Сірко упав, а Браян закричав на Лютого Шрама, той саркастично розповів, чого ж їх обрали головними.
– Дурню, лідери патруля повинні залишатися до початку Місяців Демонів, щоб запалити вогонь і попередити всіх. Це доручали вам, чи ти думаєш, що я сам маю робити щось настільки небезпечне?
Ці слова, як гострий ніж, увіткнулись у серце Браяна.
То те смирення… ті вітання – були лицемірною брехнею, а істина причина була такою потворною. Браян показав на лиці вираз шоку та розпачу, щоб приховати пекучий гнів. Це непростимо, він потайки стиснув зуби. Хтось повинен заплатити за це!
Пройшовши висохлим підводним шляхом близько півгодини, вони нарешті почули шум води.
Це означає, що вони недалеко від місця призначення.
Повернувши за ріг, попереду стало просторніше, вже двоє людей могли стати пліч-о-пліч. Людина на чолі групи сказала:
– Далі дороги нема, тут вал.
– У чому справа? – запитав Лютий Шрам, тицьнувши мечем.
– Скажи йому, щоб підняв очі, – низьким голосом сказав Браян, – ми прийшли.
Забутий водний шлях вів прямо до криниці на задньому дворі замку. Через необережність під час будівельних робіт цю дорогу не заблокували. Лютий Шрам прилип до стіни і підняв погляд, під ногами хлюпотіла вода, а над головою виднілось невеличке коло нічного неба.
Він звелів іншим стежити за Браяном, поки сам дістав із сумки мотузку, прив’язав її до гаку та обережно підкинув його. З тихим звуком гак міцно зачепися за край криниці.
Лютий Шрам акуратно поліз угору. Незабаром він кілька разів смикнув мотузку, показуючи, що інші можуть слідувати за ним.
Їм знадобилось немало часу, щоб усім вибратися з криниці. Замок, який раніше вони бачили лише здалеку, зараз стояв прямо перед ними.
Лютий Шрам схопив Браяна і тихо звелів:
– Веди нас до складу.
Браян був тут лише один раз. Хоча пам’ять про це місце розмилась, він спокійно вів людей за собою, відчинивши найближчі двері та прослизнувши до замку.
О цій годині більшість людей у замку спали, а масляні лампи, що висіли на стінах, погасли. У суцільній темряві хтось із загону запалив вогонь. Слабке світло могло освітити лише кілька футів, і Браян знав, що шанс от-от настане.
Коли команда наблизилась до розвилки коридору, він націлився на сходи, що вели вниз, і різко кинувся вперед. Хоча той, хто охороняв Браяна, стежив за кожним його рухом, але стрибок був надто швидким, і перш ніж людина встигла зреагувати, її збили з ніг і вона покотилась униз.
Вони злетіли зі сходів і таким чином вийшли за межі світла та зникли в темряві.
– Чорт, чорт! – Лютий Шрам дістав короткий меч і помчався вниз. Він думав, що Браян скористається темрявою, щоб погратися з ним у хованки. Шрам не очікував, що Браян не тільки не втече, а стоятиме під сходами, ніби очікуючи його.
Лютий Шрам помітив, що його товариш нерухомо лежить на землі, а в руках Браян тримав зброю того чоловіка.
– Дурню, гадаєш у тебе є можливість перемогти? – Лютий Шрам стримав атаку, чекаючи, коли інші спустяться. – Нас семеро, а ти один.
Браян не відповів, йому більше нема потреби придушувати свій гнів. Він махнув мечем, різко вдаривши по верхній частині меча Лютого Шраму, полетіли іскри. Не чекаючи, коли супротивник прийме захисну позу, Браян встромив меча у плече Шрама!
Лютий Шрам заревів і завалився назад, а інший чоловік виступив уперед, блокуючи Браяну шлях.
Це чудове місце для боротьби, вузький прохід не дає супротивнику скористатися перевагою у кількості. Браян стояв посередині коридору і перед ним були лише вороги. Тут нічим не зарадити – двоє людей не могли стояти пліч-о-пліч і махати зброєю.
Щодо володіння мечем, Браян був упевнений, що не програє жодному з них.
Коли ці мерзотники били байдики, грали в азарті ігри та розважались у шинках, він і Сірко шліфували свої бойові навики, незалежно від того, що було надворі: вітер, мороз, дощ і сніг – ось чому Браян вирішив не кликати негайно на допомогу.
Він сам хотів помститися за Сірка.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської (взято тут і тут), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.